Рішення № 36291020, 18.11.2013, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

Справа №201/12220/13-ц

Провадження №2/201/3433/2013

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 листопада 2013 року Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

у складі: головуючого судді Федоріщева С.С.,

при секретарі Постоленко Д.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «ПРОВІТА» про стягнення страхового відшкодування,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ТДВ «СК «ПРОВІТА» про стягнення страхового відшкодування а також пеню у розмірі 0,04% від суми страхового відшкодування за кожен день прострочення, яка діяла на день виникнення заборгованості, на загальну суму 37 394,98 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначила, що 02 лютого 2013 року відбулась дорожньо-транспортна пригода між ОСОБА_2, який керував транспортним засобом ГАЗ 2705-14 СПГ д.н. НОМЕР_1, та позивачем водієм і власником автомобіля ОСОБА_3 д.н. НОМЕР_2. В результаті ДТП автомобіль позивачки отримав пошкодження (деформовано обидві задні двері та задній бампер), при цьому вартість матеріального збитку становить 36 690,22 гривень. Згідно постанови Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 24 квітня 2013 року, ОСОБА_2 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. Автомобіль ГАЗ 2705-14 СПГ д.н. НОМЕР_1, яким керував ОСОБА_4, застраховано, згідно полісу ОСЦПВВНТЗ №АВ/9959354, укладеного між ОСОБА_5 та ТДВ «СК «ПРОВІТА», строком дії з 02 лютого 2012 до 01 грудня 2013 року. Позивачка повідомила страхову компанію про настання страхового випадку, але станом на 13 серпня 2013 року від страхової компанії не отримано жодних документів щодо прийняття рішення про виплату страхового відшкодування або прийняття рішення про відмову у прийнятті рішення про виплату страхового відшкодування. Виходячи з викладеного, позивачка просить суд стягнути з відповідача суму страхового відшкодування у розмірі 36 690,22 гривень, а також пеню у розмірі 0,04% від суми страхового відшкодування за кожен день прострочення, яка діяла на день виникнення заборгованості, у розмірі 704,16 гривень.

Позивачка у судове засідання не зявилась, про час, дату та місце розгляду справи повідомлялась належним чином, згідно письмової заяви позовні вимоги підтримала у повному обсязі та просила розгляд справи провести без її участі, на підставі документів, наявних в матеріалах справи. Проти розгляду справи в заочному порядку також не заперечувала.

Відповідач у судове засідання не зявився, про час, дату та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про причини неявки не повідомив, за таких обставин суд вважає можливим розглянути дану цивільну справу у заочному порядку відповідно до вимог Глави 8 Розділу ІІІ ЦПК України.

Крім того, враховуючи викладене у заяві прохання позивачки про розгляд заяви без її участі, суд вважає за можливе на підставі ст. 169 ч. 4 ЦПК України здійснити розгляд даної цивільної справи без участі сторін, обмежившись дослідженням письмових доказів, а також без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу у відповідності до ст. 197 ч. 2 ЦПК України.

Дослідивши надані письмові докази, суд встановив наступні обставини та визначив відповідні до них правовідносини. Дійсно, 02 лютого 2013 року о 12 годині 30 хвилин ОСОБА_4 рухався по вул. Космічній в м. Дніпропетровськ, в районі перехрестя з пров. Мандриківським, керуючи автомобілем НОМЕР_3, скоїв зіткнення з автомобілем Опель Віваро д/н НОМЕР_4 під керуванням водія ОСОБА_6 Після зіткнення автомобіль Опель Віваро д/н НОМЕР_4 відкинуло вперед та він скоїв зіткнення з автомобілем ОСОБА_3 д/н НОМЕР_5 під керуванням водія ОСОБА_1 Факт скоєного адміністративного правопорушення підтверджується копією постанови Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 24 квітня 2013 року, якою ОСОБА_2 було визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП (а.с. 6). В результаті ДТП, згідно довідки, виданої слідчим відділу ДМУ ГУМВС України в Дніпропетровській області ОСОБА_7 (а.с. 7), автомобіль позивачки отримав механічні пошкодження (деформовано обидві задні двері та задній бампер), що також відповідає зазначеному у протоколі огляду транспортного засобу (а.с. 26-33), а також висновку про оцінку вартості матеріального збитку, виконаному ПП ОСОБА_8 №05-02-13, який було складено 06 березня 2013 року (а.с. 8-13). Вартість матеріального збитку становить 36 690,22 грн.

Автомобіль ГАЗ 2705-14 СПГ д/н НОМЕР_6, яким керував ОСОБА_4, є забезпеченим транспортним засобом, згідно полісу ОСЦПВВНТЗ № АВ/9959354, укладеного між ОСОБА_5 та ТДВ «СК «ПРОВІТА» строком дії з 02 лютого 2012 до 01 грудня 2013 року (а.с.5). Згідно даного полісу страхова сума (ліміт відповідальності) на одного потерпілого у разі заподіяння шкоди його майну становить 50 000,00 гривень.

Позивач повідомила ТДВ «СК «ПРОВІТА» про настання страхового випадку, але станом на 13 серпня 2013 року від ТДВ «СК «ПРОВІТА» нею не було отримано жодних документів щодо прийняття рішення про виплату страхового відшкодування або прийняття рішення про відмову у прийнятті рішення про виплату страхового відшкодування.

Правовідносини, що виникли між сторонами законодавчо урегульовані наступним чином.

Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Згідно ст. 3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Статтею 10 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставі своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Відповідно до змісту ст. 57 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 58 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Статтею 60 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу.

У відповідності до ст. 61 ЦПК України, обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі не підлягають доказуванню; обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Згідно ч. 1 ст. 88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Згідно ст. 9 Закону України «Про страхування», страхове відшкодування страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку.

Відповідно до норми ст. 11 ЦК України, підставою для виникнення цивільних прав та обовязків є, зокрема, завдання майнової (матеріальної) шкоди іншій особі.

Відповідно до ст.ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

При цьому, відповідно до змісту ст. 984 ЦК України, ст.ст. 2, 3 Закону України «Про страхування», положень полісу обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АВ/9959354, страховиком в даному випадку є відповідач у даній цивільній справі, страхувальником ОСОБА_5 Особа, яка відповідальна за завдані збитки, ОСОБА_4

Відповідно до ст. 1187 ЦК України, джерелом підвищеної небезпеки є, в тому числі, діяльність, повязана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності тощо) володіє транспортним засобом, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Положеннями ст. 1188 ЦК України встановлено, що шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Статтею 1192 ЦК України передбачено, що розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Згідно ст. 1194 ЦК України, особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди, зобовязана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відповідно до п. 6, ст. 1 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», власники транспортних засобів юридичні та фізичні особи, які відповідно до законів України є власниками або законними володільцями (користувачами) наземних транспортних засобів на підставі права власності, права господарського відання, оперативного управління, на основі договору оренди або правомірно експлуатують транспортний засіб на інших законних підставах.

Пунктом 1 ст. 22 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоровю, майну третьої особи.

Згідно з п. 1 ст. 28 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого, це шкода, повязана з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу.

Відповідно до ст. 29 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у звязку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, повязані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Згідно п. 4 ст. 36 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування), або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна, сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування (крім регламентної виплати, передбаченої підпунктом «а» пункту 1 статті 41 цього Закону), лікування потерпілих та інші послуги, повязані з відшкодуванням збитків.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.

Оцінюючи дослідженні в судовому засіданні докази в їх сукупності, приймаючи до уваги викладені норми законодавства та вирішуючи питання щодо позовних вимог позивача, суд виходить з наступного. В судовому засіданні знайшов підтвердження факт настання страхового випадку майну позивачки, а саме: автомобілю ОСОБА_3 д/н НОМЕР_5, з вини ОСОБА_2, який керував автомобілем НОМЕР_3, при цьому була заподіяна шкода, де вартість матеріального збитку становить 36 690,22 гривень. Автомобіль ГАЗ 2705-14 СПГ д/н НОМЕР_6, згідно полісу ОСЦПВВНТЗ № АВ/9959354 є забезпеченим транспортним засобом, де страховиком виступає ТДВ «СК «ПРОВІТА», строк дії полісу з 02 лютого 2012 до 01 грудня 2013 року. Відповідач, у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, повинен відшкодувати оцінену шкоду, завдану внаслідок ДТП 02 лютого 2013 майну позивачки, а також суму пені за кожен день затримки страхового відшкоування.

Підсумовуючи викладене, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, а отже такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Визначаючись в питанні розподілу судових витрат, суд вважає за необхідне на підставі ст. 88 ЦПК України стягнути з відповідача на користь позивача суму сплаченого при подачі позову судового збору в розмірі 375 гривень, що підтверджується квитанцією.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 3, 10, 11, 57, 58, 60, 61, 88, 169, 197, 209, 212-215, 224-226 ЦПК, ст.ст. 9, 11, 15, 16, 625, 984, 1187, 1188, 1192, 1194 ЦК України, ст.ст. 1, 2, 3, 22, 28, 29, 36 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»,

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «ПРОВІТА» про стягнення страхового відшкодування задовольнити.

1. Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «ПРОВІТА» (п/р 26507300000777 в ПАТ «Банк Форум», МФО 322948, код ЄДРПОУ 31704186) на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_7, загальну суму заборгованості у розмірі 37 394,38 гривень (тридцять сім тисяч триста девяносто чотири гривні тридцять вісім копійок), яка складається з:

- страхового відшкодування в розмірі 36 690,22 гривень (тридцять шість тисяч шістсот девяносто гривень двадцять дві копійки);

- пені у розмірі 704,16 гривень (сімсот чотири гривні шістнадцять копійок).

2. Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «ПРОВІТА» (п/р 26507300000777 в ПАТ «Банк Форум», МФО 322948, код ЄДРПОУ 31704186) на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_7, витрати, повязані з поданням позовної заяви у розмірі 375,00 гривень (триста сімдесят пять гривень).

Рішення суду набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 223 ЦПК України.

Заочне рішення може бути переглянуте судом за письмовою заявою відповідача про перегляд заочного рішення, яка може бути подана відповідачем протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Заочне рішення суду може бути оскаржено позивачем протягом 10 днів з дня проголошення рішення шляхом подання апеляційної скарги до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська.

Суддя С.С. Федоріщев