Ухвала суду № 36288077, 03.12.2013, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 грудня 2013 р.Справа № 2а-4830/12/1470

Категорія: 8.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Єнтіна А. П.

Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого: Градовського Ю.М.

суддів: Федусика А.Г.

Вербицької Н.В.

розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одесі апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Центральному районі м.Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 23 травня 2013р. по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Південь Агросвіт" до Державної податкової інспекції у Центральному районі м.Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И Л А:

У вересні 2012р. Товариства з обмеженою відповідальністю "Південь Агросвіт"(далі Товариство) звернулось в суд із позовом до Державної податкової інспекції у Центральному районі м.Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби (далі ДПІ) про скасування податкових повідомлень-рішень.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що в період з 06.08.12р. по 10.08.12р. ДПІ проведена документальна позапланова виїзна перевірка правомірності нарахування Товариством від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за травень 2012р. За результатами перевірки складений акт від 21.08.12р. за №580/15-400/35938343 в висновках якого зазначено, що причиною виникнення від'ємного значення Товариства за травень 2012р. у розмірі 136277грн. є придбання сільськогосподарської продукції, паливо-мастильні матеріали та транспортні послуги, а також включення до податкового кредиту за травень 2012р. податкових накладних, які не зареєстровані в ЄДРПН.

На підставі акту перевірки прийняті податкові повідомлення-рішення від 4 вересня 2012р. за №0011891540 яким Товариству зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 106764грн. та №0011901540 яким Товариству збільшено суму грошового з податку на додану вартість за основним платежем 65393грн. та за штрафними санкціями 16348грн., та від 08.11.12р. №0017571520 за яким Товариству нараховано штраф у сумі 10823грн.38коп. за платежем з податку на додану вартість.

Позивач зазначає, що реальність господарських відносин з контрагентом підтверджується належним чином оформленими первинними документами. Тому, посилаючись на вищезазначені обставини позивач просить позов задовольнити.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 23 травня 2013р. адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби від 04.09.2012 р. №0011901540. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Центральному районі м.Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби від 04.09.2012 р. №0011891540. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Центральному районі м.Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби від 08.11.2012 р. №0017571520. Відшкодовано судові витрати в сумі 2963,51 грн. з Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання з рахунку Державної податкової інспекції у Центральному районі м.Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Південь Агросвіт".

В апеляційній скарзі апелянт просить постанову суду скасувати, ухвалити нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову, посилаючись на порушення норм права.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційної скарги, пояснення на неї, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку про залишення скарг без задоволення, постанови суду без змін, з наступних підстав.

За правилами ст.200КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем надані усі необхідні документі, які підтверджують факт реальності господарських операцій з контрагентами за вказаний період, укладені угоди відповідають діючому законодавству, а тому у платника податків були усі підстави для формування податкового кредиту.

Вирішуючи спір судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно та об'єктивно дослідив обставини по справі, надані докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Так, судом першої інстанції встановлено, підтверджено матеріалами справи, що на підставі акту від 21.08.12р. за №580/15-400/35938343 ДПІ прийняте податкові повідомлення-рішення від 4 вересня 2012р. за №0011891540 яким Товариству зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 106764грн. та №0011901540 яким Товариству збільшено суму грошового з податку на додану вартість за основним платежем 65393грн. та за штрафними санкціями 16348грн., а також від 08.11.12р. №0017571520 за яким Товариству нараховано штраф у сумі 10823,38грн. за платежем з податку на додану вартість.

Підставою для прийняття спірних податкових рішень стали висновки акту перевірки про виявлені порушення, які полягають в тому, що Товариством до складу податкового кредиту за травень 20102р. включено ПДВ у розмірі 59952грн. в зв'язку з придбанням ПММ використання яких в підприємницькій діяльності Товариства не підтверджено відповідними бухгалтерськими документами в зв'язку із цим завищено значення суму податкового кредиту за травень 2012р. на 201670грн.

Стосовно контрагента ПП «Мария», то згідно даних ДПІ, таке Підприємство відсутнє за місцезнаходженням, відсутні ресурси для здійснення господарської діяльності, декларація з податку на прибуток підприємства за ІІ квартал 2012р. не надавалися.

Стосовно контрагентів ТОВ «Союз Ойл», СУН ТОВ «Кершер», ТОВ «Золотий екватор», ТОВ «Дизель-Плюс» ДПІ посилається на те, що позивачем придбані ПММ, проте відсутні документи, які б підтверджували факт оплати отриманого товару.

Вирішуючи питання правомірності висновків ДПІ, викладених в акті перевірки та прийнятих на його підставі податкових повідомлень-рішень, судова колегія виходить з наступного.

Відповідно ч.1 ст.9ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

З матеріалів справи вбачається, що 14.04.2012р. між позивачем з одного боку та ПП «Мария» з іншого боку укладено договір про надання послуг з перевезення вантажу. Виконуючи умови договору у травні 2012р.ПП «Мария» надало відповідні послуги на загальну суму 850307,40грн., в т.ч. ПДВ 141717,90грн. Про виконання вказаних послуг свідчать акти здачі-приймання робіт та податкові накладні, які були надані ДПІ для перевірки.

В подальшому 03.05.20102р. між фізичною особою ОСОБА_1, який є директором ТОВ «Південь-Агро» (Поручитель) та ПМП «Мария» (Кредитор) укладено договір поруки за умовами якого, у разі порушення ТОВ «Південь Агросвіт» обов'язку передбаченого п.1.1 договору про надання послуг з перевезення вантажу, Поручитель зобов'язаний самостійно виконати зазначений обов'язок Боржника перед Кредитором на підставі письмової вимоги Кредитора в строк 7 календарних днів шляхом внесення грошових коштів в касу Кредитора в розмірі, визначеному актом звірки між Кредитором та Боржником. Так, у ТОВ «Південь Агросвіт» утворилась заборгованість у розмірі 850307,40грн. перед ПМП «Мария», про що свідчить акт звірки розрахунків між підприємствами станом на 01.06.2012р. (т.3 а.с.84). ПМП «Мария» направила до ОСОБА_1 лист з вимогою сплатити зазначену заборгованість у термін до 08.06.2012р. (т.3 а.с.85). Вимога була виконана про що свідчить квитанція до прибуткового касового ордера від 06.06.2012р. (т.3 а.с.86). Таким чином, послуги з перевезення вантажу, відповідно до умові договору від 14.04.2012р. були надані Автоперевізником та прийняті отримувачем, що підтверджується актами виконаних робіт (т.3 а.с.67-82) та відповідними податковими накладними.

Згідно з даними перевірки ПМП «Мрія» надавало податкові декларації з ПДВ за травень 2012р. та серед його покупців-контрагентів є підприємство ТОВ "Південь Агросвіт".

Отже, реальність господарських операції підтверджується наданими ДПІ до перевірки первинними документами бухгалтерського та податкового обліку, які спричинили реальні зміни майнового стану позивача.

Щодо тверджень, що у позивача відсутні, документи, які підтверджують факт оплати за придбання ПММ, то позивачем надані фіскальні чеки, що підтверджують факт оплати (т.3 а.с.161-215).

Судова колегія зауважує, що в акті перевірки ДПІ не посилається на невідповідність вимогам законодавству вищевказаних первинних документів, а також не заперечує проти того факту, що вказані контрагенти на момент проведення операцій із позивачем мали право на виписку податкових накладних і були зареєстровані як платники податку на додану вартість.

Статтею 138ПК України визначені витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього Кодексу.

Під час з'ясування обставин по справі встановлено, що витрати понесенні позивачем є прямо пов'язаними із господарською діяльністю та згідно п.п.14.1.27 п. 14.1 ст.14, ст.138ПК України правомірно включені до складу податкового кредиту, у зв'язку з чим, суд першої інстанції встановив, що ці факти повністю доводять встановлення зв'язку господарських операцій між позивачем та його контрагентами і подальшою господарською діяльністю позивача.

Статтею 201ПК України визначений порядок видачі та оформлення податкової накладної.

Платником податку надані усі необхідні бухгалтерські та податкові документи на підтвердження реальності господарської діяльності з названими контрагентами.

За правилами п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Судова колегія вважає, що норми податкового законодавства України не передбачають обов'язку або права одного платника податків контролювати показники податкової звітності по ПДВ іншого платника податків, тим більше щодо суб'єктів господарської діяльності.

Окрім цього, ДПІ не довела факту порушень щодо оформлення податкових накладних, не довела й факту безтоварності операцій з метою формування фіктивного податкового кредиту та укладання нікчемних правочинів, тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку про скасування спірних податкових повідомлень-рішень. Порушення податкового законодавства контрагентами позивача не може бути підставою для позбавлення позивача права на податковий кредит та суми бюджетного відшкодування. Ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку.

Що стосується висновку ДПІ про недійсність правочину, то судова колегія виходить з того, що правилами ст.204ЦК України визначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Виходячи з наведеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного та обґрунтованого висновку про те, що позивачем доведений факт реальності господарських операцій, дійсність та реальність угод з контрагентами, по відповідним операціям з приводу придбання товарів (послуг). В той же час не спростований висновок податкових органів по податковим накладним, які не були внесені в Єдиний державний реєстр податкових накладних по вказаним контрагентам.

Що стосується посилань ДПІ на нікчемність правочинів по господарським операціям з контрагентами, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив, що у відповідності до цивільного законодавства, а саме ст.215ЦК України, нікчемність вчинених позивачем правочинів повинна бути визнана тільки в судовому порядку. Оскільки в судовому порядки жодний із правочинів нікчемним не визнаний, то угоди є такими, що прийняті у відповідності до норм діючого законодавства.

Слід також зазначити, що умовою для визнання правочину таким, що суперечить інтересам держави та суспільства, є встановлення умислу в діях осіб, що уклали такий правочин. При цьому носіями протиправного умислу юридичних осіб-сторін такого правочину є посадові особи цих юридичних осіб.

ДПІ не надало суду і не посилалась на наявність таких доказів, які б підтвердили наявність умислу посадових осіб позивача на укладення таких правочинів.

Щодо податкового повідомлення-рішення №0017571520 від 08.11.2012р., судова колегія погоджується із висновком суду першої інстанції, що відповідно до п. 57.4 ст.54ПК України, пеня та штрафні санкції, нараховані на суму грошового зобов'язання (її частку), скасовану за результатами адміністративного чи судового оскарження, також підлягають скасуванню.

Внаслідок того, що податковим повідомленням-рішенням №0011891540 від 04.09.12р. було зменшено розмір від'ємного значення суми ПДВ у розмірі 136277 грн., у т.ч. 106764 грн. сума завищення від'ємного значення яка була врахована у зменшення податкового боргу з податку, що виник за квітень 2012р., ДПІ винесено податкове повідомлення-рішення №0017571520 від 08.11.12р. про нарахування штрафних санкцій в сумі 10823,38грн. А тому, при скасуванні податкового повідомлення-рішення №0011891540 від 04.09.12р., податкове повідомлення-рішення №0017571520 від 08.11.12р. також підлягає скасуванню.

За таких обставин, судова колегія доходить до висновку, що виникнення права платника податку на податковий кредит є наслідком фактичного здійснення господарських операцій, які є об'єктами оподаткування, за наявності первинних документів бухгалтерського та податкового обліку по розрахункам між ТОВ «Південь Агросвіт» та його контрагентами.

Таким чином, позивачем правомірно відображено податковий кредит, а тому висновки СДПІ щодо безпідставного завищення від'ємного значення (рядок 19 декларації ПДВ) та заниження позитивного значення (рядок 18 декларації ПДВ) та відповідно, суми ПДВ, яка підлягає нарахуванню та сплаті до бюджету (рядок 25 декларації ПДВ) за травень 2012р. на 65393грн. в зв'язку з укладанням нікчемних правочинів є неправомірними.

В доводах апеляційної скарги апелянт посилається на неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. На думку судової колегії, викладені у скарзі доводи не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи по суті.

За таких обставин, судова колегія вважає, що постанова суду постановлена з додержанням норм процесуального та матеріального права, а тому не вбачає підстав для її скасування.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.198,200,206КАС України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Центральному районі м.Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 23 травня 2013р. - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які брали участь у справі, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий: (підпис) Ю.М. Градовський

Судді: (підпис) Н.В. Вербицька

(підпис) А.Г. Федусик