Постанова № 36281456, 20.12.2013, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 грудня 2013 р. № 820/11511/13-а

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Заічко О.В.,

при секретарі судового засідання - Демченко В.В.,

за участю представників сторін:

позивача - Житченко Д.Ю.,

відповідача - Шляхти В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом

Приватного науково-виробничого підприємства "СКВ" до Державної податкової інспекції у Зміївському районі Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

До Харківського окружного адміністративного суду звернувся позивач, Приватне науково-виробниче підприємство "СКВ", з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Зміївському районі Харківської області Державної податкової служби, в якому просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача № 0000312200 від 17.05.2013 року, яким підприємству збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток у розмірі 53438,00 грн., у т.ч. за основним платежем - 50540,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 2898,00 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що посилання ДПІ в обґрунтування своєї позиції на акт іншої ДПІ не можуть братись до уваги, оскільки зазначений документ не має для податкового органу наперед встановленої сили (преюдиціального значення) та не може визнаватись доказом правомірності донарахування податків іншому платнику податку - ПНВП «СКВ». Висновки, викладені у акті перевірки від 31.10.2011 року №2284/23-04/37269433, базуються виключно на базах даних (АІС «Реєстр платників податків», АІС ОР ДПА у м. Києві, ЦБД ПДС ДПА України, АРМ «Бест-Звіт», ТАХ, АРМ «Аудит» та інш.) та службової записки ГВПМ ДПІ у Шевченківському районі м. Києва з висновком щодо наявності ознак «фіктивності» та відсутності факту реального здійснення господарської діяльності ТОВ «Токмак Трейдінг», що позбавляє зазначену перевірку статусу документальної, а сам акт перевірки - доказовості. ДПІ не визнано «фіктивність» угод у встановленому нормами діючого законодавства порядку. В обвинувальному вироку не було встановлено наявності вини при укладенні конкретної угоди. Угоди були оформлені первинними документами, які не мають дефекту форми, змісту або походження, котрі спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості. Крім того, податковим органом проігноровано докази транспортування товарів. Посилаючись на викладені вище міркування, позивач просив суд прийняти рішення про задоволення заявлених вимог.

Представник позивача у судовому засіданні просив суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач, Державна податкова інспекція у Зміївському районі Головного управління Міндоходів у Харківській області, з поданим позовом не погодився, зазначивши, що викладені в акті від 24.07.2013 року №126/22/31711099 судження ДПІ про вчинення платником податків податкових правопорушень є правильними та вірними. Так, податковий орган пояснив, що отримав податкову інформацію, яка свідчить про порушення ТОВ «Токмак Трейдінг» податкового законодавства, а саме ГВПМ ДПІ у Дарницькому районі м. Києва надано копію вироку Дарницького районного суду м. Києва від 11.10.2012 року відносно засновника та директора ТОВ «Токмак Трейдінг» ОСОБА_3, згідно якого останнього визнано винним у скоєнні злочину, передбаченого ч.1 ст.205 КК України. Тобто ОСОБА_3 у ході судового допиту підтвердив, що зареєстрував дане підприємство на своє ім'я за грошову винагороду без мети здійснення фінансово-господарської діяльності. Крім того, до перевірки надані товарно-транспортні накладні з дефектами (не заповнені деякі графи). В судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи і вимоги заперечень проти позову, просив суд ухвалити рішення про відмову в задоволенні позову.

Суд, вивчивши доводи позову та заперечень проти позову, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.

За матеріалами справи судом встановлено, що Державною податкової інспекцією у Зміївському районі було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ПНВП «СКВ» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «Токмак Трейдінг» за період з 01.01.2010 року по 31.12.2012 року.

Результати перевірки оформлені актом № 351/22/31711099 від 22.04.2013 року (т. 1 а.с. 19-58), в якому викладені судження податкового органу про вчинення платником податків податкового правопорушення - п.п.3.1.1. п.3.1. ст..3, п.4.1. ст..4, п.п.7.3.1. п.7.3. ст.7 ЗУ «Про ПДВ», в результаті чого занижено ПДВ на загальну суму 7725,00 грн.; п.135.1., п.п.135.5.4. п.135.5. ст..135 ПК України, п.п.4.1.1., п.п.4.1.6. п.4.1. ст.4 ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 50540,00 грн.; відсутність об'єкту оподаткування при придбанні товарів, які підпадають під визначення п.185.1. ст.185, п.187.1. ст..187, п.188.1. ст.188, п.198.3. ст.198 ПК України; відсутність об'єкту оподаткування при придбанні (реалізації) товарів, які підпадають під визначення п.135.1., п.135.2. ст.135, п.137.1., п.138.1., п.138.2. ст.138, п.139.1.9. п.139.1. ст..139 ПКУ, п.5.1., п.5.2., п.п.5.3.9. п.5.3. ст.5 ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств».

З посиланням на даний акт перевірки ДПІ 17.05.2013 року були винесені податкові повідомлення-рішення: №0000302200 від 17.05.2012р. про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем ПДВ у розмірі 9656,25 грн. (в т.ч. за основним платежем - 7725,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 1931,25 грн.); №0000312200 від 17.05.2012р. про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток у розмірі 53438,00 грн. (в т.ч. за основним платежем - 50540,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 2898,00 грн.) (т. 1 а.с. 17-18).

Не погодившись з наведеними повідомленнями-рішеннями, позивач оскаржив їх у встановленому статтею 56 Податкового кодексу України порядку до Головного управління Міндоходів у Харківській області.

Рішенням ГУ Міндоходів у Харківській області від 16.07.2013 року №664/10/20-40-10-04-17 у зв'язку із нечітким викладенням в акті перевірки суті встановлених порушень, необґрунтованим визначенням суми заниження податкових зобов'язань, не дослідженням первинних документів з реалізації ТМЦ, придбаних у ТОВ «Токмак Трейдінг», незабезпеченням достатньої доказової бази було призначено позапланову перевірку у відповідності до положень підпункту 78.1.12. пункту 78.1. статті 78 ПКУ.

Результати перевірки оформлені актом перевірки від 24.07.2013 року №126/22/31711099 (т. 1 а.с. 147-186).

Рішенням від 26.07.2013р. скаргу ПНВП «СКВ» було задоволено частково, скасовано податкове повідомлення-рішення від 17.05.2013 року №0000302200.

Не погодившись з наведеним повідомленням-рішенням, ПНВП «СКВ» оскаржило його у встановленому законодавством порядку до Міндоходів України. Рішенням від 02.09.2013р. №10167/6/99-99-10-15 в задоволенні скарги було відмовлено.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб'єктом владних повноважень в основу спірного рішення, а також правильність суджень, відображених суб'єктом владних повноважень в акті від 24.07.2013 року №126/22/31711099, на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, суд встановив наступне.

Відповідно до ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Як вбачається з матеріалів справи, ПНВП «СКВ» було реалізовано на адресу ТОВ «Токмак Трейдінг» автомобільні деталі та приладдя (сайлент-блок, стакан клапана, трос, ремінь, гвинт, кріплення, опора, масто, амортизатор, втулка, шайба, циліндр, датчики, фільтр та інш.) на загальну суму 210462,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 35076,99 грн.).

При проведенні документальної позапланової перевірки ПНВП «СКВ» були використані первинні документи: видаткові накладні та податкові накладні, виписки банку, що підтверджують придбання ТМЦ у ТОВ «Токмак Трейдінг», реалізацію зазначених товарів контрагентам, реалізацію ТМЦ на адресу ТОВ «Токмак Трейдінг».

Судом було досліджено первинні документи, які підтверджують рух товарно-матеріальних цінностей у процесі здійснення господарської діяльності.

Так, судом були досліджені податкові накладні №109 від 22.11.2010 року, №39 від 28.01.2011 року, №1 від 01.02.2011 року, №7 від 03.02.2011 року, №24 від 11.02.2011 року, №25 від 11.02.2011 року, №39 від 16.03.2011 року, №40 від 16.03.2011 року, №2 від 01.06.2011 року, №3 від 01.06.2011 року, №5 від 02.06.2011 року, №6 від 02.06.2011 року, №9 від 03.06.2011 року, №10 від 03.06.2011 року, №31 від 13.07.2011 року, №32 від 13.07.2011 року, №46 від 19.10.2011 року, №47 від 19.10.2011 року, №48 від 19.10.2011 року, які були виписані ПНВП «СКВ».

Суми ПДВ, включені до складу податкових зобов'язань за листопад 2010 року, січень-березень, червень, липень, жовтень 2011 року, відображено у реєстрі виданих податкових накладних, які відповідають даним додатку 5 до податкової декларації з ПДВ та даним податкових декларацій з ПДВ за листопад 2010 року, січень-березень, червень, липень, жовтень 2011 року.

