Рішення № 36284740, 23.12.2013, Переяславський міськрайонний суд Київської області (до 25.04.2025 - Переяслав-Хмельницький міськрайонний суд Київської області)

Справа № 373/1706/13-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 грудня 2013 року Переяслав-Хмельницький міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючого-судді Реви О.І.

при секретарі Хоменко Н.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Переяслав-Хмельницький цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання права власності,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про розділ спільного майна подружжя. Свої вимоги в процесі розгляду справи неодноразово змінював та уточнював та остаточно просить визнати за ним право власності на ? частину домоволодіння № 7 по вул. Канівській в м. Переяслав-Хмельницький; право власності на ? частину промислового магазину площею 38,5 кв.м по вул. Б.Хмельницького, 65-А в м. Переяслав-Хмельницький; право власності на ? частину промислового магазину з мансардним поверхом площею 93,22 кв.м по вул. Б.Хмельницького, 65-А в м. Переяслав-Хмельницький; право власності на ? частину автомобіля марки «MERCEDES-BENZ S-350», 2003 р.в.; право на ? частину грошових коштів, що знаходяться на банківських рахунках відповідача та на ? частину товарно-матеріальних цінностей відповідача, як підприємця. Також просить стягнути з відповідача ? частину боргу відповідно до рішення Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду від 23.05.12 р. в сумі 57 304 грн. 45 коп. та судові витрати.

Відповідач в заперечення поданого позову звернулася до позивача із зустрічним позовом, в якому просить визнати за нею право на ? частину домоволодіння № 7 по вул. Канівській в м. Переяслав-Хмельницький; стягнути на її користь із відповідача ? частину вартості автомобіля марки «MERCEDES-BENZ S-350», 2003 р.в., визнавши право власності на цей автомобіль за позивачем та стягнути із нього ? частину боргового зобовязання відповідно до рішення Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду від 23.05.12 р.

В судовому засіданні сторони та їх представники позовні вимоги підтримали.

Позивач за первісним позовом свій позов підтримав у повному обсязі, не визнаючи вимог за зустрічним позовом.

Відповідач не визнала позовних вимог за первісним позовом та підтримала свої вимоги, що викладені у зустрічному позові.

Заслухавши пояснення сторін у справі, їх представників, дослідивши наявні письмові докази у справі та покази свідків, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги позивача за первісним позовом та позовні вимоги позивача за зустрічним позовом підлягають частковому задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що у період з 28 лютого 1997 року по 20 серпня 2013 року сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, що підтверджується копією свідоцтва про укладення шлюбу від 28.02.1997 року та копією рішення Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду від 02.08.2013 р. Від цього шлюбу сторони спільних дітей не мають.

За період шлюбу сторони придбали певне майно. Зокрема, 20.03.1999 р. придбали домоволодіння № 7 по вул. Канівській в м. Переяслав-Хмельницький Київської області та 21.09.2009 р. автомобіль марки «MERCEDES-BENZ S-350», реєстраційний номер НОМЕР_1, 2003 року випуску, чорного кольору, типу легковий седан, з обємом двигуна 3500 куб. см. Право власності на це майно було зареєстровано за ОСОБА_1

За нормою ч. 1 ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Частиною другою статті 60 СК України визначено, що вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є обєктом права спільної сумісної власності подружжя.

Таким чином, домоволодіння № 7 по вул. Канівській в м. Переяслав-Хмельницький Київської області та автомобіль марки «MERCEDES-BENZ S-350», реєстраційний номер НОМЕР_1, 2003 року випуску, чорного кольору, типу легковий седан, з обємом двигуна 3500 куб. см. належить сторонам на праві спільної сумісної власності подружжя.

Відповідно до приписів ст. 7 СК України сімейні відносини регулюються цим Кодеком та іншими нормативно-правовими актами. Тобто, до правовідносин між сторонами слід застосовувати відповідні норми ЦК України, що регулюють особисті майнові відносини осіб та право власності.

Сторони мають право відповідно до вимог ст. 69 СК України на поділ майна і розмір їх часток у цьому майні, за нормою ч. 1 ст. 70 СК України, є рівним, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. Сторони не заявляли вимоги про поділ (розділ) майна в натурі, а лише просили визнати за ними право на ? частину спільного майна подружжя.

Право спільної власності регулюється нормами глави 26 ЦК України. Відповідно до ч. 3 ст. 368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

За нормою частини першої статті 370 ЦК України сторони мають право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній сумісній власності. Такої вимоги сторони в суді не заявляли. Натомість просили визначити їх частку у спільному сумісному майні подружжя.

За приписами ст. ст. 355, 356, 357 та 372 ЦК України суд дійшов до висновку, що за сторонами слід визнати право спільної часткової власності (по ? частині за кожним) на домоволодіння № 7 по вул. Канівській в м. Переяслав-Хмельницький Київської області та автомобіль марки «MERCEDES-BENZ S-350», реєстраційний номер НОМЕР_1, 2003 року випуску, чорного кольору, типу легковий седан, з обємом двигуна 3500 куб. см.

Стосовно вимоги позивача за первісним позовом про визнання за ним права власності на ? частину промислового магазину площею 38,5 кв.м по вул. Б.Хмельницького, 65-А в м. Переяслав-Хмельницький та права власності на ? частину промислового магазину з мансардним поверхом площею 93,22 кв.м по вул. Б.Хмельницького, 65-А в м. Переяслав-Хмельницький суд встановив наступне.

10 червня 2003 року відповідач ОСОБА_2 була зареєстрована як фізична особа-підприємець, що підтверджується копією свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи підприємця, а також іншими документами, що посвідчують заняття нею підприємницькою діяльністю.

03.12.04 р. ОСОБА_2 було видано Свідоцтво про право власності на нерухоме майно, а саме: нежитлову будівлю по вул. Б.Хмельницького, 65-А в м. Переяслав-Хмельницький, загальною площею 38,50 кв.м, як промисловий магазин. В цей же день було внесено відповідні відомості до Реєстру права власності на нерухоме майно і сформовано витяг про реєстрацію права власності на це нерухоме майно.

Відповідно до рішення Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 01.02.08 р. за ОСОБА_2 було визнано право власності на самочинно збудоване майно: промисловий магазин, загальною площею 93,22 кв.м., який розташований по вул. Б.Хмельницького, 65-А в м. Переяслав-Хмельницький Київської області та зобовязано Переяслав-Хмельницьке бюро технічної інвентаризації провести реєстрацію права власності на цей промисловий магазин та виготовити відповідну технічну документацію.

19.02.08 р. ОСОБА_2 було видано витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно, а саме: нежитлову будівлю по вул. Б.Хмельницького, 65-А в м. Переяслав-Хмельницький Київської області відповідно до вищевказаного рішення суду.

Із змісту копій свідоцтва платника єдиного податку від 11.09.12 р., рішення Переяслав-Хмельницької міської ради від 22.09.05 р., договору оренди землі від 12.04.11 р. та договору на надання послуг з водопостачання та водовідведення від 26.01.10 р. можна прийти до висновку, що вищевказаний промисловий магазин використовується ОСОБА_2, як фізичною особою-підприємцем і належить їй як фізичній особі-підприємцю.

Ця обставина також підтверджується показами свідків ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8

Покази свідків ОСОБА_9, ОСОБА_10 та ОСОБА_11 підтверджують факт будівництва спірного промислового магазину (обох його частин) і не впливають на суть та зміст позовних вимог.

За приписами ст. ст. 57, 61 СК України та ст. 52 ЦК України майно фізичної особи-підприємця не є обєктом спільної сумісної власності подружжя. За таких обставин, це майно не може бути розділене між подружжям як майно подружжя. Позивач за первісним позовом ОСОБА_1, має право тільки на частку одержаних доходів від діяльності відповідача ОСОБА_2, як фізичної особи-підприємця. Натомість він такої вимоги не заявляв. Тому вимоги позивача в цій частині є безпідставними та задоволенню не підлягають.

Стосовно вимоги про визнання за позивачем права на ? частину грошових коштів, що знаходяться на банківських рахунках відповідача та на ? частину товарно-матеріальних цінностей відповідача, як підприємця, суд виходить з наступного.

Відповідно до пункту 14.1.56 статті 14 Податкового Кодексу України доходи загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі у виключній (морській) економічній зоні, так і за її межами.

