Постанова № 36322155, 19.12.2013, Луганський окружний адміністративний суд

6.3

ПОСТАНОВА

Іменем України

19 грудня 2013 року Справа № 812/8256/13-а

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

судді Ушакова Т.С.,

при секретарі судового засідання Разіній Н.В.,

за участю:

представника позивача: ОСОБА_2 (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю НОМЕР_1 від 05.09.2012),

представника відповідача: не з'явився,

представника третьої особи: не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно реєстраційної служби Луганського міського управління юстиції, третя особа - перша Луганська державна нотаріальна контора про зобов'язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

30 вересня 2013 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_3 до Відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно реєстраційної служби Луганського міського управління юстиції, третя особа - перша Луганська державна нотаріальна контора, в якому позивач просив суд зобов'язати відповідача звільнити з-під арешту житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1, який належить ОСОБА_3 на підставі рішення суду від 17 серпня 2012 року, та зареєстровано згідно витягу про державну реєстрацію прав № 35854714 від 15.10.2012, та вилучити запис про арешт житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, з єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, який був накладений Заводом металовиробів на підставі повідомлення б/н 1986, та належав ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_4 - рідний брат ОСОБА_3. Після його смерті відкрилася спадщина на належний йому житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 2-ю Ворошиловградською державною нотаріальною конторою від 21.08.1979, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Після смерті брата ОСОБА_3 звернулась у встановлений законом шестимісячний строк до нотаріальної контори із заявами про прийняття спадщини, оскільки вона є спадкоємицею після смерті рідного брата згідно ст. 1262 ЦК України.

Друга Луганська державна нотаріальна контора м. Луганська відмовила ОСОБА_3 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом у зв'язку з тим, що за померлим не зареєстровано право власності на самовільно побудовані споруди.

Для визнання права власності в порядку спадкування позивач звернулася до Артемівського районного суду м. Луганська.

17 серпня 2012 року Артемівський районний суд м. Луганська виніс рішення, яким визнав за ОСОБА_4 (який помер ІНФОРМАЦІЯ_1) право власності на самовільно побудовані споруди, а саме: житловий будинок літ. Д-1(1984р.), прибудова літ. Д-4 (1984 р.), погріб літ. И (1984р.), сараї літ. Е, Ж (1984р.), розташованих за адресою: АДРЕСА_1, та визнав за ОСОБА_3 право власності в порядку спадкування на самовільно побудовані споруди, а саме: житловий будинок літ. Д-1(1984р.), прибудова літ. Д-4 (1984р.), погріб літ. И (1984р.), сараї літ. Е, Ж (1984р.), розташованих за адресою: АДРЕСА_1, в порядку спадкування після смерті ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1.

12 жовтня 2012 року на будинок розташований за адресою: АДРЕСА_1 за ОСОБА_3 зареєстровано право власності за реєстраційним номером 37871194.

Для того щоб продати будинок ОСОБА_3 звернулась до нотаріуса для укладення договору купівлі-продажу з покупцем, але нотаріус повідомив, що на будинок накладено тип обтяження - заборона на підставі повідомлення № б/н, Завод металовиробів, після чого видав витяг з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна.

12 лютого 2013 року здійснений запит до Луганського обласного державного нотаріального архіву для з'ясування причини обтяження, повного найменування юридичної особи, яка наклала арешт в 1986 році, та інші відомі відомості.

14 лютого 2013 року отримано відповідь на запит, в якому зазначено, що згідно Реєстру для реєстрації заборони (арештів) нерухомого майна 1 Луганської державної нотаріальної кантори (про зберігання у Луганському нотаріальному архіві) 18.12.1986 за реєстром № 64 на підставі повідомлення «Заводу металовиробів» було накладено заборону на будинок АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_4. Також повідомляють, що надати копію повідомлення «Заводу металовиробів» про накладення заборони на ім'я ОСОБА_4 немає можливості, тому що вищезазначене повідомлення на зберігання до Луганського обласного державного нотаріального архіву не надходило, так як строк зберігання розпоряджень по накладенню заборон (арештів) згідно номенклатури справ 1 Луганської держноткантори за 1986 рік складав 3 роки.

13 лютого 2013 року здійснений запит до виконавчого комітету Луганської міської ради стосовно реєстрації та місця знаходження «Заводу металовиробів».

14 лютого 2013 року отримано витяг з Виконавчого комітету Луганської міської ради, в якому зазначено, що станом на 14 лютого 2013 року в Єдиному реєстрі юридичних та фізичних осіб-підприємців записів не знайдено.

14 червня 2013 року представник за довіреністю ОСОБА_3 - ОСОБА_5 звернувся до відповідача з відповідною заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (щодо обтяження речового права), за адресою АДРЕСА_1.

14 червня 2013 року державний реєстратор прав на нерухоме майна виніс рішення про відмову у державній реєстрації обтяження припинення заборони на нерухоме майно на житловий будинок, що розташований АДРЕСА_1, за суб'єктом: Завод металовиробів (Обтяжувач). Підставою для відмови, зазначив, що звернулась не належна особа, також подані документи не відповідають вимогам, або не надають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують.

При винесенні даного рішення, державний реєстратор, посилається на ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», в якій зазначений вичерпний перелік випадків, коли державний реєстратор відмовляє у державній реєстрації прав та їх обтяжень. Із зазначеної статі вбачається, що заяву про зняття арешту з обтяження повинен подавати обтяжував.

Оскільки наявне в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна обтяження на належне позивачу будинок порушує його право на вільне розпорядження своїм майном, державна реєстрація припинення зазначеного обтяження не може бути проведена на загальних підставах, визначених Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», тому позивач вирішив звернутися до суду для захисту свого порушеного права.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав заявлені вимоги у повному обсязі, надав пояснення, аналогічні викладеним у позові, просив суд задовольнити позов.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, причин неявки суду не повідомив, про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлявся належним чином. Витребувані ухвалами суду від 14 листопада 2013 року та 03 грудня 2013 року документи суду не надав. В раніше наданих суду письмових запереченнях на позов зазначив, що вимоги до заповнення заяв (запитів), які подаються до органові державної реєстрації прав затверджені наказом Міністерства юстиції України від 14.12.2012 №1841/5. При подачі заяви про зняття заборони відчуження, заявником не було надано жодного документу, передбаченого п. 67 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою КМУ № 703 від 22.06.2013.

Згідно даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно встановлено, що заяв про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (щодо іншого речового права) на об'єкт нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_2, до відділу державної реєстрації прав на нерухоме майно не надходило.

Посадовими особами відділу рішення не приймалися, дії чи бездіяльність відсутні та публічно-правовий спір у даному випадку відсутній.

На підставі викладеного представник відповідача просив суд відмовити у задоволені позовних вимог у повному обсязі.

Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, причин неявки суду не повідомив, про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлявся належним чином.

Вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 69-72 Кодексу адміністративного судочинства України, суд прийшов до наступного.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та їх посадові особи зобов'язані діяти виключно на підставах та в межах повноважень і способом, що передбачені Конституцією і Законами України.

Згідно із частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди відповідно до вимог частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Правові, економічні, організаційні засади проведення державної реєстрації речових та інших прав, які підлягають реєстрації за цим Законом, та їх обтяжень і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою цих прав, створення умов для функціонування ринку нерухомого майна визначає Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно» від 01.07.2004 № 1952-ІV (далі - Закон №1952-ІV).

Згідно ч. 1 ст. 6 Закону №1952-ІV систему органів державної реєстрації прав становлять:

Міністерство юстиції України;

центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації прав;

органи державної реєстрації прав, утворені Міністерством юстиції України в установленому законодавством порядку.

Наказом Міністерства юстиції України від 23.06.2011 № 1707/5 затверджено Положення про районні, районні у містах, міські (міст обласного значення), міськрайонні, міжрайонні управління юстиції (далі - Положення).

Відповідно до п. 1 Положення районні, районні у містах, міські (міст обласного значення), міськрайонні, міжрайонні управління юстиції (далі - управління юстиції) є територіальними органами Міністерства юстиції України (далі - Мін'юст).

Управління юстиції підпорядковуються Мін'юсту та безпосередньо Головним управлінням юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі - головні управління юстиції).

У складі управлінь юстиції діють реєстраційні служби, які є структурними підрозділами управлінь юстиції, що забезпечують реалізацію повноважень Державної реєстраційної служби України (далі - Укрдержреєстр), та підпорядковані реєстраційним службам головних управлінь юстиції та безпосередньо Укрдержреєстру.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що рішенням Артемівського районного суду м. Луганська від 17 серпня 2012 року у справі №2/1203/2914/2012 за позовом ОСОБА_3 до Управління комунальним майном Луганської міської ради, третя особа: Друга Луганська державна нотаріальна контора м.Луганська про визнання права власності в порядку спадкування зазначений позов задоволено, визнано за ОСОБА_4, по день сметі ІНФОРМАЦІЯ_1, право власності на самовільно побудовані споруди: житловий будинок літ. Д-1, прибудова літ. Д-4, погріб літ. И, сараї літ. Е, Ж, що знаходяться адресою: АДРЕСА_1; визнано за ОСОБА_3 право власності на домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1, в порядку спадкування після смерті ОСОБА_4, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1.

Матеріалами справи підтверджується, що рішення Артемівського районного суду м.Луганська від 17 серпня 2012 року у справі №2/1203/2914/2012 набрало чинності.

Згідно витягу про державну реєстрацію прав, 12 жовтня 2012 року за ОСОБА_3 зареєстровано право власності за реєстраційним номером 37871194 на будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1.

З листа Луганського обласного державного нотаріального архіву від 14.02.2013 № 02-449/01-21 вбачається, що згідно Реєстру для реєстрації заборони (арештів) нерухомого майна 1 Луганської державної нотаріальної кантори (про зберігання у Луганському нотаріальному архіві) 18.12.1986 за реєстром № 64 на підставі повідомлення «Заводу металовиробів» було накладено заборону на будинок АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_4. Надати копію повідомлення «Заводу металовиробів» про накладення заборони на ім'я ОСОБА_4 немає можливості, оскільки вищезазначене повідомлення на зберігання до Луганського обласного державного нотаріального архіву не надходило, оскільки строк зберігання розпоряджень по накладенню заборон (арештів) згідно номенклатури справ 1 Луганської держноткантори за 1986 рік складав 3 роки.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що представником позивача було здійснено запит до виконавчого комітету Луганської міської ради стосовно реєстрації та місцезнаходження Заводу металовиробів.

Згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, станом на 14 лютого 2013 року в ЄДР записів щодо Заводу металовиробів не знайдено.

14 червня 2013 року представник позивача за довіреністю ОСОБА_5 звернувся до Відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно реєстраційної служби Луганського міського управління юстиції із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень для проведення державної реєстрації обтяжень припинення заборони на нерухоме майно на житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1.

Відділ державної реєстрації речових прав на нерухоме майно реєстраційної служби Луганського міського управління юстиції своїм рішенням № 31639 від 14 червня 2013 року відмовив позивачу у державній реєстрації обтяження припинення заборони на нерухоме майно на житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1, за суб'єктом: Завод металовиробів (обтяжувач). Зазначена відмова мотивована тим, що із заявою звернулася неналежна особа, а також подані документи не відповідають вимогам або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують.

Згідно ч. 8 ст. 16 Закону №1952-ІV державна реєстрація обтяжень проводиться на підставі заяви органу або посадової особи, якими встановлено обтяження, особи, в інтересах якої встановлено обтяження, уповноваженої ними особи.

Відповідно до ч. 9 ст. 16 Закону №1952-ІV державна реєстрація припинення іпотеки, обтяження проводиться на підставі заяви обтяжувача, яку він зобов'язаний подати протягом п'яти робочих днів з дня припинення іпотеки, обтяження самостійно або на письмову вимогу боржника чи іншої особи, права якої порушено через наявність таких реєстраційних записів.

Статтею 24 Закону №1952-ІV визначено, що однією з підстав відмови у державній реєстрації прав та їх обтяжень є звернення із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень неналежної особи.

Однак, як зазначалося вище, матеріалами справи підтверджено відсутність належної особи - Заводу металовиробів.

Тому суд вважає, що позивач має всі підстави звертатися до відповідача із зазначеною заявою.

Крім того, згідно ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.

Відповідно до частин 1 та 3 статті 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.

Згідно ч. 1 ст. 321 Цивільного кодексу України ніхто не може бути обмежений у здійсненні права власності.

Суд вважає, що наявність в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна запису про заборону стосовно будинку за адресою: АДРЕСА_1 порушує право ОСОБА_3 на вільне розпорядження своїм майном, що є порушенням Конституції України та Цивільного кодексу України.

Враховуючи наявність рішення Артемівського районного суду м. Луганська від 17 серпня 2012 року у справі №2/1203/2914/2012, яким визнано право власності позивача на домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1, в порядку спадкування після смерті ОСОБА_4, та яке набрало законної сили, а також те, що право власності у ОСОБА_3 виникло після накладення заборони на відчуження Заводом металовиробів, суд вважає, що відповідач повинен був звільнити з-під арешту вищевказаний будинок.

Крім того, матеріалами справи підтверджується, що ухвалами суду від 14 листопада 2013 року та 03 грудня 2013 року було зобов'язано відповідача надати суду оригінал заяви позивачки - ОСОБА_3 та пакету відповідних документів, з якими вона звернулася до відповідача та за результатами розгляду яких Відділом державної реєстрації речових прав на нерухоме майно реєстраційної служби Луганського міського управління юстиції винесено рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень № 31639 від 14.06.2013 - для огляду в судовому засіданні та їх належним чином засвідчені копії - для долучення до матеріалів справи.

Станом на 19 грудня 2013 року зазначені ухвали суду відповідачем не виконані, вищевказані матеріали суду не надані.

Частинами 1 та 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи викладене, суд вважає, що відповідач, який є суб'єктом владних повноважень, не довів законності та обґрунтованості рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень № 31639 від 14.06.2013, тому суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було сплачено судовий збір в розмірі 34,41 грн., що підтверджується квитанцією № 5523613 від 14.10.2013.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Таким чином, витрати зі сплати судового збору підлягають стягненню з Державного бюджету України на користь позивача.

Згідно ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні, у якому закінчився розгляд справи, оголошено вступну та резолютивну частини постанови та повідомлено, що постанову у повному обсязі буде виготовлено та підписано 24.12.2013.

На підставі викладеного, керуючись статтями 17, 18, 94, 128, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_3 до Відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно реєстраційної служби Луганського міського управління юстиції, третя особа - перша Луганська державна нотаріальна контора про зобов'язання вчинити певні дії задовольнити у повному обсязі.

Зобов'язати Відділ державної реєстрації речових прав на нерухоме майно реєстраційної служби Луганського міського управління юстиції звільнити з-під арешту житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1, який належить ОСОБА_3 на підставі рішення суду від 17 серпня 2012 року, та зареєстровано згідно витягу про державну реєстрацію прав № 35854714 від 15.10.2012, та вилучити запис про арешт житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, з єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, який був накладений Заводом металовиробів на підставі повідомлення б/н 1986, та належав ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_3 витрати по сплаті судового збору у розмірі 34,41 грн. (тридцять чотири гривні 41 коп.), сплачені згідно квитанції № 5523613 від 14.10.2013.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 24.12.2013.

Суддя Т.С. Ушаков