Постанова № 36281756, 19.12.2013, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 грудня 2013 р.Справа № 1570/4644/2012

Категорія: 8.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Бжассо Н. В.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого - судді Романішина В.Л.,

суддів Димерлія О.О., Єщенка О.В.,

за участю секретаря Фурмана А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м.Одесі апеляційну скаргу Державного підприємства «Одеський морський торговельний порт» на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2013 року у справі за позовом Державного підприємства «Одеський морський торговельний порт» до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Одесі Міжрегіонального головного управління Міндоходів про часткове визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

В липні 2012 року ДП «Одеський морський торговельний порт» звернулося до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до СДПІ з обслуговування великих платників у м.Одесі Міжрегіонального головного управління Міндоходів (на час звернення - СДПІ по роботі з великими платниками податків у м.Одесі ДПС) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 20.07.2012р. №0000262500 на суму 63875 грн. та відповідно пеню 9257 грн. і №0000222500 на суму 445948 грн. та відповідно пеню 34795 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що висновки акту перевірки про порушення підприємством п.5.1, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» щодо віднесення до складу валових витрат у другому кварталі 2012 року витрат в сумі 204400 грн. та завищення податкового кредиту з ПДВ на суму 25563,42 грн. по послугах з перевезення вантажів автомобільним транспортом, наданих ПП «Юг-Стандарт+», що не підтверджені первинними транспортними документами, а також про порушення п.198.1, п.198.3 ст.198 ПК України, в результаті чого завищено податковий кредит по взаємовідносинах з ТОВ «Вторресурси», є безпідставними, оскільки вони спростовуються первинними документами, наданими податковому органу під час проведення перевірки і які підтверджують правомірність формування валових витрат та податкового кредиту з зазначеними контрагентами в перевіряємий період. Акт перевірки не вказує жодних конкретних законних підстав для визнання правочинів недійсними, в ньому лише містяться витяги із норм Цивільного та Господарського кодексів щодо визнання правочинів нечинними.

СДПІ з обслуговування великих платників у м.Одесі Міжрегіонального головного управління Міндоходів проти позову заперечила, зазначивши, що під час проведення перевірки податковим органом було надано запит позивачу від 07.06.2012р. щодо надання належним чином завірених копій усіх документів, що стосуються транспортно-експедиторських послуг, отриманих ДП «Одеський морський торговельний порт» від ПП «Юг-Стандарт+», однак документального підтвердження щодо отримання послуг по перевезенню вантажів автомобільним транспортом ПП «Юг-Стандарт+» безпосередньо до місця призначення позивачем не надано, зокрема, не надано товарно-транспортних накладних та інших документів, які свідчать про транспортування товару. Також, перевіркою встановлено, що за перевіряємий період ДП «Одеський морський торговельний порт» не придбавало у ТОВ «Вторресурси» послуги з різання металу та сплата за виконанні роботи не проводилась, у зв'язку з чим у ТОВ «Вторресурси» не було підстав для виписки податкових накладних позивачу. Оскаржувані податкові повідомлення-рішення відповідач вважає законними, а вимоги позову - необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають. В задоволенні позову СДПІ просила відмовити.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 12.02.2013р. позов ДП «Одеський морський торговельний порт» залишено без задоволення.

Не погоджуючись із зазначеною постановою, ДП «Одеський морський торговельний порт» подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції, як таке, що прийняте із порушенням норм матеріального та процесуального права, з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, та прийняти нову постанову, якою його позов задовольнити.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, СДПІ з обслуговування великих платників у м.Одесі Міжрегіонального головного управління Міндоходів було проведено виїзну планову перевірку ДП «Одеський морський торговельний порт» (код 01125666) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2010р. по 31.12.2011р., за результатами якої складено акт перевірки №64/25-0/01125666/10 від 09.07.2012р.

На підставі вказаного акту перевірки 20.07.2012р. СДПІ з обслуговування великих платників у м.Одесі Міжрегіонального головного управління Міндоходів винесено податкові повідомлення-рішення: №0000262500, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток підприємств в розмірі 517364 грн. (в т.ч. за основним платежем - 416962 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 100402 грн.) та №0000222500, яким підприємству збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 718352,50 грн. (в т.ч. за основним платежем - 556198 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 162154,50 грн.).

ДП «Одеський морський торговельний порт» частково не погодилося з висновками акту перевірки щодо взаємовідносин підприємства з ПП «Юг-Стандарт+» та ТОВ «Вторресурси», і визначення, у зв'язку з цим. оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями податкових зобов'язань. Зокрема, в акті перевірки зазначено про порушення позивачем в частині взаємовідносин з ПП «Юг-Стандарт+» п.5.1, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» щодо віднесення до складу валових витрат у другому кварталі 2012 року витрат в сумі 204400 грн. по послугах з перевезення вантажів автомобільним транспортом, наданих ПП «Юг-Стандарт+», що не підтверджені первинними транспортними документами та завищення податкового кредиту з ПДВ на суму 25563,42 грн. Висновки акту ґрунтуються на тому, що у разі відсутності первинної транспортної документації, що підтверджує отримання послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом, а саме товарно-транспортної накладної, Порт не має підстав віднести такі витрати до складу валових витрат, а також суми ПДВ до податкового кредиту з контрагентом ПП «Юг-Стандарт+».

Що ж до взаємовідносин позивача з контрагентом ТОВ «Вторресурси», то в акті перевірки №64/25-0/01125666/10 від 09.07.2012р. вказується на порушення позивачем п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» та п.198.1, п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України та завищення податкового кредиту на суму 351113,96 грн. Висновок податкового органу ґрунтується на тому, що за інформацією, отриманою від ДПІ у Приморському районі м.Одеси (акти №1557/23-513/30817353 від 16.05.2011р. та №2326/23-513/30817353 від 09.09.2011р.) проведення зустрічної звірки ТОВ «Вторресурси» неможливе у зв'язку з тим, що даний платник податків не знаходиться за своєю податковою адресою та у базі даних податкової значиться стан платника « 32 - місцезнаходження не встановлено».

Відмовляючи в задоволенні позову ДП «Одеський морський торговельний порт» про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 20.07.2012р. №0000262500 на суму 63875 грн. та №0000222500 на суму 445948 грн. суд першої інстанції дійшов висновку, що висновки акту перевірки про порушення позивачем норм податкового законодавства при здійсненні договірних правовідносин ДП «Одеський морський торговельний порт» з контрагентами ПП «Юг-Стандарт+» та ТОВ «Вторресурси» є обґрунтованими, і при прийнятті оскаржуваних рішень СДПІ діяла в межах повноважень та у спосіб, що передбачені діючим законодавством. Колегія суддів не погоджується з таким висновком Одеського окружного адміністративного суду.

Так, перевіркою встановлено, що позивачем було сформовано показник рядку 10.1 Декларацій, у тому числі, за рахунок податкових накладних, виданих ТОВ «Вторресурси» в сумі 635790,40 грн. (надання послуг по різці металу та вивезенню сміття). На думку по податкового органу, у перевіряємому періоді ДП «Одеський морський торговельний порт» не придбавало у ТОВ «Вторресурси» послуги з різання металу та сплату за виконанні роботи не проводило, а тому не мало підстав для формування податкового кредиту.

Відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоду у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Відповідно до п.198.1 ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно п.198.2 ст.198 Кодексу датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг чи дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.198.3 ст.198 Кодексу податковий кредит звітного періоду складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.198.6 Кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до ст.201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г)податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; й) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України) (п. 201.1).

Форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом державної податкової служби (п. 201.2 ст.201 ПК України).

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг (п. 201.4 ст.201 ПК України).

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу (п. 201.6 ст.201 ПК України).

Виходячи зі змісту наведених вище норм законодавства, право на віднесення сум ПДВ, сплачених при придбанні товару, до податкового кредиту виникає у суб'єкта господарювання у разі дотримання ним наступних умов: 1) фактичності придбання такого товару, тобто, реальності відповідної господарської операції; 2) наявності податкових накладних, складених особою, зареєстрованою платником податку, чи митних декларацій на підтвердження придбання такого товару та сплати відповідної суми ПДВ; 3) подальшого використання придбаного товару в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства.

При цьому, згідно з ч.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Частиною 2 цієї статті визначено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено актом перевірки, 04.11.2010р. між позивачем та ТОВ «Вторресурси» укладено договір №КД-15411, за умовами якого ДП «Одеський морський торговельний порт» (Продавець) зобов'язується передати у власність ТОВ «Вторресурси» (Покупець) об'єкт Док №5 для оброблення в лом металевий чорний, ціну якого визначено в Протоколі узгодження договірної ціни (Додаток №1).

За вказаним договором Док передається у вигляді не придатному для транспортування і передбачає його демонтаж та розбирання для придатного для транспортування стану силами Покупця за місцем знаходження Дока (п.4.1 Договору). Оплата вартості Дока проводиться Покупцем за фактичну кількість чорного металевого брухту, визначеного шляхом зважування після демонтажу та оброблення за цінами, визначеними у Додатку №1, за вирахуванням вартості по демонтажу і порізки 1 тонни чорного металу, за узгодженою Калькуляцією (п.4.2 Договору). Послуги по обробленню (демонтажу) металолому до стану, придатного для вивозу і транспортування у відповідності до ДСТУ 4 121-2002, оформляюся актом виконаних робіт за цінами, вказаними у Додатку №2, який підписується уповноваженими представниками сторін (п.4.4 Договору).

На виконання зазначеного Договору ТОВ «Вторресурси» були виконані роботи по демонтажу Дока №5 та виписані податкові накладні.

На підтвердження виконання умов Договору та здійснення господарської операції щодо надання послуг з демонтажу та порізці Дока у металевий брухт в матеріалах справи містяться: договір №КД-15411 від 04.11.2010р. з додатками; реєстр отриманих податкових накладних; податкова накладна №105 від 31.12.2010р. з довідкою про вартість виконаних робіт та актом виконаних робіт за грудень 2010 року; податкова накладна №104 від 30.11.2010р. з довідкою про вартість виконаних робіт та актом виконаних робіт за листопад 2010 року; податкова накладна №41 від 31.01.2011р. з довідкою про вартість виконаних робіт та актом виконаних робіт за січень 2011 року; податкова накладна №42 від 28.02.2011р. з довідкою про вартість виконаних робіт та актом виконаних робіт за лютий 2011 року; податкова накладна №46 від 28.03.2011р. з довідкою про вартість виконаних робіт та актом виконаних робіт за березень 2011 року; податкова накладна №19 від 29.04.2011р. з довідкою про вартість виконаних робіт та актом виконаних робіт за квітень 2011 року; податкова накладна №2 від 04.05.2011р. з довідкою про вартість виконаних робіт та актом виконаних робіт за травень 2011 року; податкова накладна №1 від 31.05.2011р. з довідкою про вартість виконаних робіт та актом виконаних робіт за травень 2011 року; податкова накладна №1 від 30.06.2011р. з довідкою про вартість виконаних робіт та актом виконаних робіт за червень 2011 року; податкова накладна №1 від 13.07.2011р. з довідкою про вартість виконаних робіт та актом виконаних робіт за 1-ий період липня 2011 року; податкова накладна №2 від 29.07.2011р. з довідкою про вартість виконаних робіт та актом виконаних робіт за 2-ий період липня 2011 року; податкова накладна №2 від 31.08.2011р. з довідкою про вартість виконаних робіт та актом виконаних робіт за серпень 2011 року; регістри бухгалтерського обліку.

Відповідачем не спростовано доводи позивача про те, що на момент видачі контрагентом податкових накладних, за яким позивачем сформовано податковий кредит за перевіряємий період, підприємство - контрагент позивача було зареєстрованим платником податку на додану вартість та, відповідно, мало право на складання податкових накладних.

Висновок же податкового органу про відсутність у контрагента позивача необхідних умов для здійснення господарської діяльності є недоведеним, так як він був здійснений тільки на підставі податкової звітності без перевірки первинних бухгалтерських та податкових документів підприємства. Більше того, сама по собі наявність або відсутність у контрагентів окремих документів, транспортних засобів, нерухомості, земельних ділянок, певної кількості персоналу, не можуть являтися вичерпними ознаками неправомірності вчиненої господарської операції, якщо з інших даних вбачається фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків, у зв'язку з його господарською діяльністю.

Колегія суддів вважає, що аналіз наданих позивачем первинних бухгалтерських та податкових документів свідчить про дотримання позивачем спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту по операціях з ТОВ «Вторресурси», які були предметом перевірки. Зазначені первинні документи повністю відповідають ознакам первинних документів, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік.

Так, досліджуючи наявні в матеріалах справи копії первинних документів, встановлено, що вони у повній мірі відповідають вимогам ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та ст.201 ПК України.

Більше того, з матеріалів справи вбачається, що у податкового органу не було заперечень до правильності складання вище вказаних первинних документів, що також підтверджується висновками акту перевірки, серед яких не зазначено порушення позивачем вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Податкового кодексу України в частині складання податкових накладних та інших первинних документів, які фіксують факти здійснення господарських операцій позивачем з ТОВ «Вторресурси».

Слід зазначити, що жодна норма податкового законодавства не вимагає від платника податків контролювати законність державної реєстрації, видачі свідоцтва платника ПДВ, сплату до бюджету податків та ведення бухгалтерського та податкового обліку своїх контрагентів. Контроль за дотриманням платниками податків податкового законодавства та своєчасну сплату ними податків здійснює податкова служба. Таким чином, сама по собі несплата податку продавцем (у томі числі і ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця.

Крім того, при прийнятті оскаржуваної постанови, судом першої інстанції залишено поза увагою той факт, що 07.10.2011р. ДП «Одеським морський торговельний порт» було отримано від СДПІ довідку №1030/15-3/01125666/94 про результати зустрічної звірки Порту щодо документального підтвердження господарських відносин з ТОВ «Вторресурси», їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01.07.2011р. по 31.07.2011р. Для проведення зустрічної звірки позивача щодо документального підтвердження господарських відносин із ТОВ «Вторресурси», відповідачем були розглянуті, серед іншого, і надані позивачем на запити ті ж самі документи та податкові накладні, які були предметом розгляду у справі, зокрема, копія договору №КД-15411 від 04.11.2010р. з додатками, доповненнями та змінами, а також копії податкових накладних №1 від 30.06.2011р. на загальну суму 593119,28 грн. (у т.ч. ПДВ 98853,21 грн.), №1 від 13.07.2011р. на загальну суму 422035,73 грн. (у т.ч. ПДВ 70339,29 грн.), №2 від 29.07.2011р. на загальну суму 438173 грн. (у т.ч. ПДВ 73029,83 грн.), №3 від 29.07.2011р. на загальну суму 53244 грн. (у т.ч. ПДВ 8874 грн.).

Перевіркою СДПІ з обслуговування великих платників у м.Одесі Міжрегіонального головного управління Міндоходів жодних порушень з боку ДП «Одеський морський торговельний порт» знайдено не було. Більше того, відповідачем було встановлено правомірне відображення позивачем у податковій звітності одержання виконаних робіт (послуг) від ТОВ «Вторресурси» за монтаж Дока №5, вивіз сміття відповідно до Договору №КД-15411 від 04.10.2011р., та зазначені документи підтверджують постачання робіт (послуг) ДП «Одеський морський торговельний порт» з боку ТОВ «Вторресурси».

Слід зазначити, що порушення, допущені одним платником податків у відображені в податковому обліку певної господарської операції за загальним правилом не впливають на права та обов'язки іншого платника податків; порушення платником податків норм діючого законодавства України тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо такого платника податків.

Колегія суддів звертає увагу на те, що ані актом перевірки, ані іншими матеріалами справи не встановлено жодного фактичного порушення саме позивачем вимог законодавства, яким регламентується порядок формування податкового кредиту, яке б позбавляло його права на формування податкового кредиту по взаємовідносинах з ТОВ «Вторресурси».

На підставі викладеного, суд апеляційної інстанції вважає обґрунтованими доводи апелянта про безпідставність висновків акту перевірки про порушення ДП «Одеський морський торговельний порт» п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» та п.198.1, п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України та завищення податкового кредиту на суму 351113,96 грн.

Що ж до висновків акту перевірки про порушення позивачем п.5.1, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» в частині віднесення до складу валових витрат у другому кварталі 2012 року витрат в сумі 204400 грн. по послугах з перевезення вантажів автомобільним транспортом, надані ПП «Юг-Стандарт+», що не підтверджені первинними транспортними документами та завищення податкового кредиту з ПДВ на суму 25563,42 грн., колегія суддів приходить до наступного.

В акті перевірки зазначено, що згідно договору на отримання послуг по перевезення вантажів автомобільним транспортом від 01.02.2010р. №КД-010210, укладеного між ДП «Одеський морський торговельний порт» (Замовник) та ПП «Юг-Стандарт+» (Перевізник) позивачем отримано послуги по організації та виконанню Перевізником, по дорученню Замовника, транспортних послуг, пов'язаних з перевезенням та доставкою отримувачам вантажів, транспорно-експедиторське обслуговування яких проводиться Замовником, у ІІ кварталі 2010 року на суму 245280 грн., вартість без ПДВ - 204400 грн. В порушення п.5.1, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» позивачем до валових витрат було віднесено витрати, що не підтверджені відповідними первинними документами, а саме до перевірки не надані товарно-транспортні накладні, які підтверджували б фактичне виконання даних господарських операцій ПП «Юг-Стандарт+» у ІІ кварталі 2010 року.

Тобто, висновки акту перевірки №64/25-0/01125666/10 від 09.07.2012р. ґрунтуються на тому, що у разі відсутності первинної транспортної документації, що підтверджує отримання послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом, а саме товарно-транспортної накладної, Порт не має підстав віднести такі витрати до складу валових витрат, а також суми ПДВ до податкового кредиту з контрагентом ПП «Юг-Стандарт+».

Згідно пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 вищезазначеного Закону валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.8 цієї статті.

До таких обмежень, згідно підпункту 5.3.1 вищевказаного Закону, віднесено включення до валових витрат витрат на потреби, не пов'язані з веденням господарської діяльності та згідно підпункту 5.3.9 - витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Пунктом 5.11 статті 5 даного Закону заборонено установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових, крім тих, що зазначені в цьому Законі.

Частиною 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до ч.2 ст.9 цього ж Закону первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції та правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, колегія суддів вважає, що відсутність у позивача товарно-транспортних накладних не може слугувати підставою для виключення витрат на надання послуг з перевезення вантажів зі складу валових витрат, оскільки товарно-транспортні накладні є обов'язковими для застосування відправниками та одержувачами вантажів, позаяк є підставою для проведення розрахунків за договором перевезення.

В оскаржуваній постанові Одеський окружний адміністративний суд посилається на норми Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997р.

Так, відповідно до розділу 1 Правил товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу, а товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Згідно п.п. 11.1, 11.3, 11.4, 11.5, 11.7 вказаних Правил основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається. Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

Разом з тим, вказані Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку, а лише встановлюють права, обов'язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників). При цьому, документи обумовлені вказаними правилами, зокрема, товарно-транспортна накладна та подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

Правила не містять вказівок щодо того, що валові витрати з оплати транспортних послуг мають бути підтверджені тільки товарно-транспортними накладними.

Валові витрати позивача за операціями з перевезення вантажів автомобільним транспортом підтверджено рахунками за транспортні послуги, платіжними дорученнями про перерахування коштів за транспортні послуги, актами приймання-здачі виконаних робіт по перевезенню вантажів, податковим накладними.

Пунктом 3.2 Договору №КД-010210 від 01.02.2010р. передбачено, що Перевізник надає Замовнику наступні документи: акт виконаних робіт, податкова накладна, рахунок Перевізника за виконані роботи.

Як вбачається з матеріалів справи, Перевізником надано ДП «Одеський морський торговельний порт» всі вище перераховані документи. Умовами Договору не передбачено надання Перевізником товарно-транспортних накладних.

Так, виконання договірних відносин між ДП «Одеський морський торговельний порт» та ПП «Юг-Стандарт+» підтверджено наявними в матеріалах справи:

- рахунками за транспортні послуги: 29/03/10 від 29.03.2010р. на суму 39600 грн. (у т.ч ПДВ 6600 грн.), 06/04/10 від 06.04.2010р. на суму 19200 грн. ( у т.ч. ПДВ 3200 грн.), 22/04/10 від 22.04.2010р. на суму 19200 грн. (у т.ч. ПДВ 3200 грн.), 27/04/10 від 27.04.2010р. на суму 109680 грн. (у т.ч. ПДВ 18280 грн.), 17/05/10 від 17.05.2010р. на суму 19200 грн. (у т.ч. ПДВ - 3200 грн.), 03/06/10 від 03.06.2010р. на суму 78000 грн. (у т.ч. ПДВ 13000 грн.);

- платіжними дорученнями про перерахування грошових коштів: №590 від 13.04.2010р. на суму 19200 грн., №1860 від 27.04.2010р. на суму 19200 грн., №1894 від 30.04.2010р. на суму 109680 грн., №841 від 26.05.2010р. на суму 19200 грн., №2627 від 11.06.2010р. на суму 78000 грн.;

- актами виконаних робіт: 06/04/10 від 08.04.2010р., 26/04/10 від 26.04.2010р., 28/04/10 від 28.04.2010р., 30/04/10 від 30.04.2010р., 17/05/10 від 17.05.2010р., 07/06/10 від 07.06.2010р.;

- податковими накладними: №105 від 08.04.2010р., №375 від 26.04.2010р., №405 від 28.04.2010р., №435 від 30.04.2010р., №240 від 17.05.2010р., №92 від 07.06.2010р.

Колегія суддів вважає, що при проведенні перевірки ДП «Одеський морський торговельний порт» надано всі відповідні первинні документи, які підтверджують отримання транспортних послуг у Перевізника, а тому позивач має всі передбачені законодавством підстави для віднесення даних витрат до складу валових витрат. Зазначені документи містять в собі опис господарських операцій та підтверджують факт їх виконання.

Товарно-транспортна накладна є підставою для списання товарно-матеріальних цінностей у вантажовідправника при перевезенні вантажів у межах України та не являється єдиним та безумовним документом, що підтверджує факт придбання або продажу товарно-матеріальних цінностей. Підставою для висновку про непідтвердженість витрат платника є повна відсутність будь-яких розрахункових, платіжних та інших документів, які б засвідчили понесення цих витрат.

На підставі викладеного, суд апеляційної інстанції також знаходить висновки податкового органу про порушення ДП «Одеський морський торговельний порт» п.5.1, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» в частині віднесення до складу валових витрат у другому кварталі 2012 року витрат в сумі 204400 грн. по послугах з перевезення вантажів автомобільним транспортом, надані ПП «Юг-Стандарт+», що не підтверджені первинними транспортними документами та завищення податкового кредиту з ПДВ на суму 25563,42 грн. безпідставними та такими, що ґрунтуються на помилковому тлумаченні норм податкового законодавства.

Враховуючи, що судом першої інстанції порушені норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а також, що висновки суду не відповідають обставинам справи, колегія суддів, керуючись п.п. 3, 4 ч.1 ст. 202 КАС України вважає необхідним скасувати постанову суду першої інстанції, та прийняти нову постанову, якою позов ДП «Одеський морський торговельний порт» задовольнити в повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 185, 195, 196, 198 ч.1 п.3, 202 ч.1 п.3, 4, 205, 207, 244-2 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Державного підприємства «Одеський морський торговельний порт» задовольнити.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2013 року скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позов Державного підприємства «Одеський морський торговельний порт» задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Одесі Міжрегіонального головного управління Міндоходів від 20 липня 2012 року. №0000262500 на суму 63875 грн. та №0000222500 на суму 445948 грн.

Постанова суду набирає законної сили негайно після її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Повний текст постанови виготовлено 20.12.2013р.

Головуючий суддя Романішин В.Л.

Судді Димерлій О.О.

Єщенко О.В.