Ухвала суду № 36296360, 24.12.2013, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження №22-ц/774/13116/13 Головуючий в 1 інстанції Кривошея С.С.

Категорія -27 Доповідач Болтунова Л.М.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 грудня 2013 року Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого: Болтунової Л.М.,

суддів: Козлова С.П., Тамакулової В.О.

при секретарі: Куць О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 04 листопада 2013 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором позики, -

в с т а н о в и л а :

В апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права ОСОБА_1 просить скасувати рішення Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 04 листопада 2013 року, яким стягнуто з неї на користь ОСОБА_2 суму основного боргу - 5 505, 11 грн. та відсотки за користування позикою в розмірі 31 077, 11 грн.; вирішено питання щодо судових витрат; в іншій частині позову відмовлено.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Згідно ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Як встановлено судом, згідно розписки від 17 травня 2005 року ОСОБА_1 позичила у ОСОБА_2 1000 доларів США строком на три місяця з щомісячними процентами, які складають п*ять відсотків.( а.с.6) У червні 2008 року відповідачка частково погасила борг, віддавши позивачці 1500 грн.

У березні 2010 року ОСОБА_2, звернулася до відповідачки про повернення боргу, надавши їй місячний строк до квітня 2010 року. У подальшому, не отримавши грошові кошти, позивачка подала заяву до прокуратури та Першотравенського МВ ГУМВС України, на що постановою від 08.05.2010 року їй було відмовлено у порушенні кримінальної справи.( а.с.10)

Звертаючись 01 серпня 2012 року до суду з позовом, а у травні 2013 року уточнивши свої вимоги, ОСОБА_2 просила поновити строк на звернення до суду з позовом, стягнути з ОСОБА_1 борг за позикою розмірі 40 358,10 грн. з яких: 6493 грн. основний борг; 600,17 грн. інфляційне збільшення та 33 264,93 грн. - відсотки за весь час прострочення, а також моральну шкоду в сумі 40 000 грн. ( а.с.62)

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 не виконала своїх зобов'язань щодо своєчасного повернення позики, а тому прийшов до правильного висновку про стягнення з неї основної суми боргу в розмірі 5505,11 грн. та відсотків за час користування грошовими коштами в сумі 31 077,11 грн., відмовивши позивачці в решті її вимог.

З таким висновком колегія суддів погоджується, вважає, що він відповідає обставинам справи, узгоджується з нормами матеріального права, які судом застосовані правильно.

Доводи відповідачки про те, що позивачкою був пред*явлений позов, за яким строк позовної давності сплив, колегія суддів не приймає до уваги за вищевказаних обставин.

Статтею 257 ЦК України передбачено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов* язку.

Судом встановлено, проти чого не заперечувала і відповідачка, у червні 2008 року вона частково погасила борг. У подальшому, сума яка залишилася, ОСОБА_1 сплачена не була.

Враховуючи наведене судова колегія приходить до висновку, що судом першої інстанції обґрунтовано був поновлений позивачці строк на звернення до суду з даним позовом , так як остання є інвалідом першої групи, з травня 2011 року і до моменту звернення в суд майже постійно перебувала та стаціонарному та амбулаторному лікуванні, має онкозахворювання та захворювання опорно-рухаючого апарату.

Наданим сторонами доказам судом першої інстанції дана належна оцінка в сукупності із встановленими обставинами справи, відповідно до вимог ст.212 ЦПК України, а інші викладені в апеляційній скарзі доводи не мають правового значення для вирішення спору і висновки суду не спростовують.

Колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, підстав до його скасування під час розгляду справи в апеляційній інстанції не встановлено. А отже апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст.303,307,308 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 04 листопада 2013 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з цього часу.

Судді: