Постанова № 36281421, 27.11.2013, Миколаївський окружний адміністративний суд

Миколаївський окружний адміністративний суд вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54001 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв

27 листопада 2013 року справа № 814/4260/13-а

Суддя Миколаївського окружного адміністративного суду Марич Є. В. розглянув у порядку письмового провадження справу за

адміністративним позовомТовариства з обмеженою відповідальністю КОМПАНІЯ "ПАСІФІК МЕРІТАЙМ", вул. Радянська, 14, м. Миколаїв, 54017

доДержавної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області, вул. Потьомкінська, 24/2, м. Миколаїв, 54030

провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 30.09.2013 № 0004182204,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю КОМПАНІЯ "ПАСІФІК МЕРІТАЙМ", звернувся до суду з позовом до відповідача, Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області, про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 30.09.2013 № 0004182204.

Позов обґрунтовано тим, що податкове повідомлення-рішення прийняте відповідачем без достатніх правових підстав, з перевищенням своїх повноважень, отже, є протиправним і підлягає скасуванню. У позивача є у наявності всі первинні документи, які підтверджують факт отримання послуг; відповідач не подав будь-яких доказів, які б вказували на невідповідність договору позивача вимогам законодавства.

Позивач подав клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Відповідач у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений повісткою про виклик, про причини неявки суд не сповістив. Ухвалою про відкриття провадження в адміністративній справі суд запропонував відповідачу подати письмові заперечення проти позову та докази, які у нього є, проте останній заперечення чи заяву про визнання позову суду не подав.

За приписами частин 4 та 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України справа вирішується на підставі наявних в ній доказів у письмовому провадженні.

Суд дослідив матеріали і обставини справи та встановив наступне.

Позивач є юридичною особою, платником податку на додану вартість (арк. справи 47-48).

З 09.09.2013 по 13.09.2013 проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ КОМПАНІЯ "ПАСІФІК МЕРІТАЙМ" з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період березень 2013 року по взаємовідносинам з контрагентом-постачальником ТОВ "СБК МОРВЕСТ" та контрагентами-покупцями.

Під час перевірки встановлено порушення позивачем п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п. 198.1, 198.3 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено суму податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету в розмірі 51 489 грн за березень 2013 року (арк. справи 29).

За результатами перевірки складено Акт від 16.09.2013 № 208/22-04/24786525 (арк. справи 14-30).

В зазначеному вище акті перевірки відповідач взяв до уваги відомості акта ДПІ у Суворовському районі м. Одеси Одеської області ДПС № 251/22-3/36110775 від 17.06.2013 "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "СБК МОРВЕСТ" щодо підтвердження господарських відносин із контрагентами покупцями та постачальниками за лютий-квітень 2013 року", в якому зазначено, що "згідно системи "Податковий блок ДПС України" ТОВ "СБК "МОРВЕСТ" знаходиться у стані 8 "до ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходженням", що стало підставою для висновку про не підтвердження використання включених до складу податкового кредиту сум ПДВ в межах господарської діяльності.

На підставі даних, отриманих за наслідками перевірки, винесено податкове повідомлення-рішення від 30.09.2013 № 0004182204 про збільшення суми грошового зобов'язання зі сплати податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 51489 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 12872, 25 грн (арк. справи 12).

При прийнятті рішення суд керувався наступним.

Пункт 185.1 статті 185 Податкового кодексу України визначає які операції платників податку є об'єктом оподаткування, а пункт 188.1 статті 188 Податкового кодексу України встановлює порядок визначення бази оподаткування в разі постачання товарів/послуг.

При цьому, відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України).

За змістом пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ КОМПАНІЯ "ПАСІФІК МЕРІТАЙМ" (агент) мало взаємовідносини з ТОВ "СБК МОРВЕСТ" за договором від 30.12.2008 № 8/1/13 про надання послуг згідно письмових заявок агента по обслуговуванню суден, а саме: буксирні послуги та послуги плав крану в/п 100 тн., постачання питною водою з несамохідного водолія "Нарзан", водолазні послуги, навігаційний ремонт у термін стоянки в порту, випробування аварійно-рятувальних засобів (арк. справи 55-57).

На підтвердження реалізації отриманих послуг позивач подав суду наступні докази: виписки з особового рахунку, платіжні доручення, податкові накладні, акти наданих послуг (виконаних робіт), відомості-розрахунки.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року N 996-XIV (далі - Закон N 996-XIV) господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Статтею 9 Закону 996-XIV встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Крім того, дана стаття визначає обов'язкові реквізити таких документів.

Надані позивачем первинні документи містять необхідну для цілей оподаткування інформацію щодо змісту спірних операцій та мають усі необхідні реквізити первинних документів, що дозволяють ідентифікувати учасників цих операцій та встановити факт надання послуг, що є підтвердженням реальності спірних операцій.

На користь доводів позивача свідчить і те, що ТОВ КОМПАНІЯ "ПАСІФІК МЕРІТАЙМ" є морським агентом.

Матеріалами справи встановлено, що в період з 01.03.2013 по 20.03.2013 позивач був морським агентом суден під час їх заходження до Миколаївського морського торговельного порту (MD Shipping, YASS MARINE, TRANSMET LLC, MARINE SERVICES LTD, MAGELANA тощо), що підтверджується номінаціями та їх перекладом (арк. справи 163-192).

Позивач наголошує, що відповідно до пункту 1.7 Правил плавання і лоцманського проведення суден у північно-західній частині Чорного моря, Бузько-Дпіпровсько-лиманському та Херсонському морському каналах, затверджених Наказом Міністерства транспорту та зв'язку України № 655 від 01.08.2007, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05.10.2007 за № 1150/14417, порядок плавання на акваторіях і в портових водах портів зазначеного регіону визначається обов'язковими постановами начальника морського торговельного порту. Відповідно до п.п. 5.2.8 Обов'язкових постанов по Миколаївському морському торговельному порту, затверджених Начальником ДП "Миколаївський морський торговельний порт", швартовні операції зі всіма суднами в порту виконуються тільки за допомогою буксирів.

Позивач подав довідку капітана Миколаївського морського торговельного порту від 10.10.2013 № КП-26//154-13, якою останній підтвердив виконання операцій силами буксирів судновласника ТОВ СБК "Морвест" з суднами під агентуванням ТОВ Компанія "Пасіфік Мерітайм" в акваторії Миколаївського морського торговельного порту в березні 2012 року (арк. справи 194) та відповідні суднові журнали буксирів "Зюйд", "Бугський" та "Українець" на підтвердження здійснення операцій швартування/відшвартування суден (арк. справи 195-220).

Як наслідок, сторони договору діяли виключно для досягнення економічних результатів, договір позивача з контрагентом спрямований на реальне настання наслідків, обумовлених ним, відповідає положенням діючого законодавства.

За приписами частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони відповідно до вимог статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Всупереч зазначеному вище відповідач заперечення на позов не подав.

З урахуванням викладеного суд вважає, що фактичне здійснення господарських операцій позивача зі своїм контрагентом підтверджена належним чином, тому позовні вимоги є обґрунтованими.

Згідно з частиною 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись статтями 11, 71, 94, 128, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області від 30.09.2013 № 0004182204.

3. Присудити Товариству з обмеженою відповідальністю КОМПАНІЯ "ПАСІФІК МЕРІТАЙМ" понесені ним судові витрати (судовий збір) у сумі 643, 62 грн з Державного бюджету України.

Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Є. В. Марич