Рішення № 36296394, 24.12.2013, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 199/3922/13-ц Головуючий у 1 інстанції - Спаї В.В.

Справа № 22-ц/774/13042/13 Доповідач - Черненкова Л.А.

Категорія -27

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 грудня 2013 року м. Дніпропетровськ

Судова колегія судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді - Черненкової Л.А.

суддів - Петешенкової М.Ю., Дерев'янка О.Г.

при секретарі - Бойко О.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 05 листопада 2013 року у цивільній справі за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки, -

В С Т А Н О В И Л А:

28 березня 2013 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернувся із вказаною позовною заявою, за якою просив в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №DN80FI00000049 від 23 березня 2007 року в розмірі 21 858,58 доларів США, що за курсом НБУ складає 174 650,05 грн. звернути стягнення на будинок загальною площею 68,50 кв.м, житловою площею 56,40кв.м, який розташований за адресою: АДРЕСА_1, шляхом продажу вказаного предмету іпотеки (на підставі договору іпотеки № DN80FI00000049 від 23 березня 2007 року) ПАТ КБ «ПриватБанк» з укладанням від імені відповідача договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, з реєстрацією правочину купівлі-продажу предмету іпотеки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, з проведенням дій щодо коригування технічної документації відповідно до поточного стану нерухомості, її перепланування та перебудови, з проведенням дій щодо оформлення та з отриманням дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах, підприємствах або організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, з можливістю здійснення ПАТ КБ «ПриватБанк» всіх передбачених нормативно-правовими актами держави дій, необхідних для продажу предмету іпотеки; виселити ОСОБА_1 та інших осіб, які зареєстровані та/або проживають у зазначеному житловому будинку (предмет іпотеки) зі зняттям з реєстраційного обліку у територіальному органі державної міграційної служби України; стягнути з відповідача судові витрати. В обґрунтування своїх позовних вимог посилались на те, що відповідно до укладеного договору №DN80FI00000049 від 23 березня 2007 року ОСОБА_1 отримала кредит в розмірі 20 000,00 дол. США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 9,96 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором позивач та відповідач 23 березня 2007 року уклали договір іпотеки №DN80FI00000049, відповідно до якого відповідач надав в іпотеку нерухоме майно, а саме: будинок загальною площею 68,50 кв.м, житловою площею 56,40кв.м, який розташований за адресою: АДРЕСА_1. Майно належить відповідачу на праві власності на підставі договору купівлі-продажу. Обумовлена сторонами договору іпотеки ціна предмета іпотеки дорівнює 101 000 грн. Проте, ОСОБА_1 зобов'язання за вказаним кредитним договором належним чином не виконувались, в зв'язку з чим станом на 19 березня 2013 року виникла заборгованість в розмірі 21 858,58 дол. США, з яких заборгованість за кредитом - 18 142,52 дол. США, заборгованість по процентам за користування кредитом - 2 125,84 дол. США, заборгованість по комісії за користування кредитом - 819,00 дол. США, пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором - 771,22 дол. США. В зв'язку з чим просять позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 05 листопада 2013 року ухвалено: позов ПАТ КБ «ПриватБанк» - задовольнити частково; звернути стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки від 23.03.2007 р. №DN80FI00000049, який був укладений між ОСОБА_1 та ЗАТ КБ «ПриватБанк»: на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами на земельній ділянці площею 549 кв.м, який складається з: А-1 житловий будинок загальною площею 68,5 кв.м, житловою площею 56,4 кв.м, Б-літня кухня, Г-убиральня, Д - душ, Е-сарай, Ж-сарай, З-сарай, 1 - зливна яма, 2-6 - огорожі, І - мостіння, який належить ОСОБА_1 на праві власності на підставі договору купівлі-продажу квартири від 23.03.2007 р., посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_2 (реєстр 29071578), та за рахунок реалізації якого в межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження» шляхом проведення прилюдних торгів з початковою ціною, встановленої на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій, підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя (ПАТ КБ «ПриватБанк») у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 23.03.2007 р. №DN80FI00000049, яка склалася станом на 19.03.2013 р., в розмірі 21 858,58 дол. США, з яких заборгованість за кредитом становить 18 142,52 дол. США, заборгованість по процентам за користування кредитом - 2 125,84 дол. США, заборгованість по комісії за користування кредитом - 819,00 дол. США, пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором - 771,22 дол. США, що підлягають сплаті іпотекодержателю (ПАТ КБ «ПриватБанк») з вартості предмета іпотеки; надати ПАТ КБ «ПриватБанк» право на продаж предмету іпотеки з укладанням від імені ОСОБА_1 договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою покупцем з отриманням витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, з проведенням дій щодо коригування технічної документації відповідно до поточного стану нерухомості, її перепланування та перебудови, з проведенням дій щодо оформлення та з отриманням дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах, підприємствах або організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування з можливістю здійснення ПАТ КБ «ПриватБанк» всіх передбачених правовими актами держави дій, необхідних для продажу предмету іпотеки; стягнути з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору в розмірі 1 746,50 грн; в задоволенні вимоги позову про виселення відповідача відмовити.

В апеляційній скарзі ПАТ КБ «ПриватБанк» просять рішення суду змінити в частині відмови в задоволенні позовних вимог про надання їм права продажу предмету іпотеки з укладанням від імені ОСОБА_1 договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності, а також наданням їм всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу та вимоги про виселення та зняття з реєстраційного обліку, та задовольнити їх позовні вимоги щодо звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом продажу вказаного предмету іпотеки з укладанням від імені ОСОБА_1 договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності, а також наданням їм всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу та виселити і зняти з реєстраційного обліку всіх зареєстрованих осіб, в іншій частині рішення залишити без змін, стягнути з відповідача на їх користь понесені судові витрати, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, на недоведеність обставин, що мають значення та невідповідність висновків суду обставинам справи.

Судова колегія, заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, що з'явилися, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги в її межах та межах позовних вимог, вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково з наступних підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до укладеного договору №DN80FI00000049 від 23 березня 2007 року ОСОБА_1 отримала кредит в розмірі 20000,00 дол. США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 9,96 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Відповідач зобов'язання за вказаним договором належним чином не виконувала. У зв'язку з порушенням з боку відповідача зобов'язання за кредитним договором станом на 19.03.2013 року вона має заборгованість в розмірі 21 858,58 дол. США, з яких заборгованість за кредитом - 18 142,52 дол. США, заборгованість по процентам за користування кредитом - 2 125,84 дол. США, заборгованість по комісії за користування кредитом - 819,00 дол. США, пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором - 771,22 дол. США. В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором від 23 березня 2007 року сторони уклали договір іпотеки №DN80FI00000049, згідно з яким відповідач надала в іпотеку нерухоме майно, а саме: житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами на земельній ділянці площею 549 кв.м, який складається з: А-1 житловий будинок загальною площею 68,5 кв.м, житловою площею 56,4 кв.м, Б-літня кухня, Г-убиральня, Д - душ, Е-сарай, Ж-сарай, З-сарай, 1 - зливна яма, 2-6 - огорожі, І - мостіння, та який належить ОСОБА_1 на праві власності на підставі договору купівлі-продажу квартири від 23.03.2007 року, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_2 (реєстр 29071578).

Задовольняючи частково позовні вимоги, районний суд виходив з того, що відповідач не діє у спосіб, передбачений законом та кредитним договором, заборгованість за кредитним договором не сплачує, порушенням з боку позичальника боргового зобов'язання завдаються збитків іпотекодержателю та змінюється обсяг його прав, можливість звернення стягнення на майно сторони за цим позовом погодили під час укладення іпотечного договору, у зв'язку з цим вимога щодо звернення стягнення на майно є такою, що підлягає задоволенню з урахуванням заборгованості за кредитним договором від 23.03.2007 року №DN80FI00000049, яка склалася станом на 19.03.2013 року в розмірі 21 858,58 дол. США., що підлягає сплаті ПАТ КБ «ПриватБанк» з вартості предмета іпотеки з наданням їм права на продаж предмету іпотеки. Щодо позову про виселення, то суду не надано у порядку 57-59 ЦПК України доказів на підтвердження того, що відповідач або інші особи, добровільно відмовляються звільнити житлове приміщення. Що стосується зняття особи з реєстраційного обліку, то дана вимога не є такою, що підлягає розгляду та вирішенню при розгляді справи у разі відмови у задоволенні позову про виселення, тобто без вирішення спору щодо права особи на спірне житлове приміщення.

Судова колегія не може повністю погодитись з висновками суду першої інстанції, оскільки суд вийшов за межі позовних вимог в частині визначення способу реалізації іпотечного майна шляхом проведення прилюдних торгів, оскільки позивач такий спосіб захисту своїх прав не обирав.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про іпотеку» у разі порушення іпотекодавцем обов'язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а в разі його невиконання звернути стягнення на предмет іпотеки.

Приписами ст. 38 Закону України «Про іпотеку» передбачено право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки будь-якій особі-покупцеві, порядок та процедура такого продажу.

З аналізу діючих норм права не виключається можливість звернення стягнення на предмет іпотеки в такий спосіб за рішенням суду. Тому, в разі встановлення такого способу звернення стягнення на предмет іпотеки в договорі іпотекодержатель на підставі ч.2 ст. 16 ЦК України має право вимагати застосування його судом.

Вирішуючи спір, суд не врахував зазначені положення закону, вийшов за межі заявлених позовних вимог ПАТ КБ "ПриватБанк" щодо визначення способу реалізації іпотечного майна, що є неправильним.

Відповідно до ч.1 ст. 11 ЦПК України, - суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Зазначене порушення судом норм процесуального права призвело до неправильного вирішення спору.

Судова колегія дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції підлягає зміні на підставі п.п.1-4 ч.1 ст. 309 ЦПК України в частині визначеного судом одного із способів реалізації іпотечного майна, а саме: шляхом проведення прилюдних торгів з початковою ціною, встановленої на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій, - виключивши зазначений спосіб реалізації іпотечного майна з рішення суду, оскільки судом визначений спосіб реалізації іпотечного майна зазначений позивачем, а саме: надано ПАТ КБ «ПриватБанк» право на продаж предмету іпотеки з укладанням від імені ОСОБА_1 договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою покупцем з отриманням витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, з проведенням дій щодо коригування технічної документації відповідно до поточного стану нерухомості, її перепланування та перебудови, з проведенням дій щодо оформлення та з отриманням дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах, підприємствах або організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування з можливістю здійснення ПАТ КБ «ПриватБанк» всіх передбачених правовими актами держави дій, необхідних для продажу предмету іпотеки.

Вимоги за апеляційною скаргою про визначення саме зазначеного способу реалізації майна, судова колегія вважає безпідставними, оскільки в рішенні суду першої інстанції вказаний позивачем спосіб реалізації іпотечного майна вже визначений, а тому доводи апеляційної скарги про те, що судом було відмовлено у задоволенні вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки саме: шляхом продажу предмету іпотеки позивачем з укладанням від імені відповідача договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з отриманням витягу з державного реєстру прав власності, а також наданням Приватбанку всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу, судова колегія вважає неспроможними тому, що вони спростовуються матеріалами справи та рішенням суду першої інстанції.

В іншій частині рішення суду першої інстанції відповідає нормам матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим зміні або скасуванню рішення суду в цій частині не підлягає.

Відповідно до абз. 1 ст. 7 Закону України "Про іпотеку" у разі порушення іпотекодавцем обов'язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки.

Згідно зі змістом ч. 1 та ч. 3 ст. 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки; звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягають сплаті ПАТ КБ «ПриватБанк» з вартості предмета іпотеки з наданням їм права на продаж предмету іпотеки.

У відповідності до ч. 1 ст. 40 ЗУ «Про іпотеку» звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться в порядку, встановленому законом. При цьому частинами 2 і 3 цієї ж статті встановлений певний порядок дій банку, а саме: після прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення всі мешканці зобов'язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільнять житловий будинок або житлове приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.

Аналогічний порядок щодо виселення всіх громадян, що мешкають у житловому будинку або житловому приміщенні, на які звернуто стягнення як на предмет іпотеки, передбачено в ч. 3 ст. 109 ЖК України.

Вимога про добровільне звільнення житлового приміщення може бути направлена разом з вимогою, передбаченою ч. 1 ст. 35 Закону України «Про іпотеку».

Якщо громадяни не звільняють жиле приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.

Судова колегія встановила, і це підтверджується матеріалами справи, що 08.02.2013 року позивач направив відповідачу письмову вимогу про дострокове повернення кредитних коштів в 30-денний строк з дня отримання цієї вимоги (а.с.14). В цій письмовій вимозі також йдеться про те, що банк прийняв рішення про звернення стягнення на іпотечне майно та вимагає від відповідача в 30-денний строк з дня отримання цієї вимоги звільнити іпотечне нерухоме майно.

Таким чином, позивач не дочекавшись виконання першої вимоги про дострокове повернення кредитних коштів, передчасно вирішив звернути стягнення на іпотечне майно та передчасно вимагав звільнити іпотечне майно.

За таких обставин, не можна вважати, що позивач виконав певні умови, які передбачені законом.

Примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду тільки за певних умов: якщо мешканці добровільно не звільнили житловий будинок чи житлове приміщення, на яке звернуто стягнення як на предмет іпотеки, протягом одного місяця з дня отримання письмової вимоги іпотекодержателя або нового власника або в інший погоджений сторонами строк.

Розгляд позовних вимог з приводу виселення через звернення стягнення на предмет іпотеки має свої особливості, адже, як роз'яснив Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у Постанові «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду тільки за певних умов: якщо мешканці добровільно не звільнили житловий будинок чи житлове приміщення, на яке звернуто стягнення як на предмет іпотеки, протягом одного місяця з дня отримання письмової вимоги іпотекодержателя або нового власника або в інший погоджений сторонами строк.

Позивачем ставилася вимога про «виселення відповідача та інших осіб», при цьому не надавалися докази проживання відповідача за місцезнаходженням предмета іпотеки чи мешкання будь-яких інших осіб, так і не надавалися докази відмови від добровільного виселення.

Доводи апеляційної скарги про те, що в частині відмови у задоволенні позову про виселення та зняття з реєстраційного обліку відповідача та інших осіб, суд не взяв до уваги, що позивач виконав всі вимоги закону, що передують пред'явлення позову, судова колегія вважає неспроможними, оскільки вони стосуються переоцінки доказів у справі, що не є підставою для скасування законного та обґрунтованого рішення суду.

Відповідно до ст. 212 ЦПК суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед установленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

На підставі ст. 88 ЦПК України ч.5, - якщо суд апеляційної інстанції змінює рішення або ухвалює нове, то відповідно змінює розподіл судових витрат.

Враховуючи на те, що апеляційна скарга ПАТ КБ «ПриватБанк» задоволена частково, апелянт поніс судові витрати на сплату судового збору для подачі апеляційної скарги у розмірі 873,25 гривні, то вказана сума підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст.ст.303,307, п.п.1-4 ч.1 ст.309, ст.316, ч.1 ст.218 ЦПК України, судова колегія, -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» - задовольнити частково.

Рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 05 листопада 2013 року - змінити в частині визначеного судом одного із способів реалізації іпотечного майна, а саме: шляхом проведення прилюдних торгів з початковою ціною, встановленої на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій, - виключивши зазначений спосіб реалізації іпотечного майна з рішення суду.

В іншій частині рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 05 листопада 2013 року - залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, проживає за адресою: АДРЕСА_1) на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (код ЄДРПОУ 14360570, МФО 305299, р/р 64993919400001, знаходиться за адресою: 49094 м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, будинок № 50) понесені судові витрати у сумі 873,25 гривні (вісімсот сімдесят три гривні 25 копійок).

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржено шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Судді