Відвантаження ТМЦ підтверджується видатковими накладними №031900 від 22.11.2010 року, №035414 від 28.01.2011 року, №035497 від 01.02.2011 року, №035700 від 03.02.2011 року, №036142 від 11.02.2011 року, №036143 від 11.02.2011 року, №037928 від 16.03.2011 року, №037929 від 16.03.2011 року, №044971 від 01.06.2011 року, №044972 від 01.06.2011 року, №044973 від 02.06.2011 року, №044974 від 02.06.2011 року, №044975 від 03.06.2011 року, №044976 від 03.06.2011 року, №045181 від 13.07.2011 року, №045183 від 13.07.2011 року, №051287 від 19.10.2011 року, №051288 від 19.10.2011 року, №051289 від 19.10.2011 року.

Як вбачається з матеріалів справи розрахунки між суб'єктами господарювання за отриманий товар проведені у повному обсязі у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок ПНВП «СКВ» (банківські виписки №1 від 29.11.2010 року, №2 від 01.12.2010р., №6 від 02.02.2011р., №12 від 24.02.2011р., №31 від 16.03.2011р., №32 від 16.03.2011р., №100-102 від 03.06.2011р., №104-106 від 06.06.2011р., №136 від 14.07.2011р., №137 від 14.07.2011р., №246-248 від 08.11.2011р.).

Судом встановлено та підтверджено відповідними первинними документами рух активів у процесі здійснення господарських операцій.

Оцінивши наявні в справі докази, суд зазначає, що матеріалами справи підтверджено факт виконання ПНВП «СКВ» та ТОВ «Токмак Трейдінг» зобов'язань за спірними правочинами. Копії долучених до матеріалів справи первинних і розрахункових документів не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.ст.135, 201 Податкового кодексу України, ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

В актах перевірок від 22.04.2013 року №351/22/31711099 та від 24.07.2013 року №126/22/31711099 ДПІ зазначено, що ПНВП «СКВ» не надано до перевірки копії первинних документів щодо залишків товарів на кінець періоду. Відповідно пояснення ПНВП «СКВ», наданого листом від 06.01.2012 року бухгалтерський облік в цінах реалізації ведеться по контрагентах на субрахунку 361 «Розрахунки з вітчизняними покупцями», який не передбачає ведення бухгалтерського обліку реалізованих товарів по асортименту і постачальниках. Тобто визначити покупців, яким було поставлено вищезазначені запчастини неможливо, даний товар реалізовано невстановленим особам.

З даного приводу суд зазначає, що факт реалізації ТМЦ на адресу ТОВ «Токмак Трейдінг» у листопаді 2010 року, січні-березні, червні, липні, жовтні 2011 року підтверджений належним чином оформленими первинними документами. Зі свого боку податковим органом не підтверджено жодним належним доказом продаж запасних частин іншим покупцям.

Суд також не погоджується з кваліфікацією податковим органом суми грошових коштів у розмірі 210462,00 грн. як безповоротної фінансової допомоги.

Акти перевірок від 22.04.2013 року №351/22/31711099 та від 24.07.2013 року №126/22/31711099 містять посилання на внесення до ЄДР запису про відсутність ТОВ «Токмак Трейдінг» за місцезнаходженням. Таким чином, на думку податкового органу позивач позбавлений можливості повернути зазначені грошові кошти на адресу ТОВ «Токмак Трейдінг».

Однак, суд зазначає, що жодна норма діючого законодавства не пов'язує неможливість повернення грошових коштів з відсутністю платника податків за своїм місцезнаходженням.

Також суд відмічає, що у відповідності до положень п.п.14.1.257. п.14.1. ст.14 ПК України безповоротна фінансова допомога - це:

сума коштів, передана платнику податків згідно з договорами дарування, іншими подібними договорами або без укладення таких договорів;

сума безнадійної заборгованості, відшкодована кредитору позичальником після списання такої безнадійної заборгованості;

сума заборгованості одного платника податків перед іншим платником податків, що не стягнута після закінчення строку позовної давності;

основна сума кредиту або депозиту, що надані платнику податків без встановлення строків повернення такої основної суми, за винятком кредитів, наданих під безстрокові облігації, та депозитів до запитання у банківських установах, а також сума процентів, нарахованих на таку основну суму, але не сплачених (списаних);

сума процентів, умовно нарахованих на суму поворотної фінансової допомоги, що залишається неповерненою на кінець звітного періоду, у розмірі облікової ставки Національного банку України, розрахованої за кожний день фактичного використання такої поворотної фінансової допомоги.

Отже, зазначені грошові кошти не відповідають жодній з ознак безповоротної фінансової допомоги, передбачених законодавцем у п.п.14.1.257. п.14.1. ст.14 ПК України.

Судом було встановлено, що ПНВП «СКВ» було придбано від ТОВ «Токмак Трейдінг» автомобільні деталі та приладдя (сайлент-блок, пружина, катушка, колодки гальмівні, наконечник, клапан, трос, ремінь, диск гальмівний, тяга, опора, масло, спецкрепеж, підрамник, амортизатор, втулка, шайба, циліндр гальмівний, фільтр, насос та інш.) на загальну суму 189810,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 31635,00 грн.).

При проведенні документальної позапланової перевірки ПНВП «СКВ» були використані первинні документи: видаткові накладні та податкові накладні, виписки банку, що підтверджують придбання ТМЦ у ТОВ «Токмак Трейдінг».

Судом було досліджено первинні документи, які підтверджують рух товарно-матеріальних цінностей у процесі здійснення господарської діяльності.

Так, судом були досліджені податкові накладні №3 від 01.02.2011 року, №5 від 07.02.2011 року, №6 від 14.02.2011 року, №2 від 01.03.2011 року, №4 від 02.03.2011 року, №6 від 03.03.2011 року, №7 від 04.03.2011 року, №8 від 07.03.2011 року, №9 від 07.03.2011 року, №10 від 09.03.2011 року, №11 від 10.03.2011 року, №12 від 31.05.2011 року, №13 від 31.05.2011 року, №17 від 27.06.2011 року, №18 від 27.06.2011 року, №1 від 01.07.2011 року, №21 від 21.07.2011 року, №9 від 19.08.2011 року, №10 від 19.08.2011 року, №4 від 07.09.2011 року, №6 від 08.09.2011 року, №5 від 08.09.2011 року, які були виписані ТОВ «Токмак Трейдінг».

Суми ПДВ включені до складу податкового кредиту за лютий, березень, червень, серпень, вересень 2011 року, відображено у реєстрі отриманих податкових накладних, які відповідають даним додатку 5 до податкової декларації з ПДВ та даним податкових декларацій з ПДВ за лютий, березень, червень, серпень, вересень 2011 року.

Відвантаження ТМЦ підтверджується видатковими накладними №01-1/02 від 01.02.2011 року, №07-1/02 від 07.02.2011 року, №14-1/02 від 14.02.2011 року, №01-1/01 від 01.03.2011 року, №03-2/01 від 02.03.2011 року, №03-1/03 від 03.03.2011 року, №03-4/01 від 04.03.2011 року, №03-7/01 від 07.03.2011 року, №03-7/02 від 07.03.2011 року, №03-9/01 від 09.03.2011 року, №03-10/01 від 10.03.2011 року, №05-31/01 від 31.05.2011 року, №05-31/02 від 31.05.2011 року, №06-27/01 від 27.06.2011 року, №06-27/02 від 27.06.2011 року, №07-01/01 від 01.07.2011 року, №07-21/01 від 21.07.2011 року, №08-19/01 від 19.08.2011 року, №08-19/02 від 19.08.2011 року, №09-07/01 від 07.09.2011 року, №09-09/01 від 08.09.2011 року, №09-08/01 від 08.09.2011 року.

Судом встановлено, що розрахунки між суб'єктами господарювання за отриманий товар проведені у повному обсязі у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок ТОВ «Токмак Трейдінг» (банківські виписки маються у матеріалах справи).

З огляду на приписи Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" та Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом" суд робить висновок про те, що операції суб'єктів права з перерахування саме безготівкових грошових коштів є прозорими для контролю з боку Держави, так як здійснюються виключно у встановлений самою ж Державою спосіб - через банківські установи. Наявні у справі документи засвідчують, що безготівкові кошти були списані з рахунків ПНВП «СКВ», тобто, вибули з його власності. Фактів повернення цих коштів до ПНВП «СКВ», наявності у сторін угоди спільного інтересу щодо їх отримання (що могло б мати місце в разі пов'язаності цих осіб) ДПІ не встановлено.

