Постанова № 36283710, 18.12.2013, Вишгородський районний суд Київської області

"18" грудня 2013 р. Справа № 363/4241/13-а

П О С Т А Н О В А

Іменем України

18 грудня 2013 року Вишгородський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Скарлат О.І.

при секретарі Грабовській А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Вишгороді Київської області адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Вишеград» до Вишгородської міської ради Київської області про визнання незаконним та скасування рішення міської ради,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Вишеград» в жовтні 2013 року звернулося до суду з позовною заявою до Вишгородської міської ради, посилаючись на те, що рішення відповідача «Про затвердження проекту землеустрою щодо встановлення прибережної захисної смуги Київського водосховища» від 26.07.2013 № 24/18 є незаконним та таким, яке підлягає скасуванню, оскільки воно винесено з порушенням норм чинного законодавства, в частині погодження проекту щодо встановлення прибережної захисної смуги з суміжними землекористувачами. Оскільки, позивач є користувачем суміжної із землями прибережної захисної смуги земельної ділянки кадастровий номер 3221810100:33:005:0151, загальною площею - 0,9806 га, що знаходиться за адресою: вулиця Парусна, 3-а у м. Вишгород Київської області відповідно до Договору оренди земельної ділянки від 20 грудня 2010 року зареєстрований у Вишгородському районному відділі КОФ ДП «Центр ДЗК» в книзі записів державної реєстрації договорів оренди за № 041094200110 від 30.12.2010 р.

На підставі вищенаведеного, позивач просить визнати протиправним та скасувати рішення Вишгородської міської ради Київської області «Про затвердження проекту землеустрою щодо встановлення прибережної захисної смуги Київського водосховища» від 26.07.2013 року №2418.

Представник позивача ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просить задовольнити з викладених підстав.

Представник відповідача ОСОБА_2 заперечила щодо задоволення позовних вимог, надавши суду свої письмові заперечення, які в судовому засіданні підтримала повністю.

Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що рішенням Вишгородської міської ради Київської області двадцять четвертої сесії УІ скликання від 26 липня 2013 року №2418 затверджений Проект землеустрою щодо встановлення прибережної захисної смуги Київського водосховища загальною площею 20,8371 га в місті Вишгороді Київської області. Даний Проект був розроблений малим колективним багатопрофільним підприємством «Георад» на підставі ліцензії на проведення робіт із землеустрою від 16.09.2010 року АВ №555742, оригінал Проекту був оглянутий в судовому засіданні.

20.12.2010 року укладено між Вишгородською міською радою Київської області та Товариством з обмеженою відповідальністю «Вишеград» договір оренди земельної ділянки площею 0.9806 га, яка розташована в м.Вишгороді, вул.Парусна, 3-а Київської області, для експлуатації та обслуговування будівель та споруд бази відпочинку та їх реконструкції і добудову, який зареєстрований у Вишгородському районному відділі КОФ ДП «Центр ДЗК» в книзі записів державної реєстрації договорів оренди за № 041094200110 від 30.12.2010 р. (а.с. 5-8).

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із пунктом 34 частини першої статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування» виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються відповідно до закону питання регулювання земельних відносин.

Відповідно до статті 12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить розпорядження землями територіальних громад, вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу та організація землеустрою.

Статтею 19 Закону України «Про землеустрій» встановлено, що до повноважень сільських, селищних, міських рад у сфері землеустрою на території сіл, селищ, міст належить організація і здійснення землеустрою.

Пунктом 26 Рішення Вишгородської міської ради від 27 квітня 2012р. № 11/17 був наданий дозвіл на розробку проектів землеустрою щодо встановлення прибережних захисних смуг водних об'єктів у м. Вишгород.

Відповідно до частини 6 статті 87 Водного кодексу України передбачено, що порядок визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режим ведення господарської діяльності в них встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Зазначений ОСОБА_3 був прийнятий на виконання статті 87 Водного кодексу України (Водоохоронні зони), якою передбачено, що для створення сприятливого режиму водних об'єктів, попередження їх забруднення, засмічення і вичерпання, знищення навколоводних рослин і тварин, а також зменшення коливань стоку вздовж річок, морів та навколо озер, водосховищ і інших водойм встановлюються водоохоронні зони.

Як вбачається з матеріалів справи, оскаржуваним рішення Вишгородська міська рада затвердила проект землеустрою щодо встановлення прибережної захисної смуги (ст. 88 Водного кодексу України), які встановлюються за окремими проектами землеустрою.

Згідно зі ст. 88 Водного кодексу України проекти землеустрою щодо встановлення меж прибережних захисних смуг (з установленою в них пляжною зоною) розробляються в порядку, передбаченому законом.

Законодавець розрізняє поняття «водоохоронна зона» та «прибережна захисна смуга», адже передбачено різні підстави та порядок розроблення документації стосовно визначення правового режиму зазначених об'єктів, і як наслідок, різне правове регулювання.

Так, відповідно до приписів частини другої статті 58 Земельного кодексу України для створення сприятливого режиму водних об'єктів уздовж морів, навколо озер, водосховищ та інших водойм встановлюються водоохоронні зони, розміри яких визначаються за проектами землеустрою.

Зазначена норма кореспондується із нормою передбаченою частиною першою статті 87 Водного кодексу України, якою встановлено, що для створення сприятливого режиму водних об'єктів, попередження їх забруднення, засмічення і вичерпання, знищення навколоводних рослин і тварин, а також зменшення коливань стоку вздовж річок, морів та навколо озер, водосховищ і інших водойм встановлюються водоохоронні зони.

Згідно із частиною четвертою та п'ятою статті 87 Водного кодексу України зовнішні межі водоохоронних зон визначаються за спеціально розробленими проектами. ОСОБА_3 визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режим ведення господарської діяльності в них встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Такий порядок затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08 травня 1996 р. № 486 «Про затвердження ОСОБА_3 визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режим ведення господарської діяльності в них».

Відповідно до приписів пункту 3 зазначеного ОСОБА_3 №486 до складу водоохоронних зон обов'язково входять заплава річки, перша надзаплавна тераса, бровки і круті схили берегів, а також прилеглі балки та яри.

Згідно із статтею 26 Закону України "Про землеустрій" склад, зміст і правила оформлення кожного виду документації із землеустрою регламентуються відповідною нормативно-технічною документацією з питань здійснення землеустрою.

Наказом Держкомзему від 17.07.2009 №375 "Про затвердження та надання чинності галузевим стандартам" затверджено стандарт "СОУ 00032632-005:2009 Землеустрій. Проекти землеустрою щодо створення водоохоронних зон. Правила розроблення".

У той же час, відповідно до частини шостої статті 88 Водного кодексу України прибережні захисні смуги встановлюються за окремими проектами землеустрою.

Таким чином, процедура визначення меж і розмірів водоохоронних зон не є тотожною процедурі розроблення проектів землеустрою щодо встановлення прибережних захисних смуг.

Суд погоджується із доводами відповідача про те, що оскаржуваним рішенням не здійснювалося затвердження водоохоронної зони. В зв'язку із зазначеним, дія ОСОБА_3 №486 не поширюється на спірні правовідносини щодо розроблення та затвердження проекту землеустрою щодо встановлення прибережної захисної смуги.

Як уже зазначалося, згідно із приписами абзацу другого частини третьої статті 60 Земельного кодексу України, прибережні захисні смуги встановлюються за окремими проектами землеустрою.

Абзацом четвертим частини третьої статті 60 Земельного кодексу України передбачено, що прибережні захисні смуги встановлюються на земельних ділянках усіх категорій земель, крім земель морського транспорту.

Твердження позивача, що відповідачем порушений ОСОБА_3 розроблення проектів землеустрою з організації та встановлення меж територій природно-заповідного фонду, іншого природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення, затверджений постановою Кабінету Міністрів України №1094 від 25.07.2004 року в частині погодження проекту щодо встановлення прибережної захисної смуги з суміжними землекористувачами не заслуговує на увагу з огляду на наступне.

Положеннями частини першої статті 47 Закону України «Про землеустрій» встановлено, що проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення розробляються згідно з законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, з метою збереження природного різноманіття ландшафтів, охорони довкілля, підтримання екологічного балансу, створення місць для організованого лікування та оздоровлення людей, масового відпочинку і туризму, створення приміських зелених зон, збереження і використання об'єктів культурної спадщини, проведення науково-дослідних робіт.

Частиною другою статті 47 Закону України «Про землеустрій» проектами землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення визначаються місце розташування і розміри земельних ділянок, власники земельних ділянок, землекористувачі, у тому числі орендарі, а також встановлюється режим використання та охорони територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого (округи і зони санітарної (гірничо-санітарної) охорони), рекреаційного та історико-культурного (охоронні зони) призначення.

Частиною четвертою статті 47 Закону України «Про землеустрій» передбачено, що порядок розробки проектів землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Частина перша статті 18 Земельного кодексу України визначає, що до земель України належать усі землі в межах її території, в тому числі острови та землі, зайняті водними об'єктами, які за основним цільовим призначенням поділяються на категорії, а частина друга цієї статті визначила, що категорії земель України мають особливий правовий режим.

Статтею 19 Земельного кодексу України встановлено, що землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії:

а)землі сільськогосподарського призначення;

б)землі житлової та громадської забудови;

в^ землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення;

г)землі оздоровчого призначення;

ґ) землі рекреаційного призначення;

д)землі історико-культурного призначення;

є) землі лісогосподарського призначення;

є) землі водного фонду;

ж) землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Таким чином на законодавчому рівні закріплено різний правовий режим та особливості використання окремо земель водного фонду та окремо земель природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого призначення, рекреаційного призначення та історико-культурного призначення.

Враховуючи те, що постановою Кабінету Міністрів України №1094 від 25.07.2004 року «Про затвердження ОСОБА_3 розроблення проектів землеустрою з організації та встановлення меж територій природно-заповідного фонду, іншого природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення» регулює виключно питання розроблення проектів землеустрою з організації та встановлення меж земель

природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого призначення, рекреаційного призначення та історико-культурного призначення, тому дана постанова не може застосовуватись до регулювання правового режиму розроблення проектів землеустрою з організації та встановлення меж земель водного фонду.

ОСОБА_3 № 1094 не мали застосуватися при прийнятті оскаржуваного рішення, зважаючи на те, що проектом встановлювалася прибережна захисна смуга, а не території природно-заповідного фонду, іншого природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення.

З огляду на вищенаведене, доводи позивача щодо порушення відповідачем при прийнятті оскаржуваного рішення ОСОБА_3 розроблення проектів землеустрою з організації та встановлення меж територій природно-заповідного фонду, іншого природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення, затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 1094 від 25.07.2004 року та ОСОБА_3 визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режим ведення господарської діяльності в них, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 травня 1996 р. № 486, в частині погодження проекту щодо встановлення прибережної захисної смуги з суміжними землекористувачами, не можуть братися судом до уваги, оскільки зазначені норми не підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

Частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Таким чином. суд приходить до висновку, що рішення Вишгородської міської ради Київської області «Про затвердження проекту землеустрою щодо встановлення прибережної захисної смуги Київського водосховища» від 26.07.2013 № 24/18, прийняте на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством України, атому позовні вимоги позивача є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 9 - 11, 71, 86, 159 - 163, КАС України, суд-

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Вишеград» до Вишгородської міської ради Київської області про визнання незаконним та скасування рішення міської ради відмовити в повному обсязі.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Вишгородський районний суд шляхом подачі в десятиденний строк з дня проголошення постанови . У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України , а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя О.І.Скарлат