Рішення № 36284911, 24.12.2013, Апеляційний суд Київської області

Справа № 381/4417/13-ц Головуючий у І інстанції Соловей Г.В.Провадження № 22-ц/780/6858/13 Доповідач у 2 інстанції СавченкоКатегорія 18 24.12.2013

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

19 грудня 2013 року м.Київ

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого судді Савченка С.І.,

суддів Панасюка С.П., Даценко Л.М.,

при секретарі Токар Т.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду Київської області цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» на рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 22 жовтня 2013 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за кредитним договором,-

в с т а н о в и л а:

У серпні 2013 року ПАТ «КБ «Надра» звернувся до суду із вказаним вище позовом, який надалі уточнив і мотивував тим, що 12 вересня 2008 року між банком і відповідачкою ОСОБА_1 було укладено кредитний договір, згідно якого банк надав відповідачці кредит з метою придбання нерухомого майна в розмірі 50950 доларів США строком на 10 років із розрахунку 16,09 % річних, а позичальниця зобов'язалася повернути отриманий кредит та сплатити відсотки за його користування. За умовами договору відповідачка мала повертати кредит щомісячними платежами, однак не виконує цих обов'язків має прострочену заборгованість. Посилаючись на ч.2 ст.1050 ЦК України та умови кредитного договору, який передбачає право банку у випадку прострочення платежів вимагати дострокового повернення кредиту, просив стягнути з відповідачки на користь банку борг за кредитом станом на 27 травня 2013 року в розмірі 84179,57 доларів США, з яких 49201,19 долари - залишок тіла кредиту, 22021,53 долари - відсотки, 3791,10 долари - пеня, 9165,76 долар - штраф, та стягнути судові витрати.

Рішенням Фастівського міськрайонного суду Київської області від 22 жовтня 2013 року в задоволенні позову відмовлено.

Позивач ПАТ «КБ «Надра» подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове, яким задовольнити його позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин справи, порушення судом норм матеріального і процесуального права.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з таких підстав.

Відповідно до вимог ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст.214 ЦПК України рішення має відповідати в тому числі на такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 3) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам оскаржуване судове рішення не відповідає.

Судом встановлено та з матеріалів справи вбачається, що 12 вересня 2008 року між ВАТ «КБ «Надра» та відповідачкою ОСОБА_1 було укладено кредитний договір, згідно якого ОСОБА_1 отримала в банку для оплати придбаної нею за договором купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 кредит в розмірі 50950 доларів США терміном на 10 років із розрахунку 16,09 % річних (а.с.5-10). Повернення кредиту згідно п.3.3.1-3.3.3 кредитного договору передбачено шляхом внесення позичальником щомісячних платежів в розмірі 760,12 доларів США на погашення кредиту і відсотків (а.с.6). Згідно п.4.2.4 кредитного договору у випадку прострочення платежів банк вправі вимагати від позичальника дострокового повернення кредиту в повному обсязі.

29 травня 2009 року між сторонами укладено додаткову угоду № 1, згідно якої кредитний договір викладено у новій редакції, в тому числі зменшено розмір відсотків за користування кредитом до 12,8 % річних.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд обгрунтовував свої висновки тим, що позивачка, отримавши в банку кредит в розмірі 50000 доларів США, з квітня 2009 року має заборгованість по його погашенню, однак права банку шляхом дострокового стягнення боргу захисту не підлягають з огляду на пропуск ним строку позовної давності.

Проте, колегія суддів не може погодитися з такими висновками, оскільки вони не грунтуються на матеріалах справи та зроблені з порушенням норм матеріального права.

Вирішуючи спір, суд прийшов до хибного висновку про пропуск банком строку позовної давності для захисту свої прав на дострокове повернення кредиту.

З матеріалів справи вбачається, що у 2008 році відповідачка ОСОБА_1 отримала кредит строком на 10 років, тобто до 11 вересня 2018 року. У зв'язку із невиконанням позичальницею в повній мірі обов'язків по щомісячному погашенню кредиту в сумі 760,12 доларів США у неї виникла прострочена заборгованість, у зв'язку з чим банк скористався своїм правом на дострокове повернення кредитних коштів і у серпні 2013 року подав позов до суду, не пропустивши строк звернення до суду.

Висновки суду першої інстанції про те, що строк позовної давності пропущено банком на підставі п.4.3 кредитного договору (викладеного в новій редакції згідно додаткової угоди № 1 від 29 травня 2009 року), за яким у разі невиконання (неналежного виконання) позичальником обов'язків щодо своєчасного погашення кредиту протягом більше ніж 90 календарних днів, строк користування кредитом вважається таким, що сплив, та позичальник зобов'язаний протягом одного робочого дня погасити кредит в повному обсязі, необгрунтовані.

Суд першої інстанції залишив поза увагою положення ч.1 ст.264 ЦК України згідно якої перебіг строку позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.

Із наданого банком розрахунку вбачається, що кілька останніх платежів на погашення кредиту, кожен на суму 200 доларів, відповідачка здійснила у березні-травні 2013 року, своїми діями визнавши борг, що у свою чергу згідно частин 1 та 3 ст.264 ЦК України перериває строк позовної давності і він починається заново.

Крім того, суд прийшов до помилкового висновку про надання кредиту ОСОБА_1 лише в розмірі 50000 доларів США, а не 50950 доларів. При цьому суд керувався заявою ОСОБА_1 на видачу готівки від 12 вересня 2008 року, де остання зазначила про отримання нею 50000 доларів США готівкою (а.с.18), при цьому суд залишив поза увагою умови п.1.2 договору, який встановив комісію за розрахунки і не врахував, що 950 доларів вираховані банком із суми кредиту як комісія і видачі не підлягають.

Зазначені вище порушення, які допустив суд першої інстанції, призвели до неправильного вирішення спору.

Відповідно до ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права. Норми матеріального права вважаються порушеними або неправильно застосованими, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, або не застосовано закон, який підлягав застосуванню.

З викладених вище підстав колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції не грунтується на матеріалах справи, ухвалене з порушенням норм матеріального права і підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення.

Вирішуючи спір в межах заявлених вимог, колегія суддів вважає, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Згідно ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк зобов'язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити відсотки.

Згідно ст.1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася.

Згідно ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Згідно ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.

Поскільки судом встановлено, що між банком і відповідачкою ОСОБА_1 укладено кредитний договір, за яким позичальниця отримала кошти в розмірі 50950 доларів США, а також встановлено, що відповідачка не виконує передбачені договором обов'язки по внесенню щомісячних платежів, має прострочену заборгованість, суд відповідно до вимог закону (ч.2 ст.1050 ЦК) та умов кредитного договору задовольняє позовні вимоги і достроково стягує з відповідачки на користь банку борг за кредитним договором в розмірі 672847,32 грн., з яких 393265,11 грн. - тіло кредиту, 176018,06 грн. - відсотки, 30302,24 грн. - пеня, 73261,91 грн. - штраф за прострочення сплати мінімального платежу.

Відповідно до положень ст.88 ЦПК України суд покладає на відповідачку судові витрати.

Посилання представника відповідачки на те, що ОСОБА_1 не отримувала кредиту, і не підписувала заяву на видачу готівки від 12 вересня 2008 року, колегія суддів не приймає до уваги як безпідставні. З матеріалів справи вбачається, що 12 вересня 2008 року відповідачка ОСОБА_1 уклала кредитний договір, а пізніше 29 травня 2009 року уклала додаткову угоду до договору. За період до травня 2013 року включно відповідачка ОСОБА_1 здійснила погашення тіла кредиту в розмірі 1748,81 долари США і відсотків в розмірі 8627,98 долари США (а.с.11-12). Отже, послідовність та узгодженість дій відповідачки, в тому числі по підписанню додаткової угоди до кредитного договору в значно пізніший термін, часткове погашення кредиту, свідчить про отримання нею кредитних коштів.

Крім того, такі твердження спростовуються фактом придбання ОСОБА_1 квартири АДРЕСА_1 (для придбання якої і надавався кредит) та передачі даної квартири в іпотеку банку.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 314, 316 ЦПК України, колегія судів, -

в и р і ш и л а:

Апеляційну Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» задоволити.

Рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 22 жовтня 2013 року скасувати і хвалити нове.

Позов задоволити. Стягнути із ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, і/н НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» борг за кредитним договором в розмірі 672847 гривень 32 коп. та судові витрати в розмірі 5161 гривень 50 коп.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з моменту його проголошення.

Головуючий

Судді :