Рішення № 36282844, 18.11.2013, Звягельський міськрайонний суд Житомирської області (до 25.04.2025 - Новоград-Волинський міськрайонний суд Житомирської області)

РІШЕННЯ

Іменем України

Справа № 285/1127/13-ц

провадження у справі № 2/0285/458/13

18 листопада 2013 року м. Новоград-Волинський

Новоград - Волинський міськрайонний суд Житомирської області у складі судді Романюк Ю.Г., за участі секретаря судового засідання Гопанчук Н.О. та осіб, які беруть участь у справі:

позивача: ОСОБА_1, представника ОСОБА_2,

відповідача: ОСОБА_3, представника ОСОБА_4,

відповідачів: ПрАТ «СК «ПРОВІДНА» та ТДВ «СК «Провіта»: представники не прибули,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_5 акціонерного товариства «Страхова компанія «ПРОВІДНА», Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Провіта», ОСОБА_6 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся в суд з даним позовом, який неодноразово уточнював, збільшуючи та зменшуючи свої позовні вимоги, заявляючи клопотання про залишення позову в частині без розгляду та залучення до справи співвідповідачів, про що судом винесено відповідні ухвали та вчинено усі необхідні процесуальні дії. В остаточному варіанті позовної заяви (а.с.188-191) позивач звернувся до відповідачів ОСОБА_5 акціонерного товариства «Страхова компанія «ПРОВІДНА» (відповідач 1), Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Провіта» (відповідач 2), ОСОБА_6 (відповідач 3) з позовом про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, в якому просить: стягнути з ПрАТ «СК «ПРОВІДНА» на його користь завдану в результаті дорожньо-транспортної пригоди шкоду в розмірі 8998,34 грн.; стягнути з ТДВ «СК «Провіта» на його користь різницю між виплаченим страховим відшкодуванням та збитками, завданими його автомобілю внаслідок ДТП в сумі 16732,07 грн.; стягнути з ОСОБА_6 моральну шкоду в розмірі 2500,00 грн.; стягнути з усіх відповідачів у рівних частинах на його користь судові витрати: 303,26 грн. судового збору та 900,00 грн. витрат на правову допомогу.

В обґрунтування позовних вимог, з урахуванням уточнених, позивач зазначає, що 16 грудня 2012 року в м. Новоград-Волинський за участю автомобіля марки «ВМW Х6», що належить йому під його керуванням та автомобіля марки «ВАЗ 21093», під керуванням ОСОБА_6, відбулась ДТП внаслідок порушення водієм автомобіля «ВАЗ 21093» Правил дорожнього руху України. Постановою Новоград-Волинського міськрайонного суду від 10 січня 2013 року ОСОБА_6 визнано винним у вчиненні вказаної ДТП. Внаслідок неправомірних дій ОСОБА_6 належний позивачу автомобіль отримав механічні пошкодження. Позивачем на випадок ДТП було здійснено страхування автомобіля «ВМW Х6» у Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Провіта», з якою був укладений договір добровільного страхування наземного транспорту від 23 листопада 2012 року (КАСКО). Страхова сума за договором становить 823000,00 грн. Відповідно до звіту про оцінку вартості матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу №647 від 19.12.2012 року вартість матеріального збитку, заподіяного власнику транспортного засобу «ВМW Х6», д.н.з. НОМЕР_1, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди станом на 19.11.2010 р. складає 41 010 грн. 66 коп. Оскільки автомобіль позивача перебуває на гарантії і обслуговується по гарантії у спеціалізованому сервісному центрі, Сервісним центром по обслуговуванню автомобілів «БМВ» - ТОВ «АВТ Баварія» були проведені роботи по ремонту автомобіля на загальну суму 66 741 грн. 07 коп. В часткове відшкодування вказаної суми Страховою компанією «ПРОВІТА» були перераховані кошти на суму 41 010 грн. 66 коп. Решту вартості ремонту в розмірі 25730,41 грн. позивач оплачував за власний рахунок. Власник автомобіля «ВАЗ 21093» ОСОБА_7, згідно полісу №АВ/7230424 від 15.05.2012 року, здійснив обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності перед третіми особами у ОСОБА_5 акціонерному товаристві «Страхова компанія «ПРОВІДНА» на суму 50000,00 грн. Остання здійснила виплату страхового відшкодування в порядку регресу ТДВ «СК «Провіта» в розмірі 41 010 грн. 66 коп. Таким чином, враховуючи, що матеріальні збитки, яких зазнав позивач, перевищують суму виплаченого страхового відшкодування і становлять 25730,41 грн., він вважає, що ПрАТ «СК «ПРОВІДНА» повинна сплатити йому різницю між сумою страхового ліміту і збитками яких він зазнав - на суму 8998,34 грн., оскільки цивільно-правова відповідальность ОСОБА_6 була застрахована у ПрАТ «СК «ПРОВІДНА» з лімітом відповідальності на суму 50000,00 грн.; а решта суми завданих внаслідок ДТП збитків в розмірі 16732,07 грн. на думку позивача, підлягає до стягнення з ТДВ «СК «Провіта», яка, як стверджує позивач, не виконала умови договору №27-50-5800879 добровільного страхування наземного транспорту від 23 листопада 2012 року, оскільки в порушення п. 6.2 договору, яким передбачено відшкодування прямого збитку, заподіяного пошкодженням автомобіля не відшкодувала в повному об'ємі понесений ним збиток. Окрім того, в результаті неправомірних дій відповідача ОСОБА_6 позивачу спричинено моральну шкоду, яка полягає у моральних стражданнях, негативному психологічному навантаженні, впливу на реалізацію намірів, позбавлення можливості користування автомобілем для власних та господарських потреб, порушенні звичайних зв'язків та звичайного ритму життя; яку позивач оцінює в 2500,00 грн. Однак, відповідач від добровільного відшкодування моральної шкоди, що змусило позивача звернутись до суду з вимогою про стягнення з ОСОБА_6 моральну шкоду у вказаному розмірі.

Окрім того, в позовній заяві зазначено, що крім 25730 грн. 41 коп. позивачем додатково понесені витрати в розмірі 998,24 грн. за автопослуги та на придбання пального для слідування автомобілем до сервісного центру по обслуговуванню автомобілів «БМВ» - ТОВ «АВТ» до міста Київ в розмірі 1 097 грн. 57 коп., що підтверджується квитанціями та фіскальними чеками. Таким чином, загальна сума шкоди, завданої позивачу внаслідок вищевказаної дорожньо-транспортної пригоди, становить: 30 326 грн. 22 коп. (розрахунок додано з первісною позовною заявою). Як зазначив у судовому засіданні представник позивача та позивач особисто в остаточному вигляді позовних вимог вказані суми не заявлено ними до стягнення із жодного з відповідача у даній справі.

Відповідач 1 - Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «ПРОВІДНА» участі представника у судовому засіданні не забезпечили, надіслали на адресу суду письмові заперечення на позов, які зводяться до того, у даному випадку зобов'язання страховика випливають з договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, а не безпосередньо з самого факту завдання шкоду, а тому регулюються спеціальним законом, який регулює відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, тобто Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі Закон). 17.12.2012 року до ПрАТ «СК «ПРОВІДНА» звернувся Страхувальник з повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду, яка сталась 16.12.2012 року за участю забезпеченого транспортного засобу під керуванням водія ОСОБА_6 та автомобіля НОМЕР_2, під керуванням водія ОСОБА_1, в результаті якої останній автомобіль отримав механічні пощкодження. Вину ОСОБА_6 у скоєні вказаної ДТП встановлено рішенням суду. В свою чергу, оскільки автомобіль «ВМW Х6» був застрахований в ТДВ «Страхова компанія «Провіта» за Договором добровільного страхування наземного транспорту, то вказаною страховою компанією було виплачено страхове відшкодування на користь позивача ОСОБА_1 у розмірі 41010,66 грн. 07.03.2013 року за ТДВ «Страхова компанія «Провіта» звернулося до ПрАТ «СК «ПРОВІДНА» з вимогою відшкодувати в порядку регресу завдані збитки власнику автомобіля «ВМW Х6» в наслідок ДТП, що мала місце 16.12.2012 року за участю забезпеченого транспортного засобу під керуванням водія ОСОБА_6 В свою чергу, ТДВ «Страхова компанія «Провіта» було надано Звіт № 647 про оцінку вартості матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу «ВМW Х6», державний номерний знак НОМЕР_3, відповідно до якого вартість відновлювального ремонту зазначеного автомобіля складає 41010,66 грн. Зазначену вище оцінку вартості матеріального збитку проведено згідно чинного законодавства, а саме відповідно до Методики товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 р. № 142/5/2092 зі зміна ми та доповненнями, внесеними наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24.07.09 № 1335/5/1159, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 04.08.09 за № 724/16740 (надалі - Методика), розробленої згідно із Національний стандартом. Розрахунок розміру страхового відшкодування проводився наступним чином: відповідно до п. 4 Полісу АВ/7230424 встановлений обов'язковий ліміт відповідальності страховика за шкоду, заподіяну майну потерпілого, який становить 50000,00 гривень. В розділі п. 5 Полісу АВ/7230424 встановлена франшиза в розмірі 0,00 грн. Таким чином сума страхового відшкодування, що підлягала сплаті ТДВ «Страхова компанія «Провіта» в порядку регресса складає 41010,66 грн. На виконання вимог чинного законодавства ПрАТ «СК «ПРОВІДНА» складено страховий акт №0601/39/2269/Р та здійснено виплату страхового відшкодування ТДВ «Страхова компанія «Провіта» в порядку регресу в розмірі 41010,66 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 05.04.2013 року. Таким чином, ПрАТ «СК «ПРОВІДНА» виконало свої зобов'язання за Договором обов'язкового страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів належним чином та в повному обсязі. На зазначених вище підставах відповідач 1 вважає позовні вимоги позивача до ПрАТ «СК «ПРОВІДНА» незаконними та необгрунтованими, а тому такими, що не підлягають задоволенню. Враховуючи вищевикладену позицію, відповідач 1 зазначив, що подальший розгляд справи можливий за відсутності їх представника, просив суд розгляд справи проводити без участі представника та відмовити у задоволенні позову до ПрАТ «СК «ПРОВІДНА» в повному обсязі.

Відповідач 3 - ОСОБА_6 та його адвокат у судовому засіданні проти позову заперечували, позовні вимоги не визнали в повному обсязі та просили позивачу в позові відмовити повністю. Адвокат відповідача 3 стверджував, що позовні вимоги про стягнення з ОСОБА_6 моральної шкоди саме в розмірі 2500,00 гривень не підтверджені жодними доказами, є необґрунтованими та безпідставними. Окрім того, розмір понесених позивачем матеріальних збитків підтверджується документами сервісного центру, в яких не обґрунтована економічна обґрунтованість вказаних в актах виконаних робіт. Разом з цим, при порівнянні тих пошкоджень, які зафіксовані документацією компетентних органів при фіксації ДТП і актом огляду ТЗ при визначенні розміру матеріального збитку відповідачем 2 та наданих позивачем актів сервісного центру, вбачається невідповідність зафіксованих пошкоджень у першому випадку тим ремонтним роботам, що виконані працівниками спеціалізованого СТО, де обслуговувався позивач: замінені деякі деталі, які не було пошкоджено, та ті, які підлягали відновленню, а не заміні. Таким чином, відповідач 3 вважає не доведеним, що позивач зазнав збитків саме на визначену ним суму, а тому позовні вимоги не підлягають до задоволення. Судові витрати в сумі 303,26 грн. судового збору та 900,00 грн. витрат на правову допомогу також не підлягають до стягнення відповідача 3, оскільки позовна вимога позивача про стягнення моральної шкоди не була оплачена останнім судовим збором як вимога немайнового характеру, щодо вимоги про стягнення витрат на правову допомогу, то згідно матеріалів справи, в тому числі довіреності, виданої на імя ОСОБА_2, останній виступає виключно представником позивача, а не особою, яка надавала правову допомогу у розумінні ст. 56 ЦПК України, оскільки він виконував у судовому засіданні усі функції представника сторони і не надав суду документу, що посвідчують його повноваження як адвоката.

Відповідчач 2 - Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Провіта» участі представника у судовому засіданні не забезпечили, в судові засідання жодного розу не зявлялись, про час і місце судового розгляду були повідомлені вчасно та належним чином, однак про причини неявки суду не повідомили, заперечень проти позову та клопотань про розгляд справи за відсутності представника, чи про відкладення розгляду справи не подавали.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу без участі представників відповідача 1 та відповідача 2 на підставі наявних у ній матеріалів та доказів.

Заслухавши у судовому засіданні позивача та його представника, відповідача 3 та його адвоката, дослідивши матеріали справи та подані докази, зясувавши всі обставини справи в їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що 23.11.2012 року між ОСОБА_1 (далі позивач) та Товариством з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Провіта» (далі відповідач 2) укладено Договір № 27--50-5800879 від 23.11.2012 року добровільного страхування наземного транспорту (далі Договір добровільного страхування), згідно з яким було застраховано автомобіль «ВМW Х6», державний номерний знак НОМЕР_1 (далі - автомобіль ВМW Х6) від пошкодження транспортного засобу чи незаконного заволодіння ним (а.с.9). Страхова сума транспортного засобу та страхова сума за вказаним договором становить 823000,00 грн.

Відповідно до п. 4.3 особливих умов даного договору, страхування ТЗ здійснено з опцією «Ремонт на спеціалізованій СТО» - НІ.

Як вбачається із п. 6,9 розділу Загальні положення Договору добровільного страхування, укладеного між позивачем та відповідачем 2, в разі страхування ТЗ з опцією «Ремонт на спеціалізованій СТО» - ТАК, п. 4.3 Договору, розмір страхового відшкодування визначається згідно рахунку спеціалізованої для такого ТЗ СТО. В разі страхування ТЗ з опцією «Ремонт на спеціалізованій СТО» - НІ, п. 4.3 Договору, розмір страхового відшкодування визначається згідно розрахунку акцептованої страховиком СТО у разі перерахування коштів на таке СТО, або згідно звіту автотоварознавчого дослідження з визначенням вартості матеріального збитку, нанесеного власнику ТЗ.

16 грудня 2012 року о 15 год. 00 хв. в м. Новоград-Волинський на перехресті вулиць Маяковського - Пушкіна за участю автомобіля ВМW Х6, що належить позивачу (а.с.5) під його керуванням та автомобіля марки «ВАЗ 21093», державний номерний знак НОМЕР_4 (далі автомобіль ВАЗ) під керуванням ОСОБА_6 (далі відповідача 3) відбулась дорожньо-транспортна пригода (далі ДТП), внаслідок якої автомобіль ВМW Х6 отримав механічні пошкодження.

Постановою Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 10 січня 2013 року ОСОБА_6 визнано винним у скоєні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, тобто у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди, що сталася 16.12.2012 року (а.с.6).

Позивач звернувся до відповідача 2 із заявою про виплату страхового відшкодування по події, що сталася 16.12.2012 року.

Відповідно до звіту про оцінку вартості матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу № 647 від 19.12.2012 року вартість матеріального збитку, заподіяного власнику транспортного засобу «ВМW Х6», державний номерний знак НОМЕР_1, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, станом на 19.11.2010 р. складає 41010 грн. 66 коп.(а.с.12-19).

Правильність проведення зазначеної оцінку вартості матеріального збитку сторонами під час розгляду справи не оспорювалась.

ТДВ «Страхова компанія «Провіта» складено страховий акт № 50-11549/1 за Договором добровільного страхування наземного транспорту від 23.11.2012 року (а.с.98) та було виплачено страхове відшкодування на користь позивача у розмірі 41010,66 грн.

Сервісним центром по обслуговуванню автомобілів «ВМW» - ТОВ «АВТ Баварія» були проведені роботи по ремонту автомобіля ВМW Х6 на загальну суму 66741 грн. 07 коп. (а.с.20-25,29-31). Як вбачається з акту виконаних робіт № 320991 від 28.01.2013 року позивачем здійснено передплату ремонтних робіт в сумі 41010,66 грн. (а.с.25), а відповідно до акту № 320996 від 28.01.2013 року та рахунку фактури від 26.01.2013 року Сервісним центром по обслуговуванню автомобілів «ВМW» - ТОВ «АВТ Баварія» виконано роботи по ремонту автомобіля «ВМW Х6», державний номерний знак НОМЕР_1 з урахуванням запчастин на загальну суму 25730,41 грн. (а.с.29-31), яка була сплачена позивачем 28.01.2013 року (а.с.26).

15.05.2012 року між власником автомобіля ВАЗ ОСОБА_7 та ОСОБА_5 акціонерним товариством «Страхова компанія «ПРОВІДНА» - відповідачем 1 укладено договір обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, оформлений полісом № АВ/7230424 від 15.05.2012 року. Відповідно до умов полісу, обовязковий ліміт відповідальності страховика за шкоду, заподіяну майну на одного потерпілого складає 50000,00 грн., франшиза 0 грн. (а.с. 32, 64). Тобто, на момент ДТП цивільно-правова відповідальність відповідача 3 ОСОБА_6, який керував автомобілем ВАЗ, що належить ОСОБА_7, була застрахована по вказаному полісу АВ/7230424 від 15.05.2012 року.

17.12.2012року до ПрАТ «СК «ПРОВІДНА» звернувся страхувальник з повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду, яка сталась 16.12.2012 року за участю забезпеченого транспортного засобу під керуванням водія ОСОБА_6 та автомобіля ВМW Х6 під керуванням водія ОСОБА_1 (а.с.68).

Після виплати страхового відшкодування на користь ОСОБА_1 у розмірі 41010,66 грн. 07.03.2013 року за вх. № НОМЕР_5 «Страхова компанія «Провіта» звернулося до ПрАТ «СК «ПРОВІДНА» з вимогою відшкодувати в порядку регресу завдані збитки власнику автомобіля ВМW Х6 в наслідок ДТП, що мала місце 16.12.2012 року за участю забезпеченого транспортного засобу під керуванням водія ОСОБА_6 (а.с. 69) та надано Звіт № 647 про оцінку вартості матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу «ВМW Х6», державний номерний знак АМ 100 1АІ, та усі необхідні докумети (а.с.70-98), відповідно до якого вартість відновлювального ремонту автомобіля складає 41010,66 грн.

Відповідачем 1 - ПрАТ «СК «ПРОВІДНА» було складено страховий акт (а.с.65-66) та здійснено виплату страхового відшкодування на користь відповідача 2 - ТДВ «Страхова компанія «Провіта» в розмірі 41010,66 грн., що підтверджується платіжним дорученням №0019111 від 05.04.2013 року (а.с. 67).

Дані обставини підтверджуються дослідженими у судовому засіданні доказами: копією свідоцтва про реєстрацію ТЗ (а.с.5), копією постанови від 10.01.2013 року (а.с.6), копією акту огляду ТЗ від 19.12.2012 року (а.с.7), копією Договору № 27--50-5800879 від 23.11.2012 року добровільного страхування наземного транспорту (а.с.9-11), копією звіту про оцінку вартості матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу № 647 від 19.12.2012 року вартість матеріального збитку, заподіяного власнику транспортного засобу «ВМW Х6», державний номерний знак НОМЕР_1 та копіями ремонтних калькуляцій і контрольних листів, фотокопіями пошкодженого ТЗ (а.с.12-19, 70-82, 83, 84-92, 93-96), копіями актів виконаних робіт, виданих Сервісним центром по обслуговуванню автомобілів «ВМW» - ТОВ «АВТ Баварія» (а.с.20-25, 29-31), копією квитанції від 28.01.2013 року на суму 25730,41 грн. (а.с.26), копією Поліса № АВ/7230424 від 15.05.2012 року обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (а.с. 32), копією страхового акта від 18.03.2013 року (а.с.65-66), копією платіжного доручення від 05.04.2013 року на суму 41010,66грн. (а.с.67), копією повідомлення про настання події від 17.12.2012 року (а.с.67), копією претензії від 05.03.2013 року (а.с.69), копією страхового акту № 50-11549/1 за Договором добровільного страхування наземного транспорту від 23.11.2012 року (а.с.98).

Відносини між сторонами в сфері страхування регулюються: Конституцією України, Цивільним кодексом України, Законом України «Про страхування» №85/96-ВР від 07.03.1996 року (в редакції з останніми змінами та доповненнями, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) та Законом України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» № 1961-IV від 01.07.2004 року (в редакції з останніми змінами та доповненнями, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про страхування» №85/96-ВР від 07.03.1996 року страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

В силу ст. 20 Закону України «Про страхування» №85/96-ВР від 07.03.1996 року, страховик зобов'язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк встановлений договором.

Відповідно до ст. 25 Закону України «Про страхування» №85/96-ВР від 07.03.1996 року здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком. Страховик та страхувальник мають право залучити за свій рахунок аварійного комісара до розслідування обставин страхового випадку. Поняття «франшиза» міститься у ст. 9 цього Закону і його слід розуміти як частину збитків, що не відшкодовуються страховиком згідно з договором страхування.

Відповідно до ст. 27 Закону України «Про страхування» №85/96-ВР від 07.03.1996 року до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» № 1961-IV від 01.07.2004 року страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором.

Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» № 1961-IV від 01.07.2004 року при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Статтею 29 цього Закону передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством. Порядок здійснення оцінки колісних транспортних засобів встановлено «Методикою товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів», затвердженою Наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України «Про затвердження Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів» №142/5/2092 від 24 листопада 2003 року, зареєстровано в Міністерстві юстиції України за №1074/839524 листопада 2003 р.

Відповідно до п. 12.1 ст. 12 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» № 1961-IV від 01.07.2004 року, розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту. Пунктом 37.5 ст. 37 цього Закону передбачено, що страхувальником або особою, відповідальність якої застрахована, потерпілому має бути компенсована сума франшизи у повному обсязі одночасно з виплатою страховиком страхового відшкодування.

Пунктом 3 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків.

За змістом ч. 1, ч. 3 ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування; збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 22 Цивільного кодексу України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Частиною 1 ст. 1166 ЦК України встановлено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

За змістом статтей 1187, 1188 ЦК України, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

Відповідно до ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку

Згідно з ч. 1 ст. 1188 ЦК України, шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Частина 1 ст. 1191 ЦК України передбачає, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Згідно з ст. 1194 ЦК України, особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

За змістом статей 10, 11 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень. Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з ч. 1 ст. 61 ЦПК України обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.

Відповідно до ч. 4 ст. 60 ЦПУ України доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Статтею 58 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно з ч. 2 ст. 59 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 212 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Як вбачається із Листа Верховного суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ, що виникають з договорів страхування» від 19.07.2011 року, відповідно до цивільного законодавства шкода, завдана майну та особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Разом з цим, Верховний Суд України в розділі «Визначення розміру страхової виплати та шкоди, заподіяної застрахованому майну» Листа «Про судову практику розгляду цивільних справ, що виникають з договорів страхування» від 19.07.2011 року вказав на те, що визначаючи розмір заподіяної шкоди при страхуванні наземного транспорту, суди у разі виникнення спору щодо визначення розміру заподіяної шкоди, як правило, виходять із фактичної (реальної) суми, встановленої висновком судової автотоварознавчої експертизи, або відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля.

Сторонам у справі у судових засіданнях неодноразово розяснено право заявляти відповідні клопотання та подавати заяви, зокрема про залучення до участі у цивільному процесі спеціаліста та проведення судової автотоварознавчої експертизи. Однак жодна із сторін своїм правом не скористалась, а тому суд розглянув дану справу на підставі наявних у ній матеріалів та поданих доказів.

Разом з цим, у свої запереченнях на позов відповідач 3 та його адвокат стверджували, що розмір понесених позивачем матеріальних збитків підтверджується документами сервісного центру, в яких не обґрунтована економічна обґрунтованість вказаних в актах виконаних робіт. Такі твердження суд відкидає при прийнятті рішення у даній справі, оскільки вони спростовуються наступним.

Відповідно до п. 30.1 ст. 30. та Законом України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» № 1961-IV від 01.07.2004 року, ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з аварійним сертифікатом (рапортом), звітом (актом) чи висновком про оцінку, виконаним аварійним комісаром, оцінювачем або експертом відповідно до законодавства, витрати на відновлювальний ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди.

Як встановлено судом вартість транспортного засобу під час укладення між ОСОБА_1 та Товариством з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Провіта» договору № 27--50-5800879 від 23.11.2012 року добровільного страхування наземного транспорту, згідно з яким було застраховано автомобіль «ВМW Х6», державний номерний знак НОМЕР_1, становила 823000,00 грн. А витрати, які поніс позивач на відновлювальний ремонт транспортного засобу на спеціалізованій СТО становлять в загальній сумі 66741 грн. 07 коп.

Тобто, витрати на відновлювальний ремонт транспортного засобу не перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди, а тому у суду відсутні підстави вважати такий ремонт економічно необґрунтованим.

Твердження сторони відповідача 3 про те, що при порівнянні тих пошкоджень, які зафіксовані документацією компетентних органів при фіксації ДТП і актом огляду ТЗ при визначенні розміру матеріального збитку страховою компанією відповідачем 2 та наданих позивачем актів сервісного центру, вбачається невідповідність зафіксованих пошкоджень у першому випадку тим ремонтним роботам, що виконані працівниками спеціалізованого СТО, де обслуговувався позивач: замінені деякі деталі, які не було пошкоджено, та ті, які підлягали відновленню а не заміні - суд не може покласти в основу прийнятого у даній справі рішення, оскільки вони не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи, відповідачем 3 не надано суду жодних доказів на підтвердження своїх заперечень, а також не зазначено які конкретно деталі маються на увазі. Окрім того такі твердження спростовуються наданими позивачем дослідженими у судовому засіданні матеріалами справи, а саме: копією листа ТОВ «АВТ Баварія» від 06.11.2013 року, в якому міститься інформація, щодо виду та кількості проведених даним сервісним центром робіт по ремонту пошкодженого автомобіля позивача та обґрунтовано зазначено про необхідність та причини заміни/ремонту вказаних деталей (а.с.244-245).

Враховуючи вищевикладені обставини суд вважає доведеним, що матеріальні збитки, яких зазнав позивач, перевищують суму виплаченого страхового відшкодування, яка становить 41010 грн. 66 коп. і складають 25730 грн. 41 коп., оскільки позивач довів суду, що Сервісним центром по обслуговуванню автомобілів «ВМW» - ТОВ «АВТ Баварія» були проведені роботи по ремонту автомобіля ВМW Х6 на загальну суму 66741 грн. 07 коп., що підтверджено поданими позивачем та дослідженими судом відповідними документами сервісного центру.

Як вбачається із уточненої позовної заяви та пояснень позивача, позивач просить суд, зокрема, стягнути на його користь з ПрАТ «СК «ПРОВІДНА» різницю між сумою обовязкового ліміту відповідальності страховика за шкоду, заподіяну майну на одного потерпілого і збитками яких він зазнав - на суму 8998,34 грн., оскільки цивільно-правова відповідальність ОСОБА_6 була застрахована у ПрАТ «СК «ПРОВІДНА» з лімітом відповідальності на суму 50000,00 грн.; а решта суми завданих внаслідок ДТП збитків в розмірі 16732,07 грн. на думку позивача, підлягає до стягнення з ТДВ «СК «Провіта».

Як вказав позивач та встановлено судом, щоб не втрачати гарантію на автомобіль, він звернувся до офіційного сервісного центру по обслуговуванню автомобілів «ВМW» щодо здійснення відновлюваного ремонту власного автомобіля. Відповідно до актів виконаних робіт, вартість відновлюваного ремонту автомобіля «ВМW Х6», державний номерний знак НОМЕР_1, становить 66741 грн. 07 коп., в т.ч. ПДВ. Вказана сума була сплачена позивачем, що підтверджується банківськими квитанціями та актами виконаних робіт.

Як вже зазначалось вище, відповідно п. 4.3 особливих умов Договору № 27--50-5800879 від 23.11.2012 року добровільного страхування наземного транспорту (далі Договір добровільного страхування), укладеного між ОСОБА_1 (позивачем) та Товариством з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Провіта» (відповідачем 2) - страхування ТЗ здійснено з опцією «Ремонт на спеціалізованій СТО» - НІ. Як вбачається із п. 6,9 розділу Загальні положення вказаного Договору добровільного страхування, в разі страхування ТЗ з опцією «Ремонт на спеціалізованій СТО» - НІ, п. 4.3 Договору, розмір страхового відшкодування визначається згідно розрахунку акцептованої страховиком СТО у разі перерахування коштів на таке СТО, або згідно звіту автотоварознавчого дослідження з визначенням вартості матеріального збитку, нанесеного власнику ТЗ.

Відповідно до ст. 25 Закону України «Про страхування» №85/96-ВР від 07.03.1996 року здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

Договором добровільного страхування наземного транспорту не передбачено визначення розміру збитків на підставі рахунку спеціалізованої для такого ТЗ СТО, а для визначення розміру заподіяної позивачу внаслідок ДТП, що сталась 16.12.2012 року, шкоди страховиком, на виконання вимог закону, було проведено оцінку вартості матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу, правильність проведення якої сторонами під час розгляду справи не оспорювалась, складено страховий акт виплачено страхове відшкодування на користь позивача у розмірі 41010,66 грн.

В ході розгляду справи судом встановлено та матеріалами справи стверджується, що страхова компанія відповідач 2 у даній справі, надаючи послуги зі страхування, при настанні страхового випадку виплатила страхове відшкодування у відповідності до ст. 25 Закону України «Про страхування» - згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника і страхового акта, складеного уповноваженою особою страховика. Розмір страхового відшкодування визначався за правилами, встановленими чинним законодавством України та відповідно до умов договору, на підставі звіту про оцінку вартості матеріального збитку, оцінка якого проводилась субєктом оціночної діяльності відповідно до вимог чинного законодавства України.

Враховуючи вищевикладене, доводи позивача про обставини, на які він посилається, як на підставу для задоволення позову в частині стягнення з відповідача 2 суми завданих внаслідок ДТП збитків в розмірі 16732,07 грн. - не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи, а тому, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в цій частині не підлягають до задоволення.

Оскільки судом встановлено, що матеріальні збитки, яких зазнав позивач внаслідок пошкодження автомобіля в результаті страхового випадку, що мав місце 16.12.2012 року, складають 25730 грн. 41 коп. і перевищують суму виплаченого страхового відшкодування, визначеного в сумі 41010, 66 грн., яка була виплачена відповідачем 2 (страховою компанією позивача) на користь позивача та, в свою чергу, виплачена (повернута) відповідачем 1 (страховою компанією відповідача 3 особи, винної у скоєнні ДТП) відповідачу 2 (страховій компанії позивача), враховуючи, що цивільно-правова відповідальність відповідача 3 - ОСОБА_6, особи, яку визнано винної у скоєнні ДТП, застрахована у відповідача 1 - ПрАТ «СК «ПРОВІДНА» по договору обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів з обовязковим лімітом відповідальності страховика за шкоду, заподіяну майну на одного потерпілого на суму 50000,00 грн., суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з ПрАТ «СК «ПРОВІДНА» на користь позивача різниці між сумою обовязкового ліміту відповідальності страховика за шкоду, заподіяну майну потерпілого і збитками яких він зазнав - на суму 8989,34 грн. (50000,00 грн. - 41010,66 грн.) - є обґрунтованими, підтверджуються належними доказами, а тому підлягають до задоволення.

Відповідно до ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Відповідно до пункту 3 частини другої статті 23 ЦК моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна.

За змістом ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала у випадках, встановлених законом.