Транспортування придбаного товару здійснювалось за рахунок ПНВП «СКВ», що підтверджується товарно-транспортними накладними від 01.02.2011р., 07.02.2011р., 14.02.2011р., 04.03.2011р., 07.03.2011р., 10.03.2011р.,31.05.2011р., 27.06.2011р., 01.07.2011р., 21.07.2011р., 19.08.2011р., 09.09.2011р.

Зберігання придбаних ТМЦ до моменту реалізації здійснювалось у складському приміщенні, що належить ПНВП «СКВ» на праві оренди (договір №8-01/11 від 22.10.2010 року).

Зазначені ТМЦ були використані у власній господарській діяльності, а саме: у подальшому реалізовані. Вказані обставини підтверджуються актами перевірок від 22.04.2013 року та від 24.07.2013 року.

До матеріалів справи також надані копії сертифікатів відповідності (свідоцтв про визнання) на придбану продукцію у ТОВ «Токмак Трейдінг».

Таким чином, первинні документи засвідчують факт виконання ПНВП «СКВ» та ТОВ «Токмак Трейдінг» зобов'язань по поставці товарів та оплаті їх вартості.

Оцінивши наявні в справі докази, суд зазначає, що матеріалами справи підтверджено факт виконання ПНВП «СКВ» та ТОВ «Токмак Трейдінг» зобов'язань за спірними правочинами. Копії долучених до матеріалів справи первинних і розрахункових документів не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.ст.138, 201 Податкового кодексу України, ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

Судом встановлено, що ДПІ не спростовано встановленої ст.204 ЦК України презумпції правомірності вчинених підприємствами правочинів. При цьому, ДПІ в ході перевірки не досліджувались фактичні обставини щодо постачання товару, зміст та умови договору, зобов'язання сторін за договором, питання транспортування та зберігання придбаних ТМЦ.

Суд зауважує, що правовідносини, що виникають у зв'язку з формуванням платником податку на прибуток валових витрат, регулювались статтями 5, 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», статтями 138 та 139 Податкового кодексу України.

Так, у відповідності до приписів п.5.1. ст.5 зазначеного законодавчого акту валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно п.п.5.2.1. п.5.2. ст.5 Закону до складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Зокрема, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку (п.п.5.3.9. п.5.3. ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»).

Датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку;

або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг) (п.п.11.2.1. п.11.2. ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»).

З приписів даних правових норм випливає, що до складу валових витрат звітного періоду відносяться витрати, сплачені (нараховані) в ціні ТМЦ, якщо платник податків придбавав їх з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а не фактичного використання.

у відповідності до приписів п.п.14.1.27. п.14.1. ст.14 податкового кодексу України витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

З огляду на п.138.1. ст.138 Податкового кодексу України до складу витрат включаються: витрати операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інші витрати, визначені згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу.

У відповідності до п.п.138.1.1. п.138.1. ст.138 ПК України собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт відносяться до складу витрат операційної діяльності.

Так, в п.п.139.1.9. ПК зазначено, що не включаються до складу витрат: витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності, а саме витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Правовідносини, що виникають у зв'язку з формуванням платником податку на додану вартість податкового кредиту, регулюються статтею 198 Податкового кодексу України.

Згідно п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше;

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п.198.2. ст.198 ПК України).

Відповідно до п.198.6. ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Суд зазначає, що з приписів даних правових норм випливає, що до складу податкового кредиту звітного періоду відносяться відповідно суми ПДВ, сплачені (нараховані) в ціні ТМЦ, якщо платник податків придбавав їх з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а не фактичного використання.

Суд вважає, що ПНВП «СКВ» при формуванні валових витрат (витрат), податкового кредиту керувалось положеннями наведених вище законодавчих приписів.

Судом також встановлено, що однією з підстав для висновків ДПІ щодо порушень порядку ведення податкового обліку є вирок Дарницького районного суду м. Києва від 11.10.2012 року за справою №2602/1973/12/Д-27, згідно якого засновника та директора ТОВ «Токмак Трейдінг» ОСОБА_3 визнано винним у скоєнні злочину, передбаченого ч.1 ст.205 КК України. Тобто ОСОБА_3 у ході судового допиту підтвердив, що зареєстрував дане підприємство на своє ім'я за грошову винагороду без мети здійснення фінансово-господарської діяльності.

Відповідно до приписів частини 4 статті 72 КАСУ вирок суду кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Суд відмічає, що диспозиція наведеної правової норми прямо вказує на те, що обов'язковими для суду, який розглядає справу, є вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок. Однак, така обов'язковість поширюється лише на те питання, чи мало місце певне діяння та чи вчинене воно особою, щодо якої постановлено відповідний вирок або прийнято постанову.

