Ухвала суду № 36281515, 23.12.2013, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

_______________

УХВАЛА

"23" грудня 2013 р. Справа № 5023/3271/11

вх. № 3271/11

Суддя господарського суду Савченко А.А.

при секретарі судового засідання Романченко Н.С.

за участю:

представника кредитора ТОВ "ОТП Факторинг Україна" - Дідоха І.З., довіреність від 25.06.2013 р. № б/н.

боржника - ОСОБА_3

Розглянувши матеріали

по справі за заявою ФОП ОСОБА_3, м. Чугуїв

до ФОП ОСОБА_3, м. Чугуїв

про визнання банкрутом

ВСТАНОВИВ:

Постановою суду від 02.06.2011 р. ФОП ОСОБА_3 визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру та призначено ліквідатором арбітражного керуючого П'янова С.В., якого було зобов'язано відповідно до ст. 47-49 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" виконати дії передбачені вказаними статтями, завершити ліквідаційну процедуру та надати суду відповідні документи.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 14.02.2013р. звільнено від обов'язків ліквідатора ФОП ОСОБА_3 арбітражного керуючого П'янова С.В. та призначено ліквідатором ФОП ОСОБА_3 арбітражного керуючого Івлєву Наталію Андріївну (ліцензія НОМЕР_1 від 02.02.2010р.)

Ухвалою господарського суду Харківської області від 02 липня 2013 року задоволено клопотання ліквідатора ФОП ОСОБА_3 арбітражного керуючого Івлєвої Н.А. про звільнення його від обов'язків ліквідатора ФОП ОСОБА_3 по справі № 5023/3271/11, припинено обов'язки ліквідатора ФОП ОСОБА_3 арбітражного керуючого Івлєвої Н.А., призначено ліквідатором ФОП ОСОБА_3 арбітражного керуючого Онищенко Костянтина Сергійовича (свідоцтво НОМЕР_2 від 27.02.2013 р., АДРЕСА_1), відкладено слухання звіту ліквідатора на "08" серпня 2013 р. о 10:20 год.

15 серпня 2013 року до суду надійшла скарга банкрута на дії ліквідатора, відповідно до якої він просить суд усунути ліквідатора Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 - арбітражного керуючого Онищенко Костянтина Сергійовича від виконання обов`язків ліквідатора у справі (вх. №29920).

В обгрунтування поданої скарги на дії ліквідатор банкрут зазначає, що ліквідатором банкрута під час виконання ліквідаційної процедури відносно банкрута були порушені (проігноровані) імперативні норми права, встановлені Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", зокрема, безпідставно включено до складу ліквідаційної маси банкрута житловий будинок - літ. "Л-2", розташований за адресою: АДРЕСА_2 та земельну ділянку за цією ж адресою, оскільки 1/2 даного житлового будинку та ділянки належить на праві сумісної власності дружині банкрута - ОСОБА_6.

Отже, банкрут вважає, що ліквідатор був зобов`язаний порушити питання про виділення частки майна у вигляді 1/2 житлового будинку з майна, що належить банкруту на праві спільної сумісної власності як цього і вимагають норми Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Ухвалою господарського суду Харківської області в!д 22.08.2013 р. прийнято та призначено до розгляду скаргу банкрута на дії ліквідатора (вх. № 29920 в!д 15.08.2013р.).

18.09.2013р. до суду надійшли доповнення до скарги, в яких боржник наводить додаткове обґрунтування на підтвердження незаконності дій ліквідатора, пов'язаних з включенням майна до ліквідаційної маси та його продажем у ліквідаційній процедурі.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 19.09.2013р. прийнято доповнення до скарги до розгляду.

Банкрут ОСОБА_3 в судовому засіданні підтримав подану скаргу з доповненнями до неї з підстав, викладених у скарзі.

Представник кредитора ФОП ОСОБА_7 підтримав подану ОСОБА_3 скаргу з підстав, викладених у скарзі, просить суд її задовольнити та усунути Онищенко К.С. від виконання обов'язків ліквідатора ФОП ОСОБА_3

Представник кредитора ТОВ "ОТП Факторинг Україна" в судовому засіданні проти скарги заперечував з підстав, викладених у письмових поясненнях (вх. № 37932 від 14.10.2013 р.). Зокрема, зазначив, що відповідно до вимог договору іпотеки, укладеного між банкрутом та банком, предмет іпотеки належав на праві власності ОСОБА_3, який стверджував, що предмет іпотеки або його частина не є предметом судового спору. Також зазначив, що у банку відсутня жодна інформація стосовно заміни власника предмету іпотеки або його частини.

Представник кредитора ПУАТ "Фідобанк" просив суд вирішити скаргу на розсуд суду.

Ліквідатор проти скарги заперечував з підстав, зазначених у відзиві на скаргу (вх.. №35971 від 07.10.2013р.).Зокрема, вважає, що продаж майна ФОП ОСОБА_3 було здійснено у відповідності до вимог діючого законодавства, скарга є необгрунтованою, а тому просить суд відмовити в її задоволенні. Крім того, вважає, що після визнання боржника банкрутом ані ОСОБА_3, ані його дружина не порушували питання про виключення із складу ліквідаційної маси ніякого майна, в т.ч. майна у вигляді 1/2 частини житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, який знаходиться у іпотеці у ПАТ "ОТП Банк". Крім того, його дружина - ОСОБА_6, надала згоду своєму чоловікові на отримання кредиту в ЗАТ "ОТП Банк" по кредитному договору № МL 703/243/2007 від 20.11.2007р. в сумі 250 тис.долл.США та на передачу в іпотеку банку житлового будинку та земельної ділянки, що знаходяться по АДРЕСА_2, які були придбані ними за спільні кошти, з можливим відчуженням зазначеного майна у майбутньому згідно умов кредитного договору та договору іпотеки, з якими вона ознайомлена, визнаючи інші умов цих договорів на його власний розсуд.

Колишній ліквідатор ФОП ОСОБА_3 Івлева Н.А. в судовому засіданні проти скарги на дії ліквідатора заперечувала. Зокрема, стверджувала, що спірне майно було правомірно включене до ліквідаційної маси та реалізоване на аукціоні у порядку, встановленому Законом про банкрутство. Початкова вартість домоволодіння була визначена у відповідності до незалежної оцінки, здійсненої 21.01.2013р. ТОВ "Північно-Східна консалтингова група" на замовлення ПАТ " ОТП Банк" та ТОВ "ОТП Факторинг Україна", згідно якої ліквідаційна вартість домоволодіння складала 2066000,00 грн., в т.ч. житлового будинку - 1648000,00 грн., земельної ділянки - 418000, 00 грн. Продаж майна було здійснено за процедурою редакції Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" N 784-Х1У ( 784-14 ) від 30.06.99 р., оскільки процедура продажу майна була розпочата до набрання чинності новою редакцією Закону № 4212-УІ від 22.12.2011 р., та Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)".

Ліквідатор в судове засідання не з'явився, через канцелярію суду надав клопотання про розгляд скарги на дії ліквідатора за його відсутності у зв'язку із знаходженням на лікарняному.

Суд, вислухавши пояснення учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, вважає необхідним зазначити наступне.

Згідно ч.4 ст.24 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон про банкрутство) у ліквідаційній процедурі господарський суд розглядає скарги на дії учасників ліквідаційної процедури.

Відповідно до ч.4 ст. 25 Закону про банкрутство дії ліквідатора (ліквідаційної комісії) можуть бути оскаржені до господарського суду власником майна (органом, уповноваженим управляти майном) банкрута; особою, яка відповідає за зобов'язаннями банкрута; кожним кредитором окремо або комітетом кредиторів; особою, яка, посилаючись на свої права власника або іншу підставу, передбачену законом чи договором, оспорює правомірність віднесення майнових активів або коштів до ліквідаційної маси.

Обґрунтовуючи скаргу на дії ліквідатора ОСОБА_3 стверджує, що ліквідатор безпідставно включив до ліквідаційної маси банкрута житловий будинок - літ. "Л-2", розташований за адресою: АДРЕСА_2 та земельну ділянку, на якій він розташований та був зобов`язаний порушити питання про виділення частки майна у вигляді 1/2 житлового будинку з майна, що належить банкруту на праві спільної сумісної власності.

У відповідності до ч. 1 ст. 52 ЦК України фізична особа - підприємець відповідає за зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно з законом не може бути звернено стягнення.

Відповідно до статей 47, 48 Закону про банкрутство одночасно з прийняттям заяви про порушення справи про банкрутство громадянина-підприємця господарський суд накладає арешт на майно громадянина-підприємця, за винятком майна, на яке згідно з цивільним процесуальним законодавством України не може бути звернено стягнення.

Згідно з додатком до Закону України "Про виконавче провадження" із змінами та доповненнями в редакції від 21.04.1999р. за № 606 визначено перелік видів майна громадян, на яке не може бути звернено стягнення. Відповідно до цього додатку нерухоме майно фізичної особи не входить до переліку майна, на яке не може бути звернено стягнення.

Тобто, з часу прийняття судом постанови про визнання боржника банкрутом продажу у ліквідаційній процедурі підлягає все майно громадянина-підприємця, за винятком майна, що не включається до складу ліквідаційної маси і продаж цього майна громадянина-підприємця здійснюється саме ліквідатором.

Постановою господарського суду Харківської області від 02.06.2011р. визнано ФОП ОСОБА_3 банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру; призначено ліквідатором боржника арбітражного керуючого П*янова С.В.; зобов'язано відповідно до ст. 47-49 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" виконати дії, передбачені вказаними статтями, завершити ліквідаційну процедуру та надати суду відповідні документи.

Відповідно до статті 25 цього Закону, ліквідатор з дня свого призначення здійснює такі повноваження, зокрема, приймає до свого відання майно боржника, вживає заходів по забезпеченню його збереження; виконує функції з управління та розпорядження майном банкрута; здійснює інвентаризацію та оцінку майна банкрута згідно з законодавством.

Статтею 26 Закону про банкрутство передбачено, що усі види майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або повного господарського відання на дату відкриття ліквідаційної процедури та виявлені в ході ліквідаційної процедури, включаються до складу ліквідаційної маси; майно банкрута, що є предметом застави, включається до складу ліквідаційної маси, але використовується виключно для першочергового задоволення вимог заставодержателя.

При зверненні до суду з заявою про порушення справи про банкрутство ФОП ОСОБА_3 зазначив про наявність у нього у власності житлового будинку, розташованого за адресою АДРЕСА_2 та земельної ділянки за цією ж адресою, що знаходиться в іпотеці у ПАТ "ОТП Банк". Це майно було включене колишнім ліквідатором П*яновим С.І. до ліквідаційної маси, неодноразово оцінювалося з метою продажу у ліквідаційній процедурі, але за відсутності покупців не було реалізоване. Слід зауважити, що ані ОСОБА_3, ані його дружина будь-яких заперечень з приводу включення його до ліквідаційної маси не висловлювали.

У відповідності до ч. 8 ст. 47 Закону про банкрутство господарський суд має право за мотивованим клопотанням громадянина-підприємця та інших учасників провадження у справі про банкрутство, виключити із складу ліквідаційної маси майно громадянина-підприємця, на яке згідно з цивільним процесуальним законодавством України може бути звернено стягнення, якщо майно є неліквідним чи доход від реалізації якого істотно не вплине на задоволення вимог кредиторів. Загальна вартість майна громадянина-підприємця, яка виключається із складу ліквідаційної маси відповідно до положень цієї частини, не може перевищувати дві тисячі гривень.

З часу порушення провадження у справі про банкрутство дружина ОСОБА_3 не порушувала питання про те, що їй належить певна частка майна банкрута та не намагалась звільнити це майно з-під арешту чи у встановленому законом порядку порушувати питання про виключення цього майна з ліквідаційної маси чи визначення її частки в майні, яким вона володіє спільно з ОСОБА_3 До того ж матеріали справи свідчать, що його дружина - ОСОБА_6, надала згоду своєму чоловікові на отримання кредиту в ЗАТ "ОТП Банк" по кредитному договору № МL 703/243/2007 від 20.11.2007р. в сумі 250 тис. долл. США та на передачу в іпотеку банку житлового будинку та земельної ділянки, що знаходяться по АДРЕСА_2, які були придбані ними за спільні кошти, з можливим відчуженням зазначеного майна у майбутньому згідно умов кредитного договору та договору іпотеки, з якими вона ознайомлена, визнаючи інші умов цих договорів на його власний розсуд. Копія відповідної заяви долучена до матеріалів справи (т.7 а.с.133). Таким чином вона усвідомлювала, що в разі невиконання її чоловіком взятих на себе зобов'язань по поверненню кредитних коштів існує можливість звернення стягнення на майно, належне йому на праві приватної власності, а також на об'єкти спільної сумісної власності їх подружжя.

