Рішення № 36299337, 18.12.2013, Харцизький міський суд Донецької області

248/6570/13-ц

2/248/2249/2013

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 грудня 2013р. Харцизький міський суд Донецької області в складі:

головуючого судді Мурашової Н.А.

при секретарі Омельяненко Є.Є.

за участю позивача ОСОБА_1

представника позивача адвоката ОСОБА_2

представника відповідача адвоката ОСОБА_3

відповідачки та законного представника третьої особи ОСОБА_4 ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харцизьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_5, треті особи ОСОБА_4, неповнолітня ОСОБА_6, відділ з опіки, піклування та усиновлення служби у справах дітей Харцизької міської ради про поділ спадкового майна і стягнення 1/2 частини доходів від підприємницької діяльності,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулася до суду з вказаним позовом до відповідача, який мотивує тим, що 15.12.2011р. помер її син ОСОБА_7, який у період з 2005р. по день своєї смерті займався підприємницькою діяльністю виготовленням ювелірних виробів, мав майстерню з магазином під назвою «Онікс». В провадженні Харцизького міського суду розглядалась справа за позовом ОСОБА_5 про встановлення факту спільного проживання та розподіл спадкового майна. Рішенням суду від 21.02.2013р. її позов було задоволено, визнано факт спільного проживання ОСОБА_5 та ОСОБА_7 однією сімєю без реєстрації шлюбу та проведено розподіл спадкового майна. Але предметом того розгляду не були доходи сина від його підприємницької діяльності. Крім того, в ході розгляду справи вона дізналась, що відповідачка має квітковий бізнес, доходи від якого є спільною сумісною власністю подружжя. Вважає, що вона як спадкоємиця першої черги, людина похилого віку, матеріально не забезпечена, має право на 50% доходів від підприємницької діяльності її сина та відповідачки.

В ході судового розгляду позивачка вточнила свої вимоги і просить стягнути з відповідачки 50% доходів від підприємницької діяльності її сина та відповідачки, що в твердій грошовій сумі становить 747 500,00грн.

В судовому засіданні позивачка позовні вимоги підтримала повністю, додатково пояснила, що її син був багатою людиною, тривалий час займався ювелірним бізнесом, утримував свою родину, значно допомагав їй, купив квартиру, мав декілька автомобілів. Після його смерті вона залишилась без його матеріальної підтримки. Син гроші в банківських установах не зберігав, гроші були вдома, але він ніколи не казав їй, що вдома були гроші і скільки. Коли він помер, грошей вдома не знайшли, вона вважає, що їх забрала відповідачка, тому вона просить стягнути з неї 50% цих доходів.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю і додатково пояснив, що доходи від підприємницької діяльності є спільною сумісною власністю подружжя і відповідно до ст. 60-74 СК України підлягають поділу порівну. Померлий ОСОБА_7 та відповідачка, факт спільного проживання яких однією сімєю встановлений судовим рішенням, в період спільного проживання займались підприємницькою діяльністю, мали дохід від цієї діяльності, тому мати померлого має право на 50% цих доходів. Просить позов задовольнити повністю.