Отже, обов'язковими для врахування адміністративним судом є факти, наведені у вироку в кримінальній справі чи постанові у справі про адміністративний проступок, щодо часу, місця та об'єктивного характеру відповідного діяння тієї особи, правові наслідки, дій чи бездіяльності якої є предметом розгляду в адміністративній справі.

Аналіз змісту вироку Дарницького районного суду м. Києва від 11.10.2012 року за справою №2602/1973/12/Д-27 свідчить про те, що даний судовий акт стосується діянь засновника та директора ТОВ «Токмак Трейдінг» ОСОБА_3, який взагалі не є стороною у даній адміністративній справі.

Крім того, суд погоджується з позивачем, що обставини щодо укладання та виконання спірних господарських операцій між ПНВП «СКВ» та ТОВ «Токмак Трейдінг» не досліджувалися у кримінальній справі №2602/1973/12/Д-27 по обвинуваченню ОСОБА_3 за статтею 205 Кримінального кодексу України. А відтак саме по собі здійснення ним реєстрації названого товариства без мети реального провадження підприємницької діяльності та номінальність його керівництва цим товариством, установлена у названій кримінальній справі, за відсутності інших обставин, які б свідчили про необґрунтованість податкової вигоди, були безпідставно визнані ДПІ як доказ безтоварності спірних господарських операцій.

Суд також відмічає, що згідно з частиною 1 статті 205 КК України фіктивне підприємництво, тобто створення або придбання суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності або здійснення видів діяльності, щодо яких є заборона, - карається штрафом від трьохсот до п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до трьох років.

Частиною 2 статті 205 КК України передбачено, що ті самі дії, якщо вони вчинені повторно або заподіяли велику матеріальну шкоду державі, банкові, кредитним установам, іншим юридичним особам або громадянам, - караються позбавленням волі на строк від трьох до п'яти років.

Відповідно до ч.1 ст. 13 КК України закінченим злочином визнається діяння, яке містить усі ознаки складу злочину, передбаченого відповідною статтею Особливої частини цього Кодексу.

Як слідує зі змісту ст. 205 КК України, передбачений нею злочин є злочином з формальним (усіченим) складом, об'єктивна сторона якого вичерпується діянням і не включає як обов'язковий елемент суспільно небезпечні наслідки. Він вважається закінченим з моменту вчинення передбаченої диспозицією норми дії - створення або придбання суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності.

Про те, що такий злочин вважається закінченим з моменту державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності (юридичної особи) або набуття права власності на нього також зазначено у п. 17 постанови Пленуму Верховного суду України від 25 квітня 2003 року N 3 «Про практику застосування судами законодавства про відповідальність за окремі злочини у сфері господарської діяльності». У пункті 20 тієї самої постанови вказано, що у разі, коли створений чи придбаний суб'єкт підприємницької діяльності розпочав незаконну діяльність, що містить ознаки ще й іншого злочину, дії винної особи належить кваліфікувати за сукупністю злочинів - за ст. 205 КК і тією статтею КК, якою передбачено відповідальність за здійснення незаконної діяльності.

З урахуванням цього вирок за вчинення злочину, передбаченого ст.205 КК України, може свідчити тільки про те, чи мала місце в момент створення або придбання суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) протиправна дія, ким вона вчинена, проте не може встановлювати наслідки цієї дії. В силу формального складу цього злочину ним не може охоплюватися подальша діяльність створеного (придбаного) суб'єкта підприємницької діяльності.

Тому посилання ДПІ у актах перевірок від 22.04.2013 року та від 24.07.2013 року на встановлену вироком Дарницького районного суду м. Києва від 11.10.2012 р. по справі №2602/1973/12/Д-27 безтоварність (нереальність) угод, стороною у яких був ТОВ «Токмак Трейдінг», судом до уваги не беруться. Встановлена зазначеним вироком обставина реєстрації вказаного підприємства з метою незаконної діяльності не може вважатися обов'язковою для суду щодо фактичного укладення та виконання договорів з ПНВП «СКВ». Їх незаконна реєстрація не виключає реальності угод та одержання за ними продукції.

Окремо суд відмічає, що ознаки фіктивної діяльності, які притаманні ТОВ «Токмак Трейдінг» та встановлені вироком Дарницького районного суду м. Києва, є лише підставами для звернення до суду з позовом про припинення юридичної особи або припинення діяльності фізичною особою - підприємцем, в тому числі визнання реєстраційних документів недійсними. А згідно з ч. 7 ст. 59 Господарського кодексу України скасування державної реєстрації позбавляє суб'єкта господарювання статусу юридичної особи і є підставою для вилучення його з державного реєстру. Однак, жодних судових актів ДПІ надано не було.

Суд зазначає, що статтею 234 ЦК України передбачено судовий порядок визнання недійсними угод, що не були направлені на створення правових наслідків, які обумовлювалися цими правочинами. Однак, жодних судових рішень до адміністративної справи надано не було.

Суд акцентує увагу, що у відповідності до приписів ст.61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

У свою чергу позивачем до матеріалів адміністративної справи також було надано постанову Зміївського районного суду Харківської області від 14.06.2013 року по справі №621/1585/13-п (пр. №3/621/395/2013) про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_4 за ч.1 ст.163 КУпАП, якою було закрито провадження у зв'язку із відсутністю в діях ОСОБА_4 як директора ПНВП «СКВ» складу адміністративного правопорушення.

З огляду на приписи ст.ст.8 і 19 Конституції України, ст.ст.7-11, 72 КАС України окружний адміністративний суд не знаходить правових підстав для залишення згаданої постанови Зміївського районного суду Харківської області поза увагою при розгляді і вирішенні спору по суті.

Статтею 86 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч.1 ст.86); ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили (ч.2 ст.86); суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ч.3 ст.86).

Згідно з ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Керуючись приписами наведених норм процесуального закону, оцінивши добуті докази в їх сукупності, суд встановив, що відповідач в ході розгляду справи за правилами ч.2 ст.71 КАС України не спростував достовірності відомостей первинних та розрахункових документів, поданих платником податків на підтвердження факту реальності здійснення господарських операцій за спірними правочинами, відповідач не довів неможливості проведення платником податків господарських операцій з урахуванням фізичних характеристик товару, просторових та часових факторів, економічних чинників, не подав суду ані доказів відсутності руху активів у процесі здійснення господарської операції, ані доказів відсутності зміни активів, зобов'язань чи власного капіталу сторін спірного правочину, ані доказів отримання майнової вигоди чи права на таку вигоду будь-кого з учасників операції виключно шляхом зменшення бази оподаткування з певного податку та/або отримання коштів із Державного бюджету за одночасної відсутності об'єктивної можливості отримати майнову вигоду від цієї операції в інший спосіб, ані доказів отримання позивачем товарів (робіт, послуг) від іншої особи ніж сторона за правочином.

Доказів того, що у спірних правовідносинах позивач та його контрагент є пов'язаними особами, були обізнані з обставинами організації господарської діяльності один одного, діяли взаємоузгоджено та зловмисно, маючи на меті завдати шкоди інтересам Держави, мали інший матеріальний інтерес, ніж виконання зобов'язань за спірними правочинами, вчинені правочини об'єктивно не були потрібні для організації господарської діяльності позивача, господарські операції за спірними правочинами були відображені лише в документообігу, а фактично не відбулись і не спричинили змін у структурі і складі активів сторін спірних правочинів, відповідач до суду не подав.

Суд зауважує, що зміст складених ДПІ актів перевірки не містить жодних добутих ДПІ в процесі реалізації владної управлінської функції належних, допустимих та достатніх даних, котрі б спростовували презумпцію добросовісності та сумлінності позивача як платника податків.

Суд погоджується з позивачем, що зміст акту перевірки від 22.04.2013 року №351/22/31711099 та акту перевірки від 24.07.2013 року №126/22/31711099 є ідентичним. Крім того, зміст акту від 24.07.2013 року №126/22/31711099 перевірки містить протиріччя та суперечливі висновки, а саме:

- на сторінках 11, 32 акту зазначається, що у наданих до перевірки копіях видаткових накладних, виписаних ПНВП «СКВ» на адресу ТОВ «Токмак Трейдінг», не зазначено прізвище та ініціали особи, яка отримувала товар. Однак, на сторінках 25, 36 цього ж акту перевірки ДПІ зазначається, що наявність у ПНВП «СКВ» належним чином оформлених первинних документів, а саме: видаткових, податкових накладних, платіжних документів є обов'язковою, але не виключною умовою для формування податкового кредиту, витрат підприємства. Крім того, на сторінці 11 акту перевірки ДПІ зазначається, що всі підписи від підприємства ТОВ «Токмак Трейдінг» на видаткових та податкових накладних належить одній особі - засновнику та директору ТОВ «Токмак Терйдінг» ОСОБА_3;

