Рішення № 36307084, 19.12.2013, Судацький міський суд Автономної Республіки Крим

СУДАЦЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Справа 118/903/13-ц

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 грудня 2013 року Судацький міський суд Автономної Республіки Крим в складі:

Головуючого, судді Сича М.Ю.,

за участю секретаря судового засідання Янчковської Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Судаку цивільну справу за позовною заявою Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Хрещатик» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа фізична особа підприємець ОСОБА_5, про звернення стягнення на предмет іпотеки,

В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Хрещатик» (далі ПАТ «КБ «Хрещатик») в особі Кримського регіонального відділення звернулося до суду з позовною заявою до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про звернення стягнення на предмет іпотеки, яким є належна на праві спільної часткової власності відповідачам - квартира, розташована за адресою: АДРЕСА_1 Крим, а кошти отримані від реалізації предмета іпотеки, направити на погашення загальної заборгованості перед позивачем за кредитним договором в сумі 2991886,12 грн.

Позов мотивований тим, що 05 грудня 2006 року між ВАТ «КБ «Хрещатик», правонаступником якого є ПАТ «КБ «Хрещатик» і фізичною особою підприємцем ОСОБА_5 (далі - ФОП ОСОБА_5В.) був укладений кредитний договір № 06-06 на суму 1200000,00 грн., на строк до 04 грудня 2009 року з оплатою 19% річних за користування кредитом.

Додатковими угодами до кредитного договору сума кредиту була збільшена до 1617500грн. і збільшена відсоткова ставка до 25% річних, а термін повернення подовжено до 04 червня 2010 року.

ФОП ОСОБА_5 належним чином не виконував свої зобов'язання і постійно порушував умови договору, у зв'язку з чим, за ним утворилася заборгованість в сумі 1573707,95 грн. станом на 04 червня 2010 року, яку було стягнено з нього на користь Банку рішенням Центрального районного суду м. Сімферополя АР Крим від 20 грудня 2011 року.

Станом на 30 квітня 2013 року у зв'язку з невиконанням умов кредитного договору №06-06 від 05 грудня 2006 року та рішення Центрального районного суду м. Сімферополя АР Крим від 20 грудня 2011 року, заборгованість перед банком складає 2991556,12 грн.

В забезпечення виконання зобов'язань ФОП ОСОБА_5 між Банком та заставодавцями ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 був укладений договір іпотеки, за умовами якого предметом іпотеки є зазначене нерухоме майно.

Проте, незважаючи на попередження Банку, відповідачі не вжили заходів щодо забезпечення виконання боржником своїх зобов'язань за кредитним договором.

Представник позивача, в судове засідання не з'явився, надавши суду телефонограму із клопотанням про розгляд справу у його відсутності і про задоволення позову.

Відповідачі та третя особа, які були повідомлені про час і місце судового засідання, що підтверджується матеріалами справи, в судове засідання не з'явилися, причину неявки суду не повідомили.

Зі згоди представника позивача, зазначеній в наданій заяві, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст.224 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, повно та всебічно зясувавши обставини справи та перевіривши їх наявними у справі доказами, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Стаття 57 ЦПК України встановлює, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, показань свідків, письмових доказів і т.д.

Відповідно до ч. 1, 4 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, установлених ст. 61 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено, що відповідно до вимог Закону України «Про акціонерні товариства» установчі документи Позивача були приведені у відповідність з чинним законодавством України, у зв'язку з чим, найменування Банку було змінене з ВАТ КБ «Хрещатик» на ПАТ «КБ «Хрещатик», про що було внесено відповідні зміни у Статутні документи Банку.

05 грудня 2006 року між ВАТ КБ «Хрещатик» і ФОП ОСОБА_5 був укладений кредитний договір №06-06 на суму 1200000,00 грн., на строк до 04 грудня 2009року (арк. справи 6-8).

03 квітня 2007 року, 20 червня 2007 року, 21 грудня 2007 року, 22 липня 2008 року і 22 січня 2009 року, між сторонами були укладені додаткові угоди, за умовами яких загальна сума кредиту була збільшена до 1617500,00 грн. і збільшена відсоткова ставка до 25% річних, а термін повернення подовжено до 04 червня 2010 року (арк. справи 10-14).

Згідно умов кредитного договору і додаткових договорів, ФОП ОСОБА_5 взяв на себе зобов'язання своєчасно повернути суму отриманого кредиту зі сплатою відповідної плати за користування кредитом і виконати всі інші зобов'язання за кредитним договором.

ФОП ОСОБА_5 належним чином не виконував свої зобов'язання і постійно порушував умови договору, у зв'язку з чим, станом на станом на 04 червня 2010 року, за ним утворилася заборгованість в сумі 1573707,95 грн., яку було стягнено з нього на користь Банку рішенням Центрального районного суду м. Сімферополя АР Крим від 20 грудня 2011 року у справі №2-163/11 (арк. справи 4-5).

У зв'язку з невиконанням умов кредитного договору № 06-06 від 05 грудня 2006 року заборгованість ФОП ОСОБА_5 перед банком складає 2991556,12 грн. на період 30 квітня 2013 року (арк. справи 23-29).

В силу приписів ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, заставою.

Статтею 572 Цивільного кодексу України встановлено, що в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави) (ст. 572 ЦК України).