Згідно розяснень, викладених у п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31.03.1995 року, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, тощо. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Суд вважає доведеним, що внаслідок порушення законних прав позивача (у зв'язку із пошкодженням його майна) неправомірними діями відповідача 3, позивачу була заподіяна моральна шкода, яка підлягає відшкодуванню у відповідності до положень ст.ст. 16, 23, 1167 ЦК України. Тобто, потерпілому слід відшкодувати також моральну шкоду, що передбачена пунктом 3 частини другої статті 23 Цивільного кодексу України і таке відшкодування у розмірі, визначеному судом, здійснює особа, яку визнано винною у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди.

При визначенні розміру моральної шкоди суд враховує вимоги розумності, добросовісності, справедливості та виваженості, приймаючи до уваги всі обставини справи в їх сукупності, глибину фізичних та душевних страждань позивача, який, безумовно відчув певні негативні емоції та дискомфорт, оскільки позбавлення можливості належно користуватися автомобілем для власних та господарських потреб вплинуло на реалізацію його особистих та повязаних з підприємницькою діяльністю намірів і планів та порушило звичайний ритм життя позивача; ступінь зниження престижу і ділової репутації; час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану; враховуючи у даному конкретному випадку ступінь тяжкості вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, - суд визначає розмір грошового відшкодування моральної шкоди в сумі 1000,00 грн., що не буде надмірним в українському суспільстві, є адекватним тим стражданням, яких зазнав позивач.

Вимога позивача про стягнення 900,00 грн. за надання правової допомоги не підлягає до задоволення виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 84 ЦПК України витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги. Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.

Згідно з ч. 1 ст. 56 ЦПК України правову допомогу може надавати особа, яка є фахівцем у галузі права і за законом має право на надання правової допомоги

З укладеного договору про представництво та надання правової допомоги від 20.02.2013 року (а.с.155) вбачається, що він підписаний адвокатом ОСОБА_2, який діє на підставі свідоцтва про зайняття адвокатською діяльністю №321 від 18.04.2002 року, однак такого свідоцтва, так як і будь-яких інших доказів, на підтвердження повноважень ОСОБА_2, та його права на надання правової допомоги - позивачем до матеріалів справи не надано.

Окрім того суд звертає увагу, що згідно матеріалів справи, в тому числі довіреності від 03.04.2013 року, виданої на імя ОСОБА_2, останній виступає представником позивача, а не особою, яка надавала правову допомогу у розумінні ст. 56 ЦПК України, оскільки він виконував у судовому засіданні усі функції представника сторони і не надав суду документу, що посвідчують його повноваження як адвоката.

Разом з цим, Постановою Кабінету Міністрів України «Про граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави» № 590 від 27 квітня 2006 р., затверджено граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ і зазначено, що граничний розмір не перевищує суму, що обчислюється виходячи з того, що особі виплачується 40 відсотків розміру мінімальної заробітної плати за годину її роботи.

Відсутність у матеріалах справи рахунку-фактури до договору від 14.02.2013 року та відповідних розрахунків, акту приймання-передачі наданих послуг та інших необхідних документів позбавляє суд можливості визначитися з граничним розміром компенсації та встановити, чи були дотримані норми законодавства при визначен ні розміру години роботи при наданні правової допомоги.

При цьому, враховуючи відсутність необхідних доказів на підтвердження вимоги позивача про стягнення з відповідача 900,00 грн. за надання правової допомоги, суд позбавлений можливості перевірити, які саме дії були вчинені з метою надання правової допомоги, чи ці дії були необхідними для надання правової допомоги та справедливість визначення розміру вартості такої правової допомоги.

Згідно з частиною 1 статті 88 Цивільного процесуального кодексу України, з відповідача 1 на користь позивача належить стягнути понесені останнім при подачі позову та документально підтверджені (а.с.1) судові витрати пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись статтями 3, 10, 11, 56, 57-61, 84, 88, 208, 209, 212 215, 218 Цивільного процесуального кодексу України, статтями 3, 11,15, 16, 22, 23, 1166, 1167, 1187, 1188, 1191, 1194 Цивільного кодексу України, статтями 8, 25, 27 Закону України «Про страхування», статтями 6, 12, 22, 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», суд

ВИРІШИВ :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з відповідача ОСОБА_5 акціонерного товариства «Страхова компанія «ПРОВІДНА» (код ЄДРПОУ 23510137) на користь ОСОБА_1 завдану в результаті дорожньо-транспортної пригоди шкоду в розмірі 8989 (вісім тисяч девятсот вісімдесят девять) гривень 34 копійки та судовий збір в сумі 89 (вісімдесят девять) гривень 89 копійок.

Стягнути з відповідача ОСОБА_6 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 1000 (одна тисяча) гривень.

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до апеляційного суду Житомирської області через Новоград-Волинський міськрайонний суд протягом 10 (десяти) днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 (десяти) днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду складено в повному обсязі та підписано 21 листопада 2013 року

Суддя Ю.Г. Романюк