- на сторінці 12, 33 акту перевірки зазначається, що встановити факт переходу права власності на товар від ПНВП «СКВ» до ТОВ «Токмак Трейдінг» не є можливим. Тобто податковим органом вказується про відсутність можливості зробити певний однозначний висновок. При цьому, на сторінці 33 акту перевірки ДПІ робить абсолютно однозначний висновок, що перевіркою встановлено відсутність факту реального вчинення господарських операцій ПНВП «СКВ» по реалізації товарів ТОВ «Токмак Трейдінг»;

- на сторінці 12 акту перевірки ДПІ зазначається про те, що товар було реалізовано невстановленим особам. При цьому, податковим органом взагалі не обгрунтовується такий висновок, оскільки такий товар можливо було вкрадено, ліквідовано, надано в оренду, товар може знаходитись на залишках. Крім того, ДПІ жодним чином не обґрунтовує період реалізації ТМЦ невстановленим особам;

- у акті перевірки постійно зазначається про відсутність фактичного постачання ТМЦ та про безтоварність господарських операцій. При цьому, на сторінці 19 акту перевірки ДПІ встановлено, що ПНВП «СКВ» не є кінцевим споживачем товарів, придбаних у ТОВ «Токмак Трейдінг». Тобто в даному випадку факт реальності вже не заперечується. Крім того, на сторінках 20-23 ДПІ приводить перелік покупців;

- на сторінці 33 акту перевірки ДПІ зазначається, що ПНВП «СКВ» від ТОВ «Токмак Трейдінг» отримано грошові кошти у сумі 210462,0 грн. за запасні частини згідно виставлених рахунків. Крім того, на сторінці 8 акту також зазначено, що розрахунки між суб'єктами господарювання за отриманий товар проводились у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок. Дебіторська заборгованість ПНВП «СКВ» за реалізований товар ТОВ «Токмак Трейдінг» відсутня. На сторінці 12 акту перевірки ДПІ також зафіксовано реалізацію товарів невстановленим особам на загальну суму 210462,00 грн. Отже, у розділі акту перевірки, що стосується ПДВ, ДПІ однозначно заявляє про те, що 210462,00 грн. - це сума оплати за поставлені ТМЦ, а у розділі про податок на прибуток ця сума вже кваліфікується як безповоротна фінансова допомога.

Суд відмічає, що на підтвердження права на збільшення валових витрат (витрат) та податкового кредиту з ПДВ платник податків подав до суду первинні документи, оформлені з дотриманням вимог закону, складені повноважними суб'єктами права, що, за відсутності підтвердженого матеріалами справи факту нереальності господарських операцій, слід визнати достатньою підставою для формування валових витрат та податкового кредиту.

Таким чином, суд відзначає, що відображене в акті перевірки судження суб'єкта владних повноважень про вчинення платником податків податкового правопорушення є помилковим, оскільки не доведено належними та допустимими доказами і не підкріплено вірними доводами, базується лише на припущеннях, що суперечить вимогам ч.3 ст.2 КАС України.

З огляду на положення ст.71 КАС України та беручи до уваги приписи п. 4.1 ст.4 Податкового кодексу України, котрими встановлена презумпція правомірності рішень платника податків, суд доходить висновку, що поданих суб'єктом владних повноважень доказів є явно недостатньо для висновку про правомірність спірного податкового повідомлення - рішення.

Оскільки судовим розглядом встановлено факт порушення спірним податковим повідомленням-рішенням прав та охоронюваних законом інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин, то позов належить задовольнити.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Судовим розглядом встановлено факт порушення прав та охоронюваних законом інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин лише в частині винесення спірного податкового повідомлення-рішення, відтак згадане рішення підлягає скасуванню, а позов - задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, ст.ст. 9, 11, 159, 160- 163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Приватного науково-виробничого підприємства "СКВ" до Державної податкової інспекції у Зміївському районі Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити в повному обсязі.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Зміївському районі Головного управління Міндоходів у Харківській області № 0000312200 від 17.05.2013 року, винесене, відносно Приватного науково-виробничого підприємства "СКВ".

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 25 грудня 2013 року.

Суддя Заічко О.В.