Рішення № 36283952, 20.12.2013, Згурівський районний суд Київської області

Справа № 365/112/13-ц

Номер провадження: 2/365/89/13

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

20.12.2013 року смт. Згурівка Київської області

Згурівський районний суд Київської області в складі:

головуючого-судді ДЕНИСЕНКО Н.О.

за участю секретарів

судового засідання ОСОБА_1, ОСОБА_2

представників позивача ОСОБА_3, ОСОБА_4

відповідача ОСОБА_5, ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі засідань суду цивільну справу за позовом ОСОБА_7 до селянського фермерського господарства «Зерно», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача ОСОБА_8, ОСОБА_9 про визнання недійсним рішень зборів та змін до статуту,

В С Т А Н О В И В:

12 лютого 2013 року позивач звернувся до суду з вищезазначеним позовом, посилаючись на те, що він є членом СФГ «Зерно», у діяльності якого приймав активну участь. На початку квітня 2012 року він отримав повідомлення від імені голови СФГ про збори ФГ «Зерно», які мали відбутися 25 квітня 2012 року о 10 год. 00 хв. за адресою АДРЕСА_1, та на яких мало розглядатися питання про виключення його з членів господарства. У зазначений час його представник прибув за вказаною адресою, однак збори не проводились, що підтвердив на його телефонне звернення й директор СФГ. Натомість, 20 серпня 2012 року відповідач подав до відділу реєстрації Згурівської РДА рішення зборів СФГ «Зерно», відповідно до якого його виключили із складу членів останнього, затвердили нову редакцію Статуту, вирішили виготовити дублікат круглої печатки господарства та змінили адресу СФГ.

Згідно зі ст. 6 Статуту СФГ «Зерно» (в редакції 2001 року) порядок прийняття рішень щодо виключення зі складу учасників встановлюється його головою фермерського господарства, який відповідно визначив, що рішення про його виключення повинно прийматись загальними зборами, про що свідчить повідомлення про проведення зборів. Так як збори не були проведені, а рішення було прийнято з порушенням процедури, то воно є недійсним. Ст. 8 Закону України «Про фермерське господарство» передбачає, що член господарства, який виходить із господарства, має право на пай. Оскільки йому при виключенні із членів СФГ не виділили пай, то рішення й з цих підстав є недійсним. Підставою виключення його з членів СФГ зазначено також систематичне невиконання обовязків, передбачених Статутом та ст. 15 цього Закону. Всупереч зазначеному, він обробляв землі господарства та вів справи, так як голова СФГ та його дружина є пенсіонерами, живуть в Києві та не займаються цим, тому просив визнати недійсним рішення СФГ «Зерно» від 25 квітня 2012 року, визнати недійсним Статут даного СФГ в редакції від 20.08.2012 року та судові витрати покласти на відповідача.

В ході розгляду справи представник позивача ОСОБА_4 уточнив позовні вимоги та просить визнати недійсним рішення голови (засновника) СФГ «Зерно» ОСОБА_10 від 25 квітня 2012 року № 4, визнати недійсним Статут даного СФГ в редакції від 25 квітня 2012 року, що зареєстрований 20.08.2012 року, та судові витрати покласти на відповідача.

У своїх письмових запереченнях проти позову представник відповідача ОСОБА_6 посилається на те, що чинний станом на 25 квітня 2012 року Статут відповідача не передбачав можливості прийняття рішення СФГ. Припинення членства позивача в СФГ відбулося на підставі рішення голови (засновника) СФГ. У повідомленні від 18.03.2012 року на адресу позивача було зазначено не про прийняття рішення про припинення членства позивача у СФГ, а про розгляд та прийняття рішень засновником (головою) господарства. Таким чином, позовна вимога про визнання недійсним рішення СФГ не ґрунтується на вимогах законодавства, положенні чинного станом на 25.04.2013 року Статуту відповідача та не підтверджується доказами у справі. Зазначений Статут також не передбачає проведення зборів господарства як обовязкової процедури, як не передбачає чинне законодавство обовязку виділити пай учаснику СФГ при припиненні членства. Обовязком господарства та його членів є не лише обробіток землі, а й сплата податків та подача звітності, чого не дотримався позивач та виконав в подальшому відповідач. Внаслідок таких дій позивача, який отримав від голови СФГ повноваження на управління справами останнього, оригінал статутних документів та фінансово-бухгалтерську документацію, а також круглу печатку, органи податкової служби звернулися до суду щодо виключення відповідача з Єдиного Державного реєстру, у звязку з чим відповідач змушений був подати звітність та сплатити штрафи на користь бюджету. Звернення голови СФГ до позивача щодо повернення зазначених документів та печатки були проігноровані останнім. Тому голова СФГ звернувся до правоохоронних органів, які порушили кримінальну справу, яка на даний час розслідується. Зазначеними доказами підтверджується, що позивач неналежно виконував свої обовязки, що стало причиною припинення його членства шляхом виключення зі складу членів відповідача рішенням голови відповідача.

Ухвалою судді Згурівського районного суду Київської області Селюкова О.Г. від 15 лютого 2013 року відкрито провадження у справі.

Ухвалою Згурівського районного суду Київської області від 11 квітня 2013 року, яка внесена до журналу судового засідання, до участі у справі залучені треті особи.

Ухвалою Згурівського районного суду Київської області ОСОБА_11 від 1 червня 2013 року справа прийнята до провадження.

В судовому засіданні представники позивача позов підтримали повністю, представники відповідача позов не визнали повністю, треті особи в судове засідання не зявилися, про час і місце розгляду справи були оповіщені у встановленому порядку, направили суду заяви з клопотанням про розгляд справи за їхньої відсутності, заперечують проти задоволення позову.

В судовому засіданні представники позивача пояснили, що сторона відповідача не надала доказів щодо законності та обґрунтованості виключення позивача із членів СФГ «Зерно», оскільки на останнього у встановленому законом порядку не покладались обовязки по здійсненню представництва СФГ, по виконанню інших організаційно-розпорядчих функцій та не делегувались позивачу. Зазначені обовязки відповідно до ст. 4 Закону України «Про фермерське господарство» повинен виконувати його голова чи надавати відповідне письмове доручення. Відповідач не надав доказів на спростування доводів позивача, як і не довів невиконання позивачем вимог ст. 15 зазначеного Закону. Відповідно до ст. 14 даного Закону позивач мав право та був зобовязаний обробляти земельну ділянку як член СФГ. Таким чином, голова СФГ прийняв рішення не у спосіб, визначений законом, тобто за відсутності позивача. Вбачається, що мотивом звільнення позивача з членів СФГ є особиста неприязнь. Щодо втрати печатки СФГ, то жодного процесуального рішення про притягнення по даному факту до кримінальної відповідальності немає. Статут у новій редакції не передбачає участі ОСОБА_7 як члена СФГ. При обговоренні положень даного Статуту ОСОБА_7 не приймав участі, хоча його викликали на збори членів господарства та він повинен був висловити свою думку як і решта його членів. Рішенням № 4 голови СФГ позивача було позбавлено права на участь у СФГ та обробітку земельної ділянки. На підставі ст. 8 ЦК України вважають, що в даній справі необхідно застосувати аналогію права, а саме, Закон України «Про господарські товариства», оскільки чинне законодавство не містить чіткої процедури виключення з членів СФГ. Також порушено права позивача, передбачені нормами КЗпП України в частині його права на роботу та отримання фінансових здобутків. В решті питань оспорюване рішення також порушує права позивача.