Відповідачка ОСОБА_5, яка одночасно є законним представником неповнолітньої ОСОБА_6, яка залучена до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог, діючи від свого імені та від імені та в інтересах неповнолітньої дитини, позов не визнала, вважає його таким, що не ґрунтується на вимогах закону, додатково пояснила, що дійсно судовим рішенням був встановлений факт її спільного проживання з померлим ОСОБА_7 без реєстрації шлюбу в період з 2002р. по день його смерті. Також цим рішенням за нею визнано право власності на 1/2 частину майна, що було придбано ними в період спільного проживання, крім того, інша 1/2 частина майна, яке є спадковим майном після смерті ОСОБА_7 було розділено між усіма спадкоємцями. Вона не заперечує, що померлий ОСОБА_7 займався ювелірним бізнесом, мав ювелірні магазини, один під назвою «Онікс», ніяких підприємств у нього під такою назвою не було. Але той дохід, що він мав від цього бізнесу, йшов як на розвиток самого бізнесу придбання обладнання, матеріалів, виробів, сплату зарплати, податків, орендної плати, так і на утримання родини придбання меблів, житла, автомобілів, інші побутові витрати. Олег також брав кредити в банках як на розвиток бізнесу, так і на придбання майна для себе особисто та родини. Погашались кредити за їх спільні кошти. На момент смерті ОСОБА_7 діючих магазинів не було, все було закрито, ювелірні вироби брались під реалізацію і були повернуті, оскільки ОСОБА_7 відійшов від бізнесу і фактично не працював. З 2010р. вона стала також підприємцем і займалась квітковим бізнесом. Дохід від цього бізнесу був невеликий і йшов на утримання родини. На момент його смерті у нього не було ніяких заощаджень як готівкою вдома, так і в банках. Вона особисто перед його смертю займала 500грн. на ліки для нього. Доводи позивачки про те, що у неї знаходяться заощадження ОСОБА_7 є безпідставними. Просить в задоволенні позову відмовити.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнала повністю та додатково пояснила, що дохід від підприємницької діяльності є спільною сумісною власністю подружжя. Вказаний дохід підлягає поділу, якщо він наявний на день припинення подружніх відносин, а в даному випадку, на день смерті. Судовим рішенням усе майно, що було наявне на день смерті ОСОБА_7 було поділено. Будь-яких доказів того, що на момент смерті ОСОБА_7 був наявний неотриманий ним дохід від підприємницької діяльності, немає. Так, ОСОБА_7 займався підприємницькою діяльністю і був платником єдиного податку. Згідно інформації, що надана ДПІ м.Харцизька в податкових звітах ним вказано розмір виручки від реалізації товарів, це не є чистим прибутком. Виручка від реалізації йшла на закупку виробів, матеріалів, обладнання, оренду приміщення, оплату праці найманих працівників, охорону, транспортні вироби. Прослідкувати ці витрати неможливо, оскільки їх облік платниками єдиного податку не ведеться, оскільки законом не передбачений. Доказів, який був чистий дохід ОСОБА_7, також немає, такий облік не здійснювався. За поясненнями відповідачки чистий дохід родини був 2-10 тис.грн. в місяць. Ці кошти витрачались на утримання родини неповнолітньої дитини, придбався одяг, їжа, меблі, нерухоме та рухоме майно і те, що існувало на день смерті, було предметом поділу між спадкоємцями. На момент смерті ніякого бізнесу вже не було, оскільки ОСОБА_7ВА. два роки до смерті фактично ним не займався, ніякого майна та ювелірних виробів в наявності також не було. Тому, враховуючи, що на момент смерті ОСОБА_7 не було наявних грошових коштів у вигляді доходів від підприємницької діяльності, якими він не розпорядився за своє життя, вважає, що немає підстав для їх поділу між спадкоємцями. Також безпідставними є посилання на те, що позивачка має право на доходи , які отримувала відповідачка від своєї підприємницької діяльності, оскільки під час проживання ОСОБА_5 з ОСОБА_7 ці доходи були їх спільною сумісною власністю, а після його смерті тільки особистою власністю ОСОБА_5 Посилання позивача та її представника на те, що позивачка має право на 50% цих доходів на підставі ст. 60-74 СК України, є необґрунтованими, оскільки вказані норми права регулюють майнові відносини подружжя, а в даному випадку спір стосується спадкових відносин. Просить в позові відмовити повністю.