Таким чином твердження ОСОБА_3 про безпідставне включення ліквідатором до складу ліквідаційної маси банкрута житлового будинку - літ. "Л-2", розташованого за адресою: АДРЕСА_2 та земельної ділянки є необґрунтованим та не підтвердженим належними доказами.

Крім того, суд вважає необхідним зазначити, що право спільної сумісної власності подружжя, на яке посилається ОСОБА_3І і на наявності якого ґрунтуються підстави, викладені у скарзі, регулюється главою 8 Сімейного кодексу України. При цьому, господарський суд не наділений повноваженнями щодо вирішення в межах справи про банкрутство спорів щодо поділу спільної сумісної власності подружжя. В свою чергу, ОСОБА_3 не надано господарському суду жодного належного документального доказу щодо виділу частки у спільній сумісній власності подружжя чи поділу спільної сумісної власності подружжя.

24.05.2013р. на замовлення ліквідатора іноваційно-комерційною товарною біржею було проведено аукціон з продажу цього будинку та земельної ділянки, за результатами якого майно було продане ОСОБА_11: будинок за ціною - 329600 грн. (протокол № 1); земельна ділянка за ціною 83600 грн.( протокол № 2) (т.7, а.с.126,127). 31.07.2013р.між ліквідатором та ОСОБА_11 було укладено договір купівлі-продажу будинку ( зареєстровано в реєстрі за № 733), а 08.08.2013р. - земельної ділянки (т.7 а.с.128 -131). Ці договори були укладені нотаріально та зареєстровані у встановленому законом порядку.

Суд вважає необхідним зазначити, що лише після проведення аукціону та укладення договорів купівлі-продажу будинку та земельної ділянки, ОСОБА_3 висловив свою незгоду з діями ліквідатора, в тому числі і щодо включення цього майна до ліквідаційної маси. З урахуванням того, що строк ліквідаційної процедури, встановлений ст.24 Закону про банкрутство та постановою господарського суду від 02.06.11р. сплинув ще у грудні 2012р., суд вважає вжиття ліквідаторами Івлевою Н.А. та ОСОБА_12 заходів, спрямованих на найшвидше закінчення ліквідаційної процедури та реалізацію майна банкрута належним та обґрунтованим.

Оскільки ОСОБА_3 не було висловлено колишньому ліквідатору П*янову С.В. жодних заперечень з приводу включення спірного майна до ліквідаційної маси, порушення строків ліквідаційної процедури тощо, суд вважає, що є підстави стверджувати про те, що ОСОБА_3 певною мірою зловживає правами боржника та намагається уникнути проведення повного розрахунку за отриманий у Банку кредит, оскільки згідно з ч.2 ст. 49 Закону про банкрутство після завершення розрахунків з кредиторами громадянин - підприємець, визнаний банкрутом, не звільняється від подальшого виконання вимог кредиторів, а саме: за вимогами кредиторів щодо відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров'ю громадян, за вимогами щодо стягнення аліментів, а також вимогами особистого характеру, які не були задоволені в порядку виконання постанови господарського суду про визнання громадянина-підприємця банкрутом або які погашені частково чи не заявлені після визнання громадянина-підприємця банкрутом, і можуть бути заявлені після закінчення провадження у справі про банкрутство громадянина-підприємця відповідно в повному обсязі або в незадоволеній їх частині в порядку, встановленому цивільним законодавством України.

Відповідно до ч. 1 ст. 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд вважає, що ОСОБА_3 не надано господарському суду належних документальних доказів на підтвердження доводів, викладених у скарзі та доповненнях до неї.

З урахуванням вищевикладеного, суд вважає необхідним в задоволенні скарги відмовити в повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 22-32, 47-49 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст. 86 ГПК України, -

УХВАЛИВ:

Відмовити ОСОБА_3 в задоволенні скарги на дії ліквідатора в повному обсязі.

У хвалу направити ліквідатору, банкруту, кредиторам.

Суддя Савченко А.А.