Рішення № 36302064, 23.12.2013, Слов'яносербський районний суд Луганської області

Справа № 429/2997/13-ц

Номер провадження 2/429/1118/13

РІШЕННЯ

Іменем України

23 грудня 2013 року Слов`яносербський районний суд в складі:

головуючого судді Кобзій Т.І.,

при секретарі Андрєєвій Ю.С.,

з участю позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Слов`яносербськ цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Луганськвугілля» в особі ВП «Шахта ім. Артема» ДП «Луганськвугілля» про визнання незаконним наказу про звільнення, поновлення на роботі і оплату за час вимушеного прогулу,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з даним позовом 18 листопада 2013 року, посилаючись на ту обставину, що згідно наказу №345-к від 24.05.2013 року він працював підземним гірником очисного забою 5 розряду з повним робочим днем під землею у Відокремленому підрозділі «Шахта ім. Артема» Державного підприємства «Луганськвугілля»- таб. №1235 ГРОЗ ділянки №1. Майже весь стаж його роботи складається з роботи у вугільній промисловості.

17.09.2013 року, приблизно о 17 год., не виконавши у повному обсязі наряд, у складі робітників ділянки №1 (8 робітників), за дозволом гірничого майстра ОСОБА_3 позивач залишив робоче місце, чим порушив ст. 40 п.4 КЗпП України (відсутність на робочому місці 3 години без поважних причин), п.6.19 абз.1 р.3 п.а, в Колективного договору та р. 7 п.28, 29б «Правил внутрішнього трудового розпорядку». 24 вересня 2013 року на засіданні профспілкового комітету ВП «Шахта ім. Артема» ДП «Луганськвугілля» розглядалося клопотання адміністрації підприємства про надання згоди на звільнення вищеназваних робітників. Протоколом засідання №101 від 24.09.2013 року було прийнято рішення про відмову в наданні згоди на звільнення робітників за виключенням гірничого майстра ОСОБА_3. Проте, Наказом від 24.09.2013 року №729-к директор ВП «Шахта ім. Артема» ОСОБА_4 наказав звільнити 6-х робітників із числа вищеназваних (що залишили робоче місце), в т.ч. і позивача з 23.09.2013 року.

Вважає своє звільнення незаконним, посилаючись на наступне.

Відповідно до ст. 43 КЗпП України розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2-5, 7 статті 40 і пунктами 2 і 3 статті 41 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник.

У випадках, передбачених законодавством про працю, виборний орган первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, розглядає у п'ятнадцятиденний строк обґрунтоване письмове подання власника або уповноваженого ним органу про розірвання трудового договору з працівником.

Рішення виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) про відмову в наданні згоди на розірвання трудового договору повинно бути обґрунтованим. У разі якщо в рішенні немає обґрунтування відмови в наданні згоди на розірвання трудового договору, власник або уповноважений ним орган має право звільнити працівника без згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника).

Позивач вважає рішення профспілкового комітету про відмову в наданні згоди на звільнення обґрунтованим з врахуванням клопотання колективу про взяття робітників на поруки та того, що дане порушення скоєне вперше.

Крім того, посилається на те, що з 10.10.2013 року по 06.11.2013 року він знаходився на стаціонарному лікуванні, тому звернувся до суду в листопаді 2013 року.

Позивач просив суд скасувати наказ №729-к директора ВП «Шахта ім. Артема» ОСОБА_4 про звільнення його з роботи, поновити його на посаді підземного гірника очисного забою 5 розряду з повним робочим днем під землею та стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 23.09.2013 року по день поновлення його на роботі.

В доповненні до позовної заяви позивач просив суд визнати поважною причину пропуску звернення до суду та поновити строк.

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав повністю, суду пояснив, що 17 вересня 2013 р. працював на ВП Шахта ім. Артема в другу зміну. Його ланка отримала наряд на виконання робіт на промисловій площадці допоміжного ствола щодо розгрузки автомобіля з гіпсом, загрузкою 2-х вагонів, відправки їх до перемички №1, розгрузка, відправка порожніх вагонів до стволу на горизонт 270 м, після чого піднятися та допомагати дільниці №4 вигружати вагони. Після доставки та вигруження 2 вагонів біля перемички №1, гірничий майстер ОСОБА_5 роботу ланки припинив, о 17 годині вони виїхали всі разом на поверхню шахти та відмітилися близько 18 години в ламповій книзі. Близько 19 год. він звернувся у здравпункт ВП «Шахта ім. Артема у звязку з поганим самопочуттям. До закінчення робочого часу залишалося менше години. 24.09.2013р. директор шахти видав наказ, щодо його звільнення за ч. 4 ст. 40 КЗпП України. Просить суд визнати наказ про його звільнення незаконним, поновити його на роботі та стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу, оскільки покинув робоче місце за дві години до кінця зміни, був звільнений без згоди профспілкового комітету.

