Постанова № 36280227, 23.12.2013, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 163/3068/13-п Провадження №33/773/353/13 Суддя в 1 інстанції: Павлусь О.С. Категорія: cт.ст. 471, 472 МК УкраїниДоповідач: Хомицький А. М.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 грудня 2013 року місто Луцьк

Суддя Апеляційного суду Волинської області Хомицький А.М.,

за участю прокурора Шевчука В.М.,

представника митного органу Пікалюка М.С.,

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, жительки АДРЕСА_1, громадянки України, непрацюючої, на постанову судді Любомльського районного суду від 14 листопада 2013 року про притягнення її до адміністративної відповідальності за ст. ст. 471, 472 МК України,

В С Т А Н О В И В:

Зазначеною постановою ОСОБА_2 визнана винною у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст. ст. 471,472 МК України та на неї накладено стягнення з застосуванням ст. 36 КУпАП у виді 3724 (три тисячі сімсот двадцять чотири) гривні штрафу з конфіскацією 14 картонних упаковок гарячого шоколаду «Carraro Olandesino» загальною вагою 35 кг. та загальною вартістю 3724 (три тисячі сімсот двадцять чотири) гривні.

Стягнуто з ОСОБА_2 в користь Ягодинської митниці Міндоходів витрати за зберігання товару в розмірі 24 (двадцять чотири) грн. 12 коп., а також судовий збір в користь держави 34 (тридцять чотири) грн. 41 коп.

ОСОБА_2 притягнута до адміністративної відповідальності за те, що вона 11.10.2013 року, слідуючи з Республіки Польща в Україну через митний пост «Ягодин» Ягодинської митниці Міндоходів в якості водія автомобіля "Пежо Експерт" р.н. НОМЕР_1, порушила порядок проходження митного контролю в зоні спрощеного митного контролю «зелений коридор», переміщуючи 14 картонних упаковок гарячого шоколаду загальною вагою 35 кг. та загальною вартістю 3724 грн., який відповідно до Постанови КМУ № 434 від 21.05.2012 року обмежений (заборонений) до ввезення на територію України, що знаходився на задньому сидінні, під сидінням в салоні та в багажному відділенні автомобіля.

Вона ж, при тих же обставинах не задекларувала за встановленою формою вказаний товар, який підлягав обов'язковому декларуванню, використавши, всупереч вимогам ст.ст.257, 366, 374 МК України, «зелений коридор», як форму декларування шляхом вчинення дії.

У своїй апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить постанову суду скасувати та постановити нову, якою закрити провадження у справі у зв'язку з відсутністю в її діях складу інкримінованих правопорушень. Посилається на те, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи та судом було порушено ряд її процесуальних прав. Протокол про вчинення адміністративного правопорушення вона підписала під фізичним та моральним примусом та його копію не отримувала. Крім цього суд, накладаючи стягнення, всупереч вимогам ст. 33 КУпАП, не врахував дані про особу, яка притягується до адміністративної відповідальності, її майновий та сімейний стан, обставини, які пом'якшують відповідальність.

Заслухавши в судовому засіданні пояснення представника митного органу Пікалюка М.С., який заперечував проти апеляції, прокурора про залишення постанови без зміни, перевіривши доводи апеляційної скарги та вивчивши матеріали справи, доходжу висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_2 до задоволення не підлягає з наступних підстав.

Висновки суду про доведеність вини ОСОБА_2 у вчиненні нею правопорушень, передбачених ст. ст. 471, 472 МК України, відповідають фактичним обставинам справи і підтверджуються зібраними у передбаченому законом порядку та належно дослідженими і оціненими судом доказами у їх сукупності.

Зокрема, винуватість ОСОБА_2 у вчинені інкримінованих правопорушень повністю стверджена матеріалами справи, зокрема протоколом про порушення митних правил, актом про проведення огляду транспортного засобу, контрольними талонами, особистими поясненнями ОСОБА_2 в судовому засіданні, службовими записками, висновком експерта.

Таким чином, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку, що ОСОБА_2 порушила порядок проходження митного контролю в зоні спрощеного митного контролю та вчинила недекларування товарів, тобто скоїла правопорушення, передбачені статтями 471 та 472 МК України.

Як убачається із матеріалів справи, ОСОБА_2 не тільки погодилася із змістом протоколу про порушення нею митних правил, а й визнала свою вину в судовому засіданні, не вказуючи про будь-який тиск на неї зі сторони працівників митниці при складанні протоколу.

Тому твердження ОСОБА_2 в апеляційній скарзі про те, що, складаючи протокол, працівники митниці застосовували до неї фізичний та моральний примус, не підтверджуються матеріалами справи.

Безпідставними є також посилання апелянта на те, що судом було порушено ряд її процесуальних прав, оскільки в чому проявилися ці порушення, ОСОБА_2 не зазначила.

При накладенні стягнення суд першої інстанції, відповідно до вимог ст. 33 КУпАП, врахував характер вчинених правопорушень, дані про особу ОСОБА_2, ступінь її вини та інші обставини, обравши їй остаточне стягнення відповідно до вимог ч. 2 ст. 36 КУпАП - згідно санкції статті 472 МК України, яка іншого стягнення не передбачає.

Постанова судді є законною та обґрунтованою і підстав для її скасування немає.

Керуючись ст. 294 КУпАП,

П О С Т А Н О В И В :

Постанову судді Любомльського районного суду Волинської області від 14 листопада 2013 року відносно ОСОБА_2 залишити без зміни, а її апеляційну скаргу - без задоволення.

Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Апеляційного суду

Волинської області А.М. Хомицький