Постанова № 36281471, 23.12.2013, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.12.2013 року Справа № 904/7330/13

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Березкіної О.В.- доповідача,

суддів: Іванова О.Г., Подобєда І.М.

при секретарі: Ситніковій М.Ю.

Прокурор: Зубова О.В., посвідчення № 015940 від 04.04.13 року, прокурор відділу;

Представники відповідача та позивача в судове засідання не з'явилися, про час та місце судового засідання повідомлені належним чином.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АТБ-інвест" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 04.11.13 по справі №904/7330/13

за позовом Прокурора Ленінського району м. Дніпропетровська в інтересах держави в особі Дніпропетровської міської ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю "АТБ-інвест"

про внесення змін до договору оренди земельної ділянки

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 4 листопада 2013 року позовні вимоги Прокурора Ленінського району м. Дніпропетровська в інтересах держави в особі Дніпропетровської міської ради, м. Дніпропетровськ до Товариства з обмеженою відповідальністю "АТБ-інвест", смт. Ювілейне, Дніпропетровський район, Дніпропетровська область про внесення змін до договору оренди земельної ділянки - задоволені.

Суд вніс зміни до Договору оренди земельної ділянки від 20.06.2003 року, укладеного між Дніпропетровською міською радою (49000, м. Дніпропетровськ, пр. Карла Маркса, 75, ЄДРПОУ 26510514) та Товариством з обмеженою відповідальністю "АТБ-Інвест" (52005, Дніпропетровська область, Дніпропетровський район, смт. Ювілейне, вул. Теплична, 27-С, код ЄДРПОУ 30691543), посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Сусловою Н.Б. та зареєстрованого в реєстрі за № 2958, державна реєстрація якого відбулась 11.07.2003 року за №3836, з викладенням його в такій редакції:

п. "1.3 Нормативна грошова оцінка земельної ділянки станом на 22.01.2013 року становить 3 520 204,12 грн.".

п. "3.1. Річна орендна плата за частку 19,5% земельної ділянки встановлюється у грошовій формі (у гривнях) у розмірі 20 117,97 грн., не є сталою та може змінюватись у разі зміни нормативної грошової оцінки земельної ділянки та встановлюється і обчислюється відповідно до Податкового кодексу України у трикратному розмірі земельного податку, що встановлюється цим кодексом.".

п. "3.4. Річна орендна плата за земельну ділянку сплачується за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця, вноситься на розрахунковий рахунок Держказначейства за місцем податкового звіту і на майбутній період вноситься на термін не більше одного календарного року. За неповний календарний місяць орендна плата сплачується за дні фактичного користування земельною ділянкою із розрахунку тривалості місяця у 30 днів.".

Не погодившись з рішенням суду, Товариство з обмеженою відповідальністю «АТБ-інвест» звернулось із апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати та відмовити у позові.

В обґрунтування своєї скарги апелянт посилається на те, що суд неповно з'ясував всі істотні обставини справи, не дав юридичну оцінку доводам ТОВ « АТБ-інвест», чим допустив порушення принципу рівності сторін.

Зокрема, суд не дослідив дотримання позивачем порядку внесення змін до договору оренди, передбаченого ст. 188 ГК України, не врахував відсутність пропозицій позивача внести зміни у договір, вніс зміни в договір без урахування розміру орендної плати, форми її платежу, що є істотною умовою договору.

Всі ці обставини на думку відповідача, є підставами для скасування рішення суду.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 25 листопада 2013 року апеляційна скарга була прийнята до розгляду, розгляд справи було призначено у судовому засіданні на 23 грудня 2013 року.

В судовому засіданні прокурор Дзержинського району м. Кривий Ріг просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін.

Інші особи, у тому числі і відповідач, які були належним чином повідомлені про дату та місце розгляду справи, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення - ухвали суду, в судове засідання не з'явились, заяви про відкладення розгляду справи не надали, у зв'язку з чим суд розглядає справу на підставі наявних у справі доказів.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши відповідність оскаржуваного рішення нормам діючого законодавства, Дніпропетровський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом встановлено, що 20.06.2003 року між Дніпропетровською міською радою (далі - Позивачем, Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "АТБ-Інвест" (далі - Відповідачем, Орендар) укладено Договір оренди земельної ділянки (далі-Договір), за умовами якого Орендодавець передає, а Орендар приймає в оренду на умовах цього Договору частку (19,05 %) у користування земельною ділянкою площею 0,2177 га (площа частки складає 0,0415га), що знаходиться за адресою: м.Дніпропетровськ, Ленінський район, вул. Будьонного, 31, для фактичного розміщення нежитлових приміщень, яка зареєстрована в Державному земельному кадастрі м. Дніпропетровська за кодом 1210100000:08:358:0008 згідно з планом земельної ділянки, що додається. (п. 1.1 Договору).

