Рішення № 36322072, 17.12.2013, Київський районний суд м. Одеси

_____________________

Справа № 1512/10324/2012

Провадження № 2/520/277/13

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е МУ К Р А Ї Н И

17.12.2013 рокуКиївський районний суд міста ОСОБА_1 в складі:

головуючого суддіРеви С.В.,

при секретаріБродецькій Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті ОСОБА_1 цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, за участю третьої особи Головногоуправління державної міграційної служби України в Одеській області про усунення перешкод у користуванні власністю та зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визнання недійсним шлюбу, визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину, усунення від права на спадкування, визнання права на спадкування за законом та визнання права власності на спадкове майно, суд, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 звернулася до суду з вказаним позовом та з урахуванням останнього уточнення посилається на те, що 18 вересня 1982 року у відділу ЗАГСу по Дарницькому та Дніпровському районах міста Києва між нею та ОСОБА_4 зареєстровано шлюб, актовий запис за № 2352.

14 січня 2010 року ОСОБА_4 помер, про що в книзі реєстрації смертей 14 січня 2010 року Першим Приморським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Одеського міського управління юстиції зроблено відповідний актовий запис за № 278.

20 квітня 2011 року ОСОБА_2 отримала свідоцтво про право на спадщину за законом, яке видане Третьою Одеською державною нотаріальною конторою, відповідно до якого ОСОБА_2 успадкувала після померлого 14 січня 2010 року ОСОБА_4 дачний будинок, який розташований за адресою: м. Одеса, провулок Рульовий, № 1/10.

22 квітня 2011 року ОСОБА_2 своє право власності на будинок № 1/10 по провулку Рульовому у м. Одесі зареєструвала в КП «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації обєктів нерухомості» за реєстраційним № 29768130.

У зазначеному будинку також зареєстрований ОСОБА_3 від 15 серпня 2008 року, який мешкає у цьому будинку, повністю займає його зі своїми родичами, а також здає відпочиваючим.

Реєстрація ОСОБА_3 та його проживання зі своїми родичами у житловому будинку № 1/10 по провулку Рульовому у м. Одесі, який належить ОСОБА_2, тим самим перешкоджають ОСОБА_2 розпоряджатися та користуватися вказаним будинком.

У зв'язку з чим, ОСОБА_2 звернулась до суду із відповідним позовом, в якому просить суд зобовязати ОСОБА_3 не перешкоджати їй у користуванні, розпоряджанні, володінні будинком № 1/10 по провулку Рульовому у м. Одесі, шляхом виселення ОСОБА_3 та проживаючих з ним осіб з цього будинку.

Не погодившись з вказаним позовом, під час розгляду справи, ОСОБА_3 звернувся до суду із зустрічним позовом та з урахуванням уточнень до нього посилається на те, що він є далеким родичем ОСОБА_4.

У 2002 році ОСОБА_3 розірвав свій шлюб зі своєю дружиною ОСОБА_5 та з 2003 року по день смерті проживав разом з ОСОБА_4, а саме з початку 2003 року по листопад 2007 року проживав в житловому будинку № 1 по провулку Рульовому в м.Одесі, який належав ОСОБА_4 на підставі договору дарування від 14 лютого 1997 року посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_6 та зареєстрованого в реєстрі за № 1611.

А з листопаду 2007 року в дачному будинку № 1/10 по провулку Рульовому в м.Одесі, де також був зареєстрований, який належав ОСОБА_4 на підставі договору міни з доплатою, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_7 за реєстровим № 7600 та зареєстрованого 30 листопада 2007 року в КП «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації обєктів нерухомості» за реєстраційним номером 9217089.

Також ОСОБА_3 посилається на те, що у нього з ОСОБА_4 були сімейні відносини, що склались та встоялись, вели спільне господарство, мали взаємні права та обовязки.

При цьому ОСОБА_3 за власні кошти провів за вказаний період капітальний ремонт в обох будинках та за власні кошти надав доплату за дачний будинок.

З 2004 року по день смерті ОСОБА_3 опікувався, матеріально забезпечував та надавав іншу можливу допомогу ОСОБА_4, який через тяжку хворобу був в безпорадному стані, оскільки не міг самостійно забезпечити умови свого життя, харчуватися, прибирати за собою, тобто самостійно виконувати основні життєві функції, потребував стороннього догляду, допомоги та піклування. ОСОБА_4 страждав на остеохондроз, викривлення хребту ІІ-ступеня, зниження висоти між хребтових дисків та остеосклероз, між хребтові грижі, хронічний простатит, хронічне неспецифічне гранульоматозне запалення шлунково-кишкового тракту, яке вразило від порожнини роту до прямої кишки гіперболічна хвороба ІІ-ступеня, яка заціпила всі шари травної трубки, запаленням, лімфаденітом, утворенням виразок і рубців стінки кишки, виразковим колітомгіпертонічна хвороба ІІІ ступеня, ХБП 5ст. первинний нефросклероз. ХПН термінальна стадія. Уремія. Анемія ІІ ст. Уремічна гастроентеропатія. Уремічна дисметаболічна мікрокардіодістрофія. Гіпертензивне серце ІІІ ст. СН ПБ. Уремічна та дисциркуляторна енцефалопатія ІІІ ст. ОН МК по ішемічному типу в артеріях мозочку з правої сторони. Вестібюлярний синдром. Церебральний атеросклероз. Кісти нирок. ІХС. Кардіосклероз.

14 січня 2010 року ОСОБА_4 помер, всі витрати на утримання, догляд та поховання вказаної особи ніс саме ОСОБА_3.

Після смерті ОСОБА_4 відкрилася спадщина на майно, що складалося з дачного будинку № 1/10 по провулку Рульовому в м. Одесі, а з позовної заяви ОСОБА_2, ОСОБА_3 дізнався, що 20 квітня 2011 року свідоцтво про право на спадщину за законом після померлого ОСОБА_4, як спадкоємиці першої черги за законом, посвідченого та зареєстрованого в реєстрі за №2 -372 Третьою Одеською державною нотаріальною конторою ОСОБА_8, отримала саме ОСОБА_2.

Однак, ОСОБА_3 вважає, що зазначене свідоцтво про право на спадщину за законом повинно бути скасоване, а ОСОБА_2 слід усунути від права на спадкування за законом з огляду на наступне.

За час життя ОСОБА_3 було відомо, що 18 вересня 1982 року ОСОБА_4 уклав шлюб з ОСОБА_2, але після укладання шлюбу вони разом не проживали, так як ОСОБА_2 виїхала до Києва, де 02 листопада 1983 року була зареєстрована за адресою ІНФОРМАЦІЯ_1, тому, набути спільне майно не могли та спільного бюджету не мали.

За життя ОСОБА_4 розповідав ОСОБА_3, що шлюб укладався з метою приховання його нетрадиційних поглядів на стосунки між чоловіками та уникнення відповідальності за гомосексуалізм, після укладання шлюбу вони як чоловік та жінка жодного дня з відповідачкою не проживали, і в них ніколи не виникало подружніх стосунків. За весь час їх сумісного проживання ОСОБА_3 жодного разу не бачив щоб ОСОБА_2 до них приїжджала, та спільних дітей в них немає.

Окрім цього, світогляд ОСОБА_4 по відношенню до стосунків між чоловіком та чоловіком дещо відрізнявся від традиційних та моральних поглядів суспільства, оскільки жінки його не дуже цікавили, а перевагу в спілкуванні та стосунках він надавав саме чоловікам.

ОСОБА_3 зі слів ОСОБА_4 було відомо, що десь в середині 2007 року, ОСОБА_4 їздив в Київ на зустріч з ОСОБА_2 з метою розірвати шлюб, укладеного між ними.

При цьому, ОСОБА_3 вважає, що ОСОБА_2 взагалі повинна бути усунута від права на спадкування за законом, оскільки починаючи з дня його знайомства з ОСОБА_4 до дня його смерті він жодного разу не бачив його колишню дружину, яка знала про стан здоровя свого колишнього чоловіка, розуміла, що останні роки життя він знаходився у безпорадному стані, знала про необхідність надання йому допомоги, однак свідомо від цього ухилялась, навіть не цікавилась його самопочуттям, ніякої допомоги від неї не надходило, ані моральної, ані матеріальної, що позбавляє її взагалі права на спадщину, оскільки вона не допомагала і не намагалась допомогти ніяк і нічим своєму колишньому чоловіку який через дуже тяжку хворобу знаходився у безпорадному стані.

Також ОСОБА_3 вважає, що свідоцтво про право на спадщину за законом після померлого ОСОБА_4 має бути визнано недійсним, оскільки вона повинна бути усунута від права на спадкування, до того ж він теж має право на спадкування тому, що проживав разом із померлим ще з 2003 року.

У зв'язку з чим, ОСОБА_3 звернувся до суду із зустрічним позовом, в якому просить:

- визнати недійсним шлюб, укладеного 18 вересня 1982 рокуміж ОСОБА_4 та ОСОБА_2, про що Відділом запису актів громадянського стану по Дарницькому та Дніпровському районах міста Києва зроблено актовий запис за № 2352;

- визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом від 20 квітня 2011 року, виданого ОСОБА_2 після смерті ОСОБА_4, померлого 14 січня 2010 року, посвідченого Третьою Одеською державною нотаріальною конторою державним нотаріусом ОСОБА_8, зареєстрованого в реєстрі за № 2-372;

- усунути від права на спадкування за законом ОСОБА_2 на спадкове майно, залишеного після смерті ОСОБА_4, померлого 14 січня 2010 року;

- змінити черговість прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4, померлого 14 січня 2010 року, визнавши за ним право на спадкування за законом, як спадкоємця першої черги;

- визнати за ним право власності на дачний будинок № 1/10 по провулку Рульовому в місті Одесі у порядку спадкування за законом після померлого 14 січня 2010 року ОСОБА_4, який належав померлому на підставі договору міни від 30 листопада 2007 року.

Не погодившись з зустрічним позовом, ОСОБА_2 надала суду заперечення проти зустрічного позову, та з урахуванням уточнень вважає зустрічний позов ОСОБА_3 необґрунтованим, недоведеним та безпідставним, у задоволенню якого просила суд відмовити у повному обсязі.

У судовому засіданні представник позивачки ОСОБА_2 просив суд первісний позов задовольнити у повному обсязі, а у задоволенні зустрічного позову відмовити за безпідставністю позовних вимог.

Представник позивачки ОСОБА_2 також посилався на те, що після укладення договору міни від 27 листопада 2007 року, ОСОБА_4 отримав від ОСОБА_9 грошові кошти у розмірі 454.000 гривень, на які він проживав до своєї смерті.

Представник відповідача ОСОБА_3 у судовому засіданні просив суд відмовити у задоволенні первісного позову, посилаючись на його необґрунтованість та недоведеність, а зустрічний позов задовольнити у повному обсязі з підстав, викладених в зустрічній позовній заяві.

Представник відповідача ОСОБА_3 також зазначила, що ОСОБА_4 заборгував крупну суму грошей. В звязку з цим йому погрожували і тому він був вимушений укласти договір міни від 27 листопада 2007 року. Отримані гроші від цього договору пішли на погашення цих боргів.

Представник третьої особи Головного управління державної міграційної служби України в Одеській області у судове засідання не зявився, хоча про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, однак про причини неявки суд не повідомив.

Вислухавши пояснення учасників процесу та свідків, дослідивши матеріали справи та надані докази, суд вважає, що у задоволенні первісного позову необхідно відмовити, а зустрічний позов слід задовольнити у повному обсязі з наступних підстав.

Відповідно до ст. 45 КпШС України, шлюб може бути визнаний недійсним в разі порушення умов, встановлених статтями 15 - 17 цього Кодексу, а також в разі реєстрації шлюбу без наміру створити сім'ю (фіктивний шлюб). Визнання шлюбу недійсним провадиться в судовому порядку.

Згідно із ч. 2 ст. 40 СК України, шлюб визнається недійсним за рішенням суду у разі його фіктивності. Шлюб є фіктивним, якщо його укладено жінкою та чоловіком або одним із них без наміру створення сім'ї та набуття прав та обов'язків подружжя.

Положеннями ст. 47 КпШС України передбачено, що позов про визнання шлюбу недійсним може бути пред'явлений одним з подружжя, прокурором і особами, права яких порушені.

У судовому засіданні встановлено, що 18 вересня 1982 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 Відділом запису актів громадянського стану по Дарницькому та Дніпровському районах міста Києва зареєстровано шлюб, про що зроблено актовий запис за № 2352.

Однак, після укладання шлюбу ОСОБА_4 та ОСОБА_2 разом не проживали, оскільки ОСОБА_2 виїхала до Києва, де 02 листопада 1983 року була зареєстрована за адресою ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується паспортом громадянина України серії ТТ 120192, якій належіть ОСОБА_2.

