Рішення № 36292934, 16.12.2013, Самарський районний суд м. Дніпропетровська

.

САМАРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 206/6263/13-ц

Провадження № 2/206/1358/13

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"16" грудня 2013 р. Самарський районний суд міста Дніпропетровська у складі:

головуючого судді Поштаренко О.В.

при секретарі Богатирьовій Д.І.

за участю представника позивача Пак П.В.

представників відповідача ОСОБА_3

представників відповідача Пак П.В., ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м.Дніпропетровську цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства «ПроКредитБанк» до ОСОБА_4, треті особи - фізична особа-підприємець ОСОБА_5, ОСОБА_6, про звернення стягнення на предмет іпотеки, за позовом ОСОБА_6 до Публічного акціонерного товариства «ПроКредитБанк», ОСОБА_4, третя особа - Державне підприємство «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України про визнання недійсним договору застави, -

ВСТАНОВИВ:

09 вересня 2013 року позивач Публічне акціонерне товариство «ПроКредитБанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_4, треті особи - фізична особа-підприємець ОСОБА_5, ОСОБА_6, про звернення стягнення на предмет іпотеки.

В обґрунтуванні своїх позовних вимог банк посилається на те, що 29.09.2005 року між закритим акціонерним товариством «ПроКредитБанк», повним правонаступником якого є публічне акціонерне товариство «ПроКредитБанк» та фізичною особою підприємцем ОСОБА_5 було укладено рамкову угоду № 109 від 29.09.2005 року, відповідно до якої позивач зобов»язався здійснювати кредитування третьої особи у межах наступних лімітів кредитування: ліміт суми: 150 000 доларів США; ліміт строку 84 місяці. На підставі та в межах рамкової угоди між позивачем та третьою особою було укладено договір про надання траншу №12.13628/109 від 21.12.2007 року відповідно до якого третій особі було надано кредит на таких умовах: сума кредиту 15 000 доларів США, процентна ставка 13,5 % річних строком на 36 місяців. На думку позивача третя особа порушила умови Рамкової угоди, кредитного договору, не забезпечивши своєчасне погашення кредиту, внаслідок чого у неї утворився борг перед позивачем з тривалою затримкою у погашенні. Враховуючи викладене у третьої особи утворився та існує перед позивачем борг, зокрема борг за договором про надання траншу № 12.13628/10 від 21 грудня 2007 року станом на 02.09.2013 року дорівнює 863 626 грн. 83 коп. З метою забезпечення зобов»язань, що виникають із рамкової угоди та кредитного договору між ОСОБА_4 і позивачем було укладено Договір застави транспортного засобу № 109-Д36 з майновим поручителем від 03.04.2007 року відповідно до п. 1.1 якого відповідач передав в заставу позивачу транспортний засіб HYUNDAI Sonata, 2006 р.в., д.н НОМЕР_1.

Посилаючись на ці обставини банк просить суд в рахунок часткового погашення заборгованості за Рамковою угодою № 169 від 29.09.2005 року та договором про надання траншу № 12.13628/109 від 21 грудня 2007 року звернути стягнення на рухоме майно, що перебуває в заставі АТ «ПроКредитБанк» відповідно до Договору застави транспортного засобу № 109 - Д36 з майновим поручителем від 03.04.2007 року, посвідченого приватним нотаріусом ОСОБА_8 Дніпропетровського міського нотаріального округу 03.04.2007 року, зареєстрованого в реєстрі за № 758, а саме: транспортний засіб - легковий-седан-В, HYUNDAI Sonata, 2006 року випуску, державний номер НОМЕР_1, колір чорний, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_3, що належить на праві власності ОСОБА_4, ІПН - НОМЕР_2, на загальну суму заборгованості - 145021,72 грн., яка складається з: 88255,59 грн. - капітал; 7015,70 грн. - борг по відсоткам згідно з графіком; 49750,43 грн. - борг по відсоткам, нарахованих за фактичне користування кредитом, а також виплати судового збору в розмірі 1450,22 грн., а всього 146471, 94 грн., що підлягає сплаті позивачеві з вартості предмета застави шляхом надання АТ «ПроКредитБанк» ЄДРЮОтаФОП 21677333 права продажу предмету іпотеки від власного імені будь-якій особі - покупцю, а також надання права зняття з обліку транспортного засобу в органах ДАІ МРЕВ, а також здійснення для цього всіх необхідних дій.

Встановити початкову ціну реалізації предмету застави, за оцінкою виготовленою суб'єктом оціночної діяльності. З метою збереження предмету застави зобов»язати ОСОБА_4, ІПН НОМЕР_2 передати предмет застави: транспортний засіб легковий седан В HYUNDAI Sonata, 2006 року випуску, державний номер НОМЕР_1, колір чорний, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_3, 2 комплекти ключів від предмету застави, прилади сигналізації та протиугонні пристрої та ключі від них, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, державні номерні знаки АТ «ПроКредит Банк» ЄДРЮО та ФОП 21677333 за актом прийому-передачі. З метою забезпечення збереження предмету застави надати право АТ «ПроКредитБанк» ЄДРЮОта ФОП 21677333 транспортувати предмет застави транспортний засіб легковий седан В HYUNDAI Sonata, 2006 року випуску, державний номер НОМЕР_1, колір чорний, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_3 до визначеного АТ «ПроКредитБанк» ЄДРЮОта ФОП 21677333 місця зберігання, а також стягнути з відповідача судові витрати по справі.

У листопаді 2013 року ОСОБА_6 звернулась до Самарського районного суду м. Дніпропетровська з позовом до Публічного акціонерного товариства «ПроКредитБанк», ОСОБА_4, третя особа - Державне підприємство «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України про визнання недійсним договору застави.

Ухвалою Самарського районного суду м.Дніпропетровська від 14 листопада 2013 року цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства «ПроКредитБанк» до ОСОБА_4, треті особи - фізична особа-підприємець ОСОБА_5, ОСОБА_6, про звернення стягнення на предмет іпотеки та цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до Публічного акціонерного товариства «ПроКредитБанк», ОСОБА_4, третя особа - Державне підприємство «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України про визнання недійсним договору застави об»єднано в одну цивільну справу № 206/6263/13-ц та призначено до розгляду одночасно в одному провадженні. Представник публічного акціонерного товариства «ПроКредитБанк» в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив задовольнити в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві. Пояснив, що відповідач свій обов'язок за рамковою угодою та кредитним договором не виконав і залишається зобов'язаним перед банком. В задоволенні позовних вимог ОСОБА_6 до Публічного акціонерного товариства «ПроКредитБанк», ОСОБА_4, третя особа - Державне підприємство «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України про визнання недійсним договору застави просив відмовити в повному обсязі.

В судовому засіданні представник відповідача позовні вимоги банку не визнав, просив суд в задоволенні позовних вимог позивача відмовити в повному обсязі, а також застосувати строк позовної давності, про що надав відповідну заяву. Позовні вимоги ОСОБА_6 визнав та просив задовольнити в повному обсязі.

19.11.2013 року від ОСОБА_6 надійшла заява про розгляд справи за її відсутності в порядку ч.2 ст. 158 Цивільного процесуального кодексу України.

Третя особа - фізична особа підприємець ОСОБА_5 в судове засідання не з»явився. Про час і місце засідання суду повідомлений належним чином.

Третя особа - державне підприємство «Інформаційний центр» Міністерство юстиції України в особі Дніпропетровської філії державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України не з»явилася. Про час і місце засідання суду повідомлялася згідно з вимогами чинного законодавства.

Аналізуючи спірні правовідносини, співвідношуючи їх із встановленими в судовому засіданні фактичними обставинами справи та дослідженими доказами, враховуючи норми матеріального і процесуального права, суд доходить до наступного.

У відповідності до ст. 3 ЦПК України до суду може звернутись кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється.

За змістом ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Так, ст. 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

Відповідно до п.3 статті 10 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд встановив, що 29.09.2005 року між закритим акціонерним товариством «ПроКредитБанк», повним правонаступником якого є публічне акціонерне товариство «ПроКредитБанк» та фізичною особою підприємцем ОСОБА_5 було укладено рамкову угоду № 109 від 29.09.2005 року (а.с. 6), відповідно до якої позивач зобов»язався здійснювати кредитування третьої особи у межах наступних лімітів кредитування: ліміт суми: 150 000 доларів США; ліміт строку 84 місяці. На підставі та в межах рамкової угоди між позивачем та третьою особою було укладено договір про надання траншу № 12.13628/109 від 21.12.2007 року відповідно до якого третій особі було надано кредит на таких умовах: сума кредиту 15 000 доларів США, процентна ставка 13,5 % річних строком на 36 місяців (а.с.а.с. 7-9).

З метою забезпечення зобов»язань, що виникають із рамкової угоди та кредитного договору між ОСОБА_4 і позивачем було укладено Договір застави транспортного засобу № 109-Д36 з майновим поручителем від 03.04.2007 року відповідно до п. 1.1 якого відповідач передав в заставу позивачу транспортний засіб HYUNDAI Sonata, 2006 р.в., д.н НОМЕР_1 (а.с.а.с. 11,12).

Станом на 02.09.2013 року у третьої особи утворився та існує перед позивачем борг, зокрема борг за договором про надання траншу № 12.13628/10 від 21 грудня 2007 року, яка дорівнює 863 626 грн. 83 коп. (а.с. 5) та складається з : 88 255 грн. 59 коп. - капітал, 7 015 грн. 70 коп. проценти по графіку, 49 750 грн. 43 коп - проценти за фактичне (неправомірне) користування простроченим капіталом, 718 605 грн. 12 коп. - пеня.

Відповідно до п. 3.1 Кредитного договору «Погашення кредиту та сплата відсотків за його користування здійснюється в порядку та строки згідно Графіку повернення кредиту та сплати відсотків, наведеному у додатку до цього договору, який є його невід»ємною частиною (а.с. 7).

Відповідно до п. 3.1 Договору застави позивач набуває право на звернення стягнення на предмет застави в разі порушення третьою особою Графіку платежів за кредитним договором більше 3-х банківських днів (а.с. 11).

Пунктом 2.7 Договору застави передбачено: «Документом, що встановлює прострочення позичальника, є довідка заставодержателя про невиконання зобов»язання чи прострочення щомісячних чергових платежів у встановлені графіком до кредитного договору строки (а.с. 11).

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором кредитодавець зобов'язується надати грошові кошти позичальнику в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити відсотки. Позивач свої зобов'язання за кредитним договором виконав в повному обсязі, видав третій особі кредит (а.с. 10).

В порушення умов кредитного договору, а також ст.ст. 509, 526, 1054 ЦК України, позичальник свої зобов'язання виконав частково.

Згідно ст.ст. 525, 526, 530 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в термін, передбачений договором, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається, боржник не звільняється від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 19 Закону України «Про заставу», за рахунок заставленого майна заставодержатель має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі, що визначається на момент фактичного задоволення, включаючи проценти, відшкодування збитків, завданих про строчкою виконання (а у випадках передбачених законом чи договором - неустойку), необхідні витрати на утримання заставленого майна, а також витрати на здійснення забезпеченої заставою вимоги, якщо інше не передбачено договором застави. Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо на момент настання терміну виконання зобов»язання забезпеченого заставою, якщо не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором.

Статтею 23 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» передбачає, що відповідно до забезпечувального обтяження обтяжував має право в разі порушення боржником забезпеченого обтяженням зобов»язання або договору, на підставі якого виникло забезпечувальне обтяження, одержати задоволення своєї вимоги за рахунок предмета обтяження в черговості згідно із встановленим пріоритетом.

Позовні вимоги ПАТ «ПроКредитБанк» в частині зобов'язання ОСОБА_4 передати предмет застави, 2 комплекти ключів, прилади сигналізації, протиугонні пристрої з ключами від них, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу та державні номери до АТ «ПроКредитБанк» та вимоги про надання права АТ «ПроКредитБанк» транспортувати предмет застави до визначеного АТ «ПроКредитБанк» місця зберігання є передчасними та такими, що не підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Ухвалою Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 27.09.2013 року накладено арешт на транспортний засіб, що є предметом позовної заяви та належить на праві власності ОСОБА_4 (а.с. 36).

В судовому засіданні представником АТ «ПроКредитБанк» не надано відомостей про те, що виконання рішення може бути ускладненим або неможливим у разі невжиття заходів в частині зобов'язання ОСОБА_4 передати заставне майно та надання банку права транспортувати предмет застави.

Стосовно заяви представника ОСОБА_4, щодо застосування строку позовної давності суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно зі ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ст. 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Як встановлено ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові. Якщо суд визнає поважними причини пропуску позовної давності, порушене право підлягає захисту (ч.ч.4,5 ст.267 ЦК України).

Початок перебігу позовної давності пов'язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, як з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав особи (ст. 261 ЦК України).

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Таким чином, аналізуючи норми ст. ст. 261, 530, 631 ЦК України слід дійти висновку про те, що у разі порушення боржником строків сплати чергових платежів, передбачених договором, відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України кредитор протягом всього часу - до закінчення строку виконання останнього зобов'язання (у справі, що переглядається - 20.12.2010 року) вправі заявити вимоги про дострокове повернення тієї частини позики, що підлягає сплаті разом з нарахованими процентами, а також стягнути несплачені до моменту звернення кредитора до суду з позовом, щомісячні платежі (з процентами) в межах позовної давності щодо кожного із цих платежів.

Публічне акціонерне товариство «ПроКредит Банк» скористалося своїм правом та звернулося до суду з позовними вимогами до ОСОБА_9 про звернення стягнення на предмет іпотеки, де третіми особами без самостійних вимог Бабушкінський РВ ДМУ ГУМВС України в Дніпропетровській області - на стороні позивача і фізична особа-підприємець ОСОБА_5 на стороні відповідача, про що 01.03.2011 року було винесено рішення. Як вбачається з матеріалів справи рішення законної сили не набрало (а.с. 41-43). Таким чином, перебіг позовної давності встановлений ЦК України для звернення за захистом своїх прав не можна вважати таким, що сплинув.

Відповідно постанови Пленума Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 року № 5 суд має враховувати, що згідно зі статтею 526 ЦК зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Отже, якщо кредитним договором не визначено інші умови виконання основного зобов'язання, то у разі неналежного виконання позичальником своїх зобов'язань за цим договором строк пред'явлення кредитором до поручителя вимоги про повернення отриманих у кредит коштів має обчислюватися з моменту настання строку погашення зобов'язання згідно з такими умовами, тобто з моменту настання строку виконання зобов'язання у повному обсязі або у зв'язку із застосуванням права на повернення кредиту достроково. Таким строком не може бути лише несплата чергового платежу. Пред'явленням вимоги до поручителя є як направлення/вручення йому вимоги про погашення боргу (залежно від умов договору), так і пред'явлення до нього позову. При цьому в разі пред'явлення вимоги до поручителя кредитор може звернутися до суду протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання.

При цьому сама по собі умова договору про дію поруки до повного виконання позичальником зобов'язання перед кредитодавцем або до повного виконання поручителем взятих на себе зобов'язань не може розглядатися як установлення строку дії поруки, оскільки це не відповідає вимогам статті 252 ЦК України, згідно з якою строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати До посилання представника ОСОБА_4 що до погашення боргу на підставі рішення Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 01.03.2011 по справі № 2-205/11 суд відноситься критично, оскільки, як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами в судовому засіданні рішення законної сили не набрало, не виконується та оскаржується у апеляційній інстанції (а.с. 41-43). Зауваження щодо невідповідності кредитного договору нормам цивільного кодексу України не можуть бути прийняті судом до уваги оскільки будь-яких позовних вимог з цього приводу не заявлялося.

Посилання представника позивача на відсутність правової підстави заявлення вимоги щодо звернення стягнення на предмет застави суд вважає її безпідставною оскільки, пунктом 3.3. Договору застави передбачено, що у випадку неможливості самостійної реалізації предмета застави банком, реалізація заставленого майна проводиться на підставі, зокрема рішення суду в порядку, передбаченому чинним законодавством, через виконавчу службу.

Згідно зі ст. 20 Закону України «Про заставу» реалізація заставленого майна, на яке звернено стягнення, проводиться державним виконавцем на підставі виконавчого листа, суду або наказу господарського суду, або виконавчого напису нотаріусів у встановленому порядку, якщо інше не передбачено цим Законом чи Договором. Позовні вимоги ОСОБА_6 з підстав ненадання згоди на передання в заставу транспортного засобу не підлягають задоволенню, оскільки. На запит Самарського районного суду м.Дніпропетровська від 20.11.2013 року № 2/206/1358/13 з Державного нотаріального архіву в Дніпропетровській області надійшла копія кредитної справи № 109-Д36 посвідченої приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу від 03.04.2007 року за реєстровим № 758.

В матеріалах вказаної справи міститься заява ОСОБА_6 відповідно до якої вона надала згоду, своєму чоловікові ОСОБА_4 заставити автомобіль марки Хюндай модель Соната, реєстраційний номер НОМЕР_1, що є предметом спільної сумісної власності, придбаний за час зареєстрованого шлюбу (а.с. 27-33).

Крім того, суд вважає за необхідне зауважити, що задоволення позову кредитора про звернення стягнення на предмет іпотеки/застави не є перешкодою для пред'явлення позову про стягнення заборгованості з поручителя за тим самим договором кредиту у разі, якщо на час розгляду справи заборгованість за кредитом не погашена.

