Рішення № 36313492, 17.12.2013, Апеляційний суд Кіровоградської області

Апеляційний суд Кіровоградської області

№ провадження 22-ц/781/3468/13 Головуючий у суді І-ї інстанції Мохонько В.В.

Доповідач Чельник О. І.

РІШЕННЯ

іменем України

17.12.2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області у складі:

головуючого: Чельник О.І.

суддів: Белінської І.М., Суровицької Л.В.,

при секретареві: Крисановій Ю.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Кіровограді цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 20 вересня 2013 року по цивільній справі за її позовом до начальника Відділу освіти Долинської районної державної адміністрації Кіровоградської області, про зобов'язання до вчинення певних дій, виплати матеріальної допомоги на оздоровлення, відпускних, стягнення моральної шкоди, -

в с т а н о в и л а :

У червні 2013 року ОСОБА_2 звернулась в суд з позовом, в якому просить зобов'язати Відділ освіти Долинської районної державної адміністрації Кіровоградської області (далі по тексту Відділ освіти Долинської РДА) надати їй основну щорічну відпустку, виплатити матеріальну допомогу на оздоровлення, відпускні та стягнути 2000 грн. у відшкодування моральної шкоди, обґрунтовуючи позовні вимоги тим, що рекомендованим листом звернулась до начальника відділу освіти Долинської РДА Гадірової О.В. про надання їй з 10.06.2013 року чергової планової відпустки за 2011-2012 роки та 2012-2013 роки з наданням матеріальної допомоги на оздоровлення. Оскільки відповіді про надання відпустки від начальника відділу освіти Долинської районної державної адміністрації Гадірової О.В. не отримала, то такі дії керівника відділу освіти вважає відмовою в наданні відпустки, що приносить їй моральні страждання.

У порядку ст.37 ЦПК України судом першої інстанції було здійснено процесуальне правонаступництво відповідача з відділу освіти Долинської районної державної адміністрації Кіровоградської області на відділ освіти, молоді та спорту Долинської районної державної адміністрації Кіровоградської області.

Рішенням Кіровського районного суду м. Кіровограда від 20 вересня 2013 року у задоволенні позовних вимог відмовлено у повному обсязі.

В апеляційній скарзі позивач ставить питання про скасування рішення суду у зв'язку з порушенням судом норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідача, пояснення позивача, представника відповідача, дослідивши письмові докази по справі, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду у межах, встановлених ст.303 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню в частині відмови у зобов'язанні відповідача надати відпустку за 2011-2012 роки з виплатою відпускних та матеріальної допомоги на оздоровлення з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується письмовими доказами по справі, що 18.04.2012 року Відділом освіти Долинської РДА було видано наказ №29-к, на підставі якого ОСОБА_2 поновлена на раніше займаній нею посаді вчителя початкових класів Олександрівської загальноосвітньої школи Долинського району Кіровоградської області на підставі рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 15.03.2012 року, яке набрало законної сили (а.с.81).

Відповідно до ст.74 КЗпП України громадянам, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи, надаються щорічні (основна та додаткові) відпустки із збереженням на їх період місця роботи (посади) і заробітної плати.

Судом встановлено, що позивач перебуває у трудових правовідносинах з Олександрівською загальноосвітньою школою 1-3 ступенів Долинського району Кіровоградської області. Після видання наказу про поновлення на роботі до роботи не приступила, але із займаної посади на час розгляду справи не звільнена.

Позивач неодноразово письмово зверталась до начальника відділу освіти Долинської РДА про надання чергової щорічної відпустки за 2011-2012 роки, та за 2012-2013 роки, виплату відпускних та допомоги на оздоровлення у розмірі місячного посадового окладу, в останньому листі. Відправленому з м. Київ, де позивач тимчасово проживала, про що свідчить і поштовий штемпель на конверті, позивач висловила чітку пропозицію про надання їй відпустки з 10.06.2013 року. Проте, письмові звернення позивача повертались за закінченням терміну зберігання (а.с.12-13).

Як пояснила позивач у судовому засіданні вона змушена звертатися до відповідача письмово, оскільки їй не надають доступу до приміщення для надання такої заяви особисто.

Слід зазначити, що неодноразові звернення позивача поштою про надання їй відпустки за 2011-2012 роки та про бажання позивача отримати щорічну відпустку, було встановлено і рішенням Кіровського районного суду м. Кіровограда від 26.11.2012 року у спорі між тими ж сторонами (а.с.20).

Таким чином, убачається, що Відділ освіти Долинської РДА був обізнаний про бажання позивача отримати відпустку за 2011-2012 роки, наказ про надання відпусток видає саме відповідач, проте свідомо не бажає отримувати заяв позивача про надання відпустки, направлені нею рекомендованими листами за юридичною адресою відповідача.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог у повному обсязі суд першої інстанції виходив з того, що заява про надання відпустки ОСОБА_2 позивачем надіслана на адресу відділу освіти Долинської районної державної адміністрації - юридичної установи, яка за розпорядженням голови Долинської районної державної адміністрації припинила свою цивільну правоздатність, що свідчить про те, що належний відповідач такої заяви не отримував, а відповідно і не вирішував питання щодо надання відпустки ОСОБА_2

Проте, таке твердження суду спростовується письмовими доказами по справі.

Як убачається з розпорядження голови Долинської РДА від 23.11.2012 року №800-р «Про затвердження структури районної державної адміністрації» відділ у справах сім'ї, молоді та спорту Долинської РДА та відділ освіти Долинської РДА припинено у зв'язку з реорганізацією та утворено відділ освіти, молоді та спорту Долинської РДА шляхом злиття цих двох відділів (п.п.6,7). Пунктом 10 розпорядження передбачено, що правонаступниками реорганізованих відділів та управлінь стали новоутворені структурні підрозділи РДА (а.с.18). Розпорядженням голови Долинської РДА від 11.02.20123 року №20-к Гадірову О.В. призначено на посаду начальника відділу освіти, молоді та спорту Долинської РДА з 12.02.2013 року (а.с.19). Юридична адреса новоутвореного відділу не змінилася (а.с.16, 79).

Таким чином, позивач вірно звернулася до начальника відділу освіти Долинської РДА Гадірової О.В. за адресою: м. Долинська, вул. Радянська, 139, письмово (що не суперечить чинному законодавству) із заявою про надання відпустки (а.с.13), оскільки про реорганізацію відділу їй відомо не було.

Статтями 79 КЗпП України та 10 Закону України "Про відпустки" передбачено порядок і умови надання щорічних відпусток. Відповідно до зазначених норм черговість надання відпусток визначається графіками, які затверджуються власником або уповноваженим ним органом за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником), і доводиться до відома всіх працівників. При складанні графіків ураховуються інтереси виробництва, особисті інтереси працівників та можливості їх відпочинку. Конкретний період надання щорічних відпусток у межах, установлених графіком, узгоджується між працівником і власником або уповноваженим ним органом, який зобов'язаний письмово повідомити працівника про дату початку відпустки не пізніш як за два тижні до встановленого графіком терміну.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що позивач намагався письмово узгодити період відпустки, проте відповідач умисно ухилився від такого узгодження. Тому у позивача є підстави для захисту порушеного права на відпустку у судовому порядку.

Що стосується періоду надання відпусток колегією суддів встановлено наступне.

Як свідчить наказ Відділу освіти Долинської РДА від 26.05.2011 року №91-в «Про відпустку ОСОБА_2» позивачеві було надано щорічну основну відпустку тривалістю 56 календарних днів з 15 червня по 10 серпня 2011 року з виплатою матеріальної допомоги на оздоровлення з послідуючим звільненням в перший робочий день після виходу з відпустки (а.с.80).

Рішенням Кіровського районного суду м. Кіровограда від 15.03.2012 року по справі №2-4631/11 звільнення ОСОБА_2 визнано незаконним та скасовано наказ начальника відділу освіти Долинської районної державної адміністрації Кіровоградської області Гадірової Оксани Володимирівни № 118-к від 12.08.2011 року про звільнення ОСОБА_2 з посади вчителя початкових класів Олександрівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Долинського району Кіровоградської області за ст.40 п.1 КЗпП України, поновлено на роботі на посаді вчителя початкових класів Олександрівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Долинського району Кіровоградської області з 12.08.2011 року, стягнуто з відділу освіти Долинської районної державної адміністрації Кіровоградської області на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 10290 грн. 65 коп., обрахований без утримання податків та інших обов'язкових платежів, а також 2000 грн. моральної шкоди (а.с.104-110).

Як убачається із зазначеного рішення суду компенсація за невикористану відпустку за відповідний спірний період судом не стягувалася.

Після поновлення судом на роботі та видачею відповідачем наказу про поновлення з 18.04.2012 року позивач до роботи не приступив, про що свідчать письмові пояснення відповідача, відомості про навантаження вчителів з жовтня 2012 року по серпень 2013 року (а.с.81-91), та про що не заперечував у судовому засіданні позивач.

Відповідно до вимог ст.82 КЗпП України до стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку (стаття 75 цього Кодексу), зараховуються:

1) час фактичної роботи (в тому числі на умовах неповного робочого часу) протягом робочого року, за який надається відпустка;

2) час, коли працівник фактично не працював, але за ним згідно з законодавством зберігалися місце роботи (посада) та заробітна плата повністю або частково (в тому числі час оплаченого вимушеного прогулу, спричиненого незаконним звільненням або переведенням на іншу роботу);

3) час, коли працівник фактично не працював, але за ним зберігалося місце роботи (посада) і йому надавалося матеріальне забезпечення за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, за винятком відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку;

4) час, коли працівник фактично не працював, але за ним зберігалося місце роботи (посада) і йому не виплачувалася заробітна плата у порядку, визначеному статтями 25 і 26 Закону України "Про відпустки", за винятком відпустки без збереження заробітної плати для догляду за дитиною до досягнення нею шестирічного віку;

5) час навчання з відривом від виробництва тривалістю менше 10 місяців на денних відділеннях професійно-технічних навчальних закладів;

6) час навчання новим професіям (спеціальностям) осіб, звільнених у зв'язку із змінами в організації виробництва та праці, у тому числі з ліквідацією, реорганізацією або перепрофілюванням підприємства, установи, організації, скороченням чисельності або штату працівників;

7) інші періоди роботи, передбачені законодавством.

Виходячи з того, що позивача було незаконно звільнено з займаної посади 12.08.2011 року та поновлено на роботі наказом від 18.04.2012 року на виконання рішення суду від 15.03.2012 року, колегія суддів дійшла висновку, що позивач має право на невикористану відпустку за 2011-2012 роки з виплатою їй матеріальної допомоги на оздоровлення згідно зі ст.57 Закону України «Про освіту».

Оскільки у подальшому позивач не приступив до виконання своїх обов'язків та йому заробітна плата не нараховувалася, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що підстави для надання відпустки за 2012-2013 роки з виплатою матеріальної допомоги на оздоровлення у відповідача були відсутні.

Стаття 237-1 КЗпП України передбачає відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у п.п.3. 4 постанови від 31.05.1995 року №4 «Про судову практику у справах про відшкодування моральної шкоди» судам необхідно враховувати, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків. Відповідно до ст.137 ЦПК у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.

Оскільки дії позивача також свідчать про те, що він не вжив усіх необхідних заходів для належного узгодження питання про надання відпустки з відповідачем, не зазначив у чому полягає ця шкода, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для стягнення з відповідача моральної шкоди.

З урахування наведеного колегія суддів вважає, що рішення суду в частині відмови у зобов'язанні відповідача надати відпустку за 2011-2012 роки з виплатою відпускних та матеріальної допомоги на оздоровлення підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог в цій частині. В іншій частині рішення суду підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст.ст.303, 307, 309, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

вирішила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 20 вересня 2013 року скасувати в частині відмови у зобов'язанні надати щорічну основну відпустку за 2011-2012 роки та виплати матеріальної допомоги на оздоровлення.

Позов ОСОБА_2 задовольнити частково.

Зобов'язати Відділ освіти, молоді та спорту Долинської районної державної адміністрації Кіровоградської області (м. Долинська Кіровоградської області, вул. Радянська, 139, код ЄДРПОУ 38500907) надати ОСОБА_2 щорічну основну відпустку за 2011-2012 роки з виплатою матеріальної допомоги на оздоровлення.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Стягнути з Відділу освіти, молоді та спорту Долинської районної державної адміністрації Кіровоградської області (м. Долинська Кіровоградської області, вул. Радянська, 139, код ЄДРПОУ 38500907) судовий збір у дохід держави у сумі 229,4 грн.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: