Постанова № 36318834, 12.12.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 823/220/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Чубар Т.М. Суддя-доповідач: Оксененко О.М.

ПОСТАНОВА

Іменем України

12 грудня 2013 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого - судді Оксененка О.М.,

суддів - Бистрик Г.М., Усенка В.Г.,

при секретарі - Січкаренко Т.М.,

за участю представника позивача - Биченка І.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу державної податкової інспекції у м. Черкасах Черкаської області державної податкової служби на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 12 березня 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Авалон-Трейд» до державної податкової інспекції у м. Черкасах Черкаської області державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И Л А :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Авалон-Трейд» звернулось до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до державної податкової інспекції у м. Черкасах Черкаської області державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0003042233 та № 0003052233 від 27.06.2012р.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 12 березня 2013 року позов задоволено.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 12 березня 2013 року та ухвалити нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи та дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, відповідачем проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТОВ «Авалон-Трейд» з питань господарських взаємовідносин з товариством з обмеженою відповідальністю «Промоптторг-1» за період з 01.06.2010р. по 31.08.2010р. за результатами якої складено Акт № 89/22-33/33456822 від 18.06.2012р.

В ході перевірки відповідачем зроблено висновок про порушення ТОВ «Авалон-Трейд» вимог п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» № 334/94-ВР від 28.12 1994р., в результаті чого в періоді, що перевірявся, встановлено його заниження на загальну суму 198 853 грн., в тому числі за ІІ квартал 2010 року на суму 73 750 грн. та за ІІІ квартал 2010 року на суму 125 103 грн.; а також порушення п.п. 7.2.6 п. 7.2, п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4, п.п. 7.5.1 п. 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР від 03.04.1997р., в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 159 083 грн., в тому числі за червень 2010 року на суму 59 000 грн., за липень 2010 року на суму 36 000 грн., за серпень 2010 року на суму 64 083 грн.

На підставі вказаного Акту перевірки ДПІ у м. Черкасах Черкаської області Державної податкової служби прийняла податкові повідомлення-рішення № 0003042233 та № 0003052233 від 27.06.2012р., якими позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 198 853 грн. за основним платежем та в розмірі 49 713 грн. за штрафними санкціями, а також збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 159 083 грн. за основним платежем та в розмірі 39 771 грн. за штрафними санкціями відповідно.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, виходив з того, що по справі було встановлено реальне здійснення господарських операцій та їх зв'язок з господарською діяльністю позивача, наявність належним чином оформлених первинних документів, а також здійснення позивачем у повному обсязі оплати за товар згідно з вказаним договором, в зв'язку з чим прийшов до висновку про протиправність спірних податкових повідомлень-рішень та скасував їх.

Проте, колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до п. 1.32 ст. 1 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі, коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Відтак, обов'язковими ознаками господарської діяльності у розумінні вищенаведених норм є: здійснення її суб'єктами господарювання у сфері суспільного виробництва; спрямованість на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг; результати зазначеної діяльності (продукція, роботи чи послуги), які мають вартісний характер і цінове вираження.

Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податків у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат включаються, зокрема, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті (п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» чинного на момент виникнення спірних правовідносин).

Згідно з п.п.5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 ст. 7 Закону № 168/97-ВР передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно з п.п.7.4.5 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Аналогічні положення закріплені й в діючому Податковому кодексі України, а саме в положеннях статей198, 138-139.

З наведеного вбачається, що умовою для виникнення у платника податку права на формування податкового кредиту є придбання платником податків товарів (послуг) для використання їх в своїй господарській діяльності. Підставою для виникнення такого права є податкова накладна, виписана контрагентом платника податків, який зареєстрований як платник податку на додану вартість.

Згідно п. 5 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України № 165 від 30.05.1997 затвердженим в Міністерстві юстиції України 23.06.1997 за № 233/2037, визначено один випадок недійсності податкової накладної, а отже і неможливості формування на її підставі податкового кредиту - якщо вона заповнена особою, яка не зареєстрована як платник ПДВ.

Крім того, відповідно до ч.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Колегія суддів зазначає, що із системного аналізу положень цих норм законодавства України вбачається, що податковий кредит є правом платника податку щодо зменшення податкових зобов'язань звітного періоду, яке виникає виключно за наявності податкових накладних. Закон забороняє включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених у складі ціни придбання товарів (робіт, послу), якщо ці суми не підтверджені податковими накладними, та передбачає відповідальність платника податків за порушення цих вимог у вигляді фінансових санкцій.

Отже, виникнення права платника податку на податковий кредит є наслідком фактичного проведення господарської операції, яка є об'єктом оподаткування податком на додану вартість, за наявності первинних документів.

Разом з тим, в інформаційному листі Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02.06.2011 р. зазначено, що судам належить звертати особливу увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку. При цьому приймати на підтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати рух активів у процесі здійснення господарської операції.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що умовою для виникнення у платника податку права на формування податкового кредиту є придбання платником податків товарів (послуг) для використання їх в своїй господарській діяльності.

Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження господарчих відносин, до суду позивачем надано: договір поставки товару № 0601/10/5 від 28 квітня 2010 року між ТОВ «Авалон-Трейд» (Покупець) та ТОВ «Промоптторг-1» (Продавець), згідно якого Продавець зобов'язаний поставити на склад та передати у власність Покупця товар, а Покупець прийняти та оплатити товар.

На підтвердження виконання договору з ТОВ «Промоптторг-1» позивачем надано до суду видаткові накладні, рахунки-фактури, податкові накладні, банківські виписки з рахунку позивача.

Крім того, в підтвердження факту реалізації придбаних у контрагента товарів (послуг) позивачем надані видаткові накладні, довіреності, податкові накладні, договори оренди складських приміщень, акти приймання-передачі складських приміщень.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, відповідач, в обґрунтування правомірності винесення ним спірних податкових повідомлень-рішень, посилається на акт Миронівської ОДПІ від 08.02.2012 року № 174/23-410/36589133/23 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Промоптторг-1» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків покупцями за період з липня 2009 року по січень 2011 року». В даному акті міститься інформація про відсутність ТОВ «Промоптторг-1» за місцезнаходженням. Кількість працівників на підприємстві відповідно до центральної бази даних ДПС України по ТОВ «Промоптторг-1» - одна особа, декларується відсутність основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів у необхідній кількості.

Згідно акту директором ТОВ «Промоптторг-1» за період з липня 2009 року по січень 2011року був ОСОБА_4

Відповідно до пояснень гр. ОСОБА_4 відношення до господарської діяльності підприємства він не мав та не має, паспорт втрачений восени 2008 року, в бухгалтерських документах, податковій звітності не розписувався та її не складав. Де знаходяться установчі документи та печатки підприємства йому також не відомо. Про те, що він є директором та засновником ТОВ «Промоптторг-1» йому стало відомо від працівників податкової міліції.

Відповідно до висновків спеціаліста (начальника СТКЗР Білоцерківського МВ при ГУМВС України в Київській області майора міліції Майданіка А.В.) № 258 від 13.09.2011 року вбачається , що декларації з ПДВ за липень-серпень 2010 року, декларації з податку на прибуток підприємств за півріччя 2010 року підписані невстановленою особою.

За результатом акту перевірки зроблено висновок про те, що ТОВ «Промопторг - 1» займалось проведенням транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам, шляхом оформлення документів на користь таких осіб без реального здійснення господарських операцій.

З огляду на зазначене, податковий орган дійшов висновку про те, що взаємовідносини між ТОВ «Авалон-Трейд» та ТОВ «Промоптторг-1» не спричиняють реального настання правових наслідків.

З приводу викладеного, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Статтею 9 цього закону встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Виходячи з положень ч. 5 ст. 8, ч. 2 ст. 9 цього ж Закону та пунктів п.2.4., 2.5., 2.13. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за № 168/704, первинний документ повинен мати такий обов'язковий реквізит, як особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, податкова звітність формується на підставі первинних бухгалтерських документів, які підтверджують фактичне здійснення операцій та одним з обов'язкових реквізитів яких є особистий підпис уповноваженої особи, яка підписала цей документ на підтвердження фактичного здійснення господарської операції.

В контексті наведеного колегія суддів зазначає, що обов'язковими реквізитами у праві визнаються обов'язкові дані, які мають бути в будь-якому документі для визнання його дійсним, таким, що має юридичну силу (значимість).

Отже, підписання первинних документів уповноваженою особою на підтвердження фактичного здійснення операції надає документу юридичну силу, робить його дійсним та, відповідно, є підставою для виникнення відповідних податкових наслідків за фактично здійсненою господарською операцією.

У той же час, у разі підписання первинного документу (податкової накладної) не уповноваженою особою, такий документ не створює будь-яких правових наслідків у бухгалтерському, а отже і у податковому обліку (у вигляді виникнення права на податковий кредит), як і документ на якому імітовано підпис уповноваженої особи.

При цьому, Наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року №165 (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 23 червня 1997 року за №233/2037) затверджений Порядок заповнення податкової накладної.

Відповідно до пп. 2 зазначеного Порядку, податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Відповідно до п. 5 Порядку, податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 даного Порядку.

Відповідно до п. 18 Порядку, всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця.

Отже, для надання податковій накладній юридичної сили обов'язковим реквізитом є підпис особи, уповноваженої платником податку здійснювати постачання товарів/послуг, та відтиск печатки такого платника податку.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Крім того, колегія суддів зазначає, що про відсутність реального характеру господарських операцій можуть свідчити такі обставини:

- неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

- відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням права на податковий кредит або бюджетне відшкодування, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення і облік інших господарських операцій;

- здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

Як підтверджується матеріалами справи, директор та керівник ТОВ «Промоптторг-1» ОСОБА_4, від імені якого підписані усі первинні документи по взаємовідносинам з позивачем, первинні документи не підписував, що підтверджується висновком спеціаліста.

Отже, з урахуванням того, що, підписи в первинних документах виконані не гр. ОСОБА_4, а іншою особою, при відсутності управлінського та іншого кваліфікованого персоналу, надані позивачем документи не можна вважати належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг.

В зв'язку з вищевикладеним, перевіривши реальність договору, укладеного позивачем з ТОВ «Промоптторг-1, колегія суддів погоджується з висновками податкового органу щодо відсутності підстав для включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість сплачених відповідно до податкових накладених, оформлених його контрагентом, з огляду на те, що відповідні документи підписані невстановленою особою, що підтверджується висновком експерта.

Також, всупереч вимог ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» в наданих позивачем видаткових накладних підписи осіб, що відвантажували та приймали товар не мають ідентифікаційної інформації.

Статтею 1 названого закону визначено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Довіреність в господарчій операції на одержання матеріально-товарних цінностей є первинним документом, що фіксує рішення уповноваженої особи (керівника) підприємства про уповноваження конкретної фізичної особи одержати для підприємства визначений перелік та кількість цінностей.

Як вбачається з матеріалів справи, видаткові накладні на отримання позивачем товарів не містять даних про довіреність, на підставі якої міг бути переданий зазначений у накладній товар. До того ж, позивачем не надавався до перевірки і журнал реєстрації довіреностей.

Ці обставини підтверджують відсутність факту виписки довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей та визначення для цієї мети конкретної особи, що є обов'язковим для суб'єктів господарювання при операціях купівлі - продажу.

Відповідно до умов договору від 28.04.2010р. №0601/10/5 про порядок постачання, , в пункті 3 визначено, що продавець поставляє товар на склад покупця.

Основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Товарно-транспортна накладна, дорожній лист, належать до первинної бухгалтерської документації, наявність яких для суб'єкта господарської операції є обов'язковим. Відсутність чи неправильне оформлення товарно-транспортних накладних є фактом відсутності документального підтвердження здійснення господарської операції.

Враховуючи, що перевіркою контрагента позивача не встановлено наявність власних транспортних засобів, то слід прийти до висновку, що переміщення товару від постачальника до покупця об'єктивно потребує залучення послуг транспортних засобів. Проте, позивачем товарно-транспортні накладні, які б засвідчували факт транспортування придбаного товару до перевірки надано не було. При цьому, колегія суддів зазначає, що здійснення поставки товару на будь-яких умовах договору не звільняє учасників господарської операції від складання первинних документів, які передбачені законодавством про бухгалтерський облік, як-то товарно- транспортних накладних, а відтак, в даному разі, факт їх відсутності свідчить про неможливість переміщення товару від продавця до покупця.

Сумнівність господарчої операції, відсутність дійсних матеріалів та об'єктивних доказів щодо її реальності, підтверджується і відсутністю самих актів прийому-передачі товару позивачем від ТОВ «Промоптторг-1, враховуючи відсутність довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей та відсутність у видаткових накладних ідентифікованих даних про особу отримувача товарів.

Таким чином, надані позивачем документи, не дають можливості встановити реальність здійснених операцій та факт використання в господарській діяльності позивача, а лише частково фіксують господарські операцій з вищезазначеними контрагентом.

На підтвердження подальшої реалізації товарів придбаних у ТОВ «Промоптторг-1, іншим суб'єктам господарювання, позивач надав документи по господарським операціям з іншими контрагентами.

З цього приводу колегія суддів зазначає, що у даній справі предметом дослідження є об'єктом оподаткування, який виник в зв'язку із оформленням господарської операції між позивачем та ТОВ «Промоптторг-1, а тому представлені позивачем документи його господарських відносин з іншими контрагентами не є доказами в розумінні ст.ст. 69,70 КАС України.

Наведені обставини та досліджені колегією суддів документальні докази в їх сукупності, є достатніми для висновку про те, що господарські операції між позивачем та його контрагентом - ТОВ «Промоптторг-1, не мали товарного характеру, не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені договором, а оформлені лише документально невстановленими особами, що в свою чергу призвело до встановлення податковим органом порушень формування позивачем податкового кредиту.

З огляду на викладене, судова колегія приходить до висновку, що відповідні угоди не мали реального характеру, що свідчить про необґрунтованість позовних вимог та є підставою для відмови в їх задоволенні.

Колегія суддів наголошує на тому, що реальність операцій позивачем суду не доведено.

Згідно з ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Так, відповідачем надано належні докази на підтвердження висновку про порушення позивачем податкового законодавства, чинного на момент виникнення спірних правовідносин.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 3, 202 ч. 1 п. п. 4 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з порушенням норм матеріального права, то колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржувана постанова суду першої інстанції - скасуванню.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу державної податкової інспекції у м. Черкасах Черкаської області державної податкової служби - задовольнити.

Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 12 березня 2013 року - скасувати та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Авалон-Трейд» до державної податкової інспекції у м. Черкасах Черкаської області державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: О.М. Оксененко

Судді:

Г.М. Бистрик

В.Г. Усенко

Постанову в повному тексті виготовлено 17.12.2013 року.

Головуючий суддя Оксененко О.М.

Судді: Бистрик Г.М.

Усенко В.Г.