Рішення № 36284808, 18.12.2013, Яготинський районний суд Київської області

Справа № 382/2336/13-ц

2/382/884/13

РІШЕННЯ

Іменем України

18 грудня 2013 року Яготинський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді Кисіль О.А.

при секретарі Твердохліб Г.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Яготин Київської області справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного Акціонерного Товариства ОСОБА_2 «Приватбанк», ОСОБА_3 про визнання кредитного договору та договору застави недійсними та стягнення коштів,

ВСТАНОВИВ:

Позивачка звернулася до Яготинського районного суду з позовною заявою до Публічного Акціонерного Товариства ОСОБА_2 Приватбанк, ОСОБА_3 про визнання кредитного договору та договору застави недійсними та стягнення коштів, в котрій зазначено, що позивачка перебуває у шлюбі з ОСОБА_3, 04 вересня 2006 року. ОСОБА_3 уклав кредитний договір з ПАТ КБ ПриватБанк, за яким отримав 47 435 гривень на купівлю автомобіля, зі сплатою 1,25 %. Того ж дня ОСОБА_3 укладено з ПАТ КБ ПриватБанк договір застави рухомого майна за яким в забезпечення виконання зобовязань за кредитним договором надано в заставу автомобіль DAEWOO Lanos TF 69Y, 2006 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1. Позивачка вважає, що кредитний договір є недійсним, оскільки вона не давала згоди на придбання автомобіля в кредит та не надава згоди на передачу будь-якого майна, що належить їй на праві спільної власності з ОСОБА_3. Крім цього, вона заперечувала проти укладення даного договору та підпис який міститься на кредитному договорі не її. У 2009 році в звязку зі скрутним матеріальним становищем, виникла заборгованість за даним кредитним договором. Також вважає, що під час оформлення кредитного договору та договору застави, порушувалися інтереси родини позивачки через значне погіршення матеріального стану в якому перебувала родина до укладення договорів. Крім цього, банком було підвищено відсоткову ставку за користування кредитом. Враховуючи викладене, позивачка просила, визнати кредитний договір та договір застави недійсними.

В судовому засіданні позивача та її представник підтримали позовні вимоги та позивачка пояснила, що про обставини укладення її чоловіком кредитного договору дізналась невдовзі після його укладення у 2006 році.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти позовних вимог, мотивуючи це тим, що минув строк позовної давності для звернення з даним позовом та відстуні підстави для визнання вказаних договорів недійсними.В судове засідання 18.12.2013 року представник відповідача не зявився, про день та час розгляду справи повідомлений належним чином.

Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не зявився звернувся з заявою про розгляд справи у його відсутність та визнання позову.

Перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, дослідивши докази, суд вважає, що позов до задоволення не підлягає.

Так, в судовому засіданні з договору кредитного договору (а.с. 5-6), копії договору застави рухомого майна (а.с. 7-8), копії графіка погашення кредиту (а.с. 9), копії паспортних даних, копії свідоцтва про шлюб та про народження, копії посвідчення (а.с.10-15), копії трудової книжки (а.с.16-17, 43-47), копії довідки, додатку до договору купівля продажу, меморіального ордеру, квитанції (а.с.18-21, 26-37, 48-51, 73-75), листів, заяв (а.с.21-25, 82-95, 119), розрахунку заборгованості (а.с.42, 110-112), копії зустрічної позовної заяви, апеляційної скарги, рішення суду (а.с.52-64, 96-98, 104-107), копії матеріалів перевірки (а.с.129-146) встановлено, що 04 вересня 2006 року між ОСОБА_3 та ПАТ КБ ПриватБанк, укладено кредитний договір, який підписаний сторонами з наданням згоди позивачки та відповідно до якого ОСОБА_3 надано кошти шляхом перерахування на відкритий у філії Розрахунковий центр ПриватБанку поточний рахунок АФ БровариАвто, Українська автомобільна корпорація в сумі 47435 гривень на наступні цілі: 47435 гривень на купівлю автомобіля, 12333, 10 гривень на сплату страхових платежів, зі строком сплати до 05 вересня 2011 року, зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 1,25 % річних, та ОСОБА_3 зобовязувався до 05 вересня 2011 року погасити надану йому суму в кредит зі сплатою річних відсотків, шляхом сплати чергових платежів впродовж наданого йому строку, тобто до 05 вересня 2011 року.

Відповідно до п. 2.1.1 кредитного договору, банк зобовязується надати кредит шляхом й у межах сум, визначених п. 1.1 даного договору, а також, за умови виконання позичальником умов, передбачених п. 2.2.7 даного договору.

Відповідно до п. 2.2.1 та п. 2.2.2 кредитного договору, позичальник зобовязується використати кредит на цілі, зазначені в п.1.1 даного договору, та сплачувати відсотки за користування кредитом відповідно до п. 1.1, 3.1, 3.2 даного договору. Повну сплату відсотків за користування Кредитом здійснити не пізніше дати фактичного повного погашення кредиту.

04 вересня 2006 року ОСОБА_3 та ПАТ КБ ПриватБанк укладено договір застави рухомого майна, який підписаний сторонами та відповідно до якого заставодавець надає в заставу автомобіль DAEWOO Lanos TF 69Y, 2006 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, де також міститься згода позивачки.

Відповідно до п. 2 договору застави рухомого майна, за цим договором застовою забезпечується виконання зобовязань за кредитним договором від 04 вересня 2006 року укладеного між банком та заставодавцем по поверненню кредиту, наданого у вигляді не поновлювальної кредитної лінії у розмірі 47435 гривень на наступні цілі: 47435 гривень на купівлю автомобіля, 12333, 10 гривень на сплату страхових платежів, зі строком сплати до 05 вересня 2011 року, включно.

ОСОБА_3 проводилося погашення даного кредиту, проте є заборгованість за даним кредитним договором, оскільки ОСОБА_3 та ОСОБА_1 мають незначний дохід.

ОСОБА_3 звертався з зустрічною позовною заявою про визнання недійсним положення кредитного договору в частині підвищення відсоткової ставки по справі за позовом Публічного Акціонерного Товариства ОСОБА_2 «Приватбанк» до ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет застави. Відповідно до рішення Яготинського районного суду Київської області від 6 грудня 2010 року в задоволенні позову Публічного Акціонерного Товариства ОСОБА_2 «Приватбанк» відмовлено та задоволено зустрічний позов ОСОБА_3. Відповідно до рішення Апеляційного суду Київської області від 11 лютого 2011 року, рішення Яготинського районного суду Київської області від 6 грудня 2010 року в частині задоволення зустрічного позову ОСОБА_3 скасовано, та ухвалено в цій частині нове рішення, відповідно до якого в задоволення зустрічного позову ОСОБА_3 відмовлено, а в іншій частині рішення Яготинського районного суду Київської області від 6 грудня 2010 року залишено без змін.

ОСОБА_3 звертався з заявою до НБУ, на яку було надано відповідь. Крім цього, позивачка зверталася з заявою до прокуратури Яготинського району Київської області, та відповідно до проведеної була проведена перевірка. Міститься постанова про відмову в порушенні кримінальної справи.

Згідно ст.526 ЦК України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обовязок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 ЦК України.

Відповідно до ч.3-5 ст.203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними.

Відповідно до ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.1-3, 5, 6 ст.203 цього Кодексу.

Відповідно до ст..257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ст..261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатись про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Так, відносно обґрунтувань представника позивачки та позивача щодо позовних вимог, то дані доводи суд не може прийняти до уваги, оскільки дані твердження спростовуються матеріалами справи, та не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні. Так, відповідно до практики Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13 квітня 2011 року вбачається, що ототожнення правових підстав недійсності правочину з підставами звільнення від відповідальності за порушення зобовязань, що виникли з такого правочину, є помилковим у звязку з тим, що підстави різні за своєю правовою природою та характером правовідносин. Крім цього, відповідно до ст..257 ЦК України позивачкою пропущено строк позовної давності, що підтверджується також її поясненнями та зазначеними обставинами в позовній заяві.

А тому за даних обставин не має підстав для прийняття визнання позову відповідачем ОСОБА_3, а також його письмових пояснень, що містяться в матеріалах перевірки, оскільки він є зацікавленою особою та дані обставини не підтверджуються доказами, що містяться в матеріалах справи.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що вимоги позову до задоволення не підлягають.

Керуючись ст.ст. 10, 60, 212, 209, 212, 218 ЦПК України, ст..ст.203, 215, 261, 257, 526, 625, 1050, 1048 ЦК України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Публічного Акціонерного Товариства ОСОБА_2 «Приватбанк», ОСОБА_3 про визнання кредитного договору та договору застави недійсними та стягнення коштів, відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Київської області шляхом подачі апеляційної скарги через Яготинський районний суд протягом 10 днів з дня його проголошення.

Суддя Кисіль О.А.