Зобов'язання припиняється з підстав, передбачених договором або законом (частина перша статті 598 ЦК). Такі підстави, зокрема, зазначені у статтях 599 - 601, 604 - 609 ЦК.

Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє правовідносин сторін кредитного договору, не звільняє останнього від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених частиною другою статті 625 ЦК, оскільки зобов'язання залишається невиконаним належним чином відповідно до вимог статей 526, 599 ЦК.

В силу ч. 1 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Відповідно до ч. 4 ст. 60 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом роз'яснювалось сторонам положення ст.ст. 10, 11, 57-61 ЦПК України та наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій, а також те, що суд розглядає цивільні справи в межах заявлених ними вимог і на підставі наданих доказів сторін та інших осіб, які беруть участь справі, при цьому суд приймає до розгляду тільки ті докази, які мають значення по справі.

Статтею 212 ЦПК України, передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Перевіривши та з'ясувавши всі необхідні обставини справи та оцінюючи усі наявні докази по справі, досліджені в судовому засіданні в їх сукупності, приймаючи до уваги вищевикладене, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_6 до Публічного акціонерного товариства «ПроКредитБанк», ОСОБА_4, третя особа - Державне підприємство «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України про визнання недійсним договору застави не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України, оскільки в задоволенні позовних вимог судом має бути відмовлено, судові витрати, понесені позивачем ОСОБА_6 не відшкодовуються.

Керуючись ст. ст. 328, 369, 526, 536, 551, 590, 611, 625, 1049, 1050, 1054 ЦК України, ст.ст. 60, 70, 73 Сімейного кодексу України, ст.ст. 12, 33, 34, 39 ЗУ «Про іпотеку», ст.ст. 10, 11, 88, 209, 212, 214, 215 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги публічного акціонерного товариства «ПроКредитБанк» до ОСОБА_4, треті особи - фізична особа-підприємець ОСОБА_5, ОСОБА_6, про звернення стягнення на предмет іпотеки задовольнити частково.

В рахунок часткового погашення заборгованості за Рамковою угодою № 169 від 29.09.2005 року та договором про надання траншу № 12.13628/109 від 21 грудня 2007 року звернути стягнення на рухоме майно, що перебуває в заставі АТ «ПроКредитБанк» відповідно до Договору застави транспортного засобу № 109 - Д36 з майновим поручителем від 03.04.2007 року, посвідченого приватним нотаріусом ОСОБА_8 Дніпропетровського міського нотаріального округу 03.04.2007 року, зареєстрованого в реєстрі за № 758, а саме: транспортний засіб - легковий-седан-В, HYUNDAI Sonata, 2006 року випуску, державний номер НОМЕР_1, колір чорний, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_3, що належить на праві власності ОСОБА_4, ІПН - НОМЕР_2, на загальну суму заборгованості - 145021,72 грн., яка складається з: 88255,59 грн. - капітал; 7015,70 грн. - борг по відсоткам згідно з графіком; 49750,43 грн. - борг по відсоткам, нарахованих за фактичне користування кредитом, а також виплати судового збору в розмірі 1450,22 грн., а всього 146471, 94 грн., що підлягає сплаті позивачеві з вартості предмета застави шляхом надання АТ «ПроКредитБанк» ЄДРЮОтаФОП 21677333 права продажу предмету іпотеки від власного імені будь-якій особі - покупцю, а також надання права зняття з обліку транспортного засобу в органах ДАІ МРЕВ, а також здійснення для цього всіх необхідних дій.

Встановити початкову ціну реалізації предмету застави на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

В задоволенні позрвних вимог ОСОБА_6 до Публічного акціонерного товариства «ПроКредитБанк», ОСОБА_4, третя особа - Державне підприємство «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України, про визнання недійсним договору застави - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь Публічного акціонерного товариства «ПроКредитБанк» (ЄДРЮОтаФОП 21677333, м. Київ, просп. Перемоги, 107-а, 03115, т/р 290930015 в АТ «ПроКредитБанк», МФО 320984) судові витрати у розмірі 1450 грн. 22 коп.

Судові витрати понесені позивачем ОСОБА_6 залишити за позивачем ОСОБА_6.

Рішення може бути оскарженим до апеляційного суду Дніпропетровської області через Самарський районний суд міста Дніпропетровська протягом 10 днів після проголошення, а особами, які не були присутніми при проголошені рішення, в той же строк з дня отримання копії рішення.

Суддя: О.В.Поштаренко