Представник відповідача позов не визнала, суду показала, що Наказом від 24.09.2013 року №729-к було звільнено не тільки позивача, а й інших працівників, які не зверталися до суду з позовом, тому прохання позивача визнати незаконним весь наказ не є коректним. Позивач дійсно працював гірничим робочим очисного забою 5 розряду. При прийомі на роботу він був ознайомлений зі своєю посадовою інструкцією, з Інструкцією з охорони праці, колективним договором. У Колективному договорі, Розділ 3 п.9.1 зазначено, що робітник зобовязаний працювати чесно та добросовісно, підтримувати дисципліну труда, використовувати весь робочий час для якісного труда, утримуватися від дій що заважають працівникам виконувати їх обовязки; своєчасно виконувати роботи по нарядам та завданням, норми виробітки та нормативні виробничі завдання.

Інструкцією з охорони праці визначено, що кожен працівник, прийнятий для праці за професією гірноробочий очисного забою або переведений на цю роботу, повинен знати, що для нього є обовязковими «Правила безпеки у вугільних сланцевих шахтах», всі працівники повинні виконувати роботи згідно отриманому наряду.

11.09.2013 року на ВП «Шахта ім. Артема» сталася аварія. Аварійні роботи тривали по грудень місяць. Для ліквідації аварії мобілізовані всі працівники підприємства. Зокрема, в перші часи і дні виникла крайня потреба доставки необхідних матеріалів для будування у штреку перемичок, щоб локалізувати пожежу. На виконання цих видів робіт були задіяні всі підземні працівники, зокрема і ОСОБА_1. 17.09.2013 року ОСОБА_1 отримав наряд на завантаження гіпсу у вагони, доставки його та вивантаження до перемички №1 у східному штреку гор. 270 м, та доставку порожніх вагонів до ствола гор. 270 м, на протязі всієї зміни. Замість цього позивач разом з іншими працівниками завантажив тільки два вагони гіпсу і доставив до перемички, після чого залишив своє робоче місце без поважних причин. Не виконання отриманого наряду могло привести до зриву виконання графіка аварійних робіт, та життя робітників, які робили у шахті, було поставлено під загрозу, тому керівництво було змушено на виконання цього наряду знімати і направляти інших працівників з інших дільниць. Всього в цю зміну було доставлено 22 вагони гіпсу.

Залишивши своє робоче місце, ОСОБА_1 не тільки порушив вказані вище нормативні акти, поставив під загрозу зриву виконання аварійних робіт на підприємстві, але й показав, що у складній ситуації йому не можна довіряти.

Керівництво вважає, що на засіданні профспілкової організації не було викладено жодних законних підстав для залишення на роботі звільнених працівників, прийняте рішення є емоційним, без врахування того факту, що зрив виконання аварійних робіт міг привести до погіршення і без того складної ситуації, у якій опинилося підприємство. При прийнятті рішення про звільнення керівництвом були враховані, як ступінь тяжкості вчиненого проступку, так і обставини, за яких було вчинено проступок і попередню роботу працівника.

Крім того, позивачем було пропущено місячний строк звернення до суду з позовом про поновлення на роботі.

Просить відмовити в задоволенні позовних вимог та залишити чинним наказ від 24.09.2013 року №729-к в частині звільнення ОСОБА_1 з роботи.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши сторони, свідків, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

У відповідністю зі ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, а відповідно до ст.ст.10,11 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Суд розглядає справу в межах заявлених позовних вимог.

Статтею 57 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

В судовому засіданні встановлено, що позивач працював згідно наказу №345-к від 24.05.2013 року підземним гірником очисного забою 5 розряду з повним робочим днем під землею у Відокремленому підрозділі «Шахта ім. Артема» Державного підприємства «Луганськвугілля»- таб. №1235. Наказом від 24.09.2013 року №729-к його було звільнено з роботи на підставі п.4 ст. 40 КЗпП України (відсутність на робочому місці 3 години без поважної причини).

Відповідно до ст. 43 КЗпП України розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2-5, 7 статті 40 і пунктами 2 і 3 статті 41 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник.

В наказі №729-к від 24.09.2013 року директор посилається на пояснювальні працівників та виписку з протоколу засідання профкомітету №261 від 24.09.2013 року. Представник відповідача суду пояснила, що була допущена помилка при виданні наказу та помилково зазначено № протоколу 261, фактично № протоколу 101 від 24.09.2013 року. Проте, навіть, якщо приймати до уваги рішення профкомітету №101, то зазначеним рішенням профспілковий комітет відмовив адміністрації в наданні згоди на звільнення позивача з роботи.

У відповідністю з Постановою Пленуму Верховного Суду України N 9 від 06.11.92 року «Про практику розгляду судами трудових спорів» Розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу допускається лише за попередньою згодою профспілкового органу, крім випадків, передбачених статтями 43 і 43(1) КЗпП ( 322-08 ). Відмова профспілкового органу в згоді на

звільнення є підставою для поновлення працівника на роботі.

