Рішення № 36294069, 19.12.2013, Вільногірський міський суд Дніпропетровської області

Україна

ВІЛЬНОГІРСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 грудня 2013 року. Справа № 2-103/11

п/с 2/174/140/2013

Вільногірський міський суд Дніпропетровської області,

в складі: головуючого судді Шаповала Г.І.

при секретарі Пелипас Н.І.

з участю: позивача ОСОБА_1

представника третьої особи Годька С.О.

представника відповідача Савельєва С.Ф.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Вільногірську, Дніпропетровської області, цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до Приватного акціонерного товариства (ПрАТ) «Кримський Титан» (в особі філії «Вільногірський гірничо-металургійний комбінат (ВГМК) ПрАТ «Кримський Титан») про визнання незаконним та скасування розпорядження про перевід робітника на інший графік роботи, третя особа у справі: Первинна організація незалежної профспілки гірників України філії «Вільногірський гірничо-металургійний комбінат (ВГМК) ПрАТ «Кримський Титан»,

У С Т А Н О В И В:

Згідно позову, що надійшов до суду 11.11.2009 року, та змінам до нього від 19.02.2010 р. (а.с.27-28 т.1), від 23.05.2012 р. (а.с.147-149 т.1), від 30.08.2012 р. (а.с.163-165 т.1), від 03.10.2012 р. (а.с.195-197 т.1), від 26.11.2013 р (а.с.42-44 т.2), позивач зазначив, що він працює на підприємстві відповідача апаратником-гідрометалургом відділення № 1 металургійного виробництва. До 12 серпня 2009 року, він працював позмінно - у три зміни, відповідно до графіка № МВ-1 відповідача, а саме з тривалістю робочої зміни 8 годин 36-годинним робочим тижнем з вихідними днями за змінним графіком через три дні.

Однак, 08 липня 2009 року, директором металургійного виробництва, було видано розпорядження за № 213 "Про перевід апаратника гм відділення № 1-МВ ОСОБА_4 на графік роботи ГМК -2", відповідно до якого, з 12.08.2009 р. в нього суттєво змінювався режим роботи - в одну зміну тривалістю робочої зміни 7,2 год., а відповідно й суттєво змінювалась оплата його праці, оскільки виключалась робота у нічний час та у загальнодержавні вихідні (святкові) дні. Зазначений графік вводився в дію, як зазначено в самому розпорядженні, з його згоди.

З зазначеним розпорядженням він був ознайомлений під розпис 09.07.2009 р. в якому власноручно зробив запис: «ознайомлений, не згоден, не погоджено з профспілкою НПГУ». Таким чином, він вважає, що без його згоди, відповідач не мав права переводити його на графік роботи ГМК - 2, тобто в одну зміну. Таким чином, за графіком роботи № 1-МВ, 12 серпня 2009 р. був його законним вихідним днем, який було встановлено відповідачем, в зв'язку з чим, він зазначеного дня на роботу не вийшов.

Однак, не зважаючи на той факт, що 12.08.2009 р., він був вихідний, керівниками відділення № 1 МВ відповідача було складено акт про його відсутність на роботі в зазначений день.

На підставі акту, зазначеного вище, 18 серпня 2009 р., директором по управлінню персоналом відповідача, було видано розпорядження № 241 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності апаратника-гідрометалурга відділення № 1 МВ ОСОБА_4.», відповідно до якого, за, начебто, порушення ним робочої інструкції, правил внутрішнього розпорядку, йому було оголошено догану. Однак дане розпорядження не вступило в дію, оскільки не було підписане директором по управлінню персоналом відповідача.

Він вважає, що зазначене вище розпорядження № 213 "Про перевід апаратника гм відділення № 1-МВ ОСОБА_4 на графік роботи ГМК -2", що ним оскаржується, є незаконним та підлягає скасуванню з наступних підстав.

При зазначеному відповідачем режимі роботи за графіком ГМК-2 значно змінилися у бік їх погіршення умови оплати його праці, оскільки йому за цим графіком не виплачуються компенсації за роботу у вечірні та нічну зміни. Більш того, судячи з встановленого режиму роботи, змінилась також й система оплати його праці, що також відобразилось на його заробітку у бік його зменшення, що є очевидним, оскільки зарплатня, яку він став отримувати, значно зменшилась.

Крім того, він особистої згоди письмово відповідачу про зміну режиму роботи, не надавав; профспілка, членом якої він є, згоди на зміну режиму роботи також не надавала.

В порушення вимог ст. 103 КЗпП України, відповідач про зміну графіку роботи та діючих умов оплати його праці в бік її погіршення, оскільки її розмір суттєво зменшився, не пізніше як за два місяці про їх запровадження його не попередив, чим грубо порушив його права та інтереси.

Більш того, відповідно до ч. 3 ст. 32 КЗпП України, зміна режиму роботи визначена як істотна умова праці, про що відповідач мав повідомити його не пізніше ніж за два місяця до видання зазначеного вище розпорядження, що ним оскаржується, що є також суттєвим порушенням його прав та законних інтересів.

У відповідності до висновку судово-економічної експертизи № 4321/4322-12 від 27.09.2013 р. загальна різниця в його заробітній платі за період з 13.08.2009 року по 31.08.2012 року, нарахованій за графіками роботи ГМК-2 (відповідно до даних особових рахунків) та обчисленій за графіком МВ-1 (якби він продовжував працювати за графіком роботи МВ-1 на підприємстві відповідача) становить 14 174,97 грн.

Таким чином, внаслідок незаконних дій відповідача, він недоотримав різницю в його заробітній платі за період з 13.08.2009р. по 31.08.2012р., яка виникла у зв'язку зі зменшенням його заробітної плати внаслідок його переводу з графіка роботи № 1-МВ на графік роботи № ГМК-2 в сумі 14174,97 грн., яка і підлягає стягненню з відповідача.

Крім того, при виданні розпорядження від 08.07.2009 р., відповідачем взагалі не враховувався той факт, що 12.08.2009 р. за графіком № 1-МВ, який діяв на момент зміни графіку та умов роботи, цей день - 12.08.2009 р., був його вихідним днем. В розпорядженні ж про зміну його графіку роботи взагалі не йшлося про необхідність його виходу на роботу у вихідний день, або про відповідну грошову компенсацію за його роботу у свій вихідний день.

Зазначеними незаконними діями, що полягають у виданні зазначеного вище розпорядження про перевід його на інший графік роботи, відповідачем йому було завдано також й моральної шкоди, що полягає в наступному: розпорядженням відповідача грубо порушено гарантовані йому законодавством права як працівника; за розпорядженням відповідача його безпідставно та необґрунтовано переведено на інший графік роботи, у зв'язку з чим істотно змінилися умови оплати його праці, значно скоротився розмір його сімейного бюджету; за захистом своїх прав та інтересів він змушений звертатися до адвокатів та до суду, що є незвичним для нього проведенням свого часу; він змушений витрачати свій вільний час не на організацію відпочинку та свого дозвілля, а на судовий спір з відповідачем. Все перелічене вище, значно погіршило його звичний життєвий ритм, погіршило його загальне самопочуття та знизило загальний життєвий тонус, що завдало та продовжує завдавати йому додаткових моральних страждань.

Таким чином, завдану йому відповідачем моральну шкоду він оцінює на загальну суму 2000 (дві тисячі) гривень.

Керуючись ч.2 ст. 31, ст.ст. 118-120 ЦПК України, позивач прохає:

1. Визнати незаконним та скасувати розпорядження відповідачам № 213 від 08.07.2009 р. "Про перевід апаратника гм відділення № 1 -МВ ОСОБА_4 на графік роботи № ГМК -2".

2. Стягнути з відповідача різницю в його заробітній платі за період з 13.08.2009 р. по 31.08.2012 р., яка виникла у зв'язку зі зменшенням його заробітної плати внаслідок його переводу з графіка роботи № 1-МВ на графік роботи № ГМК-2 в сумі 14 174,97 грн.

3. Стягнути з відповідача на його користь компенсацію за завдану йому діями відповідача моральну шкоду в сумі 2000 грн.

4. Стягнути з відповідача судові витрати пов'язані з розглядом даної справи.

