Рішення № 36318591, 16.12.2013, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 454/1413/13 Головуючий у 1 інстанції: Пахут С.О.

Провадження № 22-ц/783/7648/13 Доповідач в 2-й інстанції: Бакус В. Я.

Категорія:51

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 грудня 2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області у складі:

головуючого: судді Бакуса В.Я.,

суддів: Бойко С.М., Гірник Т.А.,

секретаря: Глинського О.А.,

з участю: представника позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Сокальського районного суду Львівської області від 20 серпня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Державного відкритого акціонерного товариства «Шахта «Надія» (на даний час Публічне акціонерне товариство «Шахта «Надія») про відшкодування моральної шкоди, спричиненої ушкодженням здоров'я при виконанні трудових обов'язків, -

встановила:

рішенням Сокальського районного суду Львівської області від 20 серпня 2013 року в задоволені вказаному вище позові відмовлено.

Рішення суду оскаржив позивач, просить рішення суду скасувати й ухвалити нове рішення, яким задовольнити його вимоги, стягнувши з відповідача 30 000 грн. на відшкодування моральної шкоди, внаслідок професійного захворювання та втрати ним 55% ступеня працездатності. Апелянт, посилається на те, що відмовляючи у задоволені вимог суд не врахував, що внаслідок довготривалої праці у шкідливих умовах та отриманих виробничих травм він отримав професійне захворювання, встановлено ІІІ групу інвалідності та 55% втрати ступеня працездатності.

Заслухавши суддю-доповідача, учасника процесу на підтримання апеляційної скарги, вивчивши матеріали та обставини справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду колегія суддів приходить до наступного висновку.

Представник ПАТ «Шахта «Надія» в судове засідання не з'явився. Директор ПАТ «Шахта «Надія» подав заяву про відкладення розгляду справи у зв'язку із зайнятістю представника в іншому судовому засіданні, які призначені на 10.00 год. та 15 год. 20 хв.

Проаналізувавши клопотання та враховуючи обставини справи, час проведення судових засідань, колегія суддів прийшла до висновку про відхилення клопотання, оскільки ці обставини не є поважними, виходячи із часу проведення судових засідань та наявності інших осіб на представлення інтересів відповідача.

За таких обставин, у відповідності до ч.2 ст.305 ЦПК України, неявка представника відповідача не перешкоджає розглядові справи.

Відмовляючи у задоволені вимог позивача районний суд виходив з того, що відповідачем було вжито всіх заходів для збереження здоров'я і працездатності позивача як працівника під час виконання ним трудових обов'язків та те, що на момент працевлаштування позивач усвідомлював технологічно важкий та шкідливий для здоров'я процес видобутку вугілля.

Але з таким висновком колегія суддів погодитись не може виходячи з наступного.

Відповідно до ст.213 ЦПК рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтвердженими тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Проте зазначеним вимогам рішення суду не відповідає.

Положеннями ч. 2 ст. 153, ст.173 КЗпП України передбачено, що забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган; шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.

Статтею 13 Закону України «Про охорону праці» передбачено, що роботодавець зобов'язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці.

Відповідно до ст. 237-1 КЗпП України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Встановлено, що стверджується матеріалами справи, зокрема фотокопією трудової книжки позивача, останній 28 лютого 1983 року був прийнятий на роботу учнем гірника на шахту № 8 «Великомостівська» в/о «Укрзахідвугілля» та був звільнений 29 квітня 1983 року у зв'язку з призовом до армії. 28 серпня1995 року прийнятий на роботу підземним учнем гірничого робітника І розряду на шахту № 6 «Великомостівська» в/о «Укрзахідвугілля». 14 листопада 1995 року переведений на посаду підземного гірничого робітника ІІІ розряду, а 2 серпня 1996 року звільнений за власним бажанням. 7 жовтня 1996 року позивача прийнято на посаду підземного робітника ІІІ розряду на шахту № 9 «Великомостівська». 24 листопада 1997 року переведений на посаду гірничого робітника очисного вибою У розряду, а 3 грудня 1998 р. переведений на посаду підземного гірничого робітника очисного вибою У розряду. 10 січня 2000 р. звільнений з роботи за власним бажанням, а 12 березня 2001 року прийнятий на роботу гірничим робітником ІІІ розряду на гірничо-прохідницьку дільницю в Шахтомонтажне управління ДВАТ «Укрзахідвуглебуд», а 20 березня цього ж року прийнятий на роботу по переводу підземним гірником ІІІ розряду в Нововолинське шахтобудівельне управління. 5 червня 2001 року переведений на посаду прохідника У розряду, а 10 грудня 2001 р. звільнений з роботи за власним бажанням. 8 січня 2002 року позивач прийнятий на роботу підземним прохідником У розряду на ДВАТ «Шахта «Надія». 4 серпня 2012 року звільнений з роботи за власним бажанням (а.с.6-9).

У зв'язку з тривалою роботою в особливо шкідливих та тяжких умовах праці позивач неодноразово вимушений був звертатись за медичною допомогою. Так, в період з 8 липня 2011 року по листопад 2012 року позивач неодноразова знаходився на стаціонарному лікування з приводу хронічної попереково-крижова радикулопатія зі стійким помірно вираженим болевим синдромом та статико-динамічним порушенням. Антракосилікоз І стадія інтерстиційна форма 1/1 t/t, бронхіт, емфізема легенів, пневмофіброз, ДН І-ІІ ст. (першого-другого) і ці захворювання професійні та встановлені вперше. Зазначені обставини стверджуються медичними документами (а.с.10-20).

Актом розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання, який складений 29 листопада 2012 року було встановлено, що у позивача мається хронічної попереково-крижова радикулопатія зі стійким помірно вираженим болевим синдромом та статико-динамічним порушенням, антракосилікоз І ст. інстерстиційна форма 1/1 t/t, бронхіт, емфізема легенів, ДН І-ІІ ст. (першого-другого). Зазначені захворювання професійні та пов'язані із запиленістю повітря, що перевищувало гранично допустимі концентрації, важкою фізичною працею, несприятливими факторами мікроклімату, які сприяли переохолодженню організму (а.с.20-21). В зазначеному акті зазначені прізвища осіб відповідача,які порушили законодавство про охорону праці, гігієнічні регламенти і нормативи та запропоновані заходи з метою ліквідації і запобігання професійним захворюванням (отруєнням).

Довідкою до акту огляду МСЕК, довідкою про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потребу у додаткових видах допомоги, що датовані 6-11 груднем 2012 року (а.с.22), підтверджується первинне встановлення позивачу безтермінову ІІІ групи інвалідності внаслідок професійного захворювання та 55% безтермінової втрати професійної працездатності (30% - радикулопатія, 20% антракосилікоз).

Таким чином матеріалами справи доведено, що умовами праці на підприємстві відповідача позивачу була завдана шкода здоров'ю і який, відповідно, має право на отримання компенсації моральної шкоди.

Відповідно до ч.3 ст.23 ЦК України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з врахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Посилання на те, що відповідачем було вжито всіх заходів для збереження здоров'я і працездатності позивача як працівника під час виконання ним трудових обов'язків, що на момент працевлаштування позивач усвідомлював технологічно важкий та шкідливий для здоров'я процес видобутку вугілля та що позивачем не доведено спричинення моральної шкоди є помилковим, оскільки згідно рішення Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року, моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я. Як наслідок, моральна шкода, заподіяна умовами виробництва, спричиняє порушення таких особистих немайнових прав, як право на життя, право на охорону здоров'я тощо. Ушкодження здоров'я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов'язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні та фізичні страждання. У випадку каліцтва потерпілий втрачає працездатність і зазнає значно більшої моральної шкоди, ніж заподіяна працівникові, який не втратив професійної працездатності.

Відтак, з урахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що районним судом при розгляду справи неповно було з'ясовані обставини, що мають значення для справи та неправильно застосовані норми матеріального права та порушені норми процесуального права.

Тому рішення районного суду підлягає до скасування з ухваленням нового рішення.

Колегія суддів визначаючи розмір моральної шкоди виходить з положень постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», а саме, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат, їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. При цьому суд виходить із засад розумності, виваженості та справедливості.

Приймаючи до уваги вищенаведене, вік позивача, стаж роботи та посади, які займав позивач та які були пов'язані з тривалим робочим процесом під землею у небезпечних для здоров'я умовах, та те, що суттєвий ступінь втрати працездатності (55%) не може не впливати негативно за звичайний уклад позивача і не створювати для нього додаткових зусиль для організації його життя, відтак приходить до висновку про визначення моральної шкоди в розмірі 10 000 грн.

За таких обставин позов ОСОБА_2 підлягає до часткового задоволення.

Відповідно до ч.3 ст.88 ЦПК якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Відтак, оскільки позивача звільнено по вказаній категорії від сплати судового збору, тому такі витрати в сумі 172,05 грн. (114,70 в першій інстанції та 57,35 в апеляційній інстанції) слід стягнути з відповідача.

Відповідно до ч.2 ст.314 ЦПК України апеляційний суд ухвалює рішення у випадках скасування судового рішення і ухвалення нового або зміни рішення.

Керуючись ст.ст.303, 305, п.2 ч.1 ст.307, п.п.1, 4 ст.309, ч.2 ст. 314, ст.ст.313, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

вирішила:

апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Сокальського районного суду Львівської області від 20 серпня 2013 року скасувати й ухвалити нове рішення, яким:

позов ОСОБА_2 задовольнити частково.

Стягнути з Державного відкритого акціонерного товариства «Шахта «Надія» (р/р № 26000311035001 МФО 325978 в Червоноградській філії КБ «Надра», код ЗКПО № 20851022) на користь ОСОБА_2 10 000 (десять тисяч) грн. та 172,05 грн. 05 коп. судового збору на користь держави.

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання рішенням законної сили.

Головуючий Бакус В.Я.

Судді Бойко С.М.

Гірник Т.А.