Рішення № 36289132, 05.12.2013, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 755/18963/13-ц

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" грудня 2013 р. Дніпровський районний суд міста Києва в складі:

головуючого - судді Чех Н.А.

при секретарі - Кузьменко А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства "Банк Форум" про визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними, визнання наказу про звільнення незаконним, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди,

в с т а н о в и в :

Позивач звернулася до суду з вказаною позовною заявою, посилаючись на те, що починаючи з 2002 року вона працювала в ПАТ "Банк Форум" згідно наказу №115 від 02.09.2002 року на посаді заступника керуючого Запорізької філії АКБ "Форум"; згідно наказу №1-к від 03.02.2003 року на посаді заступника керуючого корпоративного бізнесу Запорізької філії АКБ "Форум"; згідно наказу №69-к від 15.04.2005 року на посаді керуючого Запорізької філії АКБ "Форум"; згідно наказу №229 від 16.12.2010 року на посаді директора Запорізької дирекції Південно-Східного регіонального центру з роздрібного бізнесу. Трудовий договір з відповідачем був укладений на невизначений строк. 27.06.2012 року вона (позивач) була звільнена з посади у зв'язку зі скороченням чисельності штату працівників, п.1 ст.40 КЗпП України. Дане звільнення вважає незаконним. Правління банку жодним чином не повідомляло її про своє рішення про реорганізацію або ліквідацію Запорізької дирекції Південно-Східного регіонального центру з роздрібного бізнесу ПАТ "Банк Форум", тим самим вважає неправомірним скорочення посади, яку вона обіймала. 15.02.2012 року в присутності ОСОБА_2, ОСОБА_3, та ОСОБА_4 був складений Акт про відмову від ознайомлення з наказом №15-а від 01.02.2012 року, в якому зазначено, що вона (позивач) відмовилася від ознайомлення з Наказом Голови Правління Банку "Щодо внесення змін до штатного розкладу та скорочення чисельності та штату працівників", а також з попередженням про скорочення її (позивача) посади та подальшим її (позивача) звільненням 17.04.2012 року з посади згідно п.1 ст.40 КЗпП України. Дана відмова обгрунтовується тим, що на момент складання акту їй (позивачу) були надані для ознайомлення скановані копії наказу та попередження, а це суперечить діючому законодавству України. Наказ №15-а від 01.02.2012 року не був належним чином засвідчений і не підписаний Головою правління Банку. Отже, на день складання акту від 15.02.2012 року фактично не було наказу №15-а, окрім того, в тексті цього наказу датою звільнення зазначено 10.04.2012 року, що суперечить тій даті звільнення, яка визначена в акті, а саме, 17.04.2012 року. В сканованій копії попередження про скорочення посади їй (позивачу) була запропонована одна вільна вакансія в м.Дніпропетровськ, при тому, що вона проживає у м. Запоріжжя. Дане попередження не було належним чином завірене, виконане не на фірмовому бланку Банка, не має реєстраційного номеру. У зв'язку з викладеним, вона (позивач) не вбачала ставити підпис на роздруківці, яка не має юридичної сили та виконана без дотримання вимог щодо складання документів, про що зазначила в акті про відмову від ознайомлення. Крім того, в попередженні зазначено, що на підставі Рішення Правління Банку (протокол №1 від 18.01.2012 року) посада, яку вона (позивач) обіймала, буде скорочена. На її прохання надати вказаний протокол вона отримала відмову. Головний спеціаліст відділу кадрів ОСОБА_5 сказала їй, що вона не бачила вказаного протоколу. Це говорить про те, що ОСОБА_5, перевищуючи свої повноваження, порушуючи норми чинного законодавства, видала документ, не маючи на це жодних підстав. Враховуючи те, що вона (позивач) має досвід роботи в банківській системі більше 17 років, з них на керівних посадах теж 17 років, приймала участь у створенні Запорізької філії АКБ "Форум", та працює з дня її реєстрації, на протязі 10 років роботи в ПАТ "Банк Форум" старанно виконувала свої обов'язки, вважає, що мала переважне право залишення на роботі, якого всупереч нормам чинного законодавства адміністрація банку її лишила. 16.04.2012 року вона (позивач) звернулася з телеграмою про надання їй відпустки. Однак, 17.04.2012 року на її платіжну картку були перераховані грошові кошти, які, як потім вона з'ясувала, були компенсацією за невикористану відпустку та вихідна допомога при звільненні. З наказом від 17.04.2012 року про звільнення адміністрація банку її не ознайомлювала. Про нараховані суми грошових коштів на її платіжну карту відповідач її письмово не повідомляв, порушуючи норми ст.116 КЗпП України. Але в подальшому відповідач надав їй щорічну відпустку з 23.04.2012 року по 27.06.2012 року. 28.06.2012 року вона не була допущена до роботи з тих підстав, що нібито є наказ про звільнення, з яким вона не була ознайомлена, та підпису свого не ставила. Окрім цього, їй була надана щорічна відпустка, а не невикористана відпустка у зв'язку зі звільненням, що в черговий раз доводить незаконність всіх дій з боку адміністрації банку. Крім цього, їй не було видано в день звільнення трудову книжку. Їй пояснили, що вона скоро зможе працювати в банку, але їй потрібно почекати деякий час. Наголосила на тому, що весь цей час і до тепер вона (позивач) вела і веде переговори з адміністрацією банку про її поновлення і її запевняють, що вона буде поновлена обов'язково, але ніяких рішучих дій не приймають. Так вона фактично цілий рік була позбавлена можливості займатися пошуком нової роботи, тому що не мала трудової книжки, а також тому, що її запевняли в тому, що дуже скоро вона буде працювати так як і раніше. Зазначила і те, що зміни в організаційній структурі банку не відбулися, норми законодавства при її вивільнені не були дотримані, та можливості скористатися переважним правом залишення на роботі вона не мала. З 28.06.2012 року вона не працює і строк, що сплинув із зазначеної дати до поновлення її на роботі - є її вимушеним прогулом. Вказані дії адміністрації банку є порушенням законних прав на працю, які завдали їй (позивачу) моральних страждань, які полягають в тому, що вона втратила душевний спокій, постійно перебуває в роздратованому стані, втратила нормальні життєві зв'язки, що вимагає додаткових зусиль для організації свого життя. З урахуванням порушення її прав звернулася до суду з даним позовом. В судовому засіданні позивач та її представник підтримали викладені в позовній заяві, в заяві про уточнення позовних вимог обгрунтування та просили їх задовольнити та визнати причини пропуску строку для звернення до суду поважними, визнати наказ про звільнення від 19.04.2012 року не законним, поновити її на посаді, стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 454 309,58 грн. та моральну шкоду 100 000 грн.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнала, просила відмовити в їх задоволенні. Просила врахувати їх письмові заперечення та пояснення, надані в письмовому виді, та надані до справи документи. Зазначила, що позивач пропустила строк позовної давності і підстав для поновлення даного строку не було встановлено. Просила врахувати, що звільнення позивача відбулося у відповідності до вимог трудового законодавства, ніяких порушень з їх боку при звільненні позивача не було.

Вислухавши пояснення позивача, її представника, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги не знайшли свого підтвердження та не підлягають задоволенню.

В суді встановлено, що позивач, на підставі трудового договору, укладеного з відповідачем на невизначений строк, працювала у відповідача - ПАТ "Банк Форум" згідно: наказу №115 від 02.09.2002 року на посаді заступника керуючого Запорізької філії АКБ "Форум"; наказу №1-к від 03.02.2003 року на посаді заступника керуючого корпоративного бізнесу Запорізької філії АКБ "Форум"; наказу №69-к від 15.04.2005 року на посаді керуючого Запорізької філії АКБ "Форум"; наказу №229 від 16.12.2010 року на посаді директора Запорізької дирекції Південно-Східного регіонального центру з роздрібного бізнесу. 27.06.2012 року позивач була звільнена з посади у зв'язку зі скороченням чисельності штату працівників, п.1 ст.40 КЗпП України. В суді було встановлено та підтверджено наданими до справи документами, що скорочення посади позивача відбувалося у відповідності чинного трудового законодавства, ніяких порушень в суді не було встановлено. Позивач була попереджена про скорочення її посади та звільнення її (позивача) за два місяці, як визначено законодавством, що не заперечила сама позивач в суді (попередження від 10.02.2012 року). В даному попередженні містилася інформація про вакантні посади, які пропонувалися позивачу. Посилання позивача на те, що вона відмовилася ставити підпис на попередженні та наказі про скорочення її посади, оскільки їй були надані на ознайомлення скановані копії цих документів, а не належним чином завірені, не може бути прийнято судом як доказ до вимоги про незаконне її звільнення. Ці посилання є доказом того, що позивач знала, була попереджена по скорочення її посади та про її подальше звільнення, яке згідно попередження від 10.02.2012 року планувалося 17.04.2012 року. За день до запланованого звільнення - 16.04.2012 року та 19.04.2012 року позивач надавала відповідачу двічі заяви про надання їй відпусток, відповідно - з 17.04.2012 року на п'ять днів, та з 23.04.2012 року на 62 дні, що і було зроблено відповідачем. Після закінчення вказаних відпусток - 27.06.2012 року відповідачем було видано наказ про звільнення позивача за ст.40 ч.1 КЗпП України. Відповідачем на виконання вимог трудового законодавства направлялися до Державного фонду зайнятості звіти про заплановане вивільнення працівників та про фактичне вивільнення працівників, що підтверджено наданими до справи копіями цих звітів.

Судом не можуть бути прийняті до уваги посилання позивача як на підставу до своїх позовних вимог на те, що її не було ознайомлено з попередженням про звільнення, з наказом про звільнення, не було видано трудову книжку, так як в суді встановлено, що позивач не підписувала, відмовлялася підписувати вказані попередження та наказ, але з їх змістом була ознайомлена, що підтвердила і сама позивач в суді. Стосовно отримання трудової книжки відповідачем неодноразово направлялися листи, що підтверджено наданими документами, на адресу позивача з проханням з'явитися до них за отриманням трудової книжки або направлення їм заяви з зазначенням адреси, куди направити її трудову книжку.

Відповідно до ст.40 ч.1 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, може бути розірваний власником або уповноваженим ним органом у випадках, одним із яких є - скорочення чисельності або штату працівників. Вивільнення працівників має відбуватися у відповідності до ст.49-2 КЗпП України. По даній справі, як зазначалося вище, всі вказані вимоги законодавства були дотримані відповідачем.

Судом враховується те, що позивач отримала всі належні їй при звільненні кошти, вихідну допомогу у розмірі середньомісячного заробітку, спору по цьому питанню не має і це є додатковим доказом того, що позивач знала про її звільнення.

Відповідно до ст.233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою до суду про вирішення трудового спору в справах про звільнення в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

По даній справі встановлено, що позивач була звільнена 27.06.2012 року, подала позовну заяву до суду 08.08.2013 року, тобто через один рік один місяць 12 днів після її звільнення. Крім зазначених вище обставин щодо ознайомлення позивача з наказом про її звільнення, судом приймаються як докази і те, що позивач при звільненні отримала розрахунок з вихідною допомогою, з 28.06.2012 року не працювала у відповідача, в суді позивач пояснювала, що 28.06.2012 року її не допустили до роботи, печатки вона віддала, заробітну плату з того часу не отримувала. Позовна вимога про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 28.06.2012 року по день розгляду справи в суді - також є доказом того, що позивач більше року не працювала у відповідача, знала про її звільнення.

Таким чином, позивач порушила визначені вимогами трудового законодавства строки звернення до суду (один місяць), жодного доказу суду не надала щодо наявності поважних причин пропуску нею даного строку. Протягом періоду, який більше року пройшов з часу звільнення позивача, остання жодного разу не подавала відповідачу звернень, заяв як щодо питань про її звільнення, так і щодо отримання копії наказу про звільнення, трудової книжки.

Викладене вище свідчить про те, що позивач пропустила строк звернення до суду, наявності поважних причин не було встановлено в суді, відповідач просив врахувати дану обставину, що в сукупності дає підстави суду для відмови в задоволенні позовних вимог позивача у зв'язку з пропуском строку звернення до суду.

Відповідно до ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 40 ч.1, 49-2, 233 КЗпП України, ст.ст. 60, 212-215, 218, 223, 294 ЦПК України, суд

В и р і ш и в :

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства "Банк Форум" про визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними, визнання наказу про звільнення незаконним, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду міста Києва через Дніпровський районний суд міста Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя: