Ухвала суду № 36279520, 10.12.2013, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2013 року Справа № 9104/27065/10

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Клюби В. В.

суддів: Онишкевича Т.В., Попка Я. С.

розглянувши в порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «МЖК «Конкріт» ЛТД на постанову Господарського суду Волинської області від 05 квітня 2006 року по справі №5/19 - 2А за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «МЖК «Конкріт» ЛТД до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області, за участю прокурора Волинської області про скасування податкового повідомлення - рішення,

УСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Конкріт» ЛТД звернулося до Господарського суду Волинської області з адміністративним позовом до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції і просило скасувати податкове повідомлення - рішення відповідача №0000072600/0/197/10/26 - 2 від 10 січня 2005 року.

Позовні вимоги мотивовані тим, що оспорюваним податковим повідомленням - рішенням відповідач визначив податкове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 13 601 190 гривень, в тому числі: 9 067 460 гривень - за основним платежем та 4 533 730 гривень - за штрафними санкціями. При цьому, за наслідками комплексної документальної перевірки відповідачем 27 грудня 2004 року складено акт №00398, з висновками якого позивач погодився і сплатив до бюджету нараховані платежі та штрафні санкції на загальну суму 820 407 гривень 70 коп.. Разом з цим, про акт перевірки №345/43 - 1 від 27 грудня 2004 року, на який посилається відповідач в оспорюваному податковому повідомленні - рішенні, позивачу не було відомо. При цьому, суми донарахованого податку на додану вартість та штрафні санкції, зазначені в податковому повідомленні - рішенні не відповідають сумам, вказаним в акті №00398.

Постановою Гоподарського окружного адміністративного суду від 05 квітня 2006 року в задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «МЖК «Конкріт» ЛТД до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області, за участю прокурора Волинської області про скасування податкового повідомлення - рішення відмовлено.

Не погодившись із постановою суду першої інстанції, позивач оскаржив її в апеляційному порядку до Львівського апеляційного господарського суду, який за наслідками апеляційного перегляду своєю постановою від 30 серпня 2006 року постанову Господарського суду Волинської області від 05 квітня 2006 року у даній справі скасував і позовні вимоги задовольнив повністю: скасував податкове повідомлення - рішення відповідача від 10 січня 2005 року №0000072600/0/197/10/26 - 2 про визначення позивачу податкового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 13 601 190 гривень.

Відповідач оскаржив постанову суду апеляційної інстанції в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України і просив скасувати постанову Львівського апеляційного господарського суду та залишити в силі постанову Господарського суду Волинської області від 05 квітня 2006 року.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 26 травня 2010 року касаційну скаргу відповідача задоволено частково: постанову Львівського апеляційного господарського суду від 30 серпня 2006 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Сторони в судове засідання представників не направили, а також не прибув в судове засідання прокурор, хоча особи, які беруть участь у справі, були належним чином та у встановленому законом порядку повідомлені про дату, час та місце судового розгляду справи.

При цьому, відповідач звернувся до Львівського апеляційного адміністративного суду із заявою про закриття провадження у справі з підстави, визначеної ст. 157 ч. 1 п. 5 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки згідно даних ЄДРПОУ припинено державну реєстрацію позивача.

На підставі ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України справу розглянуто в порядку письмового провадження за наявними у справі доказами.

Дослідивши наявні в справі матеріали та докази, перевіривши доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку, що постанову суду першої інстанції слід визнати нечинною, а провадження у справі - закрити, виходячи із наступного.

Ухвалюючи оскаржуване судове рішення, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до п. 4.8 Закону України «Про податок на додану вартість» векселі, які були отримані, проте не оплачені платником податку, не змінюють сум податкових зобов'язань або податкового кредиту такого платника податку незалежно від видів операцій, по яких векселі використовуються. Відповідно, у даному випадку, на думку суду першої інстанції не можна розцінювати як обґрунтоване включення позивачем до податкового кредиту сум, фактично не сплачених податків, оскільки, окрім вищевикладеного, статтею 7 Закону України «Про податок на додану вартість» виникнення права на податковий кредит пов'язується із сплатою платником податку у звітному періоді відповідних сум податку.

Також, суд першої інстанції зазначає, що твердження позивача про відсутність інформації щодо підстав нарахування податкового зобов'язання спростовуються актом перевірки від 27 грудня 2004 року та постановами про порушення кримінальної справи від 01 листопада 2005 року та від 05 листопада 2005 року. Крім цього, за результатами перевірки складено акт за №00398/345/23 - 1/20124827, а у податковому повідомленні - рішенні вказано акт №345/23 - 1, що відповідає внутрішній нумерації і цей номер є складовою частиною повного номера акта перевірки та в свою чергу, на думку суду першої інстанції, спростовує твердження позивача про винесення податкового повідомлення - рішення на підставі невідомого акта перевірки.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції і вважає за необхідне наголосити на такому.

Судом встановлено, що відповідачем проведено комплексну документальну перевірку з питань дотримання позивачем вимог податкового та валютного законодавства за період із 01 липня 2001 року по 30 червня 2004 року, за результатами якої 27 грудня 2004 року складено акт перевірки за №00398/345/23 - 1/20124827 .

В акті перевірки зазначено, що за вказаний період позивачем допущено порушення: пп. 7.4.4. п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» в результаті чого занижено податок на додану вартість за 2008 - 2009 роки на суму 11 100 гривень 24 коп. та пп. 7.2.3 п. 7.2, пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого було завищено податковий кредит що в свою чергу призвело до нарахування податку на додану вартість. Позивачем неправомірно віднесено до податкового кредиту суми податку на додану вартість по податкових накладних, виписаних на товар, якого в наявності не було.

На підставі викладених в акті перевірки висновків відповідачем 10 січня 2005 року прийнято податкове повідомлення - рішення №0000072600/0/197/10/26 - 2, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 13 601 190 гривень, в тому числі: 9 067 460 гривень - за основним платежем та 4 533 730 гривень - за штрафними санкціями.

В акті перевірки зазначено, що між позивачем та ПП «Армада» мали місце правовідносини з купівлі - продажу на загальну суму 117 831 831 гривня 61 коп.. На підтвердження факту отримання товару представлено накладні від 01 жовтня 2003 року. В податковій декларації з податку на додану вартість за грудень 2003 року позивач включив до податкового кредиту з податку на додану вартість 19 638 638 гривень 60 коп..

Згідно акта виконаних робіт та послуг від 31 жовтня 2003 року ПП «Армада» надало позивачу послуги по відстрочці платежу на умовах товарного кредиту. Всупереч пункту 2.3 договору купівлі - продажу кошти на рахунок ПП «Армада» в сумі 117 831 831 гривня не перераховані.

У грудні 2003 року - лютого 2004 року до даних податкового обліку включено 73 055 735 гривень 92 коп.. Податкові накладні були видані на суму більшу ніж зазначено в акті виконаних робіт на 2 356 636 гривень 96 коп.. Тобто, до податкового кредиту віднесено: 19 368 638 гривень 60 коп. - податку на додану вартість на вартість товарів та 12 175 955 гривень 92 коп. - податку на додану вартість на отримані послуги товарного кредиту.

В листопаді 2003 року позивачем та ПП «Армада» оформлено акти приймання - передачі векселів, а саме: 12 листопада 2003 року, відповідно до якого позивач передав ПП «Армада» простий вексель №6330348469205 номінальною вартістю 50 000 000 гривень, який погашається за пред'явленням; 18 листопада 2003 року, відповідно до якого позивач передав ПП «Армада» простий вексель №6330348469205 номінальною вартістю 58 000 000 гривень, який погашається пред'явленням.

03 грудня 2003 року між позивачем та ТзОВ «Ресурсна компанія» укладено договір №3/12 - 03 купівлі - продажу на умовах товарного кредиту із визначеною сумою за товар 115 178 772 гривні.

Згідно укладеної 29 березня 2004 року угоди про внесення змін до порядку виконання договору ТзОВ «Ресурсна компанія» повинна сплатити позивачу 149 509 685 гривень шляхом передачі простих векселів.

Відповідно до акта приймання - передачі векселя від 31 березня 2004 року позивач отримав від ТзОВ «Ресурсна компанія» вексель №7033671800433 на загальну суму 5 526 755 гривень 97 коп. та оформлено передачу векселів за №№62330356969389, 6330356969390, 6330356969387 векселодавця ТзОВ «ІБК Лекуш - К» на суму 143 982 929 гривень 62 коп..

При цьому, згідно інформації податкового органу м. Києва ТзОВ «ІБК Лекуш - К» звітності не подає, за юридичною адресою не знаходиться .

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» підставами виникнення права на податковий кредит є здійснення операцій із придбання товарів (послуг) та сплата податку у звітному періоді.

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Згідно п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

З урахуванням встановлених судом фактичних обставин справи та доказів, представлених сторонами на підтвердження обставин, якими вони обґрунтовують свої вимоги та заперечення, положень Закону України «Про податок на додану вартість», колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку, що матеріали справи та наявні докази підтверджують правомірність визначення позивачу податкового зобов'язання з податку на додану вартість, так як висновки перевірки повністю підтверджені в судовому засіданні.

Відтак, правомірним є і податкове повідомлення - рішення відповідача №0000072600/0/197/10/26 - 2 від 10 січня 2005 року.

При цьому, колегія суддів апеляційного суду погоджується із твердженнями суду першої інстанції, що векселі, які були отримані, проте не оплачені платником податку, не змінюють сум податкових зобов'язань або податкового кредиту такого платника податку незалежно від видів операцій, по яких векселі використовуються. Відповідно, у даному випадку необґрунтованим є включення позивачем до податкового кредиту сум, фактично не сплачених податків.

Також, судом першої інстанції достатньо повно мотивовано свої висновки щодо спростування посилань позивача на розбіжності у номерах актів перевірки, яка фактично, на думку позивача, не проводилася і акта перевірки, який було позивачем отримано.

Тобто, постанова суду першої інстанції відповідає встановленим ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України вимогам щодо законності та обґрунтованості судових рішень у адміністративних справах, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Згідно положень ст. 203 ч. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо обставини, які стали підставою для закриття провадження у справі, виникли після ухвалення судового рішення, яке є законним і обґрунтованим, судом апеляційної інстанції таке рішення визнається нечинним, у зв'язку з чим провадження у справі підлягає закриттю з підстав, передбачених ст. 157 Кодексу адміністративного судочинства України.

У відповідності до ст. 157 ч. 1 п. 5 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі у разі ліквідації підприємства, установи, організації, які були стороною у справі.

Відповідно до інформації про юридичну особу 22 лютого 2010 року припинено юридичну особу (позивача по справі).

З урахуванням висновків суду апеляційної інстанції та наявної інформації щодо позивача, виходячи із положень ст. ст. 157, 203 Кодексу адміністративного судочинства України, оскаржувану постанову суду першої інстанції слід визнати нечинною, а провадження у справі закрити.

Керуючись ст. ст. 113, 157, 194, 197, 198, 203, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд , -

УХВАЛИВ:

Постанову Господарського суду Волинської області від 05 квітня 2006 року по справі № 5/19 - 2А за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «МЖК «Конкріт» ЛТД до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області, за участю прокурора Волинської області про скасування податкового повідомлення - рішення визнати нечинною.

Провадження у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «МЖК «Конкріт» ЛТД до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області, за участю прокурора Волинської області про скасування податкового повідомлення - рішення закрити.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення копії ухвали особам, які беруть участь у справі, і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя В. В. Клюба

Судді: Т. В. Онишкевич

Я. С. Попко