В судовому засіданні позивач позовні вимоги та їх обґрунтування, що викладені в позовній заяві та в змінах до неї, підтримав в повному обсязі. Із його додаткових пояснень витікає, що вимоги про визнання незаконним та скасування розпорядження відповідача № 241 від 18.08.2009 р. про притягнення його до дисциплінарної відповідальності він не підтримує, оскільки, це розпорядження не вступило в силу, проте обставини ці він вважає такими, що завдали йому також моральної шкоди разом з іншими незаконними діями відповідача. У розпорядженні № 213 від 08.07.2009 р. про перевід його на роботу по новому графіку, зазначено, що це повинно мати місце з його згоди. Інші працівники таку згоду надавали, писали відповідні заяви. Він такої згоди не надавав, про що написав при ознайомленні з розпорядженням. В розпорядженні не було зазначено останній день роботи по старому графіку МВ-1, не було передбачено компенсацію за вихід на роботу у вихідний день. Він відпрацював в нічну зміну по старому графіку МВ-1 і 12.08.09 р. був його вихідний день, тобто у його вихідний день він мав вийти на роботу по новому графіку ГМК-2, що суперечить закону. По графіку МВ-1 в зміні «Д» він працював після стажування з 2000 р. до 12.08.2009 р.

Представник третьої особи на боці позивача позовні вимоги, з врахуванням внесених до них змін, підтримав в повному обсязі. З його пояснень витікає, що відповідачем при здійсненні переводу ОСОБА_4 на інший графік роботи було порушено вимоги ст. ст. 32 п.3, 103 КЗпП України, оскільки при переведенні ОСОБА_4 на інший графік роботи слід було попередити його про це не за 1 місяць, а за два, тому, що змінилися режим роботи та умови оплати праці. Згідно ст. 247 КЗпП України та ст. 38 ЗУ «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності», в цьому випадку також перевід повинен бути узгоджений з профспілкою, на обліку якої перебував ОСОБА_4 Пункт 5.1 Колективного договору має на увазі переміщення працівників по змінах в межах одного графіку роботи, який на комбінаті багато, і не регулює переміщення працівника з одного графіку роботи на інший графік роботи, враховуючи, що таке переміщення тягне за собою зміну режиму роботи та умов оплати праці, тобто істотних умов праці, що можливе лише за згодою працівника та згодою профспілки. Графіки роботи, дійсно, були узгоджені з профспілкою при укладенні колективного договору, що діяв в 2009 р.

Представник відповідача позов не визнав. Із його пояснень витікає, що перевід позивача на інший графік роботи узгоджувати з профспілкою не було потрібно, оскільки обидва графіка роботи були узгоджені з обома профспілками комбінату при прийнятті колективного договору, що діяв в 2008-2009 роках. Згідно п.5.1 колективного договору, про переведення на інший графік роботи слід повідомити працівника за 1 місяць, що і було зроблено у відношенні ОСОБА_4 Фактично виконувана позивачем робота не змінилася, змінився лише графік роботи з трьохзмінної на однозмінну. Ніяких змін в організації виробництва і праці не відбувалося. Якщо ж все таки суд визнає наявність порушень з боку комбінату, то відповідно до Постанови пленуму Верховного суду України № 13 від 29.12.1999 р., відшкодуванню підлягає лише сума коштів, тобто різниця в зарплаті, яка утворилася в період порушення, тобто протягом 1 місяця, що складає за серпень 2009 р. згідно висновку експерта - 422.02 грн. За вересень 2009 р. різниця склала - нуль. Відповідно до цього повинна бути зменшена і сума коштів для відшкодування моральної шкоди. Стосовно невиходу ОСОБА_4 в перший день на роботу по графіку № ГМК-2, то він за це до дисциплінарної відповідальності не притягувався.

Із показань свідка ОСОБА_5, працівниці відділу кадрів підприємства відповідача, витікає, що по запиту начальника юридичного відділу було проведено розрахунок заробітної плати ОСОБА_4 з серпня 2009 по серпень 2012 р. по графікам роботи № МВ-1 та № ГМК-2. При цьому не були враховані премія за травень 2012 р., не враховані відпускні, лікарняні.

Суд вважає, що між сторонами мають місце правовідносини, які виникли внаслідок порушення вимог трудового законодавства при переведенні роботодавцем працівника на іншій графік роботи за тією ж професією, але з зміною режиму роботи та умов оплати праці, та без вирішення питання про компенсацію за вихід на роботу у вихідний день, чим було завдано працівнику майнової шкоди у виді різниці у заробітній платі та моральної шкоди, внаслідок порушення гарантованих законом трудових прав працівника.

Відповідно до цих правовідносин, пояснень позивача, представника відповідача та внаслідок дослідження у справі всіх представлених доказів в їх сукупності та взаємозв'язку, керуючись законом, суд дійшов висновку про задоволення позову в повному обсязі, з наступних підстав.

Суд вважає встановленими в судовому засіданні наступні обставини та відповідні їм правовідносини:

- Позивач - ОСОБА_4 перебуває в трудових відносинах з відповідачем, на час виникнення спірних правовідносин та по цей час займає посаду апаратника-гідрометалурга 5 розряду відділення № 1 металургійного виробництва, працюючи до 12.08.2009 р. за графіком № МВ-1 трьохзмінної роботи, з 36 часовою робочим тижнем, 8-ми годинною робочою зміною, з вихідними днями за поточним графіком - через 3 дні, режим роботи: 1 зміна - з 00.00 до 08.00 годин, 2 зміна - з 08.00 до 16.00 годин, 3 зміна - з 16.00 до 00.00 годин, прийом їжі: 20 хв. протягом зміни, що взаємно визнається сторонами та підтверджується документально (а.с.4-9, 14-15, 16, 40,41,42-44, 177-178 т.1);

- згідно розпорядження директора МВ філії ВГМК ПрАТ «Кримський Титан», ОСОБА_6 від 08.07.2009 р. № 213 ОСОБА_4.( зазначено за його згодою) переведений з 12.08.2009 р. на графік роботи № ГМК-2 однозмінної роботи, з 36 часовою робочим тижнем, з двома вихідними днями, тривалістю робочої зміни - 7.2 години, режим роботи: початок - 08.00 год., закінчення -16.12 год., перерва на обід: з 13.00 до 14.00 годин, що підтверджується тими ж доказами та докладною розпискою і поясненням позивача від 13.08.2009 та іншими документами (а.с. 12-13, 16, 17, 45,46-47,48-56,57-58 т.1);

- з даним розпорядженням ОСОБА_4 був ознайомлений під розписку 09.07.2009 р., де він зазначив, що незгодний, не погоджено з профспілкою НПГУ (а.с.8 т.1);

- з даним розпорядженням ознайомлений 03.11.2009 р. під розписку голова профспілки НПГУ філії ВГМК ПрАТ «Кримський Титан» Годько С.О. (а.с.8 т.1);

- статтею 32 КЗпП України передбачено порядок переведення працівників на іншу роботу та зміни істотних умов праці, а саме:

«Переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, а також переведення на роботу на інше підприємство, в установу, організацію або в іншу місцевість, хоча б разом з підприємством, установою, організацією, допускається тільки за згодою працівника, за винятком випадків, передбачених у статті 33 цього Кодексу та в інших випадках, передбачених законодавством.

Не вважається переведенням на іншу роботу і не потребує згоди працівника переміщення його на тому ж підприємстві, в установі, організації на інше робоче місце, в інший структурний підрозділ у тій же місцевості, доручення роботи на іншому механізмі або агрегаті у межах спеціальності, кваліфікації чи посади, обумовленої трудовим договором. Власник або уповноважений ним орган не має права переміщати працівника на роботу, протипоказану йому за станом здоров'я.

У зв'язку із змінами в організації виробництва і праці допускається зміна істотних умов праці при продовженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою. Про зміну істотних умов праці - систем та розмірів оплати праці, пільг, режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміну розрядів і найменування посад та інших - працівник повинен бути повідомлений не пізніше ніж за два місяці.

Якщо колишні істотні умови праці не може бути збережено, а працівник не згоден на продовження роботи в нових умовах, то трудовий договір припиняється за пунктом 6 статті 36 цього Кодексу.»;

- згідно п.6 ч.1 ст. 36 КЗпП України, передбачено підстави для припинення трудового договору, а саме, відмова працівника від переведення на роботу в іншу місцевість разом з підприємством, установою, організацією, а також відмова від продовження роботи у зв'язку із зміною істотних умов праці;

- враховуючи встановлені обставини у справі та вимоги вищезазначених правових норм, суд доходить висновку, що позивач був переведений на інший графік роботи незаконно, оскільки він на це не надавав згоди, а переведення на інший графік роботи потягло за собою зміну режиму роботи та зміну умов оплати роботи з зменшенням розміру оплати роботи, тобто відбулася зміна істотних умов праці; позивач не був попереджений про цей перевід за 2 місяці, як цього вимагає ч.3 ст. 32 КЗпП України; відповідач не довів в судовому засіданні, що колишні істотні умови праці не можливо було зберегти для позивача; відповідач не довів, що перевід позивача на інший графік роботи з зміною режиму роботи та зміною умов оплати роботи було здійснено в зв'язку з змінами в організації виробництва і праці, у випадку чого законом допускається зміна істотних умов праці при продовженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою; дані обставини взаємно визнаються сторонами та підтверджуються всією сукупністю наданих доказів;

- згідно п. 5.1 копії додатку № 1 до Колективного договору на 2007-2009 роки (а.с. 48-56, 75-79 т.1), зазначено: «Тривалість щоденної роботи, в тому числі: час початку й закінчення щоденної роботи (зміни), перерва для відпочинку та прийняття їжі передбачаються графіками змін ності, затвердженими Адміністрацією за погодженням із Профкомом з урахуванням ха рактеру виробництва та умов праці, з дотримуванням установленої тривалості робочого часу на обліковий період (згідно з колдоговором - рік). Графіки змінності доводяться до відома працівників не пізніше, як за місяць до вве дення їх в дію. Працівники чергуються по змінам рівномірно. Перехід з однієї зміни до другої визначається графіком змінності.»;

- посилання представника відповідача на те, що даний пункт - 5.1 Колективного договору, не суперечить п.4.2 Галузевої угоди ГМК України на 2007- 2008 роки (а.с.80-83 т.1) та поширюється на регулювання факту переведення позивача із трьохзмінної роботи на однозмінну роботу, суд вважає необґрунтованою тому, що за змістом вищезазначеного положення таких висновків зробити неможливо, оскільки зазначені правила мають узагальнений характер і стосуються режиму роботи необмеженого ряду окремих графіків роботи, а не переведення з одного графіку роботи на інший, зокрема, з трьох змінного графіку роботи на - однозмінний графік роботи, що одночасно тягне за собою і зміну режиму роботи та умов оплати праці;

- згідно копії списку працівників МВ і відділення № 1 МВ, під порядковим номером 38, ОСОБА_4 був ознайомлений з колективним договором філії «ВГМК ЗАО «Кримський Титан» на 2007-2009 роки (а.с.59-61);

- згідно копії робочої інструкції апаратника-гідрометалурга відділення № 1 металургійного виробництва передбачені права та обов'язки апаратника-гідрометалурга з 2 по 6 розряди, при цьому починаючи з 3 розряду працівник зобов'язаний виконувати роботи по нижчестоящому розряду, з інструкцією ознайомлений ОСОБА_4 06.09.08 р. (а.с.90-94 т.1);

- згідно повідомлення голови первинної профспілкової організації Незалежної профспілки гірників України Генеральному директору філії ВГМК ЗАТ «Кримський Титан» він 13.07.2007 р. та згідно копії облікової картки ОСОБА_4 входить до складу виборних профорганів підприємства (а.с.126-127 т.1);

- згідно довідки про доходи № 645, ОСОБА_4 працює в філії ВГМК ПрАТ «Кримський Титан» в підрозділі МВ з 11.08.2000 р. та за період з січня 2007 р. по лютий 2012 р. отримав заробітну плату на загальну суму 125 332.72 грн. (а.с.150-151 т.1);

- згідно додатку до змін до позову від 30.08.2012 р. позивачем надано розрахунок різниці в заробітній платі ОСОБА_4 за період з серпня 2009 р. по серпень 2012 р., яка склала 20506.12 грн. (а.с. 166-176 т.1);

- згідно повідомлення на адресу ОСОБА_4 від директора по персоналу і соціальним питанням ОСОБА_7 від 17.08.2012 р., надається довідка про годинні тарифні ставки і проценти премій в період з 01.01.2009 р. по 01.08.2012 р. стосовно апаратників-гідрометалургів 5 розряду відділення № 1 МВ (а.с.177,178 т.1);

- згідно довідок про доходи № 928, № 929, № 930, № 931, ОСОБА_4 працює в філії ВГМК ПрАТ «Кримський Титан» в підрозділі МВ з 11.08.2000 р. та отримав дохід за 2009 р. - 22468.70 грн., за 2010 р. -27366.12 грн., за 2011 р. - 34 010.93 грн., за перші 5 місяців 2012 - 18089.90 (а.с.179-182 т.1);

- згідно додатку до змін до позову від 03.10.2012 р. позивачем надано розрахунок різниці в заробітній платі ОСОБА_4 за період з серпня 2009 р. по серпень 2012 р., яка склала 16802.71 грн. (а.с. 198-211 т.1);

- згідно наданого відповідачем розрахунку, різниця в заробітній платі ОСОБА_4 за період з серпня 2009 р. по серпень 2012 р., не виведена (а.с. 221-225 т.1);

- згідно копій та оригіналів квитанції від 15.02.2013 р. та рахунку для оплати судової економічної експертизи від 14.02.2013 р., позивачем ОСОБА_4 проведено оплату за проведення експертизи в сумі 5884.80 грн. (а.с.247-248 т.1, 54-55 т.2)

- згідно висновку судового експерта за наслідками проведення судової економічної експертизи, Висновок № 4321/43322-12 від 27.09.2013 р., загальна сума різниці у заробітній платі ОСОБА_4 за період з 13 серпня 2009 по 31 серпня 2012 р. у випадку продовження його роботи по графіку № МВ-1 та фактичною роботою по графіку ГМК-2 склала 14174.97 грн. (а.с. 4-30 т.2); суд погоджується з висновками експерта, сумнівів у неправильності висновків у суду не виникає, оскільки експерт обґрунтував свої висновки, відповідно, до наданих йому на дослідження матеріалів та згідно відповідних норм права, обґрунтувавши неточності у розрахунках, що раніше робили самостійно позивач та відповідач;

- згідно квитанції від 25.12.2009 р. та від 11.11.2009 р. позивач сплатив адвокату ОСОБА_8, за надання юридичної допомоги у даній справі, на загальну суму - 1450 грн. (а.с.53 т.2);

- згідно копії свідоцтва про народження, ОСОБА_4 та ОСОБА_9 є батьками дитини - ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.56 т.2);

- враховуючи встановлені обставини справи, суд доходить висновку, що з відповідача слід стягнути на користь відповідача різницю в недоотриманій заробітній платі в сумі, визначеній висновком судового експерта, Висновок № 4321/43322-12 від 27.09.2013 р. (а.с. 4-30 т.2), тобто 14174.97 грн., враховуючи що відповідач незаконно, без згоди позивача, перевів його на роботу за іншим графіком, що потягло зміну істотних умов праці, а саме, режиму роботи та зміну умов оплати роботи в бік зменшення заробітної плати; суд вважає, що ця сума підлягає стягненню в повному обсязі, оскільки позивач змушений був всупереч своїй волі та всупереч незаконних дій відповідача працювати по зміненому графіку роботи для утримання себе та своєї сім'ї, одночасно звернувшись в установлений законом строк до суду з даним позовом;

- згідно ч.4 ст.97 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган чи фізична особа не має права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами, колективними договорами;

- всупереч вимог ст. ст. 72,107 КЗпП України, відповідач в розпорядженні № 213 від 08.07.2009 р. не передбачив будь-яку компенсацію позивачу за роботу у вихідний день шляхом наданням іншого дня відпочинку або оплатою роботи у подвійному розмірі, що підтверджується як взаємним визнанням сторін так і документально - копією розпорядження № 213 та копіями графіків роботи ГМК-2 та МВ-1 (а.с. 8, 12-15т.1);

- таким чином суд доходить висновку, що розпорядження № 213 від 08.07.2009 р. директора металургійного виробництва Філії «Вільногірський гірничо-металургійний комбінат» ЗАТ «Кримський Титан», ОСОБА_6, про перевід апаратника-гідрометалурга відділення № 1-МВ, ОСОБА_4, на графік роботи № ГМК-2, слід визнати незаконним і таким, що підлягає скасуванню тому, що суперечить вищенаведеним вимогам КЗпП України; заперечення представника відповідача суд не приймає, оскільки вони не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства стосовно порядку переведення працівника на іншу роботу.

- суд доходить висновку, що діями відповідача було порушено ряд вищезазначених трудових прав позивача, внаслідок чого йому було завдано значної моральної шкоди. Він зазнав значних душевних страждань, що мало місце протягом довгого часу, змушений був витрачати свій час та нервову енергію для доведення незаконності дій відповідача, здійснювати дії для захисту своїх прав в судовому порядку, що не входить до звичного порядку його життя, тобто він змушений був вживати додаткових зусиль для організації свого життя; враховуючи зміст порушених трудових прав та значення їх в житті позивача,обсяг та глибину перенесених моральних страждань, суд вважає, що для їх компенсації з відповідача слід стягнути на користь позивача грошові кошти у розмірі - 2000.00 грн., визначеному позивачем, що буде відповідати принципам розумності та справедливості.

Відповідно до положень законодавства України, що регулює вирішення питань в даній сфері (ст.237-1 КЗпП України, ст.ст. 23, 1167 ЦК України, постанова Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995р. №4 «Про розгляд судами цивільних справ про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»,) суд, при визначенні розміру відшкодування моральної шкоди повинен керуватися вимогами розумності і справедливості, враховувати глибину моральних страждань та характер порушених прав.

Згідно ст. 237-1 КЗпП України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Відповідно до положень ч.2 ст. 367 ЦПК України, суд дійшов висновку, що рішення суду слід допустити до негайного виконання в частині стягнення з відповідача, ПрАТ «Кримський Титан», на користь позивача, ОСОБА_4, - 14 174.97 грн., для відшкодування різниці в його заробітній платі за період з 13.08.2009 р. по 31.08.2012 р.

Вирішуючи питання про відшкодування судових витрат відповідно до ст. 88 ЦПК України та ЗУ «Про судовий збір», суд дійшов висновку про покладення судових витрат у справі на відповідача та стягнення з нього на користь позивача документально підтверджених витрат з оплати юридичної допомоги адвоката в сумі - 1450.00 грн., витрат з оплати за проведення судової-економічної експертизи в сумі - 5884.80 грн., всього на суму 7334.80 грн., та в дохід держави України - судового збору: за задоволені майнові вимоги - 229.40 грн., за задоволені немайнові вимоги - 229.40 грн., всього на суму 458.80 грн.

На підставі викладеного та ст.ст. 11,16,23,1167 ЦК України, ст.ст. 1-3,21,32,72,103,139,141,221, 233,237-1 КЗпП України, керуючись ст.ст. 88, 209 ч.3, 212-215, 218, 222, 223, 294, 367 ч.2 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити в повному обсязі.

Визнати незаконним та скасувати розпорядження № 213 від 08.07.2009 р. директора металургійного виробництва Філії «Вільногірський гірничо-металургійний комбінат» ЗАТ «Кримський Титан», ОСОБА_6, про перевід апаратника-гідрометалурга відділення № 1-МВ, ОСОБА_4, на графік роботи № ГМК-2.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства (ПрАТ) «Кримський Титан», код ЄДРПОУ 32785994, юридична адреса: 96012, АР Крим, м. Армянськ, Північна промзона, (в особі філії «Вільногірський ГМК» ПрАТ «Кримський Титан», і/к 33173973, юридична адреса: Дніпропетровська область, м. Вільногірськ, вул. Степова, 1.), на користь ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2., уродженця м. Вільногірська, Дніпропетровської області, і/к № НОМЕР_1, зареєстрованого за місцем проживання по АДРЕСА_1, - 16 174.97 грн. (шістнадцять тисяч сто сімдесят чотири гривні 97 копійок), із яких: 14 174.97 грн. - для відшкодування різниці в його заробітній платі за період з 13.08.2009 р. по 31.08.2012 р., що виникла внаслідок його переводу з графіка роботи № 1-МВ на графік роботи № ГМК-2; 2000.00 грн. - для відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення трудових прав позивача.

Судові витрати у справі, в виді судового збору: за задоволені майнові вимоги, - 229.40 грн., за задоволені немайнові вимоги - 229.40 грн., всього на суму 458.80 грн., покласти на відповідача, ПрАТ «Кримський Титан», стягнувши з останнього в дохід держави України - 458.80 грн.;

- судові витрати з оплати позивачем юридичної допомоги адвоката - 1450.00 грн., витрати позивача з оплати за проведення судової-економічної експертизи (висновок № 4321/4322-12 від 24.12.2012 р.) - 5884.80 грн., всього на суму 7334.80 грн., покласти на відповідача, ПрАТ «Кримський Титан», стягнувши з останнього на користь позивача, ОСОБА_4, - 7334.80 грн.

Допустити негайне виконання судового рішення в частині стягнення з відповідача, ПрАТ «Кримський Титан», на користь позивача, ОСОБА_4, - 14 174.97 грн., для відшкодування різниці в його заробітній платі за період з 13.08.2009 р. по 31.08.2012 р.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення через Вільногірський міський суд, Дніпропетровської області. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Копію рішення протягом двох днів з часу виготовлення його в повному обсязі надіслати рекомендованим листом з повідомленням про вручення сторонам та третій особі.

Головуючий суддя Шаповал Г.І.