20 червня 2007 року між Банком та ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 був укладений іпотечний договір, п.6.2 якого передбачає, що Банк (іпотеко держатель) має право звернути стягнення на предмет іпотеки та за його рахунок задовольнити свою вимогу, у разі порушень умов кредитного договору, банк має право достроково стягнути всю суму кредиту, а також суму відсотків і штрафних санкцій (арк. справи 15-20).

Предметом іпотеки за цим договором є належна на праві власності відповідачам на праві спільної часткової власності відповідачам - квартира, розташована за адресою: АДРЕСА_2.

Відповідно до п. 4.2 іпотечного договору Банк має право вимагати дострокового виконання зобов'язань позичальника, а при не виконанні цих вимог, Банк вправі здійснити погашення заборгованості шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до договору іпотеки.

Згідно приписам Закону України «Про іпотеку» та умовам іпотечного договору - іпотекодержатель має право за рахунок предмета іпотеки задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором. Що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.

Судом встановлено, що до моменту подання даного позову до суду Банк належним чином повідомив відповідачів про примусове звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання вимоги про погашення зазначеної заборгованості за кредитним договором (арк. справи 21), як то передбачено ч. 1 ст. 35 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» та п. 6.3 іпотечного договору.

Разом з цим, вказане іпотечне повідомлення було проігноровано відповідачами.

Згідно ст. 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Частиною 1 ст. 7 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.

Приписами ст. 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього закону. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса.

Статтею 38 Закону України «Про іпотеку», передбачено право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки будь-якій особі-покупцеві на підставі рішення суду.

Відповідно до ст. 39 Закону України «Про іпотеку» у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

Згідно ст. 590 ЦК України звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом, а заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов'язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, вимоги позивача про звернення стягнення на предмет іпотеки є обґрунтованими і відповідають матеріальному закону. При цьому вказаними нормами закону не передбачено згоди боржника для звернення стягнення на предмет іпотеки вказаним позивачем способом.

Приймаючи до уваги зазначене вище та вимоги ст.ст. 38, 39 Закону України «Про іпотеку», суд дійшов висновку про необхідність здійснити погашення зазначеної заборгованості за кредитним договором шляхом звернення стягнення на даний предмет іпотеки, обравши спосіб його реалізації шляхом застосування процедури продажу з прилюдних торгів за початковою ціною продажу предмету іпотеки в розмірі його вартості, визначеної суб'єктом оціночної діяльності згідно з законодавством України, а кошти, отримані від реалізації предмета іпотеки, направити на погашення загальної заборгованості перед Банком за кредитним договором.

Враховуючи зазначене та вимоги ч. 1 ст. 88 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідачів порівну на користь позивача понесені ним судові витрати у справі згідно платіжного доручення (арк. справи 3).

На підставі ст.ст. 525, 526, 549-552, 610-612, 623, 625, 1050, 1054 ЦК України, ст.ст. 33, 35-39 Закону України «Про іпотеку», та керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 88, 209, 212-215, 224 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Хрещатик» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа фізична особа підприємець ОСОБА_5, про звернення стягнення на предмет іпотеки задовольнити.

Звернути стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором від 20 червня 2007 року, укладеним між Відкритим акціонерним товариством Комерційним банком «Хрещатик» та ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, посвідченим приватним нотаріусом Судацького міського нотаріального округу Автономної Республіки Крим ОСОБА_6, зареєстрованим в реєстрі за № 1750:

квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 Крим, яка належить в рівних частках ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 на праві спільної часткової власності на підставі свідоцтва про право власності, виданого Товариством власників квартир «Антей» від 04 листопада 1997 року згідно розпорядження (наказу) від 04 листопада 1997 року № 105-П № 1197, зареєстрованого у Феодосійському БТІ Автономної Республіки Крим 15 листопада 1997 року за № 1197, кн. 1, реєстраційний номер в електронному Реєстрі прав власності на нерухоме майно 12844802,

шляхом реалізації з прилюдних торгів за початковою ціною продажу предмету іпотеки в розмірі його вартості, визначеної суб'єктом оціночної діяльності згідно з законодавством України, а кошти, отримані від реалізації предмета іпотеки, направити на погашення заборгованості перед Публічним акціонерним товариством «Комерційний банк «Хрещатик» за кредитним договором № 06-06 від 05 грудня 2006 року, укладеного між Відкритим акціонерним товариством Комерційним банком «Хрещатик» та фізичною особою підприємцем ОСОБА_5, в сумі 2991886,12 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1), ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_2), ОСОБА_3 (ІПН НОМЕР_3), ОСОБА_4 (ІПН НОМЕР_4) на користь Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Хрещатик» (МФО 300670, ЄДРПОУ 19364259) судові витрати, повязані зі сплатою судового збору, у розмірі 860,25 грн. з кожного.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії через Судацький міський суд шляхом подання апеляційної скарги в десятиденний строк з дня проголошення рішення.

Заочне рішення може бути переглянуто Судацьким міським судом за заявою відповідача, яка подається протягом десяти днів з дня отримання копії судового рішення за формою, змістом та в порядку, передбаченими ст.ст. 228, 229 ЦПК України.

Суддя