Між тим, з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_4 страждав на остеохондроз, викривлення хребту ІІ-ступеня, зниження висоти між хребтових дисків та остеосклероз, між хребтові грижі, хронічний простатит, хронічне неспецифічне гранульоматозне запалення шлунково-кишкового тракту, яке вразило від порожнини роту до прямої кишки гіперболічна хвороба ІІ-ступеня, яка заціпила всі шари травної трубки, запаленням, лімфаденітом, утворенням виразок і рубців стінки кишки, виразковим колітомгіпертонічна хвороба ІІІ ступеня, ХБП 5ст. первинний нефросклероз. ХПН термінальна стадія. Уремія. Анемія ІІ ст. Уремічна гастроентеропатія. Уремічна дисметаболічна мікрокардіодістрофія. Гіпертензивне серце ІІІ ст. СН ПБ. Уремічна та дисциркуляторна енцефалопатія ІІІ ст. ОН МК по ішемічному типу в артеріях мозочку з правої сторони. Вестібюлярний синдром. Церебральний атеросклероз. Кісти нирок. ІХС. Кардіосклероз, що підтверджується медичною карткою № 12835/1092 ОСОБА_4, який знаходився на стаціонарному лікуванні в КУ «Міська клінічна лікарня» № 1, а також випискою з історії хвороби № 9164/1208 КУ «Міська клінічна лікарня» № 10.

Таким чином, суд вважає, що ОСОБА_4 з 2004 року по день смерті через тяжку хворобу був в безпорадному стані, оскільки не міг самостійно забезпечити умови свого життя, харчуватися, прибирати за собою, тобто самостійно виконувати основні життєві функції, потребував стороннього догляду, допомоги та піклування.

Відповідно до ч. 1 ст. 75 СК України, дружина, чоловік повинні матеріально підтримувати один одного.

Свідки ОСОБА_10, ОСОБА_11 та ОСОБА_1 у судовому засіданні підтвердили, що під час перебування ОСОБА_4 в безпорадному стані, ОСОБА_2 не надавала матеріальної допомоги та не підтримувала його, а також пояснили, що з моменту укладення шлюбу вона один раз приїхала в ОСОБА_1 та що шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 було укладено без наміру створення сім'ї та набуття прав та обов'язків подружжя, оскільки жінки ОСОБА_4 не дуже цікавили, а перевагу в спілкуванні та стосунках він надавав саме чоловікам та він був нетрадиційної орієнтації.

Отже, з огляду на вищевказане суд вважає, що шлюб ОСОБА_4 та ОСОБА_2 було укладено без наміру створення сім'ї та набуття прав та обов'язків подружжя, при цьому ОСОБА_4 знаходячись в безпорадному стані, ОСОБА_2 не підтримувала його матеріально.

Хоча з початку 2003 року по листопад 2007 року разом з ОСОБА_4 проживав ОСОБА_3 у житловому будинку № 1 по провулку Рульовому у м. Одесі, який належав ОСОБА_4 на підставі договору дарування від 14 лютого 1997 року, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_6 та зареєстрованого в реєстрі за № 1611.

А з листопаду 2007 року в дачному будинку № 1/10 по провулку Рульовому в м. Одесі, який належав ОСОБА_4 на підставі договору міни з доплатою, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_7 за реєстровим № 7600 та зареєстрованого 30 листопада 2007 року в КП «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації обєктів нерухомості» за реєстраційним номером 9217089. 15 серпня 2008 року у зазначеному будинку зареєструвався ОСОБА_3, що підтверджується пас оптом громадянина України серії КМ 554057, який належить ОСОБА_3, а також домовою книгою.

При цьому, свідки ОСОБА_10, ОСОБА_11 та ОСОБА_1 у судовому засіданні підтвердили, що ОСОБА_4 на підставі договору міни дійсно отримав гроші від ОСОБА_9, які він витратив на свої борги.

14 січня 2010 року ОСОБА_4 помер, про що в книзі реєстрації смертей 14 січня 2010 року Першим Приморським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Одеського міського управління юстиції зроблено відповідний актовий запис за № 278, що підтверджується свідоцтвом про смерть, наявного в матеріалах справи.

