Рішення № 36320411, 18.12.2013, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №784/4956/13 18.12.2013 18.12.2013 18.12.2013

Провадження №22-ц/784/3876/13

Головуючий по 1 інстанції Тішко Д.А.

Категорія 27 Доповідач апеляційного суду Колосовський С.Ю.

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

18 грудня 2013р. м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючого Колосовського С.Ю.,

суддів: Локтіонової О.В., Тищук Н.О.,

при секретарі судового засідання Рудніку Є.М.,

з участю: представника відповідача Поліщука А.М.,

розглянувши у відкритому судовому цивільну справу

за апеляційною скаргою ОСОБА_3, ОСОБА_4

на рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 21 жовтня 2013р.

за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4 до публічного акціонерного товариства „Альфа-банк" (далі - ПАТ„Альфа-банк"), треті особи, які не заявляють самостійних вимог: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5, служба у справах дітей адміністрації Центрального району Миколаївської міської ради, про визнання договору іпотеки припиненим, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, відшкодування моральної шкоди,

встановила:

У листопаді 2012р. ОСОБА_3, ОСОБА_4 пред'явили позов до ПАТ„Альфа-банк" і з врахуванням доповнень кінцево просили про визнання:

-припиненим на підставі ч.1 ст.559 ЦК договору іпотеки, укладеного 26 травня 2008р. для забезпечення виконання кредитних зобов'язань ОСОБА_6;

-виконавчого напису приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5 від 23 жовтня 2012р. про звернення стягнення на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1 таким, що не підлягає виконанню з підстав його вчинення з порушенням їх житлових прав та інтересів малолітньої дитини;

-відшкодування кожній позивачці по 5000 грн. моральної шкоди.

Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 21 жовтня 2013р. у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі позивачки, посилаючись на незаконність рішення суду просили його скасувати і ухвалити нове рішення про задоволення їх вимог.

Апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду - зміні з наступних підстав.

Судом встановлено, що між ЗАТ „Альфа-банк", правонаступником якого є ПАТ„Альфа-банк" і ОСОБА_6 26 травня 2008р. укладено кредитний договір за яким останній отримав 60000 дол. США до 26 травня 2018р. під 14,05% річних. За домовленістю сторін кредитного договору (п.10.5) позовна давність на спори, які випливають з цього правочину становить 50 років.

Для забезпечення виконання вказаних кредитних зобов'язань ОСОБА_3, ОСОБА_4 за укладеним 26 травня 2008р. з ЗАТ „Альфа-банк" іпотечним договором передали в іпотеку належну їм на праві спільної власності квартиру АДРЕСА_1.

26 вересня 2008р. ЗАТ „Альфа-банк" внесено зміни до кредитного договору за якими розмір плати за користування кредитом збільшено до 17%.

Враховуючи те, що ні в іпотечному договорі, ні в Законі „Про іпотеку" (ст.17 Закону „Про іпотеку") не передбачено такої підстави припинення зобов'язань іпотекодавців як збільшення плати позичальнику за користування кредитом, то суд обґрунтовано відмовив у задоволенні позову про припинення договору іпотеки.

Посилання апелянта на положення ст.559 ЦК є безпідставними, тому що на відміну від поручителя відповідальності іпотекодавця обмежена предметом іпотеки (ст.11 Закону „Про іпотеку"), а тому ці положення про припинення поруки на спірні правовідносини не поширюються.

Відмовляючи у задоволенні позову про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, суд виходив з того, що цей нотаріальний акт вчинено законно. Крім цього суд зазначив, що такі вимоги слід заявляти до нотаріуса, а так як останній участі у справі в якості відповідача не приймав, то і ця обставина є підставою для відхилення даних вимог.

Проте з такими висновками, які по суті є взаємовиключними, у повній мірі погодитись не можна.

23 жовтня 2012р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5 вчинено виконавчий напис щодо звернення стягнення на належну позивачкам квартиру АДРЕСА_1 у зв'язку з неналежним виконанням ОСОБА_6 обов'язків за кредитним договором від 26 травня 2008р.

Визнаючи законним вчинення зазначеного нотаріального акта, суд вірно виходив з того, що право звернення ПАТ„Альфа-банк" з заявою на вчинення виконавчого напису для звернення стягнення на майно іпотекодавців для погашення кредитної заборгованості позичальника передбачено ст.33 Закону „Про іпотеку", ст.26 Закону „Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", ст.34 Закону „Про нотаріат". А так як нотаріус вчинив виконавчий напис з дотриманням положень ст.ст.87-89 Закону „Про нотаріат", глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України (затверджено - наказом Міністерства юстиції України №296/5 від 22.02.2012р.), п.1 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів (затверджено - постановою КМУ від 29.06.1999р. №1172), тобто на підставі документів, які свідчать про безспірність 726626 грн. 52 коп. заборгованості позичальника за кредитним договором від 26 травня 2008р. за період з 26 січня 2009р. по 26 серпня 2012р. (465829 грн. 08 коп. - заборгованість за кредитом, 260797 грн. 44 коп. - заборгованість за відсотками за користування кредитом), то підстави для визнання оскаржуваного акту нотаріуса незаконним відсутні.

Аргументи апелянтів щодо порушення житлових прав є безпідставними, тому що вчиненим виконавчим написом питання про позбавлення таких прав не вирішувалось і не могло вирішуватись з огляду на положення ст.9 ЖК, ст.50 Закону „Про іпотеку".

В той же час, висновок суду про відмову в задоволенні вимог про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню з підстав пред'явлення цього позову до неналежного відповідача є помилковим.

Відповідно до ст.50 Закону „Про нотаріат" (в редакції Закону N 614-VI ( 614-17 ) від 01.10.2008р.), ч.12 ст.110 ЦПК особи яких стосується вчинений виконавчий напис нотаріуса вправі пред'явити позов до стягувача про визнання його таким, що не підлягає виконанню.

Таким чином, в разі пред'явлення вимог про визнання недійсним нотаріального акта (визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню) такі спори розглядаються в порядку позовного провадження, а належними відповідачами в них є стягувачі, в даному випадку - ПАТ„Альфа-банк". Отже, притягнення нотаріуса по даному спору в якості третьої особи є вірним, оскільки нотаріус не є суб'єктом спірних правовідносин.

За таких обставин рішення суду в цій частині в силу п.4 ч.1ст.309 ЦПК підлягає зміні.

Обґрунтовано суд також відхилив вимоги про відшкодування моральної шкоди, які є похідними від вказаних вимог, а тому рішення суду в цій частині є законним.

Керуючись ст.ст.303,307-309,316 ЦПК, колегія суддів

вирішила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3, ОСОБА_4 задовольнити частково.

Рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 21 жовтня 2013р. змінити виключивши з його мотивувальної частини висновок про відмову в задоволенні вимог про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню з підстав пред'явлення цього позову до неналежного відповідача.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий: Судді: