Рішення № 36288814, 17.12.2013, Деснянський районний суд міста Києва

2/754/265/13

Справа № 2603/9481/12

РІШЕННЯ

Іменем України

17.12.2013 м. Київ

Деснянський районний суд міста Києва у складі головуючого судді Петріщевої І.В., при секретарі судового засідання Сивенко В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за зустрічною позовною заявою ОСОБА_1, що діє від свого імені та від імені малолітньої доньки ОСОБА_2, до ОСОБА_3, ОСОБА_4, Комунального підприємства "Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду" Деснянського району м. Києва, третя особа орган опіки та піклування Служба у справах дітей Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації, про зміну порядку користування житлом,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_3 звернувся до Деснянського районного суду міста Києва з позовною заявою до ОСОБА_4, ОСОБА_1, ОСОБА_2, в якій просив встановити порядок користування та розділити в натурі житлове приміщення - квартиру АДРЕСА_1.

Відповідач ОСОБА_1, що діє від свого імені та від імені малолітньої доньки ОСОБА_2, заперечуючи проти позову подала до суду зустрічний позов до ОСОБА_3, ОСОБА_4, Комунального підприємства "Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду" Деснянського району м. Києва, третя особа: орган опіки та піклування Служба у справах дітей Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації, про зміну порядку користування житлом, яку протягом розгляду справи уточнила, остаточно визначивши свої позовні вимоги наступним чином, просить: - припинити право власності ОСОБА_4 на 0,2 м?, що складає 11/1000 частки, у квартирі АДРЕСА_1, та ОСОБА_3 на 0,2 м?, що складає 11/1000 частки, у квартирі АДРЕСА_1, та визнати право власності на 0,4 м? за Позивачем ОСОБА_1 у квартирі АДРЕСА_1; - визначити порядок користування житловими приміщеннями у квартирі АДРЕСА_1, таким чином: а) житловими кімнатами № 2 (житловою площею 17,1 м?), № 4 (житловою площею 12,2 м?) та лоджією (площею 3,9 м?), що розташована вздовж кімнат № 2 та № 4 відповідно до Технічного паспорту - користуються позивач ОСОБА_1 та ОСОБА_2, законним представником якої є Позивач (при цьому житлова площа кімнати № 2 та кімнати № 4 (17,1 +12,2=29,3) є ідеальною часткою Позивача та її доньки (28,9 +0,4=29,3) б) житловими кімнатами №1 (житловою площею 19,8 м?), № 3 (житловою площею 15,9 м?) та балконом (площею 1,8 м?), що розташований вздовж кімнати № 1 та кухні, відповідно до Технічного паспорту - користуються відповідачі за домовленістю між ними. в) коридори, ванна кімната, вбиральня та кухня - є місцями загального користування усіх співвласників; - Зобов'язати Комунальне підприємство «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду» Деснянського району м. Києва розділити особовий рахунок та укласти Договір на обслуговування будинку та прибудинкової території, та оплату комунальних послуг з Позивачем ОСОБА_1

Позовну заяву ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_1, ОСОБА_2 про встановлення порядку користування квартирою ухвалою Деснянського районного суду міста Києва від 04.07.2013 року залишено без розгляду, оскільки позивач подав заяву про залишення позову без розгляду.

