Ухвала суду № 36318928, 05.12.2013, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

__________

10002, м-н Путятинський, 3/65, телефон/факс: (0412) 481-602, 481-637 e-mail: inbox@apladm.zt.court.gov.ua

Головуючий у 1-й інстанції: Єфіменко О.В.

Суддя-доповідач:Шевчук С.М.

УХВАЛА

іменем України

"05" грудня 2013 р. Справа № 806/5458/13-а

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Шевчук С.М.

суддів: Майора Г.І.

Одемчука Є.В.,

при секретарі Самченко В.М. ,

за участю сторін:

представників: позивача -Стасюка Р.Ф., відповідача -Шафранського Д.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "22" жовтня 2013 р. у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю " Біокоре Україна" до Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень ,

ВСТАНОВИВ:

У липні 2013 року позивач звернувся до суду з позовом до Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного Управління Міндоходів у Житомирській області, в якому просив визнати протиправними дії відповідача при проведенні перевірки ТОВ "Біокоре Україна" з 09.11.2012 року по 19.11.2012 року, результати якої відображені в акті №5397/22-2/36389513/0100 від 26.11.2012 року; визнати незаконними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 19 липня 2013 року №000044222 та №000045222.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2013 року позов задоволено частково. Визнано незаконними та скасовано податкові повідомлення - рішення від 19.07.2013 року №№000044222, 000045222, винесені Житомирською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного Управління Міндоходів у Житомирській області. В решті позовних вимог відмовлено.

Вважаючи, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Житомирського апеляційного адміністративного суду із апеляційною скаргою, в якій просить назване рішення суду скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

На підтвердження доводів апеляційної скарги відповідач зазначив, що в ході перевірки отримано від УСБУ в Миколаївській області матеріали, щодо фінансово-господарської діяльності ТОВ "Біокоре Україна" в тому числі середньо занижені ціни на однорідні товари, які придбавало ТОВ "Біокоре Україна" у ТОВ "Спельта" за даними аграрної біржи. Також, в ході проведення перевірки податкової звітності, реєстраційних документів, матеріалів зустрічних перевірок та інших первинних документів, які висвітлюють взаємовідносини з ПП "А-Ліра" (атк ДПІ у м.Херсоні від 31.07.2012 року №1512/22-7/35788629). Даним актом встановлено, що ГВПМ у м.Херсоні складено довідку про не встановлення місцезнаходження ПП "А-Ліра". Встановлено відсутність поставок товарів, що свідчить про укладення угод без мети настання реальних наслідків.

Відповідно до ч. 1 ст.195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, розглянувши та оговоривши доводи, наведені у апеляційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Житомирського апеляційного адміністративного суду України дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на наступне.

Судом встановлено, що 09.11.2012 року по 19.11.2012 року працівниками Житомирської ОДПІ проведено позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2011 року по 15.09.2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 року по 15.09.2012 року. За результатами перевірки працівниками контролюючого органу складено акт перевірки від 26.11.2012 року № 5397/11-2/3689513/0100 (том І, а.с. 16-87). На підставі вказаного акту перевірки відповідачем прийнято спірні податкові - повідомлення рішення від 19.07.2013:

- №000044222 про донарахування грошового зобов'язання із сплати податку на прибуток в розмірі 490666,00 грн (том І, а.с. 123);

- №000045222 про донарахування грошового зобов'язання із сплати податку на додану вартість в розмірі 133333,00 грн та штрафні (фінансові) санкції (штраф) в розмірі 66666,00 грн (том І, а.с. 124).

Судом апеляційної інстанції встановлено, що 07.09.2011 року між ТОВ " Біокоре Україна" (покупець) та ТОВ "Спельта" (продавець) укладено договір № 6/0709, відповідно до якого продавець зобов'язується поставити та передати у власність, а покупець прийняти та оплатити органічний горох врожаю 2011 року 3 клас на умовах передбачених даним договором (том І, а.с. 126 -128). Згідно пунктів 4.1 та 4.2 даного договору продавець здійснює поставку товару в повному обсязі в строк до 30.12.2011 року, навантаження товару здійснюється за рахунок продавця на умовах EXW. Товар поставляється навантаженим у біг - беги (великі мішки) надані покупцем.

На підтвердження здійснення господарських операцій в матеріалах справи наявні податкові накладні: №19 від 12.10.2011 року, № 22 від 19.10.2011 року, №24 від 24.10.2011 року (том І, а.с.129-131), накладні (том І, а.с.132-143), вантажно-митні декларації про відправку органічного гороху через Ягодинську митницю одержувачу Компанії "Біокоре Україна Б.В." (Нідерланди) (том І, а.с.148-221), міжнародні товарно-транспортні накладні (CMR) на біг-беги з органічним горохом (том І, а.с. 223-250, том ІІ, а.с. 1-10), також в підтвердження перевезення товару позивачем надано акти здачі-приймання робіт підписані між ТОВ "Біокоре Україна" та компаніями перевізниками: ТОВ "Арко-Поло", ПКФ "Меріком", ТОВ "Транс-Сервіс-1", ТОВ "Європа-Транс ЛТД", ТОВ "Меркурій-Транс" (том ІІ, а.с. 12-48).

Згідно з п. 138.1. ст. 138 Податкового Кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до п.138.2. ст. 138 ПК, витрати які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999, № 996-XIV (далі - Закон N 996-XІV) визначено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Стаття 1 цього Закону визначає, що первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Статтею 9 Закону України Закон N 996-XІV встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до ч.5 ст.8 Закону N 996-XIV підприємству дозволено самостійно встановити і форму бухгалтерського обліку, і правила документообігу, при цьому вимога є лише щоб всі операції відображалися в обліку на підставі первинних документів. Сама ж форма первинних документів може розроблятися підприємством самостійно з дотриманням наявності обов'язкових реквізитів відповідно до ч.2 ст.9 цього Закону: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Наявні в матеріалах справи перелічені вище документи, в силу Закону N 996-XІV, є первинними документами та мають всі необхідні встановлені законом обов'язкові реквізити. Докази того, що зазначені первинні документи не мають юридичної сили або визнані в установленому порядку недійсними відповідачем суду не надано.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо реальності переміщення товару, придбаного позивачем у ТОВ "Спельта", так як на підставі договорів, укладених позивачем з перевізниками: ТОВ "СП Євротрейд", ТОВ "АРКО-ПОЛО", ПКФ "Мериком", ТОВ "Транс-Сервіс-1", ТОВ "Європа-Транс ЛТД", ТОВ "Меркурій Транс", в матеріалах справи містяться акти приймання-передачі виконаних робіт (т. 2, а.с.11-48).

Разом з тим слід зазначити, що згідно з п. 198.1 ст. 198 ПК право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК не відносяться до податкового кредиту суми податку; сплаченого нарахованого у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог.

З наявних у справі доказів вбачається, що формування податкового кредиту з податку на додану вартість з ТОВ "Спельта" позивач здійснив на підставі первинних документів, які фіксують факти здійснення господарських операцій та податковими накладними, які містять обов'язкові реквізити передбачені ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та Податковим кодексом України (т. 1, а.с. 132-143).

Що ж до доводів відповідача, про те, що правочини позивача з названим контрагентом є нікчемними та такими, що порушують публічний порядок і направлені на незаконне заволодіння майном держави у вигляді несплати податку на додану вартість та податку на прибуток, то такі висновки можуть мати місце лише при встановленні обвинувальним вироком суду обставин щодо наявності вини та умислу у платника податку на незаконне заволодіння майном держави.

Всупереч обумовленому, жодних доказів того, що позивач та/або безпосередньо його контрагенти під час укладання договорів завідомо (з прямим або непрямим умислом) діяли всупереч інтересам держави і суспільства, суду відповідачем не надано, як і не надано відповідного вироку суду щодо посадових осіб позивача чи його контрагентів, постановленого у кримінальній справі щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Згідно із статтею 61 Конституції України відповідальність осіб має індивідуальний характер, при цьому будь-які протиправні дії одних платників податків не можуть покладати обов'язку щодо відповідальності за дії таких платників на інших осіб.

Відповідачем не встановлено обізнаності позивача щодо протиправного характеру діяльності його контрагентів, прямої чи опосередкованої причетності до такої протиправної діяльності з метою отримання податкової вигоди.

Окрім того, практика Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" №3477-IV від 23.02.2006 р., є джерелом права, свідчить про те, що якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (Рішення Європейського Суду від 09.01.2007 р. у справі "Інтерсплав проти України"). Вказане узгоджується з конституційним принципом індивідуальності юридичної відповідальності.

У рішенні ж Європейського суду з прав людини від 22.01.2009 у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) зазначено, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою ПДВ, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

Відтак, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що господарська операція позивача з контрагентом мала реальний характер, а податковий кредит пов'язаний з господарською діяльністю позивача, що підтверджується належним чином оформленими документами первинного бухгалтерського і податкового обліку.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області залишити без задоволення, а постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "22" жовтня 2013 р. - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя С.М. Шевчук

судді: Г.І. Майор

Є.В.Одемчук

Повний текст cудового рішення виготовлено "05" грудня 2013 р.

Роздруковано та надіслано:р.л.п.

1- в справу:

2 - позивачу/позивачам: Товариство з обмеженою відповідальністю " Біокоре Україна" вул. Котовського, буд.61,м.Житомир,10029

3- відповідачу/відповідачам: Житомирська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Житомирській області м-н Перемоги,2,м.Житомир,10014