Після смерті ОСОБА_4, усі витрати повязані з проведенням поховання, оплатою послуг похоронного агентства за проведення поховальної процесії, купівлею вінків та усіх інших речей необхідних для проведення похорон ніс саме ОСОБА_3, а ні ОСОБА_2.

Згідно із ч. 2 ст. 1259 ЦК України, фізична особа, яка є спадкоємцем за законом наступних черг, може за рішенням суду одержати право на спадкування разом із спадкоємцями тієї черги, яка має право на спадкування, за умови, що вона протягом тривалого часу опікувалася, матеріально забезпечувала, надавала іншу допомогу спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.

Положеннями до ст. 1261 ЦК України встановлено, що у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

20 квітня 2011 року ОСОБА_2 отримала свідоцтво про право на спадщину за законом після померлого 14 січня 2010 року ОСОБА_4, як спадкоємця першої черги за законом, що склалось з дачного будинку № 1/10 по провулку Рульовому в м. Одесі, посвідченого та зареєстрованого в реєстрі за № 2-372 Третьою Одеською державною нотаріальною конторою ОСОБА_8.

Відповідно до ч. 5 ст. 1224 ЦК України, за рішенням суду особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо буде встановлено, що вона ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.

Згідно із 1264 ЦК України передбачено, що у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини.

Статтею 1301 ЦК України встановлено, що свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, а також в інших випадках, встановлених законом.

Оцінивши встановлені по справі обставини у їх сукупності, суд вважає, що оскільки шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 було укладено без наміру створення сім'ї та набуття прав та обов'язків подружжя та ухилення ОСОБА_2 від надання допомоги ОСОБА_4, який через тяжку хворобу був у безпорадному стані, суд вважає, що зазначений шлюб є недійсним, тому свідоцтво про право на спадщину за законом повинно має бути скасоване, а ОСОБА_2 усунута від права на спадкування за законом після померлого 14 січня 2010 року ОСОБА_4.

При цьому, суд вважає, що ОСОБА_12 має право на спадкування на підставі ч. 2 ст. 1259 ЦК України, та згідно вимог ч. 3 ст. 1268 ЦК України, вважається таким, що прийняв спадщину.

Отже, оцінивши всі доводи у їх сукупності, з урахуванням пояснень, суд дійшов до висновку, що первісний позов ОСОБА_2 слід залишити без задоволення, а зустрічний позов ОСОБА_12 підлягає задоволенню у повному обсязі з підстав, викладених у мотивувальній частині цього рішення.

Керуючись ст.ст. 1, 10, 11, 60, 209, 212-215 ЦПК України, на підставі ст.ст. 321, 383, 386, 391, 1224, 1259, 1261, 1264, 1272, 1301 ЦК України, ст.ст. 45, 47, 48, 49 КпШС України, ст.ст. 21, 40, 51, 75 СК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Відмовити ОСОБА_2 у задоволенні позовних вимог до ОСОБА_3, за участю третьої особи Головного управління державної міграційної служби України в Одеській області про усунення перешкод у користуванні власністю за безпідставністю позовних вимог.

Зустрічний позов ОСОБА_3 - задовольнити.

Визнати недійсним шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_2, зареєстрований 18 вересня 1982 року Відділом запису актів громадянського стану по Дарницькому та Дніпровському районах міста Києва, актовий запис за № 2352.

Визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом від 20 квітня 2011 року, виданого ОСОБА_2 після смерті ОСОБА_4, померлого 14 січня 2010 року, посвідченого Третьою Одеською державною нотаріальною конторою державним нотаріусом ОСОБА_8, зареєстрованого в реєстрі за № 2-372.

Усунути від права на спадкування за законом ОСОБА_2 на спадкове майно, залишеного після смерті ОСОБА_4, померлого 14 січня 2010 року.

Змінити черговість прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4, померлого 14 січня 2010 року, визнавши за ОСОБА_3 право на спадкування за законом, як спадкоємця першої черги.

Визнати за ОСОБА_3 право власності на дачний будинок № 1/10 по провулку Рульовому в місті Одесі у порядку спадкування за законом після померлого 14 січня 2010 року ОСОБА_4, який належав померлому на підставі договору міни від 30 листопада 2007 року.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Одеської області шляхом подання через Київський районний суд міста ОСОБА_1 апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Суддя Рева С. В.