В судовому засіданні представники відповідача, заперечуючи проти позову, пояснили, що позов є необґрунтованим та безпідставним. Рішення голови СФГ про виключення позивача із членів СФГ є законним, прийнято головою, який є вищим органом СФГ, одноособово, з дотриманням вимог Закону України «Про фермерське господарство» та Статуту СФГ. Повідомляючи позивача про збори останній, можливо, хотів почути думку позивача, проте, це не передбачено законом. Підстав для застосування аналогії права щодо господарських товариств не вбачається. Позивач самовільно захопив та обробляв земельну ділянку, утримує у себе документацію господарства та печатку. Голова СФГ ОСОБА_10 видавав довіреність від імені СФГ ОСОБА_7 на підписання звітності та сплату податків. Виключно позивач по місцю свого проживання займався веденням фермерського господарства, тому ОСОБА_10 не міг звітувати про роботу СФГ та не мав такої можливості. Позивач як член СФГ відповідно до ст. 15 Закону України «Про фермерське господарство» зобовязаний був сплачувати податки та подавати звітність, однак систематично не подавав звітності та грубо порушував вимоги Статуту, у звязку з чим направлялись звернення до правоохоронних органів та голова СФГ змушений був з квітня 2012 року займатися зазначеними питаннями особисто. Спір між позивачем та ОСОБА_8 не був мотивом при виключенні позивача із членів СФГ.

Оцінюючи за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні в судовому засіданні доказів, наявних у справі, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що 25 лютого 2003 року зареєстровано Статут СФГ «Зерно», засновником якого є ОСОБА_10, членами ОСОБА_8 та позивач ОСОБА_7 (п. 2.1 ст. 2). Предметом діяльності є виробництво сільськогосподарської продукції та інші види діяльності (п. 3.2 ст. 3). Господарство є юридичною особою (п. 4.1 ст. 4), органом управління якого є його голова (п. 6.1 ст. 6), який здійснює керівництво оперативною діяльністю господарства в межах своєї компетенції і прав, наданих цим Статутом і чинним законодавством України, і зокрема: забезпечує виконання поточних і перспективних планів господарства; розпоряджається майном господарства, включаючи його грошові кошти; укладає без доручення від імені господарства угоди (договори, контракти) та забезпечує їх виконання; вирішує питання преміювання персоналу господарства, встановлює або знімає персональні надбавки працівникам господарства; наймає і звільняє працівників господарства; виконує і інші функції, які випливають з цього Статуту; репрезентує господарство у відношеннях з організаціями, підприємствами, а також з державними органами по всіх питаннях діяльності господарства (п. 6.2 ст. 6) (а.с.13-16 копія Статуту).

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про фермерське господарство» фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян із створенням юридичної особи, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм для ведення фермерського господарства, відповідно до закону. Фермерське господарство може бути створене одним громадянином України або кількома громадянами України, які є родичами або членами сім'ї, відповідно до закону. Фермерське господарство має своє найменування, печатку і штамп. Фермерське господарство діє на основі Статуту. У Статуті зазначаються найменування господарства, його місцезнаходження, адреса, предмет і мета діяльності, порядок формування майна (складеного капіталу), органи управління, порядок прийняття ними рішень, порядок вступу до господарства та виходу з нього та інші положення, що не суперечать законодавству України.

Згідно зі ст. 4 Закону України «Про фермерське господарство» головою фермерського господарства є його засновник або інша визначена в Статуті особа. Голова фермерського господарства представляє фермерське господарство перед органами державної влади, підприємствами, установами, організаціями та окремими громадянами чи їх об'єднаннями відповідно до закону. Голова фермерського господарства укладає від імені господарства угоди та вчиняє інші юридично значимі дії відповідно до законодавства України. Голова фермерського господарства може письмово доручати виконання своїх обов'язків одному з членів господарства або особі, яка працює за контрактом.

Відповідно до змісту ст. 14 Закону України «Про фермерське господарство» фермерське господарство та його члени відповідно до закону мають право: самостійно господарювати на землі; інші права.

Відповідно до змісту ст. 15 Закону України «Про фермерське господарство» фермерські господарства, у власності яких є земельні ділянки, надані їм для ведення фермерського господарства відповідно до закону, зобов'язані: забезпечувати використання земельних ділянок за їх цільовим призначенням; сплачувати податки та збори; не допускати зниження родючості ґрунтів та зберігати інші корисні властивості землі тощо.

Відповідно до змісту ч. 2 ст. 27 Закону України «Про фермерське господарство» трудові відносини членів фермерського господарства регулюються Статутом, а осіб, залучених до роботи за трудовим договором (контрактом), - законодавством України про працю. Трудові спори у фермерському господарстві вирішуються у встановленому законом порядку.

18 березня 2012 року голова СФГ «Зерно» ОСОБА_10 повідомив позивача про те, що 25 квітня 2012 року відбудеться розгляд та прийняття рішень з наступних питань: про припинення членства позивача у даному господарстві шляхом виключення з числа його членів за систематичне невиконання обовязків, передбачених Статутом СФГ «Зерно» та ст. 15 Закону України «Про фермерське господарство», про зміну місцезнаходження (адреси) господарства, про затвердження Статуту СФГ «Зерно» та про виготовлення дублікату круглої печатки СФГ та запропонував ОСОБА_7 висловити свою думку з даного приводу (а.с.10 копія повідомлення). Позивач не був присутній під час прийняття даного рішення.

Рішенням голови (засновника) СФГ «Зерно» від 25 квітня 2012 року було припинено членство позивача у даному господарстві шляхом виключення з числа його членів за систематичне невиконання обовязків, передбачених Статутом та ст. 15 Закону України «Про фермерське господарство», змінено місце знаходження (адресу) господарства, включено до складу членів СФГ ОСОБА_9, затверджено Статут у новій редакції та вирішено виготовити нову круглу печатку СФГ (а.с.8-9 копія рішення).

20 серпня 2012 року Статут СФГ «Зерно» у новій редакції зареєстровано державним реєстратором Згурівської райдержадміністрації Київської області та містить наступні положення.

Засновником та головою даного СФГ є ОСОБА_10, членами ОСОБА_8 та ОСОБА_9 (ст. 2). Предметом діяльності є виробництво сільськогосподарської продукції та інші види діяльності (п. 3.2 ст. 3). СФГ є юридичною особою (п. 3.1 ст. 3). Управління СФГ здійснюється одноособово його головою (п. 7.1 ст. 7), який вирішує всі питання, повязані з діяльністю ФГ і на основі єдиноначальності керує ним (п. 7.2 ст. 7), здійснює керівництво оперативною діяльністю господарства в межах своєї компетенції і прав, наданих цим Статутом,

одноособово приймає рішення про включення нових членів до складу СФГ, а також про виключення діючих членів з складу СФГ, у тому числі, за порушення, невиконання обовязків, передбачених Статутом, а також за вчинення дій (бездіяльність), наслідком якої є заподіяння шкоди правам або інтересам СФГ чи інших членів СФГ (п. 7.3.9 ст. 7), вносить зміни до Статуту СФГ, укладає Статут СФГ у новій редакції (п. 7.3.11 ст. 7), має право доручати виконання своїх обовязків і реалізацію прав голови, передбачені цим Статутом (крім повноважень, передбачених п. 7.3.9, 7.3,10) одному із членів СФГ шляхом видачі письмової довіреності, яка, у разі необхідності, може бути посвідчена нотаріально (п. 7.4 ст. 7) (а.с.17-25 копія Статуту та Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців).

З вище зазначеного вбачається, що трудові відносини членів СФГ визначаються і регулюються ними самими. Проте, таке регулювання практично обов'язково повинно бути і знаходити свій офіційний вираз у Статуті СФГ. У цьому правовому документі слід встановити весь процес спільної праці, чіткий порядок вступу до господарства та виходу з нього, трудовий режим, періоди відпочинку, відпусток, заходи заохочення та дисциплінарної відповідальності за неналежне виконання трудових обов'язків, чіткий порядок виключення членів та прийняття рішень. Таким чином, на членів селянських (фермерських) господарств не поширюються норми Кодексу законів про працю України.

Відповідно до ч. 2 ст. 59 ЦПК України обставини справ, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть бути підтверджені іншими засобами доказування.

Згідно з ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з ч. 4 ст. 60 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Заслухавши пояснення сторін та їхніх представників, показання свідків ОСОБА_12 та ОСОБА_4, дослідивши письмові докази у справі, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення частково, так як в судовому засіданні доведено, що голова (засновник) фермерського господарства вивів позивача з членів даного господарства не у спосіб визначений законом та Статутом СФГ «Зерно», зареєстрованим 25 лютого 2002 року. У даному Статуті не визначено порядок примусового виключення членів господарства. Його нова редакція (або доповнення), із визначенням порядку примусового виключення членів господарства, на момент припинення членства позивача у ньому прийнята не була.

Позовні вимоги щодо визнання недійсними п. 4 рішення № 4 голови СФГ у частині затвердження Статуту селянського фермерського господарства «Зерно» щодо змін у складі членів селянського фермерського господарства «Зерно», а саме, невключення як члена селянського фермерського господарства «Зерно» ОСОБА_7 до складу господарства та Статуту селянського фермерського господарства «Зерно» в новій редакції від 25 квітня 2012 року, зареєстрованого від 20 серпня 2012 року, у частині зміни складу членів селянського фермерського господарства «Зерно», а саме, невключення як члена селянського фермерського господарства «Зерно» ОСОБА_7 до складу господарства, є похідними від вищезазначеної позовної вимоги, а тому також підлягають до задоволення.

Натомість, відповідач не надав належних та допустимих доказів на підтвердження правомірності прийнятого головою СФГ рішення.

У задоволенні решти позовних вимог необхідно відмовити, оскільки вбачається, що в іншій частині рішення голови (засновника) селянського фермерського господарства «Зерно» від 25 квітня 2012 року № 4 не порушує прав позивача.

Суд не вбачає підстав для застосування щодо правовідносин, що склалися між сторонами, аналогії права, а саме, Закону України «Про господарські товариства», оскільки дані відносини врегульовані Законом України «Про фермерське господарство».

Також суд не вбачає підстав для постановлення окремої ухвали щодо діяльності СФГ «Зерно», оскільки така діяльність не є предметом спору у даній справі.

На підставі викладеного, керуючись Законом України «Про фермерське господарство», ст.ст. 3, 10, 11, 59, 60, 88, 209, 212, 213, 214, 215, 218 ЦПК України,-

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_7 до селянського фермерського господарства «Зерно», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача ОСОБА_8, ОСОБА_9 про визнання недійсним рішень зборів та змін до статуту задовольнити частково.

Визнати частково недійсним рішення голови (засновника) селянського фермерського господарства «Зерно» ОСОБА_10 від 25 квітня 2012 року № 4, а саме: п. 1 - «Про припинення членства ОСОБА_7 у селянському (фермерському) господарстві «Зерно» шляхом виключення з числа членів селянського фермерського господарства «Зерно» за систематичне невиконання обовязків, передбачених Статутом селянського (фермерського) господарства «Зерно» та ст. 15 Закону України «Про фермерське господарство», п. 4 - у частині затвердження Статуту селянського фермерського господарства «Зерно» щодо змін у складі членів селянського фермерського господарства «Зерно», а саме, невключення як члена селянського фермерського господарства «Зерно» ОСОБА_7 до складу господарства.

Визнати частково недійсним Статут селянського фермерського господарства «Зерно» в новій редакції від 25 квітня 2012 року, зареєстрований від 20 серпня 2012 року, у частині зміни складу членів селянського фермерського господарства «Зерно», а саме, невключення як члена селянського фермерського господарства «Зерно» ОСОБА_7 до складу господарства.

Стягнути із селянського фермерського господарства «Зерно» на користь ОСОБА_7 сплачений судовий збір в розмірі 114 (сто чотирнадцять) грн. 70 коп.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Апеляційного суду Київської області через Згурівський районний суд Київської області протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Повний текст рішення складено 25 грудня 2013 року.

ГОЛОВУЮЧИЙ Н.О.ДЕНИСЕНКО