Рішення № 36291745, 18.12.2013, Кіровський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 203/7528/13-ц

2/0203/2395/2013

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 грудня 2013 року Кіровський районний суд м.Дніпропетровська в складі:

головуючого-судді - Казака С.Ю.

при секретарі - Богдановській Т.В.

за участю позивача - ОСОБА_1

представника відповідача - Трошина В.В.

представника третьої особи - ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Міського комунального підприємства «Дніпропетровський електротранспорт», третя особа - ОСОБА_4, про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з вищезазначеним позовом, в обґрунтування якого зазначив, що він є власником автомобіля Мітсубісі Паджеро д/н НОМЕР_2. 05.06.2013 року близько 12-25 г. на перехресті вул.Чернишевського та пр.Гагаріна сталась дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якого водій трамвая ОСОБА_4, що належить Міському комунальному підприємству «Дніпропетровський електротранспорт», скоїв зіткнення з автомобілем Мітсубісі Паджеро д/н НОМЕР_2 під його керуванням, внаслідок чого автомобіль отримав механичні пошкодження. Згідно висновку спеціаліста №2459 від 11.07.2013 року, вартість матеріального збитку внаслідок пошкодження належного йому транспортного засобу склала 65940 грн. 37 коп., яку позивач, посилаючись на ст.ст.22,1166,1172,1187,1192 ЦК України, просив стягнути з відповідача. Також просив стягнути з останнього моральну шкоду в сумі 15000 грн., посилаючись на те, що внаслідок пошкодження автомобілю він був позбавлений можливості користуватись останнім тривалий час, що з урахуванням його стану здоров'я та роботи, викликало незручності у праці та повсякденному житті, завдало глибоких душевних страждань, додаткового фізичного та емоційного навантаження.

В судовому засіданні позивач підтримав позов та, посилаючись на викладені в ньому підстави, просив суд задовольнити останній в повному обсязі.

Представник відповідача - МКП «Дніпропетровський електротранспорт» в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, зазначивши, що позивачем не надано доказів щодо фактично понесених витрат на ремонт автомобіля, а також належних доказів щодо завдання моральної шкоди.

Представник третьої особи в судовому засіданні також заперечував проти позову та просив відмовити в його задоволенні в зв'язку з не підтвердженням заявлених позовних вимог належними доказами.

Суд, заслухавши пояснення позивача, представників сторін, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що позивач є власником транспортного засобу Мітсубісі Паджеро д/н НОМЕР_2, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 (а.с.6).

05.06.2013 року близько 12-25 г. на перехресті вул.Чернишевського та пр.Гагаріна сталась дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якого водій трамвая ОСОБА_4, що належить Міському комунальному підприємству «Дніпропетровський електротранспорт», скоїв зіткнення з автомобілем Мітсубісі Паджеро д/н НОМЕР_2, внаслідок чого автомобіль отримав механичні пошкодження.

Постановою Кіровського районного суду м.Дніпропетровська від 01.08.2013 року, залишеної без змін постановою апеляційного суду Дніпропетровської області від 28.08.2013 року, водія ОСОБА_4 за фактом дорожньо-транспортної пригоди, що мала місце 05.06.2013 року, було визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП.

Відповідно до ч.ч.3,4 ст.61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справах, що набрало чинності, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті ж самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкова для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Таким чином, суд вважає доведеним та таким, що не підлягає доказуванню факт вини ОСОБА_4 у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди 05.06.2013 року, внаслідок якої було завдано механічні пошкодження автомобілю Мітсубісі Паджеро д/н НОМЕР_2, власником якого є позивач.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.1116 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Відповідно до ч.1 ст.1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Відповідно до ч.2 ст.1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до ст.1192 ЦКУ країни з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.

Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Згідно висновку спеціаліста №2459 від 11.07.2013 року, вартість матеріального збитку внаслідок пошкодження належного позивачу транспортного засобу склала 65940 грн. 37 коп. (а.с.11-20).

Відповідно до ст.7 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» проведення оцінки майна є обов'язковим у випадку визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом». Така оцінка проводиться в порядку, передбаченому «Методикою товарознавчою експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів», затвердженою наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24.11.2003 року №142/5/2092.

Тому, для вирішення питання щодо розміру заподіяної позивачу внаслідок дорожньо-транспортної пригоди матеріальної шкоди, суд приймає до уваги саме висновку спеціаліста №2459 від 11.07.2013 року, проведений у відповідності до зазначених вище нормативних актів.

З урахуванням зазначених вище обставин та положень закону, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача в частині стягнення матеріальної шкоди в сумі 65940 грн. 37 коп., завданої йому внаслідок пошкодження транспортного засобу, є обґрунтованими та підлягають задоволенню і остання у відповідності до ст.1172,1187 ЦК України підлягає стягненню саме з відповідача, як юридичної особи, що є власником транспортного засобу - трамваю та в трудових відносинах з якою перебував водій ОСОБА_4

Відповідно до зазначеної вище ст.7 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» проведення оцінки майна є обов'язковим у випадку визначення збитків або розміру відшкодування.

В зв'язку з цим, позивач був змушений понести додаткові витрати на оплату послуг спеціаліста з визначення розміру заподіяних йому внаслідок дорожньо-транспортної пригоди збитків та згідно наданого суду договору від 05.06.2013 року та квитанції до прибуткового касового ордеру ним було сплачено за проведення оцінки 950 грн., які також слід стягнути з відповідача на користь позивача, задовольнивши позовні вимоги в цій частині.

Відповідно до ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої в наслідок порушення її права і така шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню та не пов'язана з розміром цього відшкодування.

Відповідно до п.3 ч.2 ст.23 ЦК України моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких

фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна.

Згідно вимог ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до п.5 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної шкоди підлягають: наявність такої шкоди, чим підтверджується факт заподіяння позивачу моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру.

Суд вважає, що в результаті дорожньо-транспортної пригоди позивачу була заподіяно моральну шкоду, яка виразилась в негативних емоціях та стресі, які він пережив під час пригоди та внаслідок пошкодження належного йому транспортного засобу; додатковому емоційному навантаженні та необхідності витрачати додатковий час з метою відновлення порушених прав та відшкодування завданих збитків, проведення ремонту автомобіля; неможливості користуватись останнім через перебування його у непридатному технічному стані, що з урахуванням його стану здоров'я та роботи, викликало незручності у праці та повсякденному житті, завдало глибоких душевних страждань, додаткового фізичного та емоційного навантаження.

Враховуючи вказані обставини, ступінь та тривалість моральних страждань, виходячи з принципу розумності та справедливості, суд вважає, що позовні вимоги в частині відшкодування моральної шкоди підлягають частковому задоволенню та на користь позивача підлягає стягненню моральна шкода в розмірі 5000 грн.

Відповідно до ст.4 Закону України «Про судовий збір» , а також з урахуванням заявлених позовних вимог, позивач при подачі позову повинен був сплатити судовий збір в сумі 783 грн. 60 коп., а саме: 668 грн. 90 коп. за заявлені вимоги майнового характеру (65940,37 грн. + 950 грн.) та 114 грн. 70 коп. за заявлену вимогу немайнового характеру (відшкодування моральної шкоди).

При подачі позову останнім було сплачено судовий збір в сумі 818 грн. 90 коп.

В зв'язку з цим, відповідно до ст.ст.79,88 ЦПК України, ст.ст.4,7 Закону України «Про судовий збір» з відповідача на користь позивача слід стягнути пропорційно до задоволених позовних вимог, судовий збір в сумі 783 грн. 60 коп., а зайво сплачений позивачем судовий збір в сумі 35 грн. 30 коп. повернути останньому.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.22,23,1166,1167,1172,1187,1192 ЦК України, ст.ст.10, 11,58-61,79,88,212-215 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Міського комунального підприємства «Дніпропетровський електротранспорт», третя особа - ОСОБА_4, про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди - задовольнити частково.

Стягнути з Міського комунального підприємства «Дніпропетровський електротранспорт» на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування матеріально шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди 65940 грн. 37 коп., витрати з оплати послуг експерта в сумі 950 грн., у рахунок відшкодування моральної шкоди 5000 грн., а всього 71890 грн. 37 коп.

В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

Стягнути з Міського комунального підприємства «Дніпропетровський електротранспорт» на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 783 грн. 60 коп.

Зайво сплачений позивачем ОСОБА_1 при подачі позову судовий збір в сумі 35 грн. 30 коп., перерахований згідно квитанції №1688706 від 08.11.2013 року - повернути позивачу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на подачу апеляційної скарги.

Рішення суду може бути оскаржено до апеляційного суду Дніпропетровської області через Кі-ровський районний суд м.Дніпропетровська шляхом подачі протягом десяти днів з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя С.Ю.Казак