Ухвала суду № 36307801, 02.12.2013, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Провадження 22ц/790/7724/13 Головуючий 1 інст. - Гаврилюк С.М.

Справа 2011/17740/12 Доповідач - Пилипчук Н.П.

Категорія - договірні

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 листопада 2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області у складі:

головуючого - судді: Пилипчук Н.П.,

суддів: Маміної О.В.,

Кірсанової Л.І.,

при секретарі - Черепаха С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові справу

за апеляційною скаргою ОСОБА_2

на рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 20 грудня 2012 року

по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_5 про визнання договору недійсним, заборону проживання, примусове виселення та стягнення суми, -

В С Т А Н О В И Л А:

Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 20 грудня 2012 року позовні вимоги ОСОБА_3 задоволено частково. Вирішено визнати договір найму приміщення, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 23 квітня 2011 року недійсним в частині, що стосується наймача ОСОБА_4; виселити ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_5 з квартири АДРЕСА_1, без надання іншого житла та заборонити їм там проживати без належних правових підстав; стягнути з ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 суму судових витрат в розмірі 214,60 грн. в рівних частинах з кожного. В іншій частині у задоволенні позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати вказане рішення суду, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Вказує, що всупереч вимогам чинного законодавства вона не отримувала повістки про виклик до суду, не мала можливості надати свої пояснення. Вказує, що ні вона, ні її сім'я спірну квартиру не захоплювала, розписку про тимчасове проживання ОСОБА_4 не писали, тому що він не є власником квартири, ніколи там не проживав і мешкати не збирався. Зазначає, що вона вселилась до квартири в 2008 році за згодою ОСОБА_6, який був на той час власником квартири, мав певні відносини з ОСОБА_3, домовлявся з нею про проживання її сім'ї в квартирі до 2015 року. Вказує, що вона ніколи не чинила фізичного опору як вказано в рішенні, не порушувала права позивача, тому у неї є всі підстави проживати у зазначеній квартирі. Крім того, зазначає, що у ОСОБА_5 є малолітня дитина ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, який постійно проживає у даній квартирі, іншого житла не має, однак на порушення законодавства до участі у справі не було залучено орган опіки та піклування.

У відповідності до статті 303 ЦПК України апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги.

Судова колегія, заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, що з'явилися, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України, суд апеляційної інстанції відхиляє апеляційну скаргу, якщо визнає, що суд першої інстанції постановив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Судом встановлено, не заперечується сторонами, що позивачу ОСОБА_3 за договором купівлі-продажу від 14.11.2008 р. на праві приватної власності належить 2-кімнатна квартира, розташована за адресою АДРЕСА_1.

Відповідно до довідки №2891 від 18.12.2012 р. КП «Жилкомсервіс», квартира адресою АДРЕСА_1, належить ОСОБА_3 на підставі догорову купівлі-продажу від 14.11.2008 р., зареєстрований у даній квартирі ОСОБА_4, дата реєстрації 24.05.2011 р.

Матеріалами справи підтверджено, не заперечується сторонами, що ОСОБА_2 та ОСОБА_5 проживають у спірній квартирі.

Задовольняючи позов в частині виселення ОСОБА_2 та ОСОБА_5 суд першої інстанції виходив з того, що останні проживають в спірній квартирі без належної правової підстави.

Такі висновки суду ґрунтуються на законі та відповідають обставинам справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 317 Цивільного кодексу України, власнику належить право володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Згідно ст. 319 Цивільного кодексу України, власник володіє, користується та розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Ввласник має право здійснювати стосовно свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Згідно із ч. 1 ст. 387 Цивільного кодексу, власник має право витребувати своє майно від осіб, які незаконно, без відповідних правових підстав заволоділи ним.

Відповідно до ч. 1 ст. 391 Цивільного кодексу, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до ст. 94 Житлового кодексу, громадяни, які незаконно поселилися в жилому приміщенні, зобов'язані негайно звільнити його, а в разі відмовлення - підлягають виселенню в судовому порядку без надання іншого жилого приміщення

Відповідно до ч. З ст. 116 Житлового кодексу, осіб, які самоправно зайняли жиле приміщення, виселяють без надання їм іншого жилого приміщення.

Судом встановлено, що відповідачі ОСОБА_2, ОСОБА_5 не мають майнових прав на 2- кімнатну квартиру за адресою АДРЕСА_1, не зареєстровані за зазначеною адресою відповідно до вимог Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні».

Відповідно до даних, отриманих з адресно-довідкового бюро ГУМВС у Харківській області, відповідачі ОСОБА_2, ОСОБА_5 зняті з 2008 року з реєстрації за останньою відомою адресою АДРЕСА_2, при цьому впродовж кількох років не зареєструвалися за жодною адресою у м.Харкові та Харківській області.

Відповідачі звертають увагу що у ОСОБА_5 є малолітня дитина ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, який постійно проживає у даній квартирі, іншого житла не має, однак на порушення законодавства до участі у справі не було залучено орган опіки та піклування.

Такі доводи ОСОБА_2 є безпідставними, оскільки питання про виселення неповнолітньої дитини судом не вирішувалось,

Відповідачі нап?олягають, що вселилися у спірну квартиру у 2008 році за згодою ОСОБА_6, який на той час був власником житла, ніякого договору щодо цього не укладали, членами його сім*ї не являлися, вселились тимчасово до придбання власного житла.

Належних та допустимих доказів того, що ОСОБА_2 та ОСОБА_5 вселилися у спірну квартиру на підставах, передбачених законом, матеріали справи не містять.

Факт часткової оплати відповідачами комунальних послуг не спростовує висновків суду про відсутність правових підстав для проживання їх у спірній квартирі та про наявність підстав для їх виселення на захист права власності позивача.

Судом першої інстанції правильно досліджені і оцінені обставини по справі, доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст. ст. 303, 304, п.1 ч.1 307, 308, 313, 315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія судової палати, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 20 грудня 2012 року залишити без змін.

Ухвала апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий -

Судді -