Рішення № 36283108, 18.12.2013, Корольовський районний суд м. Житомира

Справа № 296/5331/13-ц

2/296/2247/13

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї НИ

"18" грудня 2013 р. м.Житомир

Корольовський районний суд м. Житомира в складі:

головуючого судді Шалоти К.В.,

за участю секретаря судового засідання Давиденко В.В.,

за участю позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши y відкритому судовому засіданні в м.Житомирі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Житомирської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Першої Житомирської державної нотаріальної контори про визнання права власності в порядку спадкування за законом,

В С Т А Н О В И В:

У червні 2013 року ОСОБА_1 (далі також позивач) позивач звернулася до суду з позовом до Житомирської міської ради (далі також відповідач) про визнати права власності на 1/2 частину житлового будинку в порядку спадкування.

В ході розгляду справи позивач збільшила розмір позовних вимог та остаточно просила визнати за нею право власності на житловий будинок №94 по пров. 1 Марянівському в м. Житомирі, в порядку спадкування після померлого 29.04.1990 року батька ОСОБА_3 та померлої 23.10.1994 року матері ОСОБА_4.

Вимоги за позовом обґрунтовувались тим, що в квітні 1990 року помер батько позивача ОСОБА_4, у звязку з чим відкрилася спадщина на побудований ним житловий будинку №94 по пров. 1 Марянівському в м. Житомирі, власником якого в порядку спадкування, на думку позивача, стала її мати ОСОБА_4, яка у жовтні 1994 року померла, заповіту не залишила, у звязку з чим відкрилася спадщина на вказане майно померлої. Посилаючись на неможливість оформлення спадкових прав у звязку із відсутністю правовстановлюючих документів на зазначений житловий будинок на підставі положень ст.ст. 1220, 1268 ЦК України просила суд задовольнити позов.

В судовому засіданні позивач позов підтримала в повному обсязі та просили його задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнала, пояснила, що право власності на збудований житловий будинок №94 по пров. 1 Марянівському в м. Житомирі на час розгляду справи в установленому законом порядку не зареєстровано.

Перша Житомирська державна нотаріальна контора про день, час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином, надіслала листа, в якому просила розглядати справу у відсутності її представника.

Суд, заслухавши пояснення сторін та їх представників, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступних висновку, що позов задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є донькою ОСОБА_3, померлого 29 квітня 1990 року та ОСОБА_4, померлої 23 жовтня 1994 року.

З матеріалів спадкової справи до майна померлого ОСОБА_4 вбачається, що його дружина ОСОБА_4 успадкувала вклади з належними процентами, що зберігалися в філіалі Богунського відділення ощадного банку СРСР м. Житомира на рахунках №11230 та №6790.

Також встановлено, що спадкова справа до майна померлої ОСОБА_4 не заводилась.

Як вбачається з договору № 295 від 11 червня 1954 року, укладеному між Житловим управлінням виконкому Житомирської міськради депутатів трудящих та ОСОБА_4 на підставі рішення виконкому міськради № 270 від 23 квітня 1954 року, останньому як забудовнику відведено земельну ділянку, площею 600 кв.м. під індивідуальне будівництво житлового будинку по пров. Марянівському № 12.

Цим же договором ОСОБА_4 зобовязано надати в Управління архітектури, Житлове управління міста проект будівництва на затвердження, повністю закінчити будівництво його не пізніше 01 червня 1955 року та за завершенням будівництва сповістити Житлове управління, яке перевіряє факт та складає акт про виконання будівництва.

Відповідно до Акту державної приймальної комісії про прийняття в есплуатацію закінченого будівництвом приватного житлового будинку садибного типу від 11 вересня 2008 року індивідуальний двоквартирний житловий будинку по пров. 1 Марянівському, 94 прийнятий в експлуатацію.

Як вбачається із постанов державного нотаріуса Першої житомирської нотаріальної контори №№ 810, 811 від 03.06.2013 позивачу було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на будинок №94 по пров. 1 Марянівському в м. Житомирі після померлої матері ОСОБА_4 та батька ОСОБА_4 у зв"язку з неподанням правовстановлюючих документів на вказаний житловий будинок.

