Ухвала суду № 36303552, 11.12.2013, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

——————————————————————

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 грудня 2013 р.

Справа № 2а-3802/12/2170

Категорія: 8.2.1

Головуючий в 1 інстанції: Дубровна В.А.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого – судді Скрипченка В.О.,

Суддів Золотнікова О.С., Осіпова Ю.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу Приватного підприємства "Салон-Юкрейн" на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2013 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства "Салон-Юкрейн" до Державної податкової інспекції у м.Херсоні Головного управління Міндоходів в Херсонській області (правонаступника Державної податкової інспекції у м.Херсоні Херсонської області Державної податкової служби) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

14 вересня 2012 року Приватне підприємство "Салон-Юкрейн" (далі – ПП "Салон-Юкрейн") звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби (далі - відповідач, ДПІ), у якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 03.05.2012 року №0003002200 про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 1 028 406,00 грн., в тому числі за основним платежем у сумі 685 604,00 грн. та за штрафними санкціями у сумі 342 802,00 грн.

В обґрунтування позову зазначено про відсутність повноважень у податкового органу визнавати нікчемними угоди, при цьому стверджується про товарність господарської операції ПП "Салон - Юкрейн" з його контрагентом ТДВ "Гулівер", про що свідчать надані до перевірки первинні документи, у т.ч. податкові накладні. Позивач не заперечує факту відсутності товарно-транспортних накладних, оскільки у позивача відсутні будь-які витрати на перевезення товару згідно умов укладеного договору поставки, тому вимога ДПІ про наявність у позивача ТТН на підтвердження здійснення господарської операції є необґрунтованим. Крім того, отриманий від зазначеного контрагента товар був в подальшому реалізований покупцю – ТОВ "Шельф", тому у позивача не було підстав для невідображення в бухгалтерському та податковому обліку вказаної господарської операції. Враховуючи вищевикладене, позивач просив визнати протиправним та скасувати оскаржуване податкове повідомлення-рішення.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2013 року у задоволенні позову ПП "Салон-Юкрейн" відмовлено.

Не погоджуючись із постановленим у справі судовим рішенням ПП "Салон-Юкрейн" подало апеляційну скаргу, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права та неповне з'ясування обставин справи, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою позов задовольнити повністю.

Справа розглянута апеляційним судом в порядку письмового провадження в зв’язку з неприбуттям жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, згідно п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги, колегія суддів дійшла таких висновків.

Судом першої інстанції встановлено наступне.

Приватне підприємство "Салон - Юкрейн" зареєстроване як юридична особа Виконавчим комітетом Херсонської міської ради 12.06.2009 року.

З матеріалів справи вбачається, що на підставі направлення від 21.02.2012 року №559/23-5 та наказу від 20.02.2012 року №280, згідно пп. 20.1.4 п. 20.1 ст.20, пп. 78.1.1 п.78.1 ст. 78 Податкового кодексу України фахівцем ДПІ було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПП "Салон-Юкрейн" з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо підтвердження господарських відносин з платником податків ТДВ "Гулівер" за жовтень 2011 року, за результатами якої був складений акт від 03.03.2012 року №61/22-1/36505348 (далі акт перевірки).

Висновком акту перевірки встановлені наступні порушення:

- відповідно до ч.1 та ч.5 ст.203, ч.1-2 ст. 215, ст.228 ЦК України, зазначені правочини мають ознаки нікчемності та є нікчемними в силу припису закону, оскільки правочини, укладені ПП "Салон-Юкрейн" з ТДВ "Гулівер" порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави та суспільства, вчинені удавано з метою уникнення сплати податків;

- порушено п. 198.1 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижена сума ПДВ, яка підлягає сплаті в бюджет за підсумками поточного періоду у сумі 685604 грн., у тому числі за жовтень 2011 року на суму ПДВ 198125,00 грн. та за грудень 2011 року на суму ПДВ 487478,00 грн.

З акту перевірки вбачається, що на підставі податкової звітності з ПДВ за жовтень та грудень 2011 року, договору постачання №1/08 від 01.08.2011 року, видаткових та податкових накладних, акту здачі-прийняття робіт та акту перевірки ТДВ "Гулівер" від 07.02.2012 року №512/23-9/23707529 було встановлено завищення задекларованих ПП "Салон - Юкрейн" по взаємовідносинам з ТДВ " Гулівер" показників з ПДВ згідно поданих до ДПІ у м. Херсоні декларації з ПДВ за жовтень 2011 року (від 20.11.11 р. вх. №9011628638) та декларації з ПДВ за грудень 2011 року (від 20.01.12 р. №9014220167) на загальну суму 685 604,00 грн., у тому числі за жовтень 2011 року на суму 198 125,00 грн., за грудень 2011 року на суму 487 479,00 грн.

Підставою для вказаного висновку слугували обставини щодо не надання позивачем до перевірки товарно-транспортних накладних всупереч умовам п. 7.2 розділу 7 договору постачання №1/08 від 01.08.2011 року, укладеного з ТДВ " Гулівер", інших документів на підтвердження фактичного надходження товару від ТДВ "Гулівер", зокрема попередні та останні замовлення на товар, інформаційні брошури та відповідні матеріали про товар, акти прийому-передачі зразків товарів для проведення фото сесій, не надано інформації щодо упаковки товару та його маркування, адреса постачання, зберігання товару, документи щодо проведених розрахунків за товар відповідно до умов укладеного договору поставки; встановлено недоліки щодо оформлення первинних документів, зокрема податкової накладної №44 від 07.10.2011 року, акту здачі-прийняття робіт №ЛС-44 від 07.10.2011 року, податкової накладної №207 від 20.10.2011 року; видаткові накладні не відповідають умовам договору постачання щодо форми розрахунків, також встановлені розбіжності між підсумковими цифровими даними та сумами прописом, помилки при таксуванні відображених даних (встановлені розбіжності при множенні кількості на ціну). Крім того, згідно акту ДПІ у Печерському районі м. Києва від 07.02.2012 року №512/23-9/23707529 про неможливість проведення зустрічної звірки ТДВ "Гулівер" встановлено фіктивність правочинів, укладених ТДВ "Гулівер" з постачальниками \ покупцями товарів \ послуг, що свідчить про здійснення фінансово-господарської діяльності вказаного підприємства поза межами правового поля, тобто без наміру створення правових наслідків, які обумовлюються умовами правочинів.

На підставі вказаних висновків ДПІ було прийнято податкове повідомлення-рішення від 03.05.2012 року №0003002200, яким збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 1028406,00 грн., в тому числі за основним платежем у сумі 685604,00 грн. та за штрафними санкціями 342802,00 грн., що є предметом оскарження в даній справі.

Відмовляючи у задоволенні позову ПП "Салон-Юкрейн" суд першої інстанції виходив з наступного, з чим погоджується апеляційний суд.

Відповідно до п.14.1.181. ст.14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу;

Згідно п.198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу (п.198.6 ст.198 ПК України).

Відповідно до п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88, первинні документи – це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції – це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що господарська операція – дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Частиною 1 ст. 145 ГК України передбачено, що майновий стан суб'єкта господарювання визначається сукупністю належних йому майнових прав та майнових зобов'язань, що відображається у бухгалтерському обліку його господарської діяльності відповідно до вимог закону.

З досліджених первинних документів судом першої інстанції встановлено, що між ПП "Салон - Юкрейн" (за договором - покупець) та ТДВ "Гулівер" (за договором - постачальник) було укладено договір постачання №1/08 від 01.08.2011 року, згідно умов якого:

- постачальник зобов'язується постачати товар, обраний покупцем, відповідно до остаточного замовлення, а покупець зобов'язується прийняти товар і вчасно оплатити його вартість, згідно умов договору (п.2.1 розділу 2 договору);

- кількість, асортимент, ціна товару й інші показники й характеристики визначаються в остаточному замовленні й відображаються в накладних, які підписуються сторонами по кожній окремій партії товару в рамках даного договору (п.2.2 розділу 2 договору);

- постачальник здійснює постачання товару протягом 2 робочих днів з моменту одержання остаточного замовлення від покупця, за адресою, зазначеною постачальником у каталозі або повідомленою постачальником додатково; постачання здійснюється на склад замовника за рахунок постачальника, ціну доставки включено в ціну товару; перехід права власності на товар здійснюється в момент приймання-передачі товару у приміщенні замовника; приймання-передача товару здійснюється від постачальника до покупця за кількістю та якістю відповідно до Інструкції П-6 та Інструкції П-7; для кожної партії товару постачальником виписуються супровідні накладні на товар (розділ 6 договору);

- ціна та кількість товару визначається окремо по кожній партії товару й позначаються в остаточному замовленні, що є невід'ємною частиною даного договору; загальна сума договору становить сукупну вартість товару, отриманого по всіх супровідних накладних на товар (видаткових накладних, товарно-транспортних накладних), які, за взаємною згодою сторін, мають чинність специфікацій; оплата за товар здійснюється покупцем шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника або готівкою в касу постачальника (розділ 7 договору).

На виконання умов вказаного договору ТДВ "Гулівер" у жовтні 2011 року було надано послуги з передпродажної підготовки товарів на загальну суму 300000,00 грн., у тому числі ПДВ 50000,00 грн., а також поставлено товар: триметиліндій, триметилгаллій, тионіл хлористий, стандарт ароматизатор, насос, пісок, радіатори, болти будівельні з гайками, клій, арматура, крани, тренажери, трансформатор тощо, всього на загальну суму 3 813 618,40 грн., у тому числі ПДВ 635 603,60 грн., згідно видаткових та податкових накладних, перелік яких наведений на стор. 4-6 акту перевірки.

Судом першої інстанції вірно враховано, що доказів щодо здійснення розрахунків за договором ні до перевірки, ні до матеріалів справи ПП "Салон-Юкрейн" не надано.

Доказів щодо подальшої реалізації товару, отриманого від ТДВ "Гулівер", зокрема щодо його продажу ТОВ "Шельф", на вимогу суду позивачем надано не було через їх вилучення під час обшуку ПП "Салон - Юкрейн" згідно протоколу обшуку від 25.09.2012 року та не повернення підприємству. При цьому доказів щодо здійснення заходів по поверненню первинних документів або здійснення заходів щодо поновлення вилучених первинних документів позивачем суду не надано.

В апеляційній скарзі позивач зазначає, що товарність господарських операцій з його контрагентом ТДВ "Гулівер" підтверджується наданими до перевірки договором постачання №1/08 від 01.08.2011 року, видатковими та податковими накладними.

Проте, надаючи оцінку наданим документам на предмет доведеності позивачем товарності операцій з ТДВ "Гулівер", суд першої інстанції вірно зауважив, що підставою для висновків про порушення позивачем порядку формування податкового кредиту по ПДВ є не підтвердження того, що операції з поставки товарів та послуг, по яких виник податковий кредит, були виконані саме ТДВ "Гулівер" з урахуванням того, що на даному підприємстві відсутні умови для здійснення вказаних господарських операцій зі значним об'ємом поставки товарів на наданих послуг щодо передпродажної підготовки товарів, а не відображення у податковому обліку позивача податкових накладних.

Отже, суд першої інстанції вірно виходив з того, що для підтвердження господарської операції при наявності сумніву у податкового органу щодо можливості її здійснення контрагентом – постачальником, недостатньо наявності у покупця лише видаткових та податкових накладних, оскільки відсутність інших документів унеможливлює надати оцінку реальності здійснення господарської операції з урахуванням її специфіки та об'єму поставки, тобто умов перевезення, зберігання товару, тощо.

Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що зазначені обставини є предметом доказування і підлягають обов'язковому встановленню, оскільки мають значення для вирішення справи.

Таким чином, при розгляді даної справи суди обох інстанції дотримуються правової позиції, викладеної в постанові Верховного Суду України від 27.03.2012 у справі за позовом ПП "Ангара" до ДПІ у Печерському районі м. Києва, Головного управління Державного казначейства України в м. Києві про скасування податкового повідомлення-рішення, стягнення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість. Так, Верховний Суд України вказав, що про необґрунтованість податкової вигоди можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема про наявність таких обставин: неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв'язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій; здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку; відсутність первинних документів обліку.

Як вбачається з первинних документів, оформлених за наслідками виконання договору постачання №1/08 від 01.08.2011 року, ТДВ "Гулівер" було надано послуги з перепродажної підготовки товарів. Однак, виходячи зі змісту вказаної послуги ТДВ "Гулівер" повинен мати певні матеріально-технічні можливості та працівників з професійними навиками щодо надання вказаного виду послуг. Проте, з акту про неможливість проведення зустрічної перевірки ТДВ "Гулівер" не вбачається наявність виробничих та трудових ресурсів, що підтверджує довід податкового органу про відсутність умов для здійснення вказаних господарських операцій.

При цьому, судом першої інстанції вірно зазначено про безпідставність висновків відповідача, покладеного в основу оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, про нікчемність укладених угод позивачем з ТДВ "Гулівер" на підставі ст. 203, ст. 215, ст.216, ст.228 ЦК України, оскільки правочини за своєю суттю є оспорюваними, так як їх недійсність законом прямо не встановлена, і жодного судового рішення про визнання цих договорів недійсними немає, при цьому, відповідач не надав будь-яких доказів того, що сторони за цим договором при їх укладанні та виконанні мали умисел на порушення публічного порядку, тобто посягали на суспільні, економічні та соціальні основи держави.

Проте, відповідно до п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

З огляду на вищевикладене, суд першої інстанції обґрунтовано погодився з доводом податкового органу про виключно документування операції з придбання у ТДВ "Гулівер" товару та послуг та вважає, що сам по собі факт оформлення документів не є безумовним свідченням того, що поставка товару (послуг) мала місце, тому наявні у справі документи дають підстави для визнання того, що господарська операція між ПП "Салон-Юкрейн" та ТДВ "Гулівер" фактично не була здійснена, а позивач вказане не спростував належним чином. Таким чином, фактичного здійснення господарської операції не відбулось, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку. Крім того, позивачем не надано доказів щодо спростування доводів ДПІ щодо помилок при складанні первинних документів, про що зазначено в акті перевірки.

За таких обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність підстав для задоволення позову ПП "Салон-Юкрейн".

Відповідно до вимог ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідач, який є суб'єктом владних повноважень, свою позицію апеляційному суду довів та обґрунтував. В свою чергу позивач, всупереч наведеним приписам, не довів апеляційному суду протиправність прийнятого відповідачем рішення.

Висновки суду першої інстанції є правильними і такими, що відповідають вимогам ст. ст. 2, 7, 10, 11, 70, 71 КАС України та не приймає доводи, наведені в апеляційній скарзі про те, що постанова підлягає скасуванню.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням викладеного, суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та не допустив порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні справи, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.

Відтак, апеляційна скарга ПП "Салон-Юкрейн" задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 184, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Салон-Юкрейн" – залишити без задоволення.

Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2013 року – залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий В.О.Скрипченко

Суддя О.С.Золотніков

Суддя Ю.В.Осіпов