У судовому засіданні представник позивача за зустрічним позовом ОСОБА_1, діючи від свого імені, та в інтересах своєї малолітньої дочки - ОСОБА_2, позовні вимоги підтримала в повному обсязі, просила задовольнити, посилаючись на те, що зміна існуючого порядку користування житловою площею квартири обумовлена тим, що її донька є інвалідом дитинства і для її повноцінного подальшого розвитку необхідно облаштувати куточок для її фізичного розвитку. На сьогоднішній день в кімнаті, яку вона займає разом з донькою не вистачає місця для встановлення необхідних тренажерів для лікувальної фізкультури, необхідної для нормального розвитку дитини. Виділення двох кімнат у користування, на які вона має право з донькою, пропорційно до часток у праві спільної часткової власності на квартиру, надасть можливість облаштувати нормальні умови для реабілітації фізичного та духовного розвитку ОСОБА_2 та надасть можливість облаштувати робоче місце школяра (робоче місце школяра потребує спеціального додаткового освітлення, правильного розташування робочого місця відповідно до фізичних можливостей дитини. В зв'язку з тим, що площа кімнат, які вона просить суд виділити у користування не відповідають ідеальній частці - є необхідність заявляти позовну вимогу про припинення права власності Відповідачів на 0,4 кв.м. житлової площі. Ідеальна частка Позивача та її доньки складає 28,9 кв.м., а площа кімнат № 2 і № 4 складає 29,3 кв.м., таким чином (29,3-28,9=0,4 кв.м.). Відповідно до ст. 365 Цивільного кодексу України суд може припинити право власності на частину майна співвласника, якщо вона є незначною. В даному випадку 0,4 кв.м. не є значною часткою і припинення права власності на 0,4 кв.м. не призведе до погіршення житлових умов Відповідачів. Ще одною обставиною, яка змушує Позивача просити суд змінити порядок користування житловою площею квартири, полягає в тому, що Відповідачі не завжди своєчасно передають їй кошти для оплати комунальних платежів і іноді бувають затримки з оплатою комунальних платежів. А якщо буде задоволено позов і встановлено порядок користування житловою площею, на підставі Рішення суду, вона буде мати можливість відкрити окремий особовий рахунок та сплачувати комунальні платежі своєчасно та виключно за житлову площу, якою вона користується та спожиті нею та донькою комунальні послуги.

Відповідач за зустрічним позовом ОСОБА_3 у судове засідання не з'явився, про час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується розпискою про одержання повістки.

Відповідач за зустрічним позовом ОСОБА_4 у судове засідання не з'явився, про час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується розпискою про одержання повістки.

Представник відповідача Комунального підприємства «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду» Деснянського району м. Києва у судовому засіданні позовні вимоги визнав в частині визначення порядку користування житловими приміщеннями квартири; заперечував проти позовних вимог в частині зобов'язання розділити особовий рахунок та укласти договір на обслуговування будинку та прибудинкової території, комунальних послуг; щодо позовних вимог про припинення та визнання права власності поклався на розсуд суду.

Третя особа орган опіки та піклування Служба у справах дітей Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації у судове засідання не з'явилась, звернулась до суду з заявою, проти позовних вимог не заперечує, просить розглядати справу за відсутністю представника.

Суд, заслухавши пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, дослідивши надані сторонами письмові докази в їх сукупності, вважає, що зустрічні позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Суд встановив, що ОСОБА_2, законним представником якої є її мати ОСОБА_6 є власником 5/18 частин квартири АДРЕСА_1, що підтверджується копією свідоцтва про право власності на житло від 13.10.2005р., виданого відділом приватизації державного житлового фонду Деснянської районної у місті Києві державної адміністрації, копією свідоцтва про право на спадщину зареєстрованого Київською державною нотаріальною конторою № 15 в реєстрі за № 3-1180 09.09.2011р. та копією свідоцтва про право на спадщину зареєстрованого Київською державною нотаріальною конторою № 15 в реєстрі за № 3-1176 09.09.2011р. (а.с. 37, 41-46).

Позивач ОСОБА_1 є власником 1/6 (3/18) частини даної квартири, що підтверджується копією свідоцтва про право власності на житло від 13.10.2005р. виданого відділом приватизації державного житлового фонду Деснянської районної у місті Києві державної адміністрації (а.с. 37).

Відповідач ОСОБА_3 є власником 5/18 частин даної квартири, що підтверджується копією свідоцтва про право власності на житло від 13.10.2005 р. виданого відділом приватизації державного житлового фонду Деснянської районної у місті Києві державної адміністрації, копією свідоцтва про право на спадщину зареєстрованого Київською державною нотаріальною конторою № 15 в реєстрі за № 3-1180 09.09.2011р. та копією свідоцтва про право на спадщину зареєстрованого Київською державною нотаріальною конторою № 15 в реєстрі за № 3-1176 09.09.2011р. (а.с. 37, 41-46).

Відповідач ОСОБА_4, є власником 5/18 частин квартири, що підтверджується копією свідоцтва про право власності на житло від 13.10.2005 р. виданого відділом приватизації державного житлового фонду Деснянської районної у місті Києві державної адміністрації, копією свідоцтва про право на спадщину зареєстрованого Київською державною нот конторою № 15 в реєстрі за № 3-1180 09.09.2011р. та копією свідоцтва про право на спадщину зареєстрованого Київською державною нот конторою № 15 в реєстрі за № 3-1176 09.09.2011р. (а.с. 37, 41-46).

Крім того, ОСОБА_2, законним представником якої є її мати ОСОБА_6, є дитям-інвалідом, що підтверджується копією посвідчення серії НОМЕР_1 від 08.08.2005р. виданого Деснянським УП та СЗН (а.с. 36).

Судом встановлено, що спірна квартира АДРЕСА_1 складається з 4-х житлових кімнат загальною площею 97,0 кв. м., жилою площею 65,0 кв. м., у тому числі: кімната №1 - 19,8 кв. м., кімната №2 - 17,1 кв. м., кімната №3 - 15,9 кв. м., кімната №4 - 12,2 кв. м., кухня площею - 8,1 кв. м., ванна кімната - 2,6 кв. м., вбиральня - 1,0 кв. м., коридор - 14,6 кв. м., балкон - 1,8 кв. м., лоджія - 3,9 кв.м., лоджія площею 3,9 кв.м., що підтверджується даними технічної характеристики квартири зазначеними у технічному паспорті. (а.с. 38-40).

Рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 10.02.2012 року позовна заява ОСОБА_1, яка діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітньої ОСОБА_2, до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визначення порядку користування житловим приміщенням залишена без задоволення.

Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 14.06.2012 року рішення Деснянського районного суду міста Києва від 10.02.2012 року залишено без змін.

Судами встановлено, що між сторонами не досягнуто домовленості щодо порядку користування жилим приміщенням.

Зміст права власності, яке полягає у праві володіння, користування та розпорядження власником своїм майном визначено у ст. 317 ЦК України.

Стаття 321 ЦК України закріплює конституційний принцип непорушності права власності, передбачений ст. 41 Конституції України. Він означає, що право власності є недоторканим, власник може бути позбавлений або обмежений у його здійсненні лише відповідно і в порядку, встановлених законом.

У силу положень ст.ст. 21, 24, 41 Конституції України, ст.ст. 319, 358 ЦК України всі громадяни є рівними у своїх правах, усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення цих прав, в тому числі щодо захисту права спільної часткової власності.

Виходячи з цих положень правовий режим спільної часткової власності визначається главою 26 ЦК України з урахуванням інтересів усіх її учасників.

Відповідно до ч. 1 ст. 356 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них в праві власності є спільною частковою власністю.

Статтею 358 ЦК України передбачено, що право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою, вони можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю.

Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

Що ж стосується існуючої у співвласника правомочності розпорядження спільним майном, то вони передбачені у ст. 365 ЦК України, як способи реалізації цієї правомочності при здійсненні якої передбачена ч. 4 ст. 358 ЦК України умова не є обов'язковою.

За ст. 364 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим ( ч. 2 ст. 183 ЦК України), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки.

Згідно з ст. 365 ЦК України право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо частка є незначною і не може бути виділена в натурі; річ є неподільною; спільне володіння і користування майном є неможливим; таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї. Суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.

Аналіз цієї норми свідчить про те, що для припинення права особи на частку у спільному майні необхідно встановити наявність будь-якої із обставин, передбачених пунктами 1 - 3 частини першої статті 365 ЦК України за умови, що таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї. Така правова позиція зокрема зазначена в Постанові Верховного Суду України від 16.01.2012р. за результатами перегляду Ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.06.2011р. у зв'язку з неоднаковим застосуванням судами касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права - частини першої статті 365 ЦК України.

Висновок про істотність шкоди, яка може бути завдана співвласнику та членам його сім'ї, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням обставин справи та особливостей об'єкта, який є спільним майном. При цьому слід враховувати баланс інтересів всіх співвласників.

В пункті 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» N 20 від 22.12.1995 р. зазначено, що оскільки за чинним законодавством суд вирішує спори учасників спільної власності щодо розпорядження чи користування майном, то не слід розглядати як неправомірне позбавлення права власності присудження грошової компенсації за частку у спільній власності, якщо її неможливо виділити або поділити майно в натурі чи спільно користуватися ним.

Суд на підставі дослідження доказів по справі у їх сукупності доходить висновку, що наявні підстави для застосування положень ст. 365 ЦК України.

Суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.

Позивачем внесена вартість частки на депозитний рахунок суду, яка відповідає ринкової вартості 0,4 кв.м. квартири АДРЕСА_1, що підтверджується висновком №01/10/13 від 30.10.2013 року експертного будівельно-технічного дослідження (а.с. 179-192).

Спірні частки відповідачів в спільній частковій власності є незначними, оскільки 5/18 від житлової площі квартири АДРЕСА_1 складає: 18,06 кв.м., а 0,2 кв.м. від 18,06 кв.м. житлової площі даної квартири складає: 11/1000 часток, що підтверджується висновком №01/10/13 від 30.10.2013 року експертного будівельно-технічного дослідження ТОВ «Оцінка і Консультації» (а.с. 179-192).

Суд дійшов висновку, що поділ спірної квартири в натурі між співвласниками з урахуванням їх ідеальних часток є неможливим, оскільки неможливо провести поділ жилої площі з дотриманням положень Інструкції щодо проведення поділу, виділу та розрахунку часток нерухомого майна, затвердженої наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 18.06.2007р. № 55, яка саме й визначає цей порядок.

Також суд вважає доведеним судами, що спільне володіння і користування майном співвласниками є неможливим (справа №22ц-2690/6105/2012).

Оскільки предмет даного цивільно-правового спору - квартира в багатоквартирному будинку, є неподільною, у зв'язку з чим виділ у натурі часток сторін із спільного майна є неможливим, а часткове припинення права на частку не завдасть істотної шкоди інтересам інших співвласників, тому суд вважає можливим припинення права власності відповідачів на 0,4 м.кв., а саме: по 0,2 м.кв. кожного, у спірній квартирі з урахуванням інтересів всіх співвласників, в тому числі позивачки та її малолітньої дитини-інваліда, законним представником якої вона є.

Як вбачається з матеріалів справи відповідно до висновку № 01/10/13 від 30.10.2013р. експертного будівельно-технічного дослідження ТОВ «Оцінка і Консультації» ринкова вартість 0,4 кв.м. квартири АДРЕСА_1, станом і в цінах на момент проведення дослідження становить: 3 508,00 (три тисячі п'ятсот вісім) гривень 00 коп. (а.с. 184).

Відповідно п. 12 постанови Пленуму Верховного суду України від 22.12.1995 року № 20 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» визначено, що під дійсною вартістю майна розуміється грошова сума, за яку майно може бути продано в даному населеному пункті чи місцевості.

Позивачем надані докази в обґрунтування того, що вона у передбаченому ч. 2 ст. 365 ЦК України порядку внесла вартість часток на депозитний рахунок суду, що підтверджується відповідними квитанціями №ПН1942 від 09.10.2013р. та №ПН4566 від 11.11.2013р. (а.с. 160, 176).

При припиненні права власності відповідачів на частки в спільній частковій власності внесені позивачем грошові кошти підлягають сплаті відповідачам у рівних частках.

Оскільки важливою обставиною для припинення права власності є недопущення завдання істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї, суд перевіряє це питання та приходить до висновку, що істотної шкоди інтересам співвласників та членам сім'ї не завдається, оскільки розмір та вартість 11/1000 частки квартири є незначною, що підтверджується висновком №01/10/13 від 30.10.2013 року експертного будівельно-технічного дослідження ТОВ «Оцінка і Консультації» (а.с. 179-192).

За таких обставин, суд вважає, що позиція представника позивача щодо необхідності припинення права спільної часткової власності є переконливою, оскільки цілком зрозуміло, що маючи у власності ідеальну частку позивач разом з дитиною отримує можливість користування нею пропорційно до часток у праві спільної часткової власності, що буде сприяти нормальним умовам проживання, реабілітації та розвитку дитини-інваліда відповідно до її обмежених можливостей.

Отже, суд не вбачає, що припинення права спільної часткової відповідачів на 11/1000 частку кожного в спірній квартирі дійсно завдасть їм істотної шкоди.

Разом тим, відповідачами суду не надано жодних належних та допустимих доказів в заперечення позовних вимог, не здобуто таких доказів і в ході судових засідань.

Таким чином, позовні вимоги в частині припинення спільної часткової власності та визнання права власності підлягають задоволенню.

Що стосується вимог про зміну порядку користування квартирою, то в цій частині зустрічний позов задоволенню не підлягає, оскільки є передчасним.

Відповідно до вимог ст.358 ЦК України власникам майна належить право на надання йому у володінні та користуванні тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. Як встановлено у судовому засіданні, на момент звернення із зустрічним позовом до суду ідеальна частка позивача та її доньки складає 28,9 кв.м., а площа кімнат № 2 і № 4 складає 29,3 кв.м., кімнати, які б припадали на ідеальні долі відсутні, тому у задоволенні позову в цій частині слід відмовити.

Згідно ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування, а саме: 1) право власності на нерухоме майно.

У зв'язку з цим, позовні вимоги про зобов'язання відповідача Комунального підприємства «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду» Деснянського району м. Києва розділити особовий рахунок та укласти Договір на обслуговування будинку та прибудинкової території та оплату комунальних послуг безпідставні, необгрунтовані, не були доведені певними засобами доказування, тому задоволенню не підлягають.

Відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею та документально підтверджені судові витрати пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 88, 209, 212, 214-215, 218 ЦПК України, ст. 21, 24, 41 Конституції України, ст.ст. 26, 183, 317, 319, 321, 356, 358, 364, 365, 367, 379, 380, 382 ЦК України,

В И Р І Ш И В :

Позовну заяву ОСОБА_1, що діє від свого імені та від імені малолітньої доньки ОСОБА_2 задовольнити частково.

Припинити право спільної часткової власності ОСОБА_3 на 0,2 м.кв., що складає 11/1000 частку квартири АДРЕСА_1.

Припинити право спільної часткової власності ОСОБА_4 на 0,2 м.кв., що складає 11/1000 частку квартири АДРЕСА_1.

Сплатити на користь ОСОБА_3 грошову компенсацію за 0,2 м.кв. частки квартири АДРЕСА_1 у розмірі 1754,00 грн., які внесені ОСОБА_1 на депозитний рахунок суду згідно з квитанціями №ПН1942 від 09.10.2013р., №ПН4566 від 11.11.2013р.

Сплатити на користь ОСОБА_4 грошову компенсацію за 0,2 м.кв. частки квартири АДРЕСА_1 у розмірі 1754,00 грн., які внесені ОСОБА_1 на депозитний рахунок суду згідно з квитанціями №ПН1942 від 09.10.2013р., №ПН4566 від 11.11.2013р.

Визнати право власності ОСОБА_1, що діє від свого імені та від імені малолітньої доньки ОСОБА_2, на 0,2 м.кв. частки квартири АДРЕСА_1, яка належала ОСОБА_3 на підставі Свідоцтва про право на спадщину за законом від 09.09.2011р.

Визнати право власності ОСОБА_1, що діє від свого імені та від імені малолітньої доньки ОСОБА_2, на 0,2 м.кв. частки квартири АДРЕСА_1, яка належала ОСОБА_4 на підставі Свідоцтва про право на спадщину за законом від 09.09.2011р.

У задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1, що діє від свого імені та від імені малолітньої доньки ОСОБА_2, пропорційно до розміру задоволених судом позовних вимог до кожного з відповідачів ОСОБА_3, ОСОБА_4 судові витрати в розмірі по 229,40 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення. Апеляційна скарга подається апеляційному суду через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Суддя Петріщева І.В.