Рішення № 36318531, 18.11.2013, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 1316/213/2012 Головуючий у 1 інстанції: Данилів Є.О.

Провадження № 22-ц/783/6801/13 Доповідач в 2-й інстанції: Зверхановська Л. Д.

Категорія:28

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 листопада 2013 року Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого: Зверхановської Л.Д.

суддів: Шеремети Н.О., Цяцяка Р.П.

при секретарі: Служалі А.Ю.

з участю: представника позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_3, представника відповідача - Горбунова О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Еталон" на заочне рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 02 серпня 2012 року,

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням Пустомитівського районного суду Львівської області від 02 серпня 2012 року задоволено позовні вимоги ОСОБА_2 до ТзОВ "Еталон" про стягнення заборгованості.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Еталон" на користь ОСОБА_2 444 773,30 грн., з яких 279 000,00 грн. сума основного боргу; 35 452,11 грн. - 3% річних; 121 086,00 грн. - збитки від інфляції, 9235,19 грн. - штраф.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Еталон" на користь ОСОБА_2 3 219,00 грн. оплаченого позивачем судового збору.

Рішення суду оскаржило Товариство з обмеженою відповідальністю "Еталон".

В апеляційній скарзі зазначає, що рішення прийняте з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права. Вказує, що районний суд безпідставно стягнув з відповідача кошти в сумі 279 000 грн., строк сплати яких не настав, оскільки попереднім договором №47 строк виконання грошових зобов'язань відповідача не встановлений. Звертає увагу суду, що до відповідача з вимогою сплати цих коштів позивач не звертався і вважає, що неможливо прострочити виконання грошового зобов'язання, строк виконання якого не настав. Вказує, що стягнувши з відповідача на користь позивача збитки від інфляції у розмірі 121086 грн. та три проценти річних - 35452,11 грн., районний суд порушив вимоги ст. 530 ЦК України і неправильно застосував ст. 625 ЦК України. Покликається на те, що листом від 26.08.2009 року відповідач запропонував позивачеві укласти угоду про розірвання Попереднього договору. Вважає, що попередній договір №47 від 10 січня 2008 року є чинним, оскільки від даного договору сторони не відмовились, у письмовій формі його не припинили, недійсним у судовому порядку він не визнаний. Зазначає, що суд вийшов за межі позовних вимог, застосувавши ст.635 ЦК України, так як вимог про відшкодування збитків позивач не заявляв.

Крім цього зазначає, що обов'язок відповідача укласти з позивачем основний договір кореспондується у попередньому договорі з обов'язком позивача внести відповідачеві аванс у розмірі 369407,50 грн., який зараховується в суму майбутніх платежів за основним договором. Вказує, що п.7 попереднього договору передбачено можливість продовження строку укладення Основного договору, однак при цьому можливості продовження строку внесення позивачем авансу попереднім договором не передбачено. Заборгованість позивача перед відповідачем по сплаті авансу становить 90407,50 грн., а по квартирі в цілому - 109850 грн. Відповідач не відмовляється від виконання попереднього договору та укладення з позивачем основного договору при умові сплати позивачем усієї суми авансу, передбаченої попередній договором. Вважає застосування судом до відповідача штрафу за відмову від укладення Основного договору такими, що не ґрунтуються на нормах права та матеріалах справи.

Просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову ОСОБА_2

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи із наступного.

Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Однак, оскаржуване рішення не у повній мірі відповідає даним вимогам.

Задовольняючи позов, районний суд виходив з того, що з вини ТзОВ "Еталон" між сторонами не виконано умов попереднього договору №47 від 10.04.2008 року та не укладено основного договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, а тому відповідач повинен повернути позивачу сплачений ним аванс, сплатити штраф відповідно до п.13 попереднього договору та 3% річних і збитки від інфляції на підставі ч.2 ст.625 ЦК України.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, так як він дійшов до них з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ч.1 ст.635 ЦК України попереднім є договір, сторони якого зобов'язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір у майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором.

Районним судом встановлено, що 10.01.2008 року між ТзОВ "Еталон" і ОСОБА_2 укладено попередній договір №47.

Згідно п.6 даного попереднього договору сторони зобов'язуються в термін до 31.03.2008 року укласти договір купівлі - продажу квартири АДРЕСА_1 (Основний договір).

Також судом встановлено, що у визначений попереднім договором строк основний договір купівлі - продажу укладений не був.

Пунктом 11 договору №47 визначено, що після підписання попереднього договору Покупець в якості гарантії укладення ним основного договору сплачує Продавцю аванс в сумі 369407,50 грн. Аванс зараховується в суму майбутніх платежів по основному договору.

Ця сума повинна бути внесена до 31.08.2008 року(п.п.6, 12 попереднього договору).

10.01.2008 року на виконання умов попереднього договору ОСОБА_2 на рахунок ТзОВ "Еталон" було перераховано 279 000 грн. згідно квитанції №879846 від 08.04.2008 року.

Відповідно до ст.546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватись неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно із ст.570 ЦК України завдатком є грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові у рахунок належних з нього платежів, на підтвердження зобов'язання і на забезпечення його виконання. Якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом.

Внесення завдатку як способу забезпечення виконання зобов'язання може мати місце лише в разі наявності зобов'язання, яке повинно було виникати на підставі договору.

Оскільки договору купівлі - продажу квартири, який би за своєю формою та змістом відповідав вимогам закону, між сторонами у справі укладено не було, а вони лише домовилися укласти такий договір в майбутньому, то сплачена позивачем сума авансу у розмірі 279000 грн. підлягає поверненню йому.

А відтак оскаржуване рішення у цій частині є законним, а доводи апелянта щодо необґрунтованого стягнення із ТзОВ "Еталон" даної суми, колегія суддів вважає безпідставними.

Разом з тим, на думку колегії суддів, обґрунтованими є доводи апелянта щодо незаконності задоволення іншої частини позовних вимог ОСОБА_2

Так, згідно п.13 попереднього договору у випадку відмови однієї із сторін укласти Основний договір така сторона поверне другій стороні все отримане за попереднім договором та сплатить другій стороні штраф у сумі 9235,19 грн.

Однак, у матеріалах справи відсутні докази того, що з вини ТзОВ "Еталон" не було укладено основний договір купівлі - продажу квартири, оскільки сам позивач не виконав умов попереднього договору щодо сплати повної суми авансу, визначеної даним договором, а тому колегія суддів вважає помилковим висновок районного суду про стягнення з відповідача штрафу у розмірі 9235,19 грн.

Статтею 509 ЦК України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони(кредитора) певну дію(передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, визначених у ч.2 ст.11 ЦК України, є зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Статті 526, 625 ЦК України застосовуються лише за порушення грошового зобов'язання між кредитором та боржником, який прострочив виконання грошового зобов'язання за договором.

В даному випадку між сторонами не було укладено договору про грошове зобов'язання, а мала місце лише сплата авансу, а тому колегія суддів вважає, що районний суд неправильно застосував до спірних правовідносин ч.2 ст.625 ЦК України, а відтак оскаржуване рішення підлягає скасуванню також у частині задоволення позову про стягнення 3% річних від простроченої суми та інфляційних втрат.

Відповідно до ч.1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Згідно із ч.5 ст. 88 ЦПК України якщо суд апеляційної або касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що слід зменшити розмір судового збору, який підлягає стягненню із ТзОВ "Еталон" із 3 219 грн. до 2790 грн. пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307 ч.1 п.2, 309, 313, 314 ч.2, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Еталон" задовольнити частково.

Рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 02 серпня 2012 року у частині стягнення із ТзОВ "Еталон" 35 452,11 грн. - 3% річних, 121 086,00 грн. - збитки від інфляції та 9235,19 грн. штрафу скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити ОСОБА_2 у стягненні цих коштів.

Зменшити розмір судового збору, який підлягає стягненню із ТзОВ "Еталон" із 3 219 грн. до 2790 грн.

У решті рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий:

Судді: