Рішення № 36292237, 18.12.2013, Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа № 185/9772/13-ц

18 грудня 2013 року Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Перекопського М. М.,

при секретарі судового засідання Оладенко О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщені суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Дніпропетровська обласна дирекція Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" про поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя та вселення, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про поділ спільного майна, набутого у шлюбі. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що з 31 серпня 2001 року по 29 вересня 2010 року перебувала у зареєстрованому шлюбі з відповідачем і за цей період ними було придбано квартиру АДРЕСА_1. Після розірвання шлюбу сторони не дійшли домовленості про поділ майна. На теперішній час відповідач квартирою не користується та перешкоджає позивачу у користуванні квартирою. Тому позивач просить визнати за нею право власності на 1/2 частину квартири, винести рішення про вселення позивача в квартиру, а також просила встановити наступний порядок користування квартирою: житлові кімнати площею 12,4 м.кв., площею 11,8 м. кв., кладову площею 0,3 м. кв. та лоджія площею 1,4 м. кв. виділити в користування позивачу; житлові кімнати площею 17,1 м. кв., площею 8,6 м. кв., кладову площею 1 м. кв. та лоджію площею 1,9 м. кв. виділити в користування відповідачу; прихожу площею 5,2 м. кв., кухню площею 9,2 м. кв., ванну площею 2,9 м. кв., туалет площею 1,5 м. кв. та коридор площею 7,9 м. кв.виділити в загальне користування.

У судовому засіданні позивач та представник позивача позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві.

Відповідач та представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги визнали частково, не заперечував проти визнання за позивачем права власності на 1/4 частину квартиру. В обґрунтування своїх доводів зазначили, що квартиру було придбано за кредитні кошти, отримані на підставі кредитного договору з ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», квартиру було передано в іпотеку. Після розірвання шлюбу відповідач самостійно сплачував кошти за кредитним договором. У період шлюбу було сплачено 50,09% вартості квартири, тому відповідач вважає, що частка позивача у праві власності на квартиру має складати 1/4 частину. В задоволенні вимог про вселення позивача просили відмовити, оскільки відповідач не чинить перешкод позивачу у вселенні. При визначенні порядку користування квартирою просив визначити позивачу порядок користування з урахуванням частки у праві власності 1/4 частина, замість 1/2 частини.

Представник третьої особи - Дніпропетровської обласної дирекції ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» у судове засідання не з'явився, про час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином.

Вислухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши матеріали справи та оцінивши їх у сукупності, повно та всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд прийшов до висновку, що вимоги позивача підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Судом встановлено, що з 31 серпня 2001 року по 29 вересня 2010 року сторони перебували у зареєстрованому шлюбі. Сторони мають спільну неповнолітню дитину - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка проживає з позивачем /а. с. 7-9/.

За період перебування у зареєстрованому шлюбі сторонами була придбана квартира АДРЕСА_1 за 67000 грн., що в еквіваленті на дату придбання складало 13267 доларів США, що підтверджується копією договору купівлі-продажу від 10.05.2007 р. /а.с.44/. Право власності на квартиру зареєстровано за ОСОБА_2, що підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно /а.с.42/.

10 травня 2007 року між відповідачем та Дніпропетровською обласною дирекцією «Райффайзен Банк Аваль» було укладено кредитний договір №014/129702/3189/74, згідно якого банк надав позичальнику кредит у розмірі 11000 доларів США строком до 10.05.2017 р. /а.с. 38-41/.

У судовому засіданні сторони визнали, що кредитні кошти було отримано для придбання квартири. Позивач при укладенні договору надавала банку про це свою письмову згоду.

10 травня 2007 року між відповідачем та Дніпропетровською обласною дирекцією «Райффайзен Банк Аваль» було укладено договір іпотеки №014/129702/3189/74/148, згідно якого спірну квартиру було передано в іпотеку до 10 травня 2017 року з метою забезпечення виконання зобов'язань позичальника за кредитним договором №014/129702/3189/74 /а.с.45-46/.

Згідно до п.22 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування при розгляді справ про шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя" №11 від 21 грудня 2007 року, поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статтями 69 - 72 СК та ст. 372 ЦК.

Відповідно до статті 60 Сімейного Кодексу України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

З огляду на наведені положення закону діє презумпція виникнення права спільної сумісної власності подружжя на майно, якщо воно набуте ними за час шлюбу.

Відповідно до ст. 370 ЦК України, у разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду.

У відповідності до ст.70 СК України, у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Суд не приймає до уваги доводи відповідача про зменшення частки позивача на отримання спірної квартири у зв'язку з тим, що він без її участі сплатив частину суми кредиту, який вони отримали для придбання спірної квартири, оскільки відповідач не позбавлений можливості звернутися до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення такої суми.

Частинами другою та третьою ст.70 СК України встановлено можливість суду відступити від засади рівності часток подружжя за певних обставин. Однак відповідач не довів наявність обставин, визначених законом як підстав для зменшення частки одного з подружжя у спільній сумісній власності.

Крім того, відповідачем не було наведено доказів того, що квартира була придбана за його особисті кошти.

Договору про зміну часток у праві сумісної власності між сторонами укладено не було, шлюбний договір між ними не укладався. Режим окремого проживання між сторонами по справі на час придбання спірного майна судом не встановлювався.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що спірна квартира, яка зареєстрована на відповідача, була придбана сторонами саме під час шлюбу та належить їм на праві спільної сумісної власності, тому вимоги про визнання за позивачем права власності на 1/2 частину квартири є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Позовні вимоги в частині вселення та визначення порядку користування квартирою підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

На підставі ч. 1 ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Стаття 47 Конституції України та ст. 9 ЖК України передбачають, що кожен має право на житло і ніхто не може бути обмежений у праві користування інакше ніж з підстав і в порядку визначеним законом. Право на повагу до житла гарантує і ст. 8 Конвенції про захист прав людини та основних свобод.

07.09.2012 р. позивач зареєструвала шлюб з ОСОБА_5, від якого ІНФОРМАЦІЯ_2 народилася дитина - ОСОБА_6 /а.с.68,69/.

Як пояснив у судовому засіданні відповідач, він не заперечував проти проживання позивача в квартирі, проте був проти проживання в квартирі позивача разом зі своїм чоловіком та донькою від другого шлюбу.

У відповідності до ст. 150 ЖК УРСР, громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди.

Суд, зважаючи на те, що між сторонами існує конфлікт щодо порядку проживання позивача у спірній квартирі, приходить до висновку про задоволення позовних вимог в частині вселення.

Враховуючи дані технічного паспорта на спірну квартиру, варіант встановлення порядку користування жилими кімнатами, про який заявлено позивачем у позові, є на думку суду варіантом, який відповідатиме інтересам сторін, оскільки позивачу виділяються житлові кімнати загальною площею 24,2 м.кв., а відповідачу - 25,7 м.кв., що максимально наближено до рівних часток у праві власності та не суперечить інтересам відповідача.

За таких обставин, суд вважає за необхідне встановити наступний порядок користування приміщеннями квартири АДРЕСА_1: житлові кімнати площею 12,4 м.кв., площею 11,8 м. кв., кладову площею 0,3 м. кв. та лоджія площею 1,4 м. кв. (приміщення за №№4,6,5,12 на плані квартири згідно технічного паспорту) виділити в користування позивачу; житлові кімнати площею 17,1 м. кв., площею 8,6 м. кв., кладову площею 1 м. кв. та лоджію площею 1,9 м. кв. (приміщення за №№3,8,7,13 на плані квартири згідно технічного паспорту) виділити в користування відповідачу; прихожу площею 5,2 м. кв., кухню площею 9,2 м. кв., ванну площею 2,9 м. кв., туалет площею 1,5 м. кв. та коридор площею 7,9 м. кв. (приміщення №№1,2,9,10,11 на плані квартири згідно технічного паспорту) виділити в загальне користування сторонам.

Вирішуючи при ухваленні рішення питання про розподіл судових витрат між сторонами, суд бере до уваги, що при зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у сумі 414,70 грн., тому відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України судовий збір підлягає стягненню з відповідача.

Керуючись ст.ст.10,11,57,60, 88, 209, 212-215 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна, встановлення порядку користування та вселення - задовольнити.

Визнати квартиру АДРЕСА_1 спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та визначити частки у спільній сумісній власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 рівними по 1/2 частині кожному з них: визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1, визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1.

Встановити наступний порядок користування приміщеннями квартири АДРЕСА_1:

- житлові кімнати площею 12,4 м.кв., площею 11,8 м. кв., кладову площею 0,3 м. кв. та лоджія площею 1,4 м. кв. (приміщення за №№4,6,5,12 на плані квартири згідно технічного паспорту) виділити в користування ОСОБА_1;

- житлові кімнати площею 17,1 м. кв., площею 8,6 м. кв., кладову площею 1 м. кв. та лоджію площею 1,9 м. кв. (приміщення за №№3,8,7,13 на плані квартири згідно технічного паспорту) виділити в користування ОСОБА_2;

- прихожу площею 5,2 м. кв., кухню площею 9,2 м. кв., ванну площею 2,9 м. кв., туалет площею 1,5 м. кв. та коридор площею 7,9 м. кв. (приміщення №№1,2,9,10,11 на плані квартири згідно технічного паспорту) виділити в загальне користування ОСОБА_1 і ОСОБА_2.

Вселити ОСОБА_1 в квартиру АДРЕСА_1.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати у сумі 414 (чотириста чотирнадцять) грн. 70 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана апеляційному суду Дніпропетровської області через Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: М. М. Перекопський

Згідно з оригіналом. Суддя М.М. Перекопський