Грошова оцінка частини земельної ділянки складає згідно з довідкою про грошову оцінку земельної ділянки на момент укладення цього договору: 226 486,81 грн. (п. 1.3 Договору).

Відповідно до пункту 3.1 Договору, сума орендної плати за користування земельною ділянкою на термін дії Договору складає 33 973,02 грн.

Орендна плата за користування земельною ділянкою сплачується у грошовій формі в розмірі земельного податку за базовий податок (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця, вноситься на розрахунковий рахунок Держказначейства за місцем розташування земельної ділянки і на майбутній період вноситься на термін не більше одного календарного року. (п. 3.2 Договору).

26.07.2005 року між Позивачем та Відповідачем була підписана Додаткова угода до Договору, відповідно до якої були внесені зміни в пункти договору, зокрема:

п. 1.3. Грошова оцінка земельної ділянки на момент укладання цієї додаткової угоди становить: 1 188 100 грн. 71 коп.;

п. 3.1. Річна орендна плата за земельну ділянку встановлюється у грошовій формі (у гривнях), з урахуванням того що площа частки за яку справляється орендна сплата становить 19,05 % або 0,0415 га, у розмірі 1 (%) відсотка від нормативної грошової оцінки та дорівнює розміру земельного податку;

Звертаючись із позовом про внесення змін у спірний договір оренди, прокурор посилався на те, що у зв'язку із зміною законодавства, виникла необхідність приведення укладених договорів оренди землі у відповідність до вимог Податкового кодексу, який встановив мінімальний розмір орендної плати за землю не менше трикратного розміру земельного податку.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що нормами чинного законодавства передбачена можливість зміни умов договору за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у випадках встановлених договором або законом. Оскільки відбулась зміна законодавства щодо визначення розміру орендної плати за користування землею на рівні трикратного розмірі земельного податку, суд вніс зміни до пункту 1.3 Договору оренди земельної ділянки, який укладено між Позивачем та Відповідачем, в частині встановлення нормативної грошової оцінки земельної ділянки в розмірі 3 520 204,12 грн., до пункту 3.1 Договору, в частині встановлення розміру орендної плати за користування частиною земельної ділянки відповідно до Податкового кодексу України, визначивши її у трикратному розмірі, що встановлюється Податковим кодексом України та до пункту 3.4 Договору, в частині порядку оплати орендної плати на користь Позивача.

Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного господарського суду погоджується з такими висновками суду першої інстанції.

1 січня 2011 року набрав чинності Податковий кодекс України, пп.288.5.1 п.288.5 ст. 288 якого встановлює, що розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом; для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом.

З метою приведення рішень міської ради та проектів рішень міської ради, які погоджено виконавчим комітетом міської ради, у галузі земельних відносин у відповідність до вимог чинного законодавства, керуючись Земельним кодексом України, Податковим кодексом України та Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні", Дніпропетровською міською радою було прийнято рішення №216/8 від 02.02.2011р. "Про приведення рішень міської ради та деяких проектів рішень міської ради, які погоджено виконавчим комітетом міської ради, у галузі земельних відносин у відповідність до вимог чинного законодавства", яким визначено, що до моменту прийняття міською радою рішення про визначення розміру річної орендної плати за земельні ділянки залежно від їх функціонального використання встановити розмір річної орендної плати за користування земельними ділянками у мінімальному розмірі орендної плати, визначеному Податковим кодексом України, незалежно від мети використання (п.1). Встановлено, що усі нормативні акти, які було прийнято міською радою до прийняття цього рішення, діють в тих частинах, що не суперечать положенням цього рішення (п. 4).

Відповідно до статті 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом; а також у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору (ст. 652 ЦК України).

Згідно статті 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Статтею 30 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.

Отже, положеннями спірного договору оренди та нормами чинного законодавства передбачено можливість зміни умов договору за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у випадках встановлених договором або законом. Оскільки сторонами в договорі оренди передбачена можливість внесення змін до договору, а орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є регульованою ціною, то законодавча зміна граничного розміру цієї плати є підставою для перегляду розміру орендної плати, встановленої умовами договору.

Таким чином, з дня набрання чинності Податковим кодексом України виникли підстави для перегляду розміру орендної плати за землю, що є підставою для внесення відповідних змін до договору оренди землі, що також передбачено п. 3.7. договору, згідно якого розмір орендної плати переглядається щорічно, або у разі:

- зміни умов господарювання, передбачених договором;

- зміни у цільовому використанні земельної ділянки;

- зміни розмірів земельного податку, підвищення цін, тарифів, у тому числі внаслідок інфляції;

- погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджено документами;

- в інших випадках, передбачених законом.

Згідно витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, нормативна грошова оцінка земельної ділянки станом на 23.01.2013 року становить 3 520 204,12 грн. (а.с. 25).

Таким чином, річна орендна плата за частку 19,5 % або 0,0415 га зазначеної земельної ділянки становить 20 117,97 грн.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов законного висновку про обґрунтованість позовних вимог про внесення змін в пункт договору щодо розміру річної орендної плати та порядку її сплати.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд не дослідив дотримання позивачем порядку внесення змін до договору оренди, передбаченого ст. 188 ГК України, не врахував відсутність пропозицій позивача внести зміни у договір, вніс зміни в договір без урахування розміру орендної плати, форми її платежу, що є істотною умовою договору також не ґрунтуються на законі.

Відповідно до ст. 188 ГК України сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.

Судом встановлено, що пропозиція міського голови була опублікована в офіційному виданні Дніпропетровської міської ради (газета "Наше Місто від 22.02.2011р. №26 (3306) (а.с. 24) в офіційному повідомленні. Відповідно до повідомлення Відповідачу необхідно було у двотижневий строк, з моменту опублікування повідомлення (до 08.03.2011р.) звернутися до департаменту корпоративних прав та правового забезпечення Дніпропетровської міської ради для приведення договору оренди до вимог чинного законодавства України в частині орендної плати, шляхом укладання додаткового договору. Проте у строк, визначений повідомленням, Відповідач відповіді на вказану вимогу не надав, додатковий договір не підписав.

На час розгляду справи доказів щодо приведення договору оренди земельної ділянки від 20.06.2003 року до вимог діючого законодавства в частині орендної плати за користування земельною ділянкою у мінімальному розмірі, встановленому Податковим кодексом України сторонами суду не надано.

Відповідно до частини другої статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. Як зазначено в рішенні Конституційного Суду України від 09.07.2002 у справі щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 124 Конституції України (справа про досудове врегулювання спорів), положення частини другої статті 124 Конституції України щодо поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають у державі, необхідно розуміти так, що право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами.

За таких обставин недотримання позивачем вимог частини другої статті 188 Господарського кодексу України щодо обов'язку надсилання іншій стороні пропозицій про внесення змін до договору, не позбавляє позивача права звернутися за захистом порушеного права шляхом вчинення прямого позову до відповідача.

Посилання відповідача на порушення судом принципу рівності сторін, не врахування доводів Товариства з обмеженою відповідальністю «АТБ-інвест» є таким, що не відповідає дійсності, оскільки з матеріалів справи вбачається, що відповідач без поважних причин не скористався своїм правом взяти участь у засіданнях як суді першої інстанції, так і апеляційної інстанції, письмових заперечень за позовом не надав, у зв'язку з чим справа була розглянута на підставі наявних доказів.

Інші доводи апеляційної скарги є необгрунтовані і висновків суду вони не спростовують.

Таким чином, розглядаючи справу, суд першої інстанції повно, всебічно і об'єктивно встановив обставини справи, надав їм належну правову оцінку, що у відповідності до ст. 104 ГПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «АТБ-інвест» смт.Ювілейне Дніпропетровський район, Дніпропетровська область - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 4 листопада 2013 року у справі № 904/7330/13 - залишити без змін.

Постанова набирає чинності з дня її оголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України через Дніпропетровський апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дати її прийняття.

Повний текст виготовлено 25.12.2013 року.

Головуючий суддя О.В. Березкіна

Суддя О.Г.Іванов

Суддя І.М.Подобєд