Заперечуючи проти позову, відповідач посилається на те, що відмовляючи в дачі згоди на звільнення позивача з роботи профспілковий комітет не врахував складної ситуації, яка склалася на шахті на 17.09.2013 року, а саме, що напередодні, 11.09.2013 року, на шахті сталася аварія. Суд не погоджується з відповідачем, щодо необґрунтованості рішення профспілкового комітету шахти ВП Шахта ім. Артема ДП Луганськвуголь прийнятого 24.09.2013 р. щодо відмови в звільнені ОСОБА_1, оскільки Відмова профспілкового органу в згоді на звільнення є підставою для поновлення працівника на роботі. П.15 Постанови Пленуму Верховного Суду України N 9 від 06.11.92 року «Про практику розгляду судами трудових спорів».

Стаття 43 КЗпП України передбачає, що у разі, якщо в рішенні профкомітету немає обґрунтування відмови у згоді на звільнення, роботодавець має право звільнити працівника без згоди виборного органу профспілки. Проте, в даному випадку йдеться про те, що роботодавець може звільнити працівника, якщо рішення про відмову в наданні згоди не обґрунтоване. Правом на обговорення мотивації відмови у згоді на звільнення власник або уповноважений ним орган не наділений. Тож, звільнивши позивача без згоди профспілкового комітету відповідач порушив ст. 43 КЗпП України.

Позивач звернувся до суду з позовом про поновлення на роботі 18.11.2013 року, тобто з пропущенням встановленого ст. 233 КЗпП України місячного строку.

Відповідно до ст. 234 КЗпП України у разі пропущення з поважних причин строків, установлених ст. 233 цього Кодексу, суд може поновити ці строки.

В судовому засіданні встановлено, що позивач в період з 10.10.2013 року по 6.11.2013 року знаходився на стаціонарному лікуванні у Зимогірївській міській лікарні, тобто пропустив строк звернення до суду з поважної причини. Тому суд вважає можливим поновити цей строк.

Враховуючі вищезазначене, суд вважає що наказ від 24.09.2013р. за №729-к виданий директором шахти ВП Шахта ім. Артема ДП Луганськвуголь ОСОБА_4 в частині звільнення з роботи позивача є незаконним, позивача необхідно поновити на роботі з дати звільнення та стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу з 24.09.2013 р. по день винесення рішення суду.

Оскільки зазначеним наказам з роботи було звільнено не тільки позивача, а й інших працівників, правомірність звільнення яких судом не розглядається, наказ підлягає скасування лише в частині звільнення позивача.

Згідно ст.. 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік.

Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.

Відповідно до довідки про заробіток позивача, його середній заробіток за 2 останні місяці роботи перед звільненням складає 8587 грн. 49 коп.. За час вимушеного прогулу за період з 24.09.2013 року по 23.12.2013 року підлягає стягненню сума 25762 грн. 47 коп. за вирахуванням утримань.

На підставі викладеного, керуючись ст.. 43 Конституції України, ст.ст. 40,41,43,231-236 КЗпП України, постановою Пленуму Верховного суду України Про практику розгляду судами трудових спорів від 06.11.1992 р. ст. ст. 10,57,60,88,209,212,214,215 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати наказ директора шахти ВП Шахта ім.. Артема ДП Луганськвугілля ОСОБА_4 від 24.09.2013р. №729-к в частині щодо звільнення ОСОБА_1 з посади підземного гірника очисного забою 5 розряду з повним робочим днем під землею незаконним.

Поновити ОСОБА_1,ІНФОРМАЦІЯ_1 який народився м. Зимогіря, Словяносербського району Луганської області, таб. № 1235-ГРОЗ ділянки №1 на посаду підземного гірника очисного забою 5 розряду з повним робочим днем під землею на ВП Шахта ім.. Артема ДП Лугансквугілля.

Стягнути з ВП Шахта ім.. Артема ДП Лугансквугілля, р/р 2600000130594 в ПАТ АКТАБАНК м. Луганськ МФО 307394, код 33846738 налог. № 324733212016/30 свід. № 16033049 на користь ОСОБА_1, інд.номер. НОМЕР_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 24.09.2013 р. по 23.12.2013р. в сумі 25762 грн. 47 коп. (двадцять пять тисяч сімсот шістдесят дві грн. 47 коп.) за вирахуванням утримань

Стягнути з ВП Шахта ім.. Артема ДП Луганськвугілля, р/р/ 2600000130594 в ПАТ АКТАБАНК м. Луганськ МФО 307394, код 33846738 налог. № 324733212016/30 свід. № 16033049 судовий збір в сумі 257 грн. 62 коп. (двісті пятдесят сім грн.) 62 коп. на р/р 31210206700298 в УДКСУ у Словяносербському районі Луганської області, код ЄДРПОУ 37969169, МФО 804013, код класифікаторів доходів бюджету 22030001 Судовий збір (державна судова адміністрація України, 050).

Рішення суду про поновлення на роботі незаконно звільненого ОСОБА_1 підлягає негайному виконанню.

Рішення суду в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць підлягає негайному виконанню в розмірі 8587 грн. 49 коп. (вісім тисячпятсот вісімдесят сім ) грн. 49 коп..

Рішення може бути оскаржено в апеляційний суд Луганської області через Слов`яносербський районний суд. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Т.І.Кобзій