Ухвала суду № 36318919, 12.12.2013, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

__________

10002, м-н Путятинський, 3/65, телефон/факс: (0412) 481-602, 481-637 e-mail: inbox@apladm.zt.court.gov.ua

Головуючий у 1-й інстанції: Комшелюк Т.О.

Суддя-доповідач:Шевчук С.М.

УХВАЛА

іменем України

"12" грудня 2013 р. Справа № 817/3080/13-а

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Шевчук С.М.

суддів: Майора Г.І.

Одемчука Є.В.,

при секретарі Самченко В.М. ,

за участю сторін:

представника позивача Баханова О.Г. -директор, представника відповідача Шурин О.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "01" жовтня 2013 р. у справі за позовом Приватного підприємства "Фірма Фармікс" до Державної податкової інспекції у м.Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень ,

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "Фірма Фармікс" звернулося до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0004012342 від 19.08.2013 року та №0004022342 від 19.08.2013 року.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2013 року позов задоволено повністю.

Податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області №0004012342 та №0004022342 від 19 серпня 2013 року визнано протиправними та скасовано у повному обсязі.

Вважаючи, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Житомирського апеляційного адміністративного суду із апеляційною скаргою, в якій просить назване рішення суду скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

На підтвердження доводів апеляційної скарги відповідач зазначив, що у позивача була проведена перевірка по взаєморозрахунках з ТОВ «ТД Артекс», ПП «Групотест» та ТОВ «Діапринт» за період з 01.07.2010 року по 31.12.2012 року. За результатами проведеної перевірки встановлено порушення позивачем вимог ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та ст. ст. 44, 138, 139, 185, 198, 201 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в сумі 6976,57 грн. та податок на прибуток в сумі 8016,00 грн. Вказує на неможливість встановлення на підставі використаних документів та баз даних ДПС реальність та товарність здійснених операцій по виконанні робіт (наданні послуг) підприємством за перевіряємий період.

Відповідно до ч. 1 ст.195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, розглянувши та оговоривши доводи, наведені у апеляційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Житомирського апеляційного адміністративного суду дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на наступне.

Дослідивши матеріали справи, судом апеляційної інстанції встановлено, що 08.02.2013 року посадовими особами відповідача була проведена позапланова виїзна документальна перевірка з питань дотримання позивачем вимог податкового законодавства при проведенні взаєморозрахунків з ТОВ «ТД Артекс», ПП «Групотест» та ТОВ «Діапринт» за період з 01.07.2010 року по 31.12.2012 року. За результатами проведеної перевірки складений акт №588/17-16-22-01/30398035 (а. с. 8-31 т. 1).

На підставі висновків вказаного акту перевірки відповідачем винесені податкові повідомлення-рішення №0004012342 від 19.08.2013 року (а. с. 32 т. 1), яким донараховано грошове зобов'язання по податку на прибуток в розмірі 8016 грн. та застосовані штрафні санкції в розмірі 3491 грн., та №0004022342 від 19.08.2013 року (а. с. 33 т. 1), яким донараховано грошове зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 6981 грн. та застосовані штрафні санкції в розмірі 3077 грн.

Що стосується проведення взаєморозрахунків позивача з ТОВ "ТД Артекс" слід зазначити наступне.

Як вбачається з матеріалів справи між ПП "Фірма Фармікс" (покупець) та ТОВ «ТД Артекс» (постачальник) укладені договори поставки №13128035 від 13.12.2011 року (а. с. 192, 193 т. 2) та №13028035 від 13.02.2012 року (а. с. 194, 195 т. 2). Відповідно до яких постачальник зобов'язується поставити товар покупцю партіями відповідно до видаткових накладних на основі узгоджених сторонами заявок. Відповідно до п.п.3.2 п. 3 Договору доставка товару здійснюється на умовах DDP (з доставкою) у м.Рівне за домовленістю сторін відповідно до Міжнародних правил "Інкотермс" в редакції 2010 року.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанцій, товар був фактично отриманий позивачем, оприбуткований та використаний в господарській діяльності, що підтверджується дослідженими бухгалтерськими документами позивача.

Розрахунки за отриманий товар проводились ПП "Фірма Фармікс" згідно з платіжних доручень №3194 від 20.12.2011 року, №3522 від 13.02.2012 року, №3857 від 26.03.2012 року, №3905 від 30.03.2012 року, №3913 від 30.03.2012 року, №4029 від 28.04.2012 року (а. с. 207-212 т. 2).

Стосовно відсутності товарно-транспортних накладних слід зазначити, що відповідно до умов договору позивач здійснював операції з придбання товару та не виступав в якості замовника за договором перевезення, у зв'язку з чим відсутність товарно-транспортних накладних та шляхових листів не можна розцінювати як беззаперечне свідчення безтоварності спірних операцій.

Подальша реалізація позивачем отриманих від ТОВ «ТД Артекс» за договорами поставки №13128035 та №13028035 від 13.02.2012 року ТМЦ підтверджується видатковими накладними та довіреностями на отримання товару (а. с. 214-239 т. 2), а також банківськими виписками (а. с. 18-65 т. 3).

Що стосується проведення взаєморозрахунків позивача з ТОВ «Діапринт» слід зазначити, що як вбачається з матеріалів справи між ПП "Фірма Фармікс" (покупець) та ТОВ «Діапринт» (постачальник) укладені договори поставки товару №011/07 від 01.07.2010 року (а. с. 1-2 т. 2), №020/01-РМТ від 04.01.2011 року (а. с. 247-249 т. 1), №378/1 від 01.02.2012 року (а. с. 244-246 т. 1), №532 від 01.08.2012 року (а. с. 241-243 т. 1) та №562 від 12.08.2012 року (а. с. 238-240 т. 1). Відповідно до якого продавець зобов'язаний відвантажити товари, вказані в замовленнях. Відповідно до п.п. 4.2 п.4 Договору продавець зобов'язаний здійснити доставку товарів, які є предметом договору до місця, вказаного покупцем, за рахунок покупця.

Розрахунки за отриманий товар проводились ПП "Фірма Фармікс" згідно з платіжних доручень (а. с. 189-233 т. 1).

Разом з тим щодо відсутності товарно-транспортних накладних слід зазначити, що відповідно до умов договору позивач здійснював операції з придбання товару та не виступав в якості замовника за договором перевезення, у зв'язку з чим відсутність товарно-транспортних накладних та шляхових листів не можна розцінювати як беззаперечне свідчення безтоварності спірних операцій. Подальша реалізація позивачем отриманих від ТОВ «Діапринт» за договорами поставки №011/07 від 01.07.2010 року, №020/01-РМТ від 04.01.2011 року, №378/1 від 01.02.2012 року, №532 від 01.08.2012 року та №562 від 12.08.2012 року ТМЦ підтверджується видатковими накладними та довіреностями на отримання товару (а. с. 100-184 т. 2), а також банківськими виписками (а. с. 66-240 т. 3)

Крім цього, судом першої інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи, що згідно витягів з єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців (а.с. 234-237 т.1, а.с.187-191 т.2), записів про відсутність ТОВ «Діапринт», ТОВ "ТД Артекс" за місцем реєстрації до ЄДР не вносилося.

Окрім цього, обставини щодо факту транспортування товару підтверджуються, наданими представником позивача, копіями товаро-транспортних накладних №10008804640 від 28.03.2012 року, №10008804663 від 11.04.2012 року, №10008804639 від 17.03.2012 року, роздруківкою реєстру документів за 01.12.2011 року - 01.08.2012 року по контрагенту Торгівельний дім "Артекс", копіями карток ТМЦ за періоди з 13.12.2011 року - 23.04.2012 року, з 01.12.2011 року - 01.06.2012 року, 01.12.2011 року - 01.06.2012 року, 01.12.2011 року - 01.06.2012 року, 01.12.2011 року - 01.06.2012 року, копіями товаро-транспортних накладних від 11.12.2012 року, від 06.12.2012 року, від 15.11.2012 року, від 02.04.2012 року, від 23.02.2012 року, від 27.03.2012 року, від 09.02.2012 року, від 23.02.2012 року, від 26.04.2012 року, від 07.06.2012 року, від 03.07.2012 року, від 18.05.2012 року, від 16.09.2011 року, від 07.11.2011 року, від 25.07.2011 року, від 20.12.2011 року, 23.08.2011 року, від 02.06.2011 року, від 23.06.2011 року, від 02.06.2011 року, 25.05.2011 року, від 09.08.2011 року, від 21.09.2011 року, від 30.08.2011 року, 10.05.2011 року, від 31.10.2011 року, роздруківкою реєстру документів за період з 01.07.2010 року - 31.12.2012 року по контрагенту "Діапринт", копіями карток ТМЦ за період з 09.07.2010 року - 31.12.2012 року, з 01.07.2010 року - 31.12.2012 року, з 01.07.2010 року - 31.12.2012 року, з 01.07.2010 року - 31.12.2012 року, з 01. 07.2010 року - 31.12.2012 року.

Відповідно до п. 1 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Крім того, відповідно п. 3 наведеної вище норми, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Судами встановлено та матеріалами справи підтверджено, що на момент укладення угод контрагент був в реєстрі ЄДРПОУ як суб'єкт підприємницької діяльності та зареєстрований платником податку на додану вартість.

Згідно з п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 138 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Частинами 2, 3 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" № 996-XIV від 16.07.1999 р. зазначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських, операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону №168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з п.198.2. ст.198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3. ст. 198 ПК України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6. ст. 198 зазначеного кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пункт 201.1. ст.201 ПК України встановлює, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну

У відповідності до пп. 201.6., 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Таким чином, законодавцем чітко визначено, що належним чином оформлена податкова накладна є достатньою підставою для включення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту по даті здійснення хоча б однієї із першій подій (перерахування коштів в оплату товарів або отримання податкової накладної).

Відтак, визначальним фактором для віднесення витрат до складу валових та сум ПДВ до складу податкового кредиту, є зв'язок таких витрат та ПДВ із господарською діяльністю платника податків та наявність підтверджуючих первинних документів.

Долученими до матеріалів справи первинними документами підтверджується реальність здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами - ТОВ «ТД Артекс» та ТОВ «Діапринт» за період з 01.07.2010 року по 31.12.2012 року.

У рішенні ж Європейського суду з прав людини від 22.01.2009 у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) зазначено, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою ПДВ, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

Відтак, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що господарська операція позивача з контрагентом мала реальний характер, а податковий кредит та віднесення витрат до складу валових та сум ПДВ пов'язані з господарською діяльністю позивача, що підтверджується належним чином оформленими документами первинного бухгалтерського і податкового обліку.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області залишити без задоволення, а постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "01" жовтня 2013 р. - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя С.М. Шевчук

судді: Г.І. Майор

Є.В.Одемчук

Повний текст cудового рішення виготовлено "12" грудня 2013 р.

Роздруковано та надіслано:р.л.п.

1- в справу:

2 - позивачу/позивачам: Приватне підприємство "Фірма Фармікс" вул.Приходька,60/2,м.Рівне,33002

3- відповідачу/відповідачам: Державна податкова інспекція у м.Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області вул.Відінська,8,м.Рівне,33023