Третя особа ОСОБА_4 позов підтримала і пояснила, що вона є донькою померлого ОСОБА_7 від першого шлюбу. ЇЇ батько тривалий час займався ювелірним бізнесом виготовляв, ремонтував та продавав ювелірні вироби. Цей бізнес давав значні доходи. Вона з 2007 по 2009р працювала в ювелірному магазині батька продавцем, була працевлаштована неофіційно, батько платив їй зарплату десь 1 тис.грн. в місяць, потім півроку в 2009р. вона працювала бухгалтером у нього, здійснювала щомісячно звірку з магазинами на наявність товару, забирала виручку з магазинів. У батька було декілька магазинів в м.Зугрес, м.Зугрес-2, в м.Харцизьку по вул. Шалімова, який він побудував в 2009р. В Зугресі приміщенні для магазинів він орендував, по Шалімова, це його майно. Скільки батько заробляв в 2005р. вона не знає, але з кожним роком більше. Коли вона працювала у нього і забирала виручку з магазинів, ця виручка складала десь 100 тис.грн. щомісячно. Виручку віддавала батьку особисто в руки, звіт з цього приводу не робила. Вважає цю суму чистим доходом батька. При цьому пояснила, що батько ніс витрати на бізнес, але на що саме і скільки не знає, він їй про це нічого не казав, облік цьому не здійснювався. Вона особисто ніякого обліку з приводу витрат на здійснювала тільки вела неофіційний облік наявного товару, записи робила в окремому зошиті, який віддавала батьку, де зараз цей зошит не знає. Гроші батько витрачав на придбання нерухомого майна, автомобілів, допомагав усій родині. У батька були кредити, він платив їх. На момент смерті булі діючі ювелірні магазини на центральному ринку в м.Харцизьку, в м.Зугресі та квітковий магазин в м.Харцизьку. Спадщину вони поділили між спадкоємцями в судовому порядку. Доходи не були предметом поділу. На доходи батька вона не претендує, вважає, що вони повинні належати позивачці її бабусі. На момент смерті у нього повинні були бути готівкові кошти, це її припущення, оскільки батько був забезпеченою людиною, вважає, що у нього були і рахунки в банках, які саме вона не знає. Вона достовірно не знає, що готівкові гроші на момент смерті батька знаходились у ОСОБА_5 і що саме вона їх забрала.

Представник третьої особи - відділу з опіки, піклування та усиновлення служби у справах дітей Харцизької міської ради в судове засідання не прибула, надала заяву про слухання справи у її відсутність, просить прийняти рішення відповідно до закону.

Суд, вислухавши пояснення сторін та їх представників, третьої особи, свідків, дослідивши матеріали справи, вважає позов необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню за наступними підставами.

Суд встановив, що 15.12.2011р. помер ОСОБА_7 син позивачки.

Рішенням Харцизького міського суду від 21.02.2013р., яке залишено без змін ухвалою апеляційного суду Донецької області від 22.05.2013р., і відповідно набрало законної сили 22.05.2013р., встановлено факт спільного проживання однією сімєю без реєстрації шлюбу ОСОБА_7 та ОСОБА_5 відповідачки по даній справі з травня 2002р. по 15 грудня 2011р.

Також цим рішенням визнано за ОСОБА_5 право власності на 1/2 частину спільного сумісного майна і виділено їй в натурі певне майно, що відповідає її частки.

Також вказаним рішенням встановлено, що спадкоємцями першої черги після смерті ОСОБА_7 відповідно до ст. 1261 ЦК України є неповнолітня донька померлого ОСОБА_6, від імені та в інтересах якої діє її мати ОСОБА_5, мати померлого ОСОБА_1 та донька померлого ОСОБА_4, які своєчасно звернулися до нотаріальної контори з заяви про прийняття спадщини.

Між вказаними особами судовим рішенням проведено розподіл в натурі спадкового майна, що залишилось після смерті ОСОБА_7 і визнано право власності на відповідне виділене в натурі майно. При цьому, ОСОБА_1 та ОСОБА_4 спадкове майно виділено на праві спільної сумісної власності без його розподілу відповідно до часток кожного спадкоємця. У звязку з розподілом спадкового майна в натурі вирішено питання про стягнення грошової компенсації різниці у вартості часток.

Предметом розподілу за даним судовим рішенням було нерухоме та рухоме майно, предмети домашнього обіходу та вжитку, яке належало за життя на праві власності померлому ОСОБА_7

Згідно ст. 61 ЦПК України вищевказані обставини, встановлені рішенням Харцизького міського суду від 21.02.2013р., яке набрало законної сили, не підлягають доказуванню при розгляді даної справи.

Також судом встановлено, що померлий ОСОБА_7 був зареєстрований як субєкт підприємницької діяльності фізична особа з 07.09.1994р., вид діяльності виробництво монет та медалей, ювелірних виробів, 16.03.2012р. внесено запис про припинення діяльності у звязку зі смертю, що підтверджується відповідним витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 27.08.2013р. (арк.. 40)

