Ухвала суду № 36289436, 18.12.2013, Оболонський районний суд міста Києва

18.12.2013 Справа № 756/16120/13-ц

Унікальний номер 756/16120/13-ц

Справа № 2/756/5664/13

У Х В А Л А

18 грудня 2013 року

Суддя Оболонського районного суду міста Києва Шумейко О.І., розглянувши заяву представника позивача про забезпечення позову у справі за позовом публічного акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором кредиту,

в с т а н о в и в:

Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 09 грудня 2013 року відкрито провадження у справі за позовом ПАТ «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором кредиту.

17 грудня 2013 року на адресу суду надійшла заява представника ПАТ «Акцент-Банк» про забезпечення позову, в якій він просить накласти арешт на грошові кошти, рухоме та нерухоме майно, яке належить відповідачу, шляхом заборони будь-яким особам укладати угоди стосовно цього майна, проводити його реєстрацію та перереєстрацію, здійснювати його відчуження, в межах суми стягнення, та обмежити відповідача у праві виїзду за межі України до виконання своїх зобов'язань.

В обґрунтування заяви позивач посилається на те, що відповідач тривалий час не виконує взяті на себе зобов'язання за кредитним договором.

Згідно зі ст.151 ЦПК України, суд, за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити заходи забезпечення позову.

У заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено: 1) причини, у зв'язку з якими потрібно забезпечити позов; 2) вид забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; 3) інші відомості, потрібні для забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Положеннями ст. 152 ЦПК України встановлені види забезпечення позову, а саме позов забезпечується накладенням арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб; забороною вчиняти певні дії; встановленням обов'язку вчинити певні дії; забороною іншим особам здійснювати платежі або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання; зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам.

Відповідно до ч. 3 ст. 152 ЦПК України види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. (п. 4 Постанова Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову»)

Як убачається з позовної заяви, позивач порушує питання про стягнення з відповідача боргу у сумі 421757,14 грн. за договором кредиту, у тому числі заборгованість за кредитом - 50000 грн., заборгованість по процентам за користування кредитом - 88,85 грн., заборгованість по комісії за користування кредитом - 27000 грн., пеня - 324108,43 грн., штрафні санкції - 20559,86 грн.

У своїй заяві про забезпечення позову представник позивача не посилається на фактичні обставини, які вказують на утруднення або неможливість виконання відповідачем рішення суду про задоволення позову. Крім того, представник позивача не вказує, яке саме рухоме чи нерухоме майно належить відповідачу, реквізити банківських рахунків, відкритих на ім'я відповідача.

У листі від 01 лютого 2013 року Верховний Суд України зазначає, що перелік видів забезпечення позову визначений у ст.152 ЦПК України. Серед видів такого забезпечення у ст. 152 ЦПК не передбачено вжиття судом тимчасового обмеження особи у праві виїзду за межі України. Тому, враховуючи, що в цивільному процесі відсутня правова норма, яка б надавала суду повноваження в порядку, передбаченому статтями 151 - 153 ЦПК, застосовувати такий вид забезпечення позову, як тимчасове обмеження у виїзді за межі України, слід дійти висновку, що суди не можуть застосовувати зазначений спосіб забезпечення позову на стадії розгляду цивільної справи про стягнення заборгованості та виконання інших зобов'язань, оскільки це порушує норми ЦПК та свідчить про вихід суду за межі своїх процесуальних повноважень, порушення принципу верховенства права, проголошеного Конституцією, та вимог ст. 6 Конвенції щодо вирішення справи судом, встановленим законом.

За таких обставин, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви представника позивача про забезпечення позову.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.151-153 ЦПК України,

у х в а л и в :

Відмовити у задоволенні заяви представника позивача про забезпечення позову у справі за позовом публічного акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором кредиту.

Ухвала суду може бути оскаржена до Апеляційного суду м. Києва через Оболонський районний суд м. Києва протягом п'яти днів з дня її проголошення.

Оскарження ухвали не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Суддя О.І. Шумейко