Ухвала суду № 36309195, 16.12.2013, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 127/14068/13-ц Провадження № 22-ц/772/4197/2013Головуючий в суді першої інстанції:Антонюк В. В.Категорія: 42Доповідач: Медяний В. М.

У Х В А Л А

Апеляційного суду Вінницької області

від 16 грудня 2013 року

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Вінницької області в складі :

Головуючого: Медяного В.М.,

Суддів : Ковальчука О.В., Пащенко Л.В.

при секретарі : Агеєвій Г.А.,

за участю сторін у справі: представника позивача вч А 0215 Дубровського С.С., відповідача ОСОБА_3 та його представника ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань апеляційного суду Вінницької області цивільну справу за позовом Квартирно-експлуатаційного відділу м. Вінниці, військової частини А 0215 до ОСОБА_3, ОСОБА_5, який також діє в інтересах малолітньої ОСОБА_6, ОСОБА_7, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору Орган опіки та піклування м. Вінниці, відділ у справах громадянства, міграції та реєстрації фізичних осіб Замостянського РВ ВМУ УМВС України у Вінницькій області про виселення зі службового приміщення без надання іншого житлового приміщення зі зняттям з реєстрації,

за апеляційною скаргою ОСОБА_3, ОСОБА_5, який також діє в інтересах малолітньої ОСОБА_6, ОСОБА_7 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 15 листопада 2013 року,-

в с т а н о в и л а :

У червні 2013 року Квартирно-експлуатаційний відділ м. Вінниці та військова частина А 0215 звернулися в суд з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_3 який також діє в інтересах малолітньої ОСОБА_6, ОСОБА_7, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору Орган опіки та піклування м. Вінниці, відділ у справах громадянства, міграції та реєстрації фізичних осіб Замостянського РВ ВМУ УМВС України у Вінницькій області про виселення зі службового приміщення без надання іншого житлового приміщення зі зняттям з реєстрації.

Посилаються на те, що 08.02.2005 року рішенням виконкому Вінницької міської ради №234 ОСОБА_3 та членам його сім`ї було видано ордер №0094 від 02.03.2005 року на заселення службової квартири АДРЕСА_1. Згідно довідки від 26.03.2013 року, виданої ТОВ «Житлово-експлуатаційне об'єднання» особовий рахунок відкритий на ім'я ОСОБА_3. В спірному житловому приміщені фактично проживають та зареєстровані ОСОБА_3, ОСОБА_5 (син), малолітня ОСОБА_6(онука), ОСОБА_7(донька).

Згідно наказу командира ВЧ А0201 від 16.11.2006 року №214 ОСОБА_3 звільнено з військової служби в запас, а з 20.11.2006 року виключено зі списків особового складу частини.

Відповідно до довідки квартирно-експлуатаційного відділу м. Одеси від 05.02.2007 року та листа від 06.02.2013 року за №302 ОСОБА_3 в Одеському гарнізоні був забезпечений постійним житлом (4-х кімнатна квартира), яку він залишив дружині. Однак, відповідачі після звільнення ОСОБА_3 з військової служби не здали в установленому законом порядку службове житло, тому позивачі вважають, що відповідачів необхідно виселити та зняти з реєстрації.

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 15 листопада 2013 позов Квартирно-експлуатаційного відділу м. Вінниці, військової частини А 0215 задоволено. Виселено ОСОБА_3, 1954 року народження, ОСОБА_5, 1980 року народження, ОСОБА_6, 2011 року народження, ОСОБА_7, 1987 року народження зі службової квартири АДРЕСА_1, без надання іншого житлового приміщенням зі зняттям вказаних осіб з реєстрації за вказаною адресою. Судові витрати залишено за позивачем (а.с.94).

В апеляційній скарзі скаржники - відповідачі у справі ОСОБА_3, ОСОБА_3 та ОСОБА_7 просять рішення суду першої інстанції від 15 листопада 2013 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову Квартирно-експлуатаційного відділу м. Вінниці та військової частини А 0215 відмовити. Зазначили, що рішення суду є незаконним і необгрунтованим через порушення норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими.

В судовому засіданні в суді апеляційної інстанції скаржник відповідач у справі ОСОБА_3 та його представник ОСОБА_4 апеляційну скаргу повністю підтримали та просили її задовольнити, посилаючись на викладені в ній доводи.

Представник військової частини А 0215 Дубровський С.С. апеляційну скаргу не визнав та заперечив проти її задоволення, посилаючись на її безпідставність та необґрунтованість.

Відповідачі ОСОБА_7, ОСОБА_3, представник Квартирно-експлуатаційного відділу м. Вінниці, Органу опіки та піклування м. Вінниці, відділу у справах громадянства, міграції та реєстрації фізичних осіб Замостянського РВ ВМУ УМВС України у Вінницькій області до суду апеляційної інстанції не з'явилися, однак були повідомлені належним чином про час і місце розгляду справи, тому відповідно до вимог ч.2 ст.305 ЦПК України справа розглянута у їх відсутність, оскільки їх неявка не перешкоджає розглядові справи.

Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши пояснення сторін у справі та їх представників, що з'явилися до суду, дослідивши матеріали справи вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ст.213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст.4 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Відповідно до ст.ст.10, 57, 60 ЦПК України суд вирішує цивільно-правовий спір на засадах змагальності, кожна сторона зобов'язана доказами довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, що мають значення для справи.

Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Задовольняючи позовні вимоги Квартирно-експлуатаційного відділу м. Вінниці та військової частини А 0215, суд першої інстанції встановив та виходив з того, що між сторонами виникли правовідносини у сфері користування житловим приміщення, що регулюються відповідними нормами ЦК України та ЖК України.

Згідно довідки №350 від 26.03.2013 року виданої ЖЕО, квартира АДРЕСА_1 - є службовою, в ній проживають та зареєстровані ОСОБА_3, ОСОБА_3 (син), ОСОБА_6 (онука), ОСОБА_7 (донька).

Згідно наказу Міністерства оборони України від №214 від 16.11.2006 року генерал-майора ОСОБА_3 звільнено у запас. Відповідно до довідки №19/23 від 05.02.2007 року квартирно-експлуатаційного відділу м. Одеси ОСОБА_3 утримує окрему чотирьох кімнатну квартиру в АДРЕСА_2, яку 03.03.2006 року залишив дружині ОСОБА_8

Згідно довідки №2381 від 09.08.2013 р. виданої квартирно-експлуатаційним відділом окрема благоустроєна трикімнатна квартира АДРЕСА_1 є службовим фондом МОУ.

Також відповідно до інформації, наданої квартирно-експлуатаційним відділом м. Одеси, ОСОБА_3 залишив 4-х кімнатну квартиру, житловою площею 53,7 кв.м. у м. Одеса та не може бути забезпечений постійним житловим приміщенням вдруге.

Місцевий суд, враховуючи положення ст.3,118, 124 ЖК України, ст.12 ЗУ «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», п.1.5, 2.19 Інструкції про організацію забезпечення і надання військовослужбовцям ЗСУ та членам їх сімей житлових приміщень, затверджених наказом Міноборони №577 від 06.10.2006 року, п.20, 21 Постанови КМУ «Про затвердження порядку забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями», п. 3.1 наказу МОУ №737 від 30.11.2011 року, прийшов до висновку, що відповідачі не виконують взяті на себе зобов'язання щодо обов'язкової здачі службового житла в АДРЕСА_1, у зв'язку зі звільненням з військової служби ОСОБА_3, з реєстрації не знімаються. Зазначене в свою чергу позбавляє можливості позивача, як органу, який здійснює оперативний облік та розподіл житлових приміщень у Вінницькому гарнізоні виділити вказане житлове приміщення іншим військовослужбовцям, які проходять дійсну військову службу і є такими, що потребують забезпечення житлом.

Суд першої інстанції приймаючи до уваги, що ОСОБА_3 та члени його сім`ї після його звільнення продовжують незаконно утримувати видану йому на час служби службову квартиру, добровільно звільнити її не бажають, а також те, що доказів перебування ОСОБА_3 на квартирному обліку до суду не надано, крім того, в судовому засіданні встановлено, проти чого не заперечував і сам відповідач ОСОБА_3, що малолітня ОСОБА_6 за адресою АДРЕСА_1 не зареєстрована, а її мати-дружина відповідача ОСОБА_9, 1985 р.н., зареєстрована в с. Нерубайське, Біляївського району Одеської області прийшов до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими і підлягають задоволенню, а відповідачі - виселенню із займаного ними службового жилого приміщення без надання іншого жилого приміщення.

Також суд першої інстанції прийшов до висновку про безпідставність посилання представника відповідача на те, що надання жилого приміщення військовослужбовцю, які приватизували свої квартири, на новому місці служби забезпечуються жилим приміщенням на загальних підставах, оскільки не можуть бути виселені особи, які пропрацювали на підприємстві більше 10 років, так як при переїзді на нове місце служби до м. Вінниці відповідачеві та членам його сім`ї для проживання було надано службове приміщення - окрема ізольована квартира та відповідач ОСОБА_3 раніше вже отримував житло для постійного проживання в м. Одесі від МОУ, яким розпорядився на свій розсуд, штучно погіршивши свої житлові умови, тому підстав для відмови в задоволенні позову не має, і Законом не передбачено неодноразове надання житла військовослужбовцям.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції встановивши такі обставини, правильно застосувавши норми матеріального права та не порушивши норми процесуального права, прийшов до вірного та обгрунтованого висновку про задоволення позовних вимог Квартирно-експлуатаційного відділу м. Вінниці та військової частини А 0215.

Відповідно до статті 4 ЦПК України суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб визначений законами України.

Перелік способів захисту цивільних справ та інтересів міститься в статті 16 ЦК України. Цей перелік не є вичерпним, і суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений законом або договором.

Частиною 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12.06.2009 р. №2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» роз'яснено, що відповідно до статей 55, 124 Конституції України та статті 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до статті 47 Конституції України кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Держава гарантує забезпечення військовослужбовців жилими приміщеннями або за їх бажанням грошовою компенсацією за належне їм для отримання жиле приміщення на підставах, у порядку і відповідно до вимог, встановлених Житловим кодексом України та іншими нормативно-правовими актами (стаття 12 Закону України «Про соціальний і правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей»).

Як підставу для скасування рішення суду першої інстанції, апелянт зазначає те, що судом першої інстанції не застосовано норми ст. 125 Житлового кодексу УРСР.

Таке твердження апелянта є безпідставним з огляду на наступне.

Статтею 118 ЖК визначено, що службові жилі приміщення призначаються для заселення громадянами, які у зв'язку з характером їх трудових відносин повинні проживати за місцем роботи або поблизу від нього.

З наведеної вище статті вбачається, що службове жиле приміщення повинно забезпечувати належне виконання військовослужбовцем своїх функціональних обов'язків, тобто, повинно бути розташовано у безпосередній близькості від місця служби.

Відповідно до статті 124 ЖК робітники і службовці, що припинили трудові відносини з підприємством, установою, організацією, а також громадяни, які виключені з членів колгоспу або вийшли з колгоспу за власним бажанням, підлягають виселенню з службового жилого приміщення з усіма особами, які з ними проживають, без надання іншого жилого приміщення.

Аналогічна норма, міститься і в пунктів 19 Порядку забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1081 від 03.08.2006 р., - у разі переміщення військовослужбовців по службі, пов'язаного з переїздом в іншу місцевість, службові житлові приміщення, які вони займали за попереднім місцем служби, підлягають звільненню, якщо інше не передбачено законодавством.

Пунктом 3.1 наказу Міністерства оборони України за №737 від 30.11.2013 року «Про затвердження Інструкції про організацію забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями» визначено, що службове жиле приміщення надається на час виконання військовослужбовцями обов'язків військової служби.

Відповідно до ст.12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», держава забезпечує військовослужбовців жилими приміщеннями на підставах, у порядку і відповідно до вимог, встановлених Житловим кодексом Української РСР та іншими нормативно-правовими актами. Військовослужбовці та члени їх сімей, які проживають разом з ними, забезпечуються службовими жилими приміщеннями, що повинні відповідати вимогам житлового законодавства. Порядок забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей жилими приміщеннями визначаються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно статті 12 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" Кабінет Міністрів України прийняв постанову №1081 від 03.08.2006 року, якою затвердив «Порядок забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями» (далі - Порядок).

Цей Порядок визначає механізм забезпечення житловими приміщеннями осіб офіцерського складу (військовослужбовців Збройних Сил України) та членів їх сімей, які потребують поліпшення житлових умов у військових частинах (п. 1 Порядку).

Згідно п.7 Порядку, військовослужбовці та члени їх сімей, які проживають разом з ними, за відсутності у них за місцем проходження служби житла для постійного проживання забезпечуються службовими житловими приміщеннями.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 03.08.2006 № 1081 Про затвердження Порядку забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями" та з метою приведення нормативно-правових актів Міністерства оборони України у відповідність з чинним законодавством, 30.11.2011 року Міністерством оборони України прийнято наказ №737, яким затверджено Інструкцію про організацію забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями (далі - Інструкція).

П. 3.14 Інструкції зазначено, що у разі переміщення військовослужбовця по службі, пов'язаного з переїздом в іншу місцевість, службове жиле приміщення, яке він займав за попереднім місцем служби, підлягає звільненню у двомісячний строк з дня видання наказу про виключення із списків особового складу військової частини.

Згідно з п. 3.17 Інструкції, виселення проводиться у судовому порядку за позовом командування військової частини та КЕВ району, на обліку яких перебуває службове житлове приміщення.

Таким чином, правових підстав для подальшого проживання відповідачів у спірному житловому приміщенні не має.

Щодо доводів апелянтів про проведення процедури зняття з спірної квартири статусу службової квартири, слід зазначити, що такі твердження не відповідають дійсності. Так, матеріалах справи містяться докази того, що спірне житло має статус службової квартири, разом з тим, ОСОБА_3 та його син ОСОБА_3 на квартирному обліку не перебувають.

Відповідно до ст.ст.10,60 ЦПК України цивільне судочинство в Україні здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень і доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Апеляційний суд на виконання вимог ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку, перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Посилання скаржника та його представника на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом застосування норм матеріального та процесуального права є безпідставним, не обґрунтованим та таким, що суперечить вимогам Закону та матеріалам справи.

Таким чином, з урахуванням викладеного, колегія суддів повністю погоджується з висновками суду першої інстанції, оскільки судом першої інстанції повно з'ясовані фактичні обставини справи, які мають істотне значення для справи в межах наданих сторонами доказів, правильно визначені правовідносини, що склалися між сторонами, їх об'єктивний склад, права та обов'язки сторін, вірно застосовані норми матеріального права та не порушені норми процесуального права, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та не дають достатніх підстав для скасування рішення суду.

На підставі викладеного та керуючись ст.4, 303, 307, 308, 313-315, 317, 319, 324 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3, ОСОБА_5, який також діє в інтересах малолітньої ОСОБА_6, ОСОБА_7 відхилити.

Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 15 листопада 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

На ухвалу може бути подана касаційна скарга до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий :підпис. В.М. Медяний

Судді :підписи. О.В. Ковальчук

Л.В. Пащенко

З оригіналом вірно.

Суддя :