Згідно інформації ДПІ м.Харцизька від 16.10.2013р. згідно наданих ОСОБА_7 звітів субєкта малого підприємництва фізичної особи платника єдиного податку, обсяг виручки від реалізації товарів (робіт, послуг) склав за період : з 01.01.2005р. по 31.12.2005р. 24900,00грн., з 01.01.2006р. по 31.12.2006р. 141 100,00грн., з 01.01.2007р. по 31.12.2007р. 329 000,00грн., з 01.01.2008р. по 31.12.2008р. 260 000,00грн., з 01.01.2009р. по 31.12.2009р. 150 000,00грн., з 01.01.2010р. по 31.12.2010р. 125 000,00грн., з 01.01.2011р. по 30.09.2011р. 270 000,00грн. За 4 квартал 2011р. звіт не надходив. Згідно відомостей про обєкти оподаткування платника податків АІС «Податковий блок» магазин або майстерня «Онікс» за СПД ОСОБА_7 не був зареєстрований. Станом на 15.10.2013р. в Єдиному банку даних платників податків відсутня будь-яка інформація щодо перебування на податковому обліку підприємства «Онікс» (арк..73).

Відповідачка ОСОБА_5 зареєстрована як субєкт підприємницької діяльності фізична особа 18.03.2010р., що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця від 18.03.2010р. (арк.. 98), вид діяльності роздрібна торгівля, що підтверджується копією свідоцтва про сплату єдиного податку (арк.99,100).

Згідно довідки ДПІ м.Харцизька від 22.01.2013р. обсяг виручки від реалізації товарів (робіт, послуг) ОСОБА_5 складає за період: з 19.03.3010р. по 31.12.2010р. 45 000,00грн., з 01.01.2011р. по 31.12.2011р. 150 000, 00грн. (арк..101)

Свідок ОСОБА_8 в судовому зсіданні пояснила, що вона є колишньою дружиною померлого ОСОБА_7 В період ще їх зареєстрованого шлюбу в 1994р. ОСОБА_7 зареєструвався як субєкт підприємницької діяльності і почав займатися ювелірним бізнесом, ремонтом, виготовленням та продажем ювелірних виробів. Був на єдиному податку. Вони спільно вели облік, складали звіти та здавали їх. Прибутки були високі. З кожним роком зростали. Після розірвання шлюбу вони продовжували спілкуватися, ОСОБА_7 консультувався у неї з приводу свого бізнесу. Були розмови і з приводу його доходів, їй відомо, що валовий його дохід був десь 100тис.грн. Чистий дохід їй не відомий. Їй відомо, що бізнес його зростав, він будував магазин на вул..Шалімова м.Харцизька, були магазині в м.Зугресі. Скільки були витрати ОСОБА_7 на бізнес, їй невідомо, але він працював на дуже дорогому обладнанні,замовляли його з Швейцарії, він періодично міняв його, купував матеріал, робив ремонти в магазинах, здійснював інші витрати, які саме їй невідомо. Також він купував нерухоме майно квартири для себе, матері, у нього було декілька автомобілів, був забезпеченою людиною. Їй відомо, що у нього була золота банківська картка, чи були на ній гроші, їй невідомо. ОСОБА_5 були на день смерті у ОСОБА_5 готівкові заощадження вдома і чи забрала їх ОСОБА_5, їй також невідомо.

Свідок ОСОБА_9 в судовому засіданні пояснив, що він є рідним братом померлого ОСОБА_7 за свого життя брат займався ювелірним бізнесом виробляв та продавав коштовності, у нього було декілька магазинів в м.Зугресі, м.Харцизьку. Від бізнесу брат мав значні доходи, в якому саме розміру, йому невідомо, вважає, що він заробляв багато, оскільки жив в достатку, купував квартири, були дорогі автомобілі, облаштовував квартири, завжди добре накритий стіл. Які витрати брат ніс на бізнес йому також невідомо, знає, що брат купував обладнання для роботи, матеріал, золоті прикраси. Йому невідомо чи мав брат на день своєї смерті якісь заощадження і в кого вони знаходились, чи мав він рахунки в банках.

Відповідно до ст..61 Сімейного кодексу України обєктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту. В т.ч. обєктом права спільної сумісної власності є заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи, одержані одним із подружжя.

Згідно ст. 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпорядження майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Згідно ст. 74 СК України на майно, що є обєктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього кодексу.

Згідно ст. 368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором чи законом.

Згідно ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обовязків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до ст.. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обовязки, які належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинились внаслідок його смерті.

Згідно ст.1222 ЦК України спадкоємцями за заповітом та законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.

Згідно ч.2,3 ст. 1223 ЦК України у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені в ст.1261-1265 цього кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Згідно ст. 1226 ЦК України частка у праві спільної сумісної власності спадкується на загальних підставах.

Згідно ст.1227 ЦК України суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомог у звязку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань звязку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоровя, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сімї, а у разі їх відсутності входять до складу спадщини.

Відповідно до ст..1258 ч.1 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово.

Згідно ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Згідно ст.1278 ЦК України частки кожного спадкоємця у спадщині є рівними, якщо спадкодавець у заповіті сам не розподілив спадщину між ними. Кожен із спадкоємців має право на виділ його долі в натурі.

Згідно ч.3 ст. 10, ч.1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Суд звертає увагу, що спадщину складає майно, яке наявне на день смерті спадкодавця, зокрема, таким майном з урахуванням вимог ст. 177,1227 ЦК України можуть бути гроші у вигляді заробітної плати та інших доходів, до яких за аналогією з заробітною платою можна віднести і доходи від підприємницької діяльності.

Виходячи зі змісту позовних вимог, суд вважає, що доказуванню в даній справі позивачкою ОСОБА_1 підлягають наявність на момент смерті її сина ОСОБА_7 неотриманих ним за життя доходів від підприємницької діяльності, їх розмір та знаходження у відповідачки.

Проаналізувавши норми діючого законодавства, оцінивши обставини справи та надані сторонами докази в їх сукупності, суд вважає, що позивачка в порушення вимог ст. 10, 60 ЦПК України в судовому засіданні не довела, що на момент смерті її сина ОСОБА_7 15.12.2011р. - в нього в наявності були будь-які доходи від підприємницької діяльності у вигляді готівкових грошових коштів та грошових заощаджень, не одержаних ним за свого життя, право на 1/2 частку яких мають спадкоємці після його смерті вона та двоє доньок померлого, що ці заощадження у вигляді готівкових грошових коштів знаходяться саме у відповідачки ОСОБА_5

Суд не приймає до уваги доводи позивачки та її представника з посиланням на інформацію ДПІ м.Харцизька про розмір виручки від реалізації померлим ОСОБА_10 товарів за період з 2005 по 15.12.2011р., яку вони сприймають як дохід від його підприємницької діяльності, що підлягає поділу в порядку спадкування. При цьому суд виходить з того, що вказана інформація свідчить про те, що дійсно ОСОБА_7 займався підприємницькою діяльністю і у вказаний період мав певний дохід від своєї діяльності. Але вказані в інформації суми не є чистим прибутком, який померлий мав від своєї діяльності, а є лише виручкою від реалізації товарів (робіт, послуг), яка була зазначена ним в податкових звітах (деклараціях). Крім того, вказана інформація ДПІ не є підтвердженням того, що будь-який дохід ОСОБА_7 від його підприємницької діяльності був неотриманий ним на момент його смерті, був наявний на день його смерті і тому повинен входити у склад спадщини.

В судовому засіданні сторони, третя особа ОСОБА_4, свідки ОСОБА_8, ОСОБА_9 підтвердили, що померлий ОСОБА_7 дійсно займався підприємницькою діяльністю, від якої мав значний дохід, при цьому витрачав отримані кошти як на подальший розвиток свого бізнесу, так і на придбання для себе і членів своє родини майна квартир, автомобілів, предметів домашнього обіходу та вжитку, яке як таке, що було наявне на день його смерті, судовим рішенням вже поділено між спадкоємцями. Ці обставини встановлені як рішенням суду від 21.02.2013р., так і не заперечуються сторонами, тому не підлягають доказуванню.

Але при цьому, позивачка, третя особа ОСОБА_4, свідки ОСОБА_8, ОСОБА_9 в сукупності підтвердили, що їм достовірно не відомо про наявність на момент смерті ОСОБА_7 будь-яких готівкових грошових коштів або заощаджень в банківських установах у вигляді неотриманого ним за життя доходу від підприємницької діяльності і що ці гроші знаходяться у володінні та користуванні відповідачки ОСОБА_5 Вони лише припускають, що такі кошти повинні були бути. Разом з тим, судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Будь-яких письмових доказів на підтвердження цього факту суду також не надано.

Крім того, суд враховує, що відповідно до ст. 61 СК України заробітна плата та інші доходи одного із подружжя (в т.ч. доходи від підприємницької діяльності) є обєктом права спільної сумісної власності. Рішенням Харцизького міського суду від 21.02.2013р. встановлений факт спільного проживання однією сімєю без реєстрації шлюбу ОСОБА_7 та ОСОБА_5, тому отриманий цими особами дохід від підприємницької діяльності за час їх спільного проживання є обєктом права спільної сумісної власності і частки кожного з них є рівними (по 1/2).

Відповідно до ст. 1226 ЦК України частка у праві спільної сумісної власності (тобто 1/2 частина) спадкується на загальних підставах, тобто всіма спадкоємцями, але звертаючись до суду з цим позовом позивачка просить стягнути 50% (1/2 частину) доходів померлого ОСОБА_7 від підприємницької діяльності, фактично ставлячи питання про позбавлення інших спадкоємців (доньок померлого ОСОБА_4 та ОСОБА_6) їх часток спадщини, що є неприпустимим, оскільки останні від спадщини після смерті ОСОБА_7 не відмовлялись, вони своєчасно звернулись до нотаріуса з заявами про прийняття спадщини і спадщина між усіма трьома спадкоємцями була поділена в натурі, що встановлено рішенням суду від 21.02.2013р.. При цьому позивачка посилається на своє матеріальне становище (є людиною похилого віку, пенсіонеркою, матеріально не забезпечена). Але суд звертає увагу, що нормами ЦК України (спадкове право) не передбачена зміна (збільшення чи зменшення) розміру часток спадкоємців, або надання переваги одному спадкоємцю по зрівнянню з іншими у здійсненні права спадкування, в т.ч. виходячи з матеріального становища кого-небудь із спадкоємців, крім випадків усунення від спадкування, відмови від прийняття спадщини.

Також суд знаходить безпідставними посилання позивача та її представника на застосування до спірних правовідносин ст. 60-74 СК України, оскільки ці норми права регулюють майнові відносини подружжя, ст. 74 СК осіб, які проживають однією сімєю без реєстрації шлюбу. В даному випадку спір стосується спадщини у вигляді доходів від підприємницької діяльності, що відкрилась після смерті ОСОБА_7 і ці правовідносини регулюються нормами спадкового права, що містяться в книзі 6 ЦК України. Спір щодо спільного сумісного майна померлого ОСОБА_7 та ОСОБА_5, до якого застосовуються норми ст.60-74 СК України, був вирішений рішенням Харцизького міського суду від 21.02.2013р., яке набрало законної сили.

На підставі викладено, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 не ґрунтуються на нормах матеріального права і нічим не підтверджені, тому в задоволенні позову слід відмовити повністю.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України у звязку з наданням позивачці відстрочки у сплаті частини судового збору в сумі 1711,60грн. і відмовою їй в задоволенні позову повністю, суд вважає необхідним стягнути з відповідачки на користь держави недоплачену суму судового збору 1711,60грн.

Керуючись ст.368,1216,1218,1222,1223,1226,1227,1258,1261,1278 ЦК України, ст. 61,63 СК України, ст.3,4,10,11,60,61,88,212-215,218 ЦПК України, суд ,-

ВИРІШИВ:

В позові ОСОБА_1 до ОСОБА_5, треті особи ОСОБА_4, неповнолітня ОСОБА_6, відділ з опіки, піклування та усиновлення служби у справах дітей Харцизької міської ради про поділ спадкового майна і стягнення 1/2 частини доходів від підприємницької діяльності відмовити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1, 28.08.1938р.н., ур. ст.Розівка Запорожської обл.., ІІН НОМЕР_1, на користь держави (рр 31218206700088 в ГУДКСУ у Донецькій області, МФО 834016, отримувач УДКСУ в м.Харцизьку, ЄРДПОУ 37980439, код бюджетної класифікації 22030001) судовий збір в сумі 1711,60грн.

Рішення суду може бути оскаржено до апеляційного суду Донецької області через Харцизький міський суд Донецької області протягом десяти днів з дня його проголошення, особами, які брали участь у справі, але не були присутні під час проголошення рішення в той же строк з моменту отримання копії цього рішення.

Повний текст рішення виготовлено 23.12.2013р.

Суддя: