Постанова № 36307378, 19.12.2013, Феодосійський міський суд Автономної Республіки Крим

Справа № 119/9143/13-а

Справа № 119/9143/13

2а/119/216/13

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 грудня 2013 року Феодосійський міський суд Автономної Республіки Крим у складі: головуючого судді Бойко З.О., при секретарі Джалілові А.Д., з участю позивача, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Феодосії справу адміністративної юрисдикції за позовом ОСОБА_1 до Головного Управління Пенсійного фонду України в АР Крим про визнання незаконними рішень та зобовязання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулась до суду з позовом, в якому просить визнати незаконними та скасувати рішення Головного Управління Пенсійного фонду України в АР Крим від 17.06.2013 року та від 08.08.2013 року про відмову ОСОБА_1 у виплаті допомоги на поховання її матері ОСОБА_2, яка померла 10.06.2013 року. Просить зобовязати Головне Управління Пенсійного фонду України в АР Крим призначити та виплатити їй допомогу на поховання матері ОСОБА_2.

Позовні вимоги мотивовані тим, що у 2005 році мати позивача ОСОБА_2 приїхала на постійне місце проживання з ОСОБА_3 Федерації до України. Їй було видано тимчасове посвідчення на постійне місце проживання для іноземних громадян КР №31225, в якому її імя та по батькові зазначено на українській мові «Халєєва Прасковя Васильовна». У вересні 2005 року вона отримала картку фізичної особи-платника податків з ідентифікаційним номером на імя ОСОБА_2. На підставі цих та інших необхідних документів у 2005 році їй була призначена пенсія. У лютому 2013 року замість тимчасового посвідчення КР №31225 їй видали посвідчення нового зразка, в якому зазначається лише прізвище та імя, без по-батькові, старе посвідчення при цьому було вилучено.

10.06.2013 року мати позивача померла. Позивач здійснила її поховання, що підтверджується свідоцтвом про поховання та звернулась до Головного Управління Пенсійного фонду АР Крим із заявою про виплату допомоги на поховання. Однак, у червні та у серпні 2013 року вона отримала відповіді від відповідача про те, що їй відмовлено у виплаті допомоги, оскільки у тимчасовому посвідченні на постійне проживання для іноземних громадян по-батькові її матері вказано «Васильовна», а у свідоцтві про смерть «Василівна». Дані рішення відповідача позивач вважає незаконними та просить їх скасувати, оскільки посвідчення, на яке посилається відповідач, на момент смерті матері позивача було вилучене та знищене, а дійсним було нове посвідчення ІН000060, видане 15.02.2013 року без зазначення по-батькові особи. У звязку з цим позивач звернулась до суду та просить задовольнити її позовні вимоги .

У судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримала у повному обсязі, просила позов задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання не зявився, до суду надіслав письмові заперечення та просив розглядати справу без його участі.

Суд, заслухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи зобов'язані діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтереси юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Згідно ст. 11 КАС України розгляд і вирішення справи в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною 1 ст. 71 КАС України закріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини , на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до положень частини 2 статті 71 КАС України доказування законності своїх дій покладено саме на посадову особу, або колегіальний орган, який вчинив дію, що оспорюється в судовому порядку позивачем.

Судом встановлено, що 14.12.2005 року матері позивача ОСОБА_2, громадянці ОСОБА_3 Федерації, було видано тимчасове посвідчення на постійне проживання в Україні КР №31225, в якому її прізвище, імя та по батькові зазначено на українській мові «Халєєва Прасковя Васильовна» (а.с.14). 15 лютого 2013 року їй була видана нова посвідка на постійне проживання ІН000060 нового зразка без зазначення по-батькові (а.с.16). У картці фізичної особи-платника податків з ідентифікаційним номером її прізвище, імя та по батькові зазначено як ОСОБА_2 (а.с.7). У свідоцтві про смерть її прізвище, імя та по батькові також зазначено як ОСОБА_2 (а.с.18).

Згідно листа Феодосійського міського відділу Головного Управління Державної міграційної служби України в АР Крим від 13.07.2013 року за вих. № 5069 розяснено, що дійсно громадянці ОСОБА_3 Федерації ОСОБА_2 14.12.2005 року було видано посвідку на постійне проживання в країні серії КР № 31225. 15.02.2013 року їй була видана нова посвідка на постійне проживання в Україні серії ІН000060. Відповідно до Технічного опису бланків посвідки на постійне проживання та посвідки на тимчасове проживання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 березня 2012 р. № 251 графа «По батькові» у бланці посвідки відсутня, зазначається лише прізвища та імя. Розяснено, що посвідки на постійне проживання в Україні на імя громадянки ОСОБА_3 Федерації ОСОБА_4 та ОСОБА_2 видані на одну і ту саму особу. (а.с.6).

Згідно ст. 61 ЗУ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» в разі смерті пенсіонера членам його сім'ї або особі, яка здійснила його поховання, виплачується для цього допомога в розмірі тримісячної пенсії, але не менше п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати.

На підставі викладеного, враховуючи, що на час смерті ОСОБА_2 дійсною була посвідка на постійне проживання в Україні серії ІН000060, позивачем здійснено поховання своєї матері ОСОБА_2, про що свідчить свідоцтво про поховання (а.с.17), суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги та визнати незаконними та скасувати рішення Головного Управління Пенсійного фонду України в АР Крим від 17.06.2013 року та від 08.08.2013 року про відмову ОСОБА_1 у виплаті допомоги на поховання ОСОБА_2, а також зобовязати Головне Управління Пенсійного фонду України в АР Крим призначити та виплатити ОСОБА_1 допомогу на поховання ОСОБА_2, яка померла 08 червня 2013 року відповідно до ст. 61 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Згідно ч. 1 ст. 267 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, має право зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Керуючись ст. ст. . 159-163, 267 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати незаконними та скасувати рішення Головного Управління Пенсійного фонду України в АР Крим від 17.06.2013 року та від 08.08.2013 року про відмову ОСОБА_1 у виплаті допомоги на поховання ОСОБА_2.

Зобовязати Головне Управління Пенсійного фонду України в АР Крим призначити та виплатити ОСОБА_1 допомогу на поховання ОСОБА_2, яка померла 08 червня 2013 року відповідно до ст. 61 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Зобов'язати суб'єкта владних повноважень Головне Управління Пенсійного фонду України в АР Крим у 30-денний строк подати суду звіт про виконання постанови.

Постанова може бути оскаржена до Севастопольського адміністративного апеляційного суду АР Крим через Феодосійський міський суд в порядку та строки, передбачені ст. ст. 184, 186 КАС України.

СуддяЗ.О.Бойко