Ухвала суду № 36281506, 23.12.2013, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

_____________

УХВАЛА

"23" грудня 2013 р.Справа № 5023/3271/11 вх. № 3271/11

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Савченко А.А.

при секретарі судового засідання Романченко Н.С.

за участю:

представника кредитора ТОВ "ОТП Факторинг Україна" - Дідоха І.З., довіреність від 25.06.2013 р. № б/н.

боржника - ОСОБА_3

розглянувши заяву банкрута про визнання недійсним договору купівлі - продажу майна боржника

По справі за заявою ФОП ОСОБА_3, м. Чугуїв

до ФОП ОСОБА_3, м. Чугуїв

про визнання банкрутом

ВСТАНОВИВ:

Постановою суду від 02.06.2011 р. ФОП ОСОБА_3 визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру та призначено ліквідатором арбітражного керуючого П'янова С.В., якого було зобов'язано відповідно до ст. 47-49 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" виконати дії, передбачені вказаними статтями, завершити ліквідаційну процедуру та надати суду відповідні документи.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 14.02.2013р. звільнено від обов'язків ліквідатора ФОП ОСОБА_3 арбітражного керуючого П'янова С.В. та призначено ліквідатором ФОП ОСОБА_3 арбітражного керуючого Івлєву Наталію Андріївну (ліцензія НОМЕР_1 від 02.02.2010р.)

Ухвалою господарського суду Харківської області від 02 липня 2013 року задоволено клопотання ліквідатора ФОП ОСОБА_3 арбітражного керуючого Івлєвої Н.А. про звільнення його від обов'язків ліквідатора ФОП ОСОБА_3 по справі № 5023/3271/11, припинено обов'язки ліквідатора ФОП ОСОБА_3 арбітражного керуючого Івлєвої Н.А., призначено ліквідатором ФОП ОСОБА_3 арбітражного керуючого Онищенко Костянтина Сергійовича (свідоцтво № НОМЕР_2 від 27.02.2013 р., АДРЕСА_1), відкладено слухання звіту ліквідатора на "08" серпня 2013 р. о 10:20 год.

07 серпня 2013 року до суду надійшла заява банкрута про визнання недійсним договору купівлі - продажу від 31 липня 2013 року, укладеного між ліквідатором банкрута - арбітражним керуючим Онищенком Костянтином Сергійовичем та ОСОБА_12, який посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області ОСОБА_7 31 липня 2013 року та зареєстрований в реєстрі за №733 (вх. №28959).

В обгрунтування поданої заяви банкрут посилається, зокрема на те, що житловий будинок літ. "Л-2", розташований за адресою: АДРЕСА_2, який був проданий ліквідатором, належить банкруту та його дружині ОСОБА_8 на праві спільної сумісної власності, згода співвласника житлового будинку на вчинення правочину щодо його продажу не була висловлена письмово та нотаріально не посвідчена, а тому банкрут вважає, що ліквідатор не мав необхідного обсягу цивільної дієздатності під час укладення договору, даний договір суперечить нормам Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", Цивільному кодексу України, Сімейному кодексу України, та підлягає визнанню недійсним у відповідності до ст. 215 Цивільного кодексу України.

18.09.2013р. до суду надійшли доповнення до заяви про визнання договору купівлі-продажу недійсним ( вх. № 34234), в яких боржник додатково просить визнати недійсним договір купівлі - продажу будинку та земельної ділянки від 08.08.2013р., укладений між ліквідатором ФОП ОСОБА_3 Оніщенко К.С. та ОСОБА_12, який посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області ОСОБА_7 08.08.2013р. та зареєстрований в реєстрі за № 756. Доповнення обґрунтовані тими ж підставами, що і заява та стверджується про те, що при укладенні договору нотаріусом не витребувано дозвіл органів опіки на вчинення договору.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 19.09.2013р. прийнято до розгляду доповнення до заяви про визнання договору купівлі-продажу недійсним.

Банкрут ОСОБА_3 в судовому засіданні підтримує подану заяву з підстав, вказаних у заяві та доповненнях.

Представник кредитора ТОВ «ОТП Факторинг» заперечує проти заяви з підстав, викладених у письмових поясненнях, поданих до суду 14.10.2013р., зокрема зазначає, що з метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором був укладений договір іпотеки, предметом якого був житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 та земельна ділянка за цією ж адресою. Предмет іпотеки належав ОСОБА_3 і він стверджував, що предмет іпотеки або його частина не є предметом судового спору. Дружині ОСОБА_3 було відомо про укладення кредитного договору, оскільки між нею та ПАТ «ОТП Банк» був укладений договір поруки, згідно з умовами якого поручитель ознайомилась із кредитним договором та розуміла його зміст.

Представник кредитора ОСОБА_13 підтримує подану ОСОБА_3 заяву та просить визнати договори купівлі-продажу недійсними з підстав, викладених у заяві.

Представник ПУАТ «Фідобанк» просить вирішити заяву на розгляд суду.

Ліквідатор проти заяви заперечує з підстав, викладених у відзиві на заяву. Зокрема, зазначає, що звернення до суду з відповідними заявами є повноваженнями ліквідатора у відповідності до вимог Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом». Цим законом не передбачено право на звернення до суду з відповідними заявами боржника або власника майна в межах справи про банкрутство. Крім того, вважає, що після визнання боржника банкрутом ані ОСОБА_3, ані його дружина не порушували питання про виключення із складу ліквідаційної маси ніякого майна, в т.ч. майна у вигляді 1/2 частини житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, який знаходиться у іпотеці у ПАТ «ОТП Банк». Крім того, його дружина надала згоду своєму чоловікові на отримання кредиту в ЗАТ «ОТП Банк» по кредитному договору № МL 703/243/2007 від 20.11.2007р. в сумі 250 тис.долл.США та на передачу в іпотеку банку житлового будинку та земельної ділянки, що знаходяться по АДРЕСА_2, які були придбані ними за спільні кошти, з можливим відчуженням зазначеного майна у майбутньому згідно умови кредитного договору та договору іпотеки, з якими вона ознайомлена, визнаючи інші умов цих договорів на його власний розсуд. Щодо реєстрації малолітніх дітей у житловому будинку зазначає, що за повідомленням № 20/1187 від 16.07.2013р. Ленінського районного відділу Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області за обліковими документами Ленінського РВ у м. Харкові ГУ ДМС України у Харківській області відомості щодо реєстрації фізичних осіб відсутні.

Колишній ліквідатор ФОП ОСОБА_3 Івлева Н.А. проти заяви про визнання недійсним договору заперечує з підстав, викладених в письмових поясненнях. Зокрема, стверджує, що початкова вартість домоволодіння була визначена у відповідності до незалежної оцінки, здійсненої 21.01.2013р. ТОВ «Північно-Східна консалтингова група» на замовлення ПАТ « ОТП Банк» та ТОВ «ОТП Факторинг Україна», згідно якої ліквідаційна вартість домоволодіння складала 2066000,00 грн., в т.ч. житлового будинку - 1648000,00 грн., земельної ділянки - 418000, 00 грн. Продаж майна було здійснено за процедурою редакції Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» N 784-Х1У ( 784-14 ) від 30.06.99 р., оскільки процедура продажу майна була розпочата до набрання чинності новою редакцією Закону № 4212-У1 від 22.12.2011 р., та Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)".

Ліквідатор в судове засідання не з'явився, через канцелярію суду надав клопотання про розгляд скарги на дії ліквідатора за його відсутності у зв'язку із знаходженням на лікарняному.

Суд, вислухавши пояснення учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, вважає необхідним зазначити наступне.

Постановою господарського суду Харківської області від 02.06.2011р. визнано ФОП ОСОБА_3 банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру; призначено ліквідатором боржника арбітражного керуючого П*янова С.В.; зобов'язано відповідно до ст. 47-49 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" виконати дії, передбачені вказаними статтями, завершити ліквідаційну процедуру та надати суду відповідні документи.

Відповідно до статті 25 цього Закону, ліквідатор з дня свого призначення здійснює такі повноваження, зокрема, приймає до свого відання майно боржника, вживає заходів по забезпеченню його збереження; виконує функції з управління та розпорядження майном банкрута; здійснює інвентаризацію та оцінку майна банкрута згідно з законодавством.

Статтею 26 Закону про банкрутство передбачено, що усі види майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або повного господарського відання на дату відкриття ліквідаційної процедури та виявлені в ході ліквідаційної процедури, включаються до складу ліквідаційної маси; майно банкрута, що є предметом застави, включається до складу ліквідаційної маси, але використовується виключно для першочергового задоволення вимог заставодержателя.

При зверненні до суду з заявою про порушення справи про банкрутство ФОП ОСОБА_3 зазначив про наявність у нього у власності житлового будинку, розташованого за адресою АДРЕСА_2 та земельної ділянки за цією ж адресою, що знаходиться в іпотеці у ПАТ «ОТП Банк». Це майно було включене колишнім ліквідатором П*яновим С.І. до ліквідаційної маси, неодноразово оцінювалося з метою продажу у ліквідаційній процедурі, але за відсутності покупців не було реалізоване. Слід зауважити, що ані ОСОБА_3, ані його дружина будь-яких питань з приводу включення його до ліквідаційної маси не порушували.

24.05.2013р. іноваційно-комерційною товарною біржею було проведено аукціон з продажу цього будинку та земельної ділянки, за результатами якого майно було продане ОСОБА_12: будинок за ціною - 329600 грн. (протокол № 1); земельна ділянка за ціною 83600 грн.( протокол № 2) (т.7, а.с.126,127). 31.07.2013р.між ліквідатором та ОСОБА_12 було укладено договір купівлі-продажу будинку ( зареєстровано в реєстрі за № 733), а 08.08.2013р. - земельної ділянки (т.7 а.с.128-131). Ці договори були укладені нотаріально та зареєстровані у встановленому законом порядку.

Обґрунтовуючи правові підстави для визнання договорів купівлі-продажу недійсними, ОСОБА_3 посилається на те, що майно, яке було реалізоване ліквідатором в межах ліквідаційної процедури, є спільною власністю подружжя і оскільки 1/2 частина будинку та земельної ділянки належить його дружині, ліквідатором безпідставно було включено до ліквідаційної маси та реалізоване в ліквідаційній процедурі.

Суд вважає необхідним зауважити, що у відповідності до ч. 1 ст. 52 ЦК України фізична особа - підприємець відповідає за зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно з законом не може бути звернено стягнення.

Відпо відно до статтей 47, 48 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» одночасно з прийняттям заяви про порушення справи про бан крутство громадянина-підприємця господар ський суд накладає арешт на майно громадянина-підприємця, за винятком майна, на яке згідно з ци вільним процесуальним законодавством Украї ни не може бути звернено стягнення.

Згідно з додатком до Закону України «Про виконавче провадження» із змінами та доповненнями в редакції від 21.04.1999р. за № 606 визначено перелік видів майна громадян, на яке не може бути звернено стягнення. Відповідно до цього додатку нерухоме майно фізичної особи не входить до переліку майна, на яке не може бути звернено стягнення.

Тобто, з часу прийняття судом постанови про визнання боржника банкрутом продажу у ліквідаційній процедурі підлягає все майно громадянина-підприємця, за винятком майна, що не включається до складу ліквідаційної маси і продаж цього майна громадянина-підприємця здійснюється саме ліквідатором.

У відповідності до ч. 8 ст. 47 Закону про банкрутство господарський суд має право за мотивованим клопотанням громадянина-підприємця та інших учасників провадження у справі про банкрутство, виключити із складу ліквідаційної маси майно громадянина-підприємця, на яке згідно з цивільним процесуальним законодавством України може бути звернено стягнення, якщо майно є неліквідним чи доход від реалізації якого істотно не вплине на задоволення вимог кредиторів. Загальна вартість майна громадянина-підприємця, яка виключається із складу ліквідаційної маси відповідно до положень цієї частини, не може перевищувати дві тисячі гривень.

З часу порушення провадження у справі про банкрутство дружина ОСОБА_3 не порушувала питання про те, що їй належить певна частка майна банкрута та не намагалась звільнити це майно з-під арешту чи у встановленому законом порядку порушувати питання про виключення цього майна з ліквідаційної маси чи визначення її частки в майні, яким вона володіє спільно з ОСОБА_3 До того ж матеріали справи свідчать, що його дружина надала згоду своєму чоловікові на отримання кредиту в ЗАТ «ОТП Банк» по кредитному договору № МL 703/243/2007 від 20.11.2007р. в сумі 250 тис. долл. США та на передачу в іпотеку банку житлового будинку та земельної ділянки, що знаходяться по АДРЕСА_2, які були придбані ними за спільні кошти, з можливим відчуженням зазначеного майна у майбутньому згідно умов кредитного договору та договору іпотеки, з якими вона ознайомлена, визнаючи інші умови цих договорів на його власний розсуд. Копія відповідної заяви долучена до матеріалів справи (т.7 а.с.133) Таким чином вона усвідомлювала, що в разі невиконання її чоловіком взятих на себе зобов'язань по поверненню кредитних коштів існує можливість звернення стягнення на майно, належне йому на праві приватної власності, а також на об'єкти спільної сумісної власності їх подружжя.

Право спільної сумісної власності подружжя, на яке посилається ОСОБА_3 і на наявності якого ґрунтуються підстави, викладені в заяві про визнання договорів недійсними, регулюється главою 8 Сімейного кодексу України. При цьому, господарський суд не наділений повноваженнями щодо вирішення в межах справи про банкрутство спорів щодо поділу спільної сумісної власності подружжя. ОСОБА_3 не надано господарському суду жодного належного документального доказу щодо виділу частки у спільній сумісній власності подружжя чи поділу спільної сумісної власності подружжя. Відповідно, даною особою не надано господарському суду документальних доказів на підтвердження доводів викладених у заяві.

Відповідно до частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України) підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, а згідно із частиною 3 цієї ж статті якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно статті 203 Цивільного кодексу України, якою встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Суд вважає, що ФОП ОСОБА_3 не доведено належними доказами, що викладені в заяві та доповненнях обставини є підставою для визнання договорів купівлі-продажу, укладених ліквідатором в межах ліквідаційної процедури, недійсними з підстав, викладених у заяві та доповненнях.

Крім того, суд вважає необхідним зазначити наступне.

Згідно зі ст. 24 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкротом» у ліквідаційній процедурі господарський суд розглядає скарги на дії учасників ліквідаційної процедури та здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом.

У відповідності до положень ст. ст. 25, 17 Закону про банкрутство, звернення до суду з заявами про визнання правочинів недійсними є повноваженнями ліквідатора, який з підстав, передбачених ст. 17 Закону про банкрутство, подає до господарського суду заяви про визнання недійсними угод боржника. Таким чином законом не передбачено права боржника на звернення до суду з відповідними заявами в межах справи про банкрутство.

З урахуванням вищевикладеного, суд вважає необхідним в задоволенні заяви про визнання недійсними договорів купівлі-продажу, укладених між ліквідатором ФОП ОСОБА_3 Онищенко К. С. та ОСОБА_12 відмовити.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 22-32, 47-49 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст. 86 ГПК України, -

УХВАЛИВ:

Відмовити ОСОБА_3 в задоволенні заяви про визнання недійсними договору купівлі - продажу від 31 липня 2013 року, укладеного між ліквідатором ФОП ОСОБА_3 Онищенко Костянтином Сергійовичем та ОСОБА_12, який посвічений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області ОСОБА_7 31 липня 2013 року та зареєстрований в реєстрі за № 733 та договору купівлі - продажу земельної ділянки від 08.08.2013р., укладеного між ліквідатором ФОП ОСОБА_3 Онищенко Костянтином Сергійовичем та ОСОБА_12, який посвічений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області ОСОБА_7та зареєстрований в реєстрі за № 756.

Ухвалу направити ліквідатору, банкруту, кредиторам, гр. ОСОБА_12, Івлевій Н.А.

Суддя Савченко А.А.