З огляду на те, що спадщина після смерті спадкодавців ОСОБА_4 та ОСОБА_4 відкрилась до 01.01.2004 року, суд дійшов висновку про безпідставність посилань позивача на положення ст.ст. 1220, 1268 ЦК України, оскільки до спірних відносин підлягає застосуванню чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила Цивільного кодексу Української РСР 1963 року (далі - ЦК УРСР), у тому числі щодо питань спадкування за законом.

Відповідно до ст. 105 ЦК УРСР (1963 року), яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин, громадянин, який збудував або будує жилий будинок, здійснив або здійснює його перебудову чи прибудову без встановленого дозволу або без належно затвердженого проекту, або з грубим порушенням основних будівельних норм і правил, не вправі розпоряджатися цим будинком чи частиною його, дарувати, здавати в найом тощо.

Згідно з Інструкцією про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української PCP, затвердженої Міністерством комунального господарства УРСР 31 січня 1966 року (була чинною до 13 грудня 1995 року), реєстрації підлягають усі будинки і домоволодіння в межах міст і селищ міського типу УРСР, що належать, зокрема громадянам на праві особистої власності. Будинки, що підлягають реєстрації, повинні бути закінчені будівництвом і прийняті в експлуатацію за актом, затвердженим виконкомом місцевої Ради депутатів трудящих. Пунктом 7 вказаної Інструкції зазначено, реєстрація провадиться на підставі документів, що встановлюють право власності (правовстановлюючих документів).

Відповідно до п.п. 4, 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок» № 7 від 4 жовтні 1991 року у приватній власності громадян можуть перебувати жилі будинки, збудовані на відведеній у встановленому порядку земельній ділянці або придбані на законних підставах. Право власності на жилий будинок, збудований громадянином на відведеній йому в установленому порядку земельній ділянці і прийнятий в експлуатацію, виникає з часу його реєстрації у виконкомі місцевої ради.

Пленум Верховного Суду України в п. 2, 3 Постанови № 9 від 19 вересня 1975 року «Про практику застосування судами України статті 105 Цивільного кодексу України» роз'яснив, що самовільним будівництвом визнається також спорудження без дозволу виконавчого комітету відповідної ради нового будинку замість зруйнованого на раніш відведеній громадянину земельній ділянці. Вирішуючи позови про право власності на самовільно споруджені жилі будинки або прибудови, в тому числі пов'язані з купівлею - продажем, міною, даруванням, спадкуванням останніх, суди повинні враховувати, що щодо таких жилих будинків і прибудов не виникає прав і обов'язків власника ні в осіб, які їх спорудили, ні в осіб, які уклали щодо них угоди. Самовільно споруджені будинки чи прибудови не можуть бути об'єктом права приватної власності.

В порушення ч. 3 ст. 10 ЦПК України та ч.ч. 1, 4 ст. 60 ЦПК України будь-яких доказів того, що померлі батьки позивача ОСОБА_4 та ОСОБА_4 у встановленому законом порядку набули право власності на спірний будинок позивачем не надано.

Як вбачається з довідки КП Житомирського обласного міжміського бюро технічної інвентаризації Житомирської міської ради від 25.09.2009 року право власності на житловий будинок №94 по пров. 1 Марянівському в м. Житомирі не зареєстровано.

Таким чином, суд дійшов висновку, що спірний будинок № 94 по пров. 1-му Марянівському в м. Житомирі є самовільним будівництвом, правовідносини, що виникли з приводу визнання на нього права власності у порядку спадкування, врегульовані, зокрема, ст. 105 ЦК УРСР, виходячи зі змісту якої самочинне будівництво, не може бути обєктом будь-яких угод, у тому числі і входити до складу спадкової маси.

З огляду на викладене та враховуючи, що спадкодавці ОСОБА_4 та ОСОБА_4 за життя не набули право власності на спірний будинок, що є самовільним будівництвом, а тому не може бути обєктом спадкування, суд вважає, що позов про визнання за позивачем права власності на спірний будинок в порядку спадкування задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. 105 Цивільного кодексу УРСР 1963 року, ст.ст. 10, 11, 60, 208, 209, 212-215, 218 Цивільного процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Житомирської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Першої Житомирської державної нотаріальної контори про визнання права власності в порядку спадкування за законом відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до апеляційного суду Житомирської області через Корольовський районний суд м.Житомира шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні при оголошенні рішення суду, протягом того ж строку з дня отримання рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Головуючий суддя К. В. Шалота