Рішення № 36284124, 13.12.2013, Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 369/2925/13-ц

Провадження № 2/369/1801/13

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13.12.2013 року Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі головуючої судді Ковальчук Л.М., при секретарі Рябець А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Банк «Таврика» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, третя особа ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором і звернення стягнення на майно, за зустрічним позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Банк Таврика», третя особа ОСОБА_1, про визнання недійсним договору іпотеки від 28 грудня 2007 року, за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Банк Таврика», третя особа ОСОБА_2, про визнання недійсним додатку № 4 до кредитного договору № 711-Ф від 12 квітня 2011 року та зобов»язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2013 року позивач ОСОБА_4 акціонерне товариство «Банк «Таврика» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2, третя особа ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором і звернення стягнення на майно, посилаючись на те, що 28 грудня 2007 року між Акціонерним банком «Таврика», правонаступником якого є ОСОБА_4 акціонерне товариство «Банк Таврика», та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 711-Ф, відповідно до умов якого позичальнику ОСОБА_1 був наданий кредит в розмірі 713 230,00 гривень, з процентною ставкою 19,5 % річних та строком користування кредитними коштами до 27 грудня 2017 року. Цільове використання кредитних коштів- для будівництва будинку.

В подальшому між банком та ОСОБА_1 були укладені додаткові угоди до кредитного договору, а саме: додаткова угода № 1 від 02.06.2008 року, в якій змінювався п. 1.2 кредитного договору, згідно якого позичальник сплачує 20 % процентів річних від суми наданого кредиту та встановлювався новий графік погашення кредиту згідно додатку № 2. Додатковою угодою № 2 від 31.10.2008 року - змінювався п. 1.2 кредитного договору, згідно якого позичальник сплачує 23 % процентів річних від суми наданого кредиту та встановлений новий графік погашення кредиту згідно додатку № 3 до кредитного договору. Згідно умов додаткової угоди № 3 від 12.07.2011 року переносилась сплата заборгованості за процентами згідно графіку погашення- додаток № 4 до кредитного договору.

Видача банком кредитних коштів відповідно до умов п. 2.1.2 кредитного договору здійснювалась шляхом видачі готівки з каси банку або безготівковим перерахуванням, за реквізитами, наданими позичальником.

Факт видачі цих кредитних коштів підтверджується випискою (роздруківкою) з позичкового рахунку позичальника та відповідно заявками на видачу кредиту в рахунок кредитної лінії (заявки та меморіальні валютні ордери додаються).

Банк виконав свої зобов'язання за кредитним договором перед ОСОБА_1 в повному обсязі.

З метою забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_1 за кредитним договором з усіма змінами та доповненнями до нього, між АТ «БАНК «ТАВРИКА» та ОСОБА_2, майновим поручителем був укладений договір іпотеки від 28 грудня 2007 року, нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5 та зареєстрованого в реєстрі за номером 3679, заборона відчуження за № від 28.12.2007 року, відповідно до якого майновим поручителем було передано у іпотеку нерухоме майно, а саме: земельна ділянка, що знаходиться за адресою: Київська область, Києво-Святошинський р-н с. Петрушки, пров. Гайовий, та належить майновому поручителю на праві власності, що підтверджується Державним актом на право власності на землю ІІ-КВ №002036, виданого Петрушківською сільською радою, Києво-Святошинського району, Київської області 20.10.2001 року на підставі рішення виконкому Петрушківської сільської ради народних депутатів від 27.01.2001 року №8/5, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право власності на землю за №713, загальною площею земельної ділянки 0,1943 гектарів в межах згідно з планом передана для будівництва і обслуговування житлового будинку і господарських будівель.

Згідно Висновку оцінювача про вартість земельної ділянки, виданого ТОВ «ІНВЕСТКОН» від 12.11.2007 року, вартість земельної ділянки становить - 1 018 900,00 грн.

Незважаючи на прийняті банком заходи по добровільному погашенню боргу, зобов'язання за кредитним договором ОСОБА_1 не виконуються. Не погашається заборгованість за кредитом згідно встановленого графіку та не сплачуються відсотки за користування кредитними коштами. Згідно умов п. 6.2 кредитного договору за несвоєчасне погашення заборгованості по кредиту та процентах передбачена відповідальність позичальника у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення, від простроченої суми за кожен день прострочення.

Враховуючи положення п. 5.2. кредитного договору, укладеного з ОСОБА_1, відповідно до якого кредит, наданий кредитором, забезпечується також всім майном та коштами позичальника, на які може бути звернено стягнення в порядку встановленому законодавством України, банк набув законного права в судовому порядку вимагати стягнення суми заборгованості за кредитним договором № 711 -Ф від 28.12.2007 року, яка станом на 26 березня 2013 року становить: строкова заборгованість по кредиту-520 434,80 грн., прострочена заборгованість по кредиту складає-18 000,00 грн., строкова заборгованість по процентам складає- 22 237,78 грн., прострочена заборгованість по процентам складає- 26 320,81 грн., заборгованість по сплаті пені по простроченому кредиту складає - 715,06 грн., заборгованість по сплаті пені по простроченим процентам складає -1 493.04 грн. Загальна заборгованість за кредитним договором № 711-Ф від 28.12.2007 року складає - 589 201,49 грн.

Умови кредитного договору ОСОБА_1 не виконує, банком неодноразово направлялися боржнику і майновому поручителю іпотекодавцю повідомлення з вимогою погашення боргу за кредитним договором, вимоги банку ні позичальником, ні іпотекодавцем не виконані.

Правом банку є дострокове стягнення з ОСОБА_1 суми боргу, в тому числі шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, згідно умов п. 2.2.5 кредитного договору та п. 6.2 договору іпотеки у разі несплати позичальником банку будь-якої суми у строк і порядку, як це встановлено в кредитному договорі. Такі умови договору не суперечать чинному законодавству України та надають право банку - іпотекодержателю у разі невиконання боржником основного зобов'язання задовольнити свої вимоги шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Згідно постанови Національного банку України «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Банк «Таврика» від 20 березня 2013 року № 97 запроваджено процедуру ліквідації банку.

Враховуючи викладене, позивач ПАТ «Банк «Таврика» просив стягнути солідарно з ОСОБА_6, ОСОБА_2 на користь ПАТ «Банк «Таврика» суму заборгованості за Кредитним договором № 711-Ф від 28.12.2007 року, нараховану станом на 26 березня 2013 року: строкова заборгованість по кредиту - 520 434,80 грн., прострочена заборгованість по кредиту 18 000,00 грн., строкова заборгованість по процентам складає 22 237,78 грн., прострочена заборгованість по процентам складає 26 320,81 грн., заборгованість по сплаті пені по простроченому кредиту складає 715,06 грн., заборгованість по сплаті пені по простроченим процентам 1 493,04 грн.

Загальна заборгованість по Кредитному договору № 711-Ф від 28 грудня 2007 року складає 589 201,49 грн. за рахунок належного ОСОБА_1 всього майна на яке може бути звернено стягнення в порядку, встановленому законодавством України, а також за рахунок заставного майна, що належить ОСОБА_2, а саме: земельної ділянки, що знаходиться за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Петрушки, пров. Гайовий, та належить ОСОБА_2 майновому поручителю на праві власності, що підтверджується Державним актом на право власності на землю ІІ-КВ №002036, виданого Петрушківською сільською радою, Києво- Святошинського району Київської області 20.10.2001 року на підставі рішення виконкому Петрушківської сільської ради народних депутатів від 27.01.2001 року № 8/5, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право власності на землю за № 13, загальною площею земельної ділянки 0,1943 гектарів в межах згідно з планом передана для будівництва і обслуговування житлового будинку і господарських будівель, шляхом продажу майна на прилюдних торгах в межах процедури виконавчого провадження за початковою ціною, що буде встановлена на підставі оцінки суб'єкту оціночної діяльності в процедурі виконавчого провадження відповідно до Закону України «Про виконавче провадження».

У квітні 2013 року позивач ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічною позовною заявою до ПАТ «Банк Таврика», третя особа ОСОБА_1, про визнання недійсним договору іпотеки від 28 грудня 2007 року, посилаючись на те, що 28 грудня 2007 року між Акціонерним банком «Таврика», правонаступником якого є ОСОБА_4 акціонерне товариство «Банк «Таврика», та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 711-Ф.

Відповідно до умов п. 1.1. кредитного договору банк надав позичальнику споживчий кредит в сумі 713230,00 грн., терміном з 28 грудня 2007 року до 27 грудня 2017 року включно.

Відповідно до умов п. 1.2. Договору позичальник сплачує 19.50 % процентів річних від суми наданого кредиту.

Згідно умов п. 5.1. Договору забезпеченням своєчасного повернення кредиту, сплати процентів за користування кредитом, а також можливої неустойки (пені та штрафів), згідно даного договору є: іпотека земельної ділянки за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Петрушки, пров. Гайовий, згідно договору іпотеки від 28.12.2007 року, посвідченого нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5, зареєстрованого в реєстрі та належить ОСОБА_2, згідно іпотечного договору від 28 грудня 2007 року.

Між банком та позичальником було укладено додаткові угоди до кредитного договору, а саме: додаткова угоду № 1 від 02.06.2008 року - змінювався п. 1.2. кредитного договору, згідно якого позичальник сплачує 20 % процентів річних від суми наданого кредиту та встановлювався новий графік погашення кредиту згідно додатку № 2. Додатковою угодою № 2 від 31.10.2008 року змінювався п. 1.2. кредитного договору, згідно якого позичальник сплачує 23 % процентів річних від суми наданого кредиту та встановлювався новий графік погашення кредиту згідно додатку № 3 до кредитного договору. Додатковою угодою № 3 від 12.07.2011 року переносилась сплата заборгованості за процентами згідно графіку погашення-Додаток № 4 до кредитного договору. Відповідних змін до договору іпотеки від 28 грудня 2007 року та додаткових угод до іпотечного договору він не підписував.

Представники банку, що укладали та підписували даний договір, не мали службових повноважень на укладення та підписання даного договору саме в такій редакції і саме на таких умовах, довіреність, статут, положення про філію, на підставі яких вони діяли, їм таких повноважень не надавали. Відповідно до ч. 2 ст. 203 Цивільного кодексу України, особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Фактично підписання представниками банку даного договору в такій редакції і на таких умовах є суттєвим перевищенням службових повноважень, що стало результатом настання негативних наслідків для ОСОБА_2.

Відповідно до вимог ч. 5 ст. 49 ЗУ «Про банки і банківську діяльність» банк зобов'язаний при наданні кредитів додержуватись основних принципів кредитування, у тому числі перевіряти кредитоспроможність позичальників та наявність забезпечення кредитів, додержуватись встановлених Національним банком України вимог щодо концентрації ризиків.

Подальше виконання договору іпотеки на умовах, що діють на даний час, є порушенням одного із принципів цивільно-правових відносин, які закріплені у статті 3 Цивільного кодексу України - принципу справедливості. Такі умови договору іпотеки є несправедливими, так як всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотне порушення договорених прав та обов'язків на шкоду іпотекодавця - майнового поручителя по кредитному договору № 711-Ф.

Він не був повністю проінформований з приводу кредитного договору, не був попереджений працівниками банку про ризики, які можуть настати в результаті підписання даного договору, не міг реально оцінити правові наслідки, які настали в результаті підписання даного договору.

Враховуючи викладене, ОСОБА_2 просив визнати недійсним договір іпотеки, укладеного між ним та Акціонерним банком «Таврика».

Ухвалою суду від 22 травня 2013 року судом зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 прийнято спільного розгляду з первісним позовом ПАТ «Банк «Таврика» до ОСОБА_1, і об»єднано в одне провадження.

Ухвалою суду від 06 червня 2013 року залучено до участі в справі в якості третьої особи ОСОБА_3.

У травні 2013 року третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, ОСОБА_3, звернулась до суду з позовною заявою до ПАТ «Банк «Таврика», ОСОБА_2, приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5, про визнання недійсним договору іпотеки від 28 грудня 2007 року, виключення записів з реєстру іпотек та реєстру заборон відчуження об»єктів нерухомого майна.

Ухвалою суду від 23 вересня 2013 року позовну заяву третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору, ОСОБА_3 до ПАТ «Банк «Таврика», ОСОБА_2, приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5 про визнання недійсним договору іпотеки від 28 грудня 2007 року, виключення записів з реєстру іпотек та реєстру заборон відчуження об»єктів нерухомого майна, залишено без розгляду на підставі вимог п. 3 ч. 1, ч. 2 ст. 207 ЦПК України.

У жовтні 2013 року позивач (відповідач за зустрічним позовом ОСОБА_2М.) ПАТ «Банк «Таврика» уточнив позовні, посилаючись на те, що в період з дати подання позовної заяви від 29 березня 2013 року станом на кінець дня 22 жовтня 2013 року ОСОБА_1 було частково погашено заборгованість за кредитним договором № 711-Ф від 28 грудня 2007 року в загальному розмірі 56 000 грн..

Враховуючи викладене, позивач ПАТ «Банк «Таврика» просив стягнути солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_2 суму заборгованості, яка станом на 22 жовтня 2013 року становить 533 201 грн. 49 коп., з яких строкова заборгованість по кредиту на 22 жовтня 2013 року складає 0,00 грн., прострочена заборгованість по кредиту на 22 жовтня 2013 року складає 529 255,66 грн., строкова заборгованість по процентам на 22 жовтня 2013 року складає 0,00 грн., прострочена заборгованість по процентам на 22 жовтня 2013 року складає 1 737,73 грн., заборгованість по сплаті пені по простроченому кредиту на 22 жовтня 2013 року складає 715,06 грн., заборгованість по сплаті пні по простроченим процентам на 22 жовтня 2013 року складає 1493 грн. 04 коп., за рахунок всього належного ОСОБА_1 на праві власності майна, на яке може бути звернено стягнення в порядку, встановленому законодавством України, а також за рахунок заставного майна, яке належить ОСОБА_2, а саме: земельної ділянки, що знаходиться за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Петрушки, пров. Гайовий, та належить ОСОБА_2 на праві власності, що підтверджується Державним актом на праві власності на землю ІІ-КВ №002036, виданого Петрушківською сільською радою Києво-Святошинського району Київської області 20.10.2001 року на підставі рішення виконкому Петрушківської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області 20 жовтня 2001, передана для будівництва і обслуговування житлового будинку і господарських будівель, шляхом продажу на прилюдних торгах в межах процедури виконавчого провадження за початковою ціною, що буде встановлена на підставі оцінки суб'єкта оціночної діяльності в процедурі виконавчого провадження відповідно до Закону У країни «Про виконавче провадження».

У жовтні 2013 року ОСОБА_1 звернулась із зустрічним позовом до ПАТ «Банк Таврика», третя особа ОСОБА_2, про визнання недійсним додатку № 4 до кредитного договору № 711-Ф від 12 квітня 2011 року та зобов»язання вчинити певні дії, посилаючись на те, що 28 грудня 2007 року між Акціонерним банком «Таврика», правонаступником якого є ОСОБА_4 акціонерне товариство «Банк Таврика», та ОСОБА_1 з іншої сторони, був укладений кредитний договір № 711-Ф.

Згідно умов п. 1.1. вказаного кредитного договору банк надає споживчий кредит в сумі 713230,00 грн., терміном з 28 грудня 2007 року до 27 грудня 2017 року.

Відповідно до умов п. 1.2. Договору позичальник сплачує 19.50 % процентів річних від суми наданого кредиту.

Між банком та позичальником були укладені додаткові угоди до кредитного договору, а саме додаткову угоду № 1 від 02.06.2008 року - змінювався п. 1.2. Кредитного договору, згідно якого позичальник сплачує 20 % процентів річних від суми наданого кредиту та встановлювався новий графік погашення кредиту згідно додатку № 2; додатковою угодою № 2 від 31.10.2008 року змінювався п. 1.2. кредитного договору, згідно якого позичальник сплачує 23 % процентів річних від суми наданого кредиту та встановлювався новий графік погашення кредиту згідно додатку № 3 до кредитного договору, додатковою угодою № 3 від 12 липня 2011 року переносилась сплата заборгованості за процентами згідно графіку погашення додаток № 4 до кредитного договору.

Додаток № 4 до кредитного договору № 711-Ф вона не підписувала, про що свідчить відсутність її підпису на даному додатку.

Подальше виконання кредитного договору № 711-Ф від 28 грудня 2007 року на умовах, що діють на даний час, є порушенням одного із принципів цивільно-правових відносин, які закріплені у статті 3 Цивільного кодексу України - принципу справедливості. Такі умови кредитного договору є несправедливими, так як всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотне порушення договорених прав та обов'язків на шкоду позичальника кредитного договору № 711-Ф від 28 грудня 2007 року.

Вона не була повністю проінформована з приводу додатку № 4 до кредитного договору № 711-Ф від 28 грудня 2007 року, не була попереджена працівниками банку про ризики, які можуть настати в результаті підписання даного договору, та не могла реально оцінити правові наслідки, які настали в результаті підписання даного договору.

Враховуючи вищевикладене, ОСОБА_1 просила визнати недійсним додаток № 4 до кредитного договору № 711-Ф від 12 квітня 2011 року та зобовязати ПАТ «Банк «Таврика» виконати умови кредитного договору № 711-Ф від 12 квітня 2011 року в редакції, яка була підписана нею.

Ухвалою суду від 23 жовтня 2013 року зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 прийнято до спільного розгляду з первісним позовом ПАТ «Банк «Таврика», зустрічним позовом ОСОБА_2 і об»єдано в одне провадження.

У судовому засіданні представник позивача (відповідача за зустрічними позовами) Публічного акціонерного товариства «Банк «Таврика» позов підтримав і просив його задовольнити, зустрічні позови ОСОБА_2 і ОСОБА_1 не визнав і заперечував проти їх задоволення.

У судовому засіданні представник позивачів за зустрічними позовами ОСОБА_2 і ОСОБА_1 (відповідачів за позовом Публічного акціонерного товариства «Банк «Таврика») зустрічні позови підтримав і просив їх задовольнити, позов ПАТ «Банк «Таврика» не визнав і заперечував проти його задоволення.

У судове засіданні третя особа ОСОБА_3 не з»явилась, про дату, час і місце розгляду справи повідомлялась належним чином, причини неявки суду невідомі.

Суд, заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, зясувавши дійсні обставини та давши оцінку зібраним в справі доказам, дійшов висновку, що позов Публічного акціонерного товариства «Банк «Таврика» підлягає задоволенню частково, у задоволенні зустрічних позовів ОСОБА_1 і ОСОБА_2 слід відмовити з наступних підстав.

Судом встановлено, що 28 грудня 2007 року між Акціонерним банком «Таврика», правонаступником якого є ПАТ «Банк «Таврика», і ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 711-Ф, відповідно до умов п. 1.1. якого банк надав позичальнику ОСОБА_1 споживчий кредит в сумі 713230 грн. терміном з 28 грудня 2007 року до 27 грудня 2017 року включно.

Згідно умов п. 1.2. кредитного договору позичальник ОСОБА_1 сплачує 19,50% річних від суми наданого кредиту.

Згідно умов п. 1.3. кредитного договору цільове використання кредиту: будівництво будинку.

Відповідно до умов п. п. 2.1.1.-2.1.4. кредитного договору банк зобов»язаний відповідно до вимог Інструкції НБУ № 492 від 12 листопада 2003 року (із змінами) «Про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній валюті» відкрити позичковий рахунок для отримання кредиту; Надати споживчий кредит з позичкового рахунку № 2203 7 5013535 в АБ «Таврика», МФО 300788, шляхом видачі готівки з каси банку або безготівковим перерахуванням, за реквізитами, наданими позичальником; Закриття рахунку здійснюється банком після повного виконання позичальником зобов»язань за кредитним договором; Надавати позичальнику консультаційні послуги з питань виконання цього договору.

Згідно умов п. п. 2.2.5. кредитного договору банк має право стягнути достроково з позичальника ОСОБА_1, в тому числі шляхом звернення стягнення на предмет застави, фактичну суму заборгованості за кредитом, що залишилась, та процентами, які підлягали сплаті за цим договором, при порушенні позичальником будь-яких з умов цього договору та/або умов договору застави заставодавцем, зокрема, при одноразовому простроченні сплати процентів та/або кредиту. При цьому строк повернення кредитних коштів вважається таким, що настав, а вся заборгованість за цим договором підлягає сплаті на десятий календарний день від дати прострочення позичальником будь-якої частини грошового зобов»язання за цим договором.

Відповідно до умов п. п. 2.2.6. кредитного договору банк має право при змінах законодавства України, нормативних актів НБУ, кредитної політики та порядку користування, умов придбання банком кредитних ресурсів, вносити зміни в цей договір, про що позичальнику направляється письмове повідомлення з проектом додаткової угоди. У разі, якщо позичальник не уклав відповідну додаткову угоду з банком на протязі двадцяти календарних днів з моменту отримання повідомлення банку, строк повернення кредитних коштів вважається таким, що настав, а вся заборгованість за договором підлягає сплаті на двадцять перший календарний день після отримання позичальником повідомлення банку про внесення змін. Зміна процентної ставки за користування кредитом здійснюється у випадках настання події, незалежної від волі сторін договору, як має безпосередній вплив на вартість кредитних ресурсів банку, як-то: зміна облікової ставки НБУ, придбання банком кредитних ресурсів тощо. Укладення Додаткової угоди до кредитного договору про зміну процентної ставки здійснюється в порядку, зазначеному в цьому пункті.

Згідно умов п. п. 3.1.3 кредитного договору позичальник ОСОБА_1 зобов»язана повернути кредит та сплатити проценти за користування ним згідно розділу 4 цього договору.

Відповідно до умов п. 4.4. кредитного договору погашення кредиту та процентів за користування ним здійснюється позичальником згідно Додатку № 1 до цього договору шляхом внесення готівки в касу банку або перерахування коштів з поточного рахунку позичальника, а також іншими способами, що передбачені чинним законодавством та цим договором.

Згідно умов п. 4.5. кредитного договору погашення кредиту та процентів за користування ним здійснюється в валюті отриманого кредиту.

Відповідно до умов п. 4.6. кредитного договору при здійсненні платежів позичальник в першу чергу сплачує проценти за користування кредитом, потім заборгованість за кредитом, в останню чергу погашаються нараховані штрафні санкції (якщо існують). При сплаті позичальником заборгованості в іншому порядку, банк має право самостійно розподілити сплачену суму і направити на погашення боргу відповідно цього пункту.

В подальшому між банком та ОСОБА_1 були укладені додаткові угоди до кредитного договору, а саме: додаткова угода № 1 від 02.06.2008 року, в якій змінювався п. 1.2 кредитного договору, згідно якого позичальник сплачує 20 % процентів річних від суми наданого кредиту та встановлювався новий графік погашення кредиту згідно додатку № 2. Додатковою угодою № 2 від 31.10.2008 року - змінювався п. 1.2 кредитного договору, згідно якого позичальник сплачує 23 % процентів річних від суми наданого кредиту та встановлений новий графік погашення кредиту згідно додатку № 3 до кредитного договору. Згідно умов додаткової угоди № 3 від 12.07.2011 року переносилась сплата заборгованості за процентами згідно графіку погашення додаток № 4 до кредитного договору.

Видача банком кредитних коштів відповідно до умов п. 2.1.2 кредитного договору здійснювалась шляхом видачі готівки з каси банку або безготівковим перерахуванням, за реквізитами, наданими позичальником.

Факт видачі цих кредитних коштів підтверджується випискою (роздруківкою) з позичкового рахунку позичальника та відповідно заявками на видачу кредиту в рахунок кредитної лінії (заявки та меморіальні валютні ордери додано).

Банк виконав свої зобов'язання за кредитним договором перед ОСОБА_1 в повному обсязі.

З метою забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_1 за кредитним договором з усіма змінами та доповненнями до нього, між АТ «БАНК «Таврика» та ОСОБА_2, як майновим поручителем, був укладений договір іпотеки від 28 грудня 2007 року, нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5 та зареєстрованого в реєстрі за номером 3679, заборона відчуження за № від 28.12.2007 року, відповідно до якого майновим поручителем було передано у іпотеку нерухоме майно, а саме: земельна ділянка, що знаходиться за адресою: Київська область, Києво-Святошинський р-н с. Петрушки, пров. Гайовий, та належить майновому поручителю на праві власності, що підтверджується Державним актом на право власності на землю ІІ-КВ №002036. виданого Петрушківською сільською радою, Києво-Святошинського району, Київської області 20.10.2001 року на підставі рішення виконкому Петрушківської сільської ради народних депутатів від 27.01.2001 року №8/5, зареєстрованого в книзі записів державних актів на право власності на землю за №713, загальною площею земельної ділянки 0,1943 гектарів в межах згідно з планом передана для будівництва і обслуговування житлового будинку і господарських будівель.

Згідно Висновку оцінювача про вартість земельної ділянки, виданого ТОВ «ІНВЕСТКОН» від 12.11.2007 року вартість земельної ділянки становить - 1 018 900,00 грн.

Незважаючи на прийняті банком заходи по добровільному погашенню боргу, зобов'язання за кредитним договором ОСОБА_1 не виконуються. Не погашається заборгованість за кредитом згідно встановленого графіку та не сплачуються відсотки за користування кредитними коштами. Згідно умов п. 6.2 кредитного договору за несвоєчасне погашення заборгованості по кредиту та процентах передбачена відповідальність позичальника у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення, від простроченої суми за кожен день прострочення.

Враховуючи положення п. 5.2. Кредитного договору, укладеного з ОСОБА_1, відповідно до якого кредит, наданий кредитором, забезпечується також всім майном та коштами позичальника, на які може бути звернено стягнення в порядку, встановленому законодавством України, банк набув законного права в судовому порядку вимагати стягнення суми заборгованості за кредитним договором № 711 -Ф від 28.12.2007 року, яка станом на 26 березня 2013 року становить: строкова заборгованість по кредиту 520 434,80 грн., прострочена заборгованість по кредиту складає 18 000,00 грн., строкова заборгованість по

процентам складає 22 237,78 грн., прострочена заборгованість по процентам складає 26 320,81 грн., заборгованість по сплаті пені по простроченому кредиту складає - 715,06 грн., заборгованість по сплаті пені по простроченим процентам складає -1 493.04 грн. Загальна заборгованість за Кредитним договором № 711-Ф від 28.12.2007 року складає 589 201,49 грн.

Умови кредитного договору ОСОБА_1 не виконуються, банком неодноразово направлялися боржнику і майновому поручителю іпотекодавцю повідомлення з вимогою погашення боргу за кредитним договором. Вимоги банку ні позичальником, ні іпотекодавцем не виконані.

ПАТ «Банк «Таврика» просив стягнути солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_2 суму заборгованості, яка станом на 22 жовтня 2013 року становить 533 201 грн. 49 коп., з яких строкова заборгованість по кредиту на 22 жовтня 2013 року складає 0,00 грн., прострочена заборгованість по кредиту на 22 жовтня 2013 року складає 529 255,66 грн., строкова заборгованість по процентам на 22 жовтня 2013 року складає 0,00 грн., прострочена заборгованість по процентам на 22 жовтня 2013 року складає 1 737,73 грн., заборгованість по сплаті пені по простроченому кредиту на 22 жовтня 2013 року складає 715,06 грн., за рахунок всього належного ОСОБА_1 на праві власності майна, на яке може бути звернено стягнення в порядку, встановленому законодавством України, а також за рахунок заставного майна, яке належить ОСОБА_2, а саме: земельної ділянки, що знаходиться за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Петрушки, пров. Гайовий, та належить ОСОБА_2 на праві власності, що підтверджується Державним актом на праві власності на землю ІІ-КВ №002036, виданого Петрушківською сільською радою Києво-Святошинського району Київської області 20.10.2001 року на підставі рішення виконкому Петрушківської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області 20 жовтня 2001 року, передана для будівництва і обслуговування житлового будинку і господарських будівель, шляхом продажу квартири на прилюдних торгах в межах процедури виконавчого провадження за початковою ціною, що буде встановлена на підставі оцінки суб'єкта оціночної діяльності в процедурі виконавчого провадження відповідно до Закону України «Про виконавче провадження».

Згідно вимог ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Згідно роз»яснень Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, даних у п. 23 постанови № 5 від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», при вирішенні спорів за участю майнових поручителів суди мають виходити з того, що відповідно до статті 11 Закону України «Про заставу», статей 1, 11 Закону України «Про іпотеку» майновий поручитель є заставодавцем або іпотекодавцем. Відповідно до статті 546 ЦК України застава (іпотека) та порука є різними видами забезпечення, тому норми, що регулюють поруку (статті 553-559 ЦК), не застосовуються до правовідносин кредитора з майновим поручителем, оскільки він відповідає перед заставо/іпотекодержателем за виконання боржником основного зобов»язання винятково в межах вартості предмета застави/іпотеки. У зв»язку з цим солідарна відповідальність боржника та майнового поручителя нормами ЦК не передбачена.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що відповідальність позичальника ОСОБА_1 і іпотекодавця ОСОБА_2 в даному випадку солідарно відповідати перед кредитором не передбачена цивільним законодавством та не грунтується на вимогах закону.

Згідно вимог ст. 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Суд сприяв всебічному і повному з»ясуванню обставин справи: роз»яснив особам, які беруть участь у справі, їх права та обов»язки відповідно до вимог п. 4 ст. 10, ст. 27, ст. 31 ЦПК України.

Відповідно ж до вимог ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних осіб, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Враховуючи вищевикладене, суд відмовляє у задоволенні позову до ОСОБА_2. як майнового поручителя, щодо стягнення солідарно з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором № 711-Ф від 28 грудня 2007 року.

Також слід зазначити, що позивач ПАТ «Банк «Таврика» свої зобов»язання за кредитним договором виконав в повному обсязі, а саме видав ОСОБА_1 кредит за умовами кредитного договору № 711-Ф від 28 грудня 2007 року. В порушення умов кредитного договору ОСОБА_1 свої зобов»язання не виконала, а саме не здійснювала погашення заборгованості за кредитом у встановленому кредитним договором порядку і строки. У зв»язку з зазначеними порушеннями зобов»язань за кредитним договором ОСОБА_1 станом 22 жовтня 2013 року має заборгованість в розмірі 533 201 грн. 49 коп., з якої строкова заборгованість по кредиту на 22 жовтня 2013 року складає 0,00 грн., прострочена заборгованість по кредиту на 22 жовтня 2013 року складає 529 255,66 грн., строкова заборгованість по процентам на 22 жовтня 2013 року складає 0,00 грн., прострочена заборгованість по процентам на 22 жовтня 2013 року складає 1 737,73 грн., заборгованість по сплаті пені по простроченому кредиту на 22 жовтня 2013 року складає 715,06 грн., заборгованість по сплаті пені по простроченим процентам на 22 жовтня 2013 року складає 1493,04 грн..

В судовому засіданні відмовлено представнику позивача за зустрічним позовом ОСОБА_1 у задоволенні заяви про призначення судово-бухгалтерської експертизи, оскільки не надано було переконливих доказів в необхідності призначення експертизи з підстав того, як зазначав представник ОСОБА_1, що розрахунок заборгованості не відповідає умовам кредитного договору.

Згідно вимог ст. 526 ЦК України зобовязання повинні виконуватися належним чином і відповідно до умов договору.

Відповідно до вимог ст. 611 ЦК України у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Позивач виконав свої зобовязання по договору, надавши суму кредиту, проте відповідач борг в повному обсязі не повертає та не сплачує відсотки за користування кредитом.

Оскільки відповідач ОСОБА_1 не виконує взятих на себе зобовязань за кредитним договором, то суд вважає, що позовні вимоги до ОСОБА_1 підлягають задоволенню і з відповідача ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Банк «Таврика» підлягає стягненню заборгованість за Кредитним договором № 711-Фвід 28 грудня 2007 року в розмірі 533 201 грн. 49 коп..

Судові витрати по справі слід стягнути з відповідача ОСОБА_1 згідно зі ст. 88 ЦПК України на користь позивача ПАТ «Банк «Таврика» в розмірі 3441 грн..

У позовній заяві позивач ПАТ «Банк «Таврика» також просив стягнути заборгованість за кредитним договором за рахунок всього належного ОСОБА_1 на праві власності майна, на яке може бути звернено стягнення в порядку встановленому законодавством України, а також за рахунок заставного майна яке належить ОСОБА_2, а саме: земельної ділянки, що знаходиться за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Петрушки, пров. Гайовий, та належить ОСОБА_2 на праві власності, що підтверджується Державним актом на праві власності на землю ІІ-КВ №002036, виданого Петрушківською сільською радою Києво-Святошинського району Київської області 20.10.2001 року на підставі рішення виконкому Петрушківської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області 20 жовтня 2001 року, земельна ділянка передана для будівництва і обслуговування житлового будинку і господарських будівель, шляхом продажу майна на прилюдних торгах в межах процедури виконавчого провадження за початковою ціною, що буде встановлена на підставі оцінки суб'єкта оціночної діяльності в процедурі виконавчого провадження відповідно до Закону У країни «Про виконавче провадження».

Згідно вимог ст. 3 Закону України „Про іпотеку у разі порушення боржником основного зобовязання відповідно до іпотеки Іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені ним вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно не зареєстровані у встановленому законом порядку або зареєстровані після державної реєстрації іпотеки.

Відповідно до вимог ст. 33 Закону України „Про іпотеку у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобовязання Іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобовязанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

В частині заявлених вимог позивача про звернення стягнення на майно, яке належить ОСОБА_1 , а також на предмет іпотеки, а саме нерухоме майно, що належить на праві власності іпотекодавцю ОСОБА_2- земельної ділянки за адресою: с. Петрушки, пров. Гайовий, та належить ОСОБА_2 на праві власності, що підтверджується Державним актом на праві власності на землю ІІ-КВ №002036, шляхом продажу предмета іпотеки на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, то суд відмовляє позивачу ПАТ «Банк «Таврика» в цій частині вимог, оскільки суд не може здійснювати стягнення в подвійному розмірі шляхом звернення стягнення на зазначене майно одночасно із задоволенням вимог позивача про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Щодо заявлених зустрічних вимог ОСОБА_2, то суд відмовляє у його задоволенні, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог ст. ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно вимог ч. 1 ст. 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обовязковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Суд вважає, що при укладенні договору іпотеки від 28 грудня 2007 року ОСОБА_2 діяв вільно, виходячи з власних інтересів, прийняв рішення про вибір контрагента та про вступ з ним в договірні відносини, на власний розсуд з банком визначили характер вказаного договору, який вони уклали, їх умови (зміст).

Зі змісту вказаного договору іпотеки вбачається, що вказаний договір забезпечує всі вимоги іпотекодержателя, які визначені кредитним договором у розмірі і випадках, передбачених договорами, з врахуванням змін і доповнень до кредитного договору та договору іпотеки. Тобто, укладаючи договір іпотеки, ОСОБА_2 був ознайомлений про можливі зміни і доповнення до кредитного договору і договору іпотеки, та вчиняючи підпис на договорі, він був згодний з умовами договору.

Також слід зазначити, що вказаний договір іпотеки підписаний головою правління банку ОСОБА_7, що діє на підставі статуту, яким передбачено, що голова правління банку керує роботою правління, має право без довіреності діяти від імені банку, в тому числі представляти інтереси банку, вчиняти правочини від імені банку, видавати накази та розпорядження, обов»язкові для виконання всіма працівниками банку. Під час укладання головою правління банку договору іпотеки приватним нотаріусом, що посвідчував даний договір, було перевірено і встановлено дієздатність сторін, правоздатність банку, повноваження голови правління, як представника банку.

Також суд відмовляє і у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 про визнання недійсним додатку № 4 до кредитного договору № 711-Ф від 12 квітня 2011 року з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи додаткова угода № 3 до кредитного договору № 711-Ф від 28 липня 2011 року була підписана 12 липня 2011 року між ПАТ «Банк «Таврика» в особі заступника голови правління ОСОБА_8, що діяв на підставі довіреності від 07 лютого 2011 року, посвідченої приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_9 і зареєстрованої за реєстровим № 546, і ОСОБА_1 також було підписано додаток № 4 до кредитного договору № 711-Ф від 28 липня 2011 року. При цьому приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_9 було перевірено правоздатність і дієздатність ПАТ «Банк «Таврика», особу ОСОБА_10 (в. о. голови правління АТ «Банк «Таврика»), який підписав вказану довіреність. Додаток № 4 до кредитного договору підписаний був обома сторонами договору.

Керуючись ст. ст. 10, 11, 27, 31, 60, 88, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд-

В И Р І Ш И В:

Позов Публічного акціонерного товариства «Банк «Таврика» задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Банк «Таврика» заборгованість за кредитним договором № 711-Ф від 28 грудня 2007 року в розмірі 533 201 грн. 49 коп., а також стягнути з ОСОБА_1 3441 грн. судового збору на користь держави.

У решті позову відмовити.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 відмовити.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Київської області через Києво-Святошинський районний суд Київської області шляхом подання апеляційної скарги в 10-денний строк з дня проголошення рішення суду або шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення в разі відсутності в судовому засіданні осіб, які брали участь у справі, під час проголошення судового рішення.

Суддя Ковальчук Л.М.