Ухвала суду № 36303581, 06.12.2013, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.12.2013р. Справа № 9104/31537/10

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

Головуючого судді Левицької Н.Г.,

судді Клюби В.В.,

судді Яворського І.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження у місті Львові

апеляційну скаргу державної податкової інспекції в м.Червонограді Львівської області (правонаступник – державна податкова інспекція у м.Червонограді Головного управління Міндоходів у Львівській області), м.Червоноград Львівської області

на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 12.08.2010р. у справі №2а-1816/10/1370

за позовомONT class="fs131"> товариства з обмеженою відповідальністю промислова група “Антикорбудсервіс”, м.Червоноград Львівської області

до державної податкової інспекції в м.Червонограді Львівської області (правонаступник – державна податкова інспекція у м.Червонограді Головного управління Міндоходів у Львівській області), м.Червоноград Львівської області

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю промислова група “Антикорбудсервіс” звернулось з позовом до державної податкової інспекції в м.Червонограді Львівської області, в якому просило визнати нечинним податкове повідомлення-рішення №0000102301/0 від 15.02.2010р., яким позивачу визначено податкове зобов’язання з податку на прибуток в сумі 84341,00грн., у тому числі, за основним платежем 70284,00грн., та за штрафними (фінансовими санкціями) 14057,00грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач: товариство з обмеженою відповідальністю промислова група “Антикорбудсервіс” посилався на те, що після проведення планової виїзної перевірки ТзОВ ПГ “Антикорбудсервіс” відповідачем було складено Акт від 01.02.2009р. №802301/32643952, на підставі якого ДПІ у м.Червонограді Львівської області прийнято податкове повідомлення-рішення від 15.02.2010р. №0000102301/0, яким позивачу визначено податкове зобов’язання з податку на прибуток в сумі 84341,00грн., у тому числі за основним платежем 70284,00грн., та за штрафними (фінансовими санкціями) 14057,00грн.

Перевіркою правильності визначення валового доходу за період з 01.04.2008р. по 30.09.2009р., згідно із Законом України “Про оподаткування прибутку підприємств” (зі змінами та доповненнями) та згідно наданих позивачем документів, встановлено заниження доходу на суму 281134,00грн., в результаті порушення пп.4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону України від 22.05.1997р. №283/97-ВР “Про оподаткування прибутку підприємств” (зі змінами та доповненнями), а саме, не включено до доходу безповоротну фінансову допомогу в сумі 281134,00грн. – суму заборгованості ТзОВ ПГ “Антикорбудсервіс” перед ТзОВ “Профліга”, що залишилася нестягнутою після закінчення строку позовної давності.

Відповідно до вимог ч.1 ст.256 ЦК України, позовна давність – це строк, у межах якого особа може звернутись до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно із вимогами ч.1 ст.257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Початок перебігу позовної давності врегульовано ч.5 ст.261 ЦК України: за зобов’язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається із спливом строку виконання; за зобов’язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред’явити вимогу про виконання зобов’язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.

Відповідно до вимог ст.530 ЦК України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов’язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов’язку не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов’язок у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги, якщо обов’язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до вимог п.1.22.1 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, безповоротна фінансова допомога – це сума заборгованості платника податку перед іншими юридичною чи фізичною особою, що залишилася нестягнутою після закінчення позовної давності.

Згідно із вимогами п.4.1.6 п.4.1. ст.4 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, валовий дохід включає доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно у вигляді сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді.

Судом встановлено, що між позивачем та ТзОВ “Профліга” 05.12.2006р. було укладено договір купівлі-продажу №85, відповідно до якого ТзОВ “Профліга” продає, а позивач купує матеріали та товари в номенклатурі, по ціні, на умовах поставки та розрахунку, передбачених в накладних, що є невід’ємною частиною даного договору. Згідно із п.5.1 даного договору, розрахунок на кожну партію товару здійснюється шляхом перерахування грошових засобів на р/р продавця по факту постачання товару. Товар поставлявся згідно видаткових накладних №РН-11-0310 від 03.11.2008р., №РН-12-0308 від 03.12.2007р., №РН-12-2011 від 20.12.2007р., №РН-12-2107 від 21.12.2007р.

В Акті перевірки зазначено, що кредиторська заборгованість у спірній сумі 281134,00грн. встановлена станом на 30.09.2009р.

Оскільки Договір купівлі-продажу між позивачем та ТзОВ “Профліга” було укладено 05.12.2006р., видаткові накладні датовані груднем 2007р. та листопадом 2008р., перевірка проводилась за період з 01.04.2008р. по 30.09.2009р., тобто трьохрічний період включення до доходу по спливу терміну позовної давності, на момент проведення перевірки за обревізований період, ще не настав.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 12.08.2010р. позовні вимоги задоволено повністю.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, його оскаржив відповідач: державна податкова інспекція в м.Червонограді Львівської області, який у поданій апеляційній скарзі, посилаючись на те, що при винесенні даного рішення судом неповністю з’ясовано обставини, які мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи та порушено норми матеріального та процесуального права, просив скасувати оскаржувану постанову та залишити в силі податкове повідомлення-рішення ДПІ у м.Червонограді від 15.02.2010р. №0000102301/0.

Апелянт звертає увагу на той факт, що згідно із вимогами п.1.2 ст.1 п.2.1 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, передбачено необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами, вважає, що при вирішенні спору судом першої інстанції слід було встановити реальність господарської операції між позивачем та ТзОВ “Профліга”. З’ясування наведених обставин має істотне значення для правильної юридичної оцінки дій позивача з питання щодо віднесення ним до складу валових витрат сум, сплачених за отримання товару від постачальника ТзОВ “Профліга”. Апелянт вважає, що відсутні докази оплати за товар, відтак, жодних витрат на придбання товарів позивач не поніс, а тому вони й не можуть включатися до складу валових витрат.

Відповідно до вимог ст.67 Конституції України, кожен зобов’язаний сплачувати податки і збори в порядку і в розмірах, встановлених законом. Цей обов’язок є частиною публічного порядку, тому правочини, що вчиняються з метою порушення цього обов’язку, спрямовані на незаконне збільшення валових витрат та, відповідно, незаконне зменшення податкових зобов’язань, є такими, що порушують публічний порядок.

Відповідно до вимог ст.228 ЦК України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення і пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. З цих підстав вважає обґрунтованим висновок про нікчемність договору від 02.12.2006р. №85 як такого, що порушує публічний порядок.

Особи, які беруть участь у справі, у судове засідання для розгляду апеляційної скарги не прибули, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, клопотань від осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю не поступало, тому колегія суддів, керуючись вимогами ст.197 КАС України, вважає можливим розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки таку може бути вирішено на основі наявних у ній доказів.

Заслухавши суддю-доповідача у справі, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, оскаржувану постанову суду першої інстанції слід залишити без змін, з огляду на наступне:

Задоволюючи позовні вимоги позивача, суд першої інстанції виходив того, що оскільки Договір купівлі-продажу між позивачем та ТзОВ “Профліга” було укладено 05.12.2006р., видаткові накладні датовані груднем 2007р. та листопадом 2008р., перевірка проводилась за період з 01.04.2008р. по 30.09.2009р., тобто трьохрічний період включення до доходу по спливу терміну позовної давності, на момент проведення перевірки за обревізований період, ще не настав, тому згідно з визначенням, наведеним у пп.1.22.1 п.1.22 ст.1 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, відсутні правові підстави для кваліфікування спірної суми 281134,00грн. в якості безповоротної фінансової допомоги.

Відповідно до вимог п.1.22.1 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, безповоротна фінансова допомога – це сума заборгованості платника податку перед іншими юридичною чи фізичною особою, що залишилася нестягнутою після закінчення позовної давності.

Відповідно до вимог ч.1 ст.256 ЦК України, позовна давність – це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно із вимогами ч.1 ст.257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Початок перебігу позовної давності врегульовано ч.5 ст.261 ЦК України: за зобов’язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається із спливом строку виконання; за зобов’язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред’явити вимогу про виконання зобов’язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.

Відповідно до вимог ст.530 ЦК України, якщо у зобов’язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов’язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно із вимогами п.4.1.6 п.4.1. ст.4 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, валовий дохід включає доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно у вигляді сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді.

Отже, не можна не погодитися з позицією суду першої інстанції в про те, що при вирішенні даного спору слід застосовувати норми п.4.1.6 п.4.1. ст.4 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”.

Відповідно до вимог ст.198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право: 1) залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін; 2) змінити постанову суду; 3) скасувати її та прийняти нову постанову суду; 4) скасувати постанову суду і залишити позовну заяву без розгляду або закрити провадження у справі; 5) визнати постанову суду нечинною і закрити провадження у справі.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду приходить до висновку про те, що судом першої інстанції прийнято законне та обґрунтоване рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, апеляційна скарга висновків суду першої інстанції не спростовує, відтак задоволенню не підлягає.

Відповідно до вимог ч.1 ст.200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись вимогами ст.ст.160, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України,

суд, –

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу державної податкової інспекції в м.Червонограді Львівської області (правонаступник – державна податкова інспекція у м.Червонограді Головного управління Міндоходів у Львівській області), м.Червоноград Львівської області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 12.08.2010р. у справі №2а-1816/10/1370 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю промислова група “Антикорбудсервіс”, м.Червоноград Львівської області до державної податкової інспекції в м.Червонограді Львівської області (правонаступник – державна податкова інспекція у м.Червонограді Головного управління Міндоходів у Львівській області), м.Червоноград Львівської області про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення, - залишити без задоволення.

2. Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 12.08.2010р. у справі №2а-1816/10/1370 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю промислова група “Антикорбудсервіс”, м.Червоноград Львівської області до державної податкової інспекції в м.Червонограді Львівської області (правонаступник – державна податкова інспекція у м.Червонограді Головного управління Міндоходів у Львівській області), м.Червоноград Львівської області про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення, - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, що беруть участь у справі, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя Н.Г. Левицька

Суддя В.В. Клюба

Суддя І.О. Яворський