Відповідач ОСОБА_2, як підприємець, обрала спрощену систему оподаткування і є платником єдиного податку в розмірі 5% від провадження господарської діяльності. Відповідно до підрозділу 8 Розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України з 01.01.11 р. до внесення відповідних змін до розділу XIV ПК України в частині оподаткування субєктів малого бізнесу вона не є платником податку на доходи фізичних осіб. Застосування до неї положень ст. 177 ПК України неможливе.

За таких обставин, вимога позивача про визнання за ним права на ? частину грошових коштів, що знаходяться на банківських рахунках відповідача та на ? частину товарно-матеріальних цінностей відповідача, як підприємця не є вимогою про визнання права на частку від одержаних ОСОБА_2, як підприємцем, доходів, а тому не підлягає до задоволення за недоведеністю вимог.

Стосовно вимоги сторін про стягнення ? частини боргу відповідно до рішення Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 23.05.02 р. в сумі 57 304 грн. 45 коп. на свою користь, що була заявлена обома сторонами, як за первісним так і за зустрічним позовом, суд дійшов до такого висновку.

Відповідно до ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обовязковими до виконання на всій території України. За нормою ч. 3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Рішенням Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 23.05.12 р. позов ПАТ «Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2, ОСОБА_1 про стягнення боргу було задоволено і стягнуто із ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь цього банку 114 608 грн. 90 коп. боргу та 1398 грн. 52 коп. судового збору солідарно.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 544 ЦК України боржник, який виконав солідарний обовязок, має право на зворотну вимогу (регрес) до кожного з решти солідарних боржників у рівній частці, якщо інше не встановлено договором або законом, за вирахуванням частки, яка припадає на нього. Таких обставин ні ОСОБА_1, як позивач за первісним позовом, ні ОСОБА_2, як позивач за зустрічним позовом в судовому засіданні не довели. За таких підстав така їх вимога є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

Стосовно зустрічної вимоги ОСОБА_2 про стягнення з ОСОБА_1 на її користь ? частини вартості спірного автомобіля в розмірі 90 000 грн., суд виходить з наступного. Дійсно, автомобіль є річчю неподільною і належить сторонам на праві спільної сумісної власності. За правилами ст. ст. 364, 370 ЦК України виділення одному із співвласників частки із майна, що є у спільній сумісній власності можливе у випадку, якщо річ є неподільною. Суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду. Таких обставин в суді не встановлено. Позивач ОСОБА_1 не просив вирішити долю спірного автомобіля таким чином, а відповідач ОСОБА_2, як позивач за зустрічним позовом, ставила свою позовну вимогу про стягнення половини вартості спірного автомобіля не із себе, а з позивача за первісним позовом. Вимоги про припинення права на спірний автомобіль будь-кого із співвласників в судовому засіданні заявлено не було.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 підлягають частковому задоволенню лише відносно визнання за ними права власності на спірне домоволодіння та автомобіль. ОСОБА_12 позовних вимог задоволенню не підлягають з підстав, що встановлені судом вище.

Сторонами при зверненні до суду було сплачено судовий збір за максимальними ставками, виходячи з суми позову.

Відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Позовні вимоги обох сторін були задоволені частково відносно одного і того ж майна, такого ж роду, виду, якості та вартості. ОСОБА_12 вимог залишена без задоволення. Тому, суд приходить до висновку, що понесені ними судові витрати слід віднести повністю на їх рахунок.

Враховуючи вищевикладене, керуючись вимогами ст.ст. 7,57, 60,61,69,70 СК України, ст. 52,355-357,364,368,370,372,544 ЦК України, ст. 14 та п. 8 розділу ХХ ПК України, згідно 10, 11,15, 60, 61,88, 212-215 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на ? частину домоволодіння № 7 по вул. Канівській в м. Переяслав-Хмельницький Київської області.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на ? частину автомобіля марки «MERCEDES-BENZ S-350», реєстраційний номер НОМЕР_1, 2003 року випуску, чорного кольору, типу легковий седан, з обємом двигуна 3500 куб. см.

У задоволенні решти вимог відмовити.

Зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання права власності задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_2 право власності на ? частину домоволодіння № 7 по вул. Канівській в м. Переяслав-Хмельницький Київської області.

У задоволенні решти вимог відмовити.

Понесені сторонами судові витрати віднести на їх рахунок.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Апеляційного суду Київської області через Переяслав-Хмельницький міськрайонний суд протягом десяти днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Виготовлення повного тексту рішення вчинено 23.12.13 р.

Суддя ОСОБА_12