Постанова № 36279461, 16.12.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

16 грудня 2013 року 16:20 № 826/16551/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів: головуючого судді Катющенка В.П., суддів: Дегтярьової О.В., Добрівської Н.А., за участю секретаря судового засідання Ткачук О.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 до третя особаРеєстраційної служби Головного управління юстиції у місті Києві, Державної реєстраційної служби України Публічне акціонерне товариство «ЕРДЕ БАНК»провизнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії

за участю:

від позивача - не з'явився;

від відповідача-1 - не з'явився;

від відповідача-2 - не з'явився;

від третьої особи - Ханович К.В.

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Реєстраційної служби Головного управління юстиції у місті Києві (далі по тексту - відповідач-1), третя особа - Публічне акціонерне товариство «ЕРДЕ БАНК», в якому просить суд:

- «визнати протиправним та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 5932029 від 17.09.2013 року про проведення державної реєстрації права власності на двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 (реєстраційний запис майна 158726080000) на ім'я Публічного акціонерного товариства «ЕРДЕ БАНК» (ідентифікаційний код 34817907);

- зобов'язати Реєстраційну службу Головного управління юстиції у місті Києві внести реєстраційний запис до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 5932029 від 17.09.2013 року про проведення державної реєстрації права власності на двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 (реєстраційний запис майна 158726080000) на ім'я Публічного акціонерного товариства «ЕРДЕ БАНК» (ідентифікаційний код 34817907)».

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем з порушенням норм Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01 липня 2004 року № 1952-IV та Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 червня 2011 року № 703 (надалі - Порядок) прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 5932029 від 17 вересня 2013 року.

Ухвалами Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 жовтня 2013 року відкрито провадження в адміністративній справі № 826/16551/13-а, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Ухвалою суду від 06 листопада 2013 року залучено до участі у справі в якості співвідповідача Державну реєстраційну службу України (далі по тексту - відповідач-2).

19 листопада 2013 року на адресу суду від відповідача-2 надійшли заперечення на позов, в яких зазначено, що всі необхідні для проведення державної реєстрації документи були надані заявником, підстав для відмови у державній реєстрації прав не було, у зв'язку з чим державним реєстратором прийнято рішення про державну реєстрацію прав від 17 вересня 2013 року № 5932029.

Представник позивача в судове засідання 16 грудня 2013 року не з'явився, подавши клопотання про розгляд справи за його відсутності та просив розглядати справу на підставі доводів, викладених у позовній заяві.

Відповідачі явку повноважних представників у судове засідання 16 грудня 2013 року не забезпечили, про причини неявки суд не повідомили, про час, дату та місце судового засідання належним чином повідомлені.

Представник третьої особи в судовому засіданні 16 грудня 2013 року проти задоволення позову заперечувала, зазначивши, що 03 січня 2013 року Тимчасовою адміністрацією АТ «ЕРДЕ БАНК» було направлено позивачу вимогу про усунення порушень кредитного договору № 59 КЛ від 08 листопада 2010 року та погашення заборгованості за № 31 від 03 січня 2013 року, згідно якої позичальнику було надано тридцятиденний строк для виконання зобов'язань за кредитним договором та попереджено, що у разі невиконання цієї вимоги АТ «ЕРДЕ БАНК» розпочне процедуру звернення стягнення на предмет іпотеки. Факт отримання позичальником вимоги підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення. Крім того, представником третьої особи було зазначено, що 08 лютого 2013 року позивачу додатково було направлено лист-повідомлення № 918 від 06 лютого 2013 року, згідно якого позивачу було повідомлено про наявну заборгованість за кредитним договором та вказані реквізити для її погашення. Факт отримання цього листа позивачем підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення. Отже, на думку представника третьої особи, твердження позивача про те, що ним не було отримано жодної письмової вимоги та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки є такими, що не відповідають дійсності.

На підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 16 грудня 2013 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов до наступних висновків.

08 листопада 2010 року між позивачем та третьою особою укладено кредитний договір № 59-КЛ.

Відповідно до пункту 3.2.4. Кредитного договору банк має право вимагати дострокового повернення кредиту, сплати процентів за користування ним та інших платежів за цим Договором у випадку невиконання чи неналежного виконання позичальником та/або майновим поручителем та/або поручителем своїх зобов'язань за цим Договором та/або договором застави (іпотеки) та/або договором поруки або звернути стягнення на майно, що передане у заставу (іпотеку).

Згідно пункту 3.2.7. вказаного Договору Банк має право звернути стягнення на Предмет застави у разі невиконання позичальником будь-яких боргових за цим Договором.

Пунктом 2.10. Кредитного договору встановлено, що сторони погодилися, що банк має право у разі невиконання позичальником будь-якого із зобов'язань, визначених цим Договором, вимагати погашення кредиту, сплати процентів за фактичний час користування кредитом, комісій та штрафних санкцій, інших належних платежів згідно з цим договором, а позичальник зобов'язаний виконати цю вимогу за реквізитами день, що вказані банком у письмовій вимозі. Після повного погашення заборгованості позичальника за цим договором дія договору припиняється. Якщо до дня, зазначеного у письмовій вимозі банка, позичальник не погасив заборгованість у повному обсязі, банк має право на звернення стягнення на предмет застави/іпотеки.

Згідно з пунктом 1.5. Кредитного договору, в якості забезпечення виконання позичальником своїх зобов'язань щодо погашення кредиту, сплати процентів за його користування, комісій, інших платежів передбачених цим договором, а також можливих штрафних санкцій (надалі - боргових зобов'язань), виступатиме іпотека.

Так, для забезпечення виконання позичальником своїх зобов'язань за кредитним договором № 59-КЛ 02 грудня 2010 року між позивачем (Іпотекодавець) та третьою особою - ПАТ «ЕРДЕ БАНК» (Іпотекодержатель) укладено іпотечний договір.

Відповідно до пункту 4.1.5 цього Договору іпотекодержатель має право звернути стягнення на предмет іпотеки у випадку, якщо при настанні строку (терміну) виконання зобов'язання (або тієї чи іншої його частини), воно не буде виконане.

Пунктом 4.1.6 іпотечного договору встановлено, що іпотекодержатель має право у разі порушення іпотекодавцем зобов'язання за кредитним договором та/або за цим договором, а також інших обов'язків іпотекодавця, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання зобов'язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки.

Згідно пункту 7.1 вказаного договору іпотекодержатель набуває право на задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки у випадку, зокрема, якщо у момент настання строку (терміну) виконання зобов'язань, вони не будуть виконані (виконані неналежним чином).

Предметом іпотеки, відповідно до пункту 2.1. договору іпотеки від 02 грудня 2010 року, зокрема, є двокімнатна квартира АДРЕСА_1.

Рішенням про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 5932029 від 17 вересня 2013 року проведено державну реєстрацію права власності ПАТ «ЕРДЕ БАНК» на двокімнатну квартиру АДРЕСА_1.

Позивач, вважаючи рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 5932029 від 17 вересня 2013 року та дії відповідача -1 протиправними, звернувся до суду з зазначеним позовом.

Вирішуючи спір, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини першої статті 33 Закону України «Про іпотеку» від 05 червня 2003 рку № 898-IV у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Статтею 35 Закону України «Про іпотеку» встановлено, що у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Положення частини першої цієї статті не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду у встановленому законом порядку. Вимога, встановлена частиною першою цієї статті, не перешкоджає іпотекодержателю здійснювати свої права, визначені статтею 12 цього Закону, без попереднього повідомлення іпотекодавця, якщо викликана таким повідомленням затримка може спричинити знищення, пошкодження чи втрату предмета іпотеки.

Відповідно до вимог частини першої статті 37 Закону України «Про іпотеку» іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.

Таким чином, і на час укладення договору іпотеки, і на час звернення стягнення на предмет іпотеки законодавством передбачено передачу права власності на предмет іпотеки від іпотекодавця до іпотекодержателя в рахунок виконання основного зобов'язання на підставі застереження в договорі.

Суд звертає увагу на відсутність доказів визнання договору іпотеки недійсними.

Так, на підставі заяви ПАТ «ЕРДЕ БАНК» про реєстрацію прав власності на нерухоме майно, договору іпотеки від 02 грудня 2010 року та супровідних документів 17 вересня 2013 року рішенням № 5932029 за ПАТ «ЕРДЕ БАНК» зареєстровано двокімнатну квартиру АДРЕСА_1.

Відповідно до частини першої статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 1 липня 2004 року № 1952-IV державна реєстрація речових прав на нерухоме майно (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Стаття 15 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначає порядок проведення державної реєстрації прав та їх обтяжень.

Відповідно до частини першої статті 15 зазначеного вище Закону державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в такому порядку: прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви; встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень; прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації; внесення записів до Державного реєстру прав; видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону; надання витягів з Державного реєстру прав про зареєстровані права та/або їх обтяження.

Згідно частини другої статті 15 вказаного Закону орган державної реєстрації прав, державні реєстратори зобов'язані надати до відома заявників інформацію про необхідний перелік документів для здійснення державної реєстрації прав. Перелік документів для здійснення державної реєстрації прав визначається Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Процедура проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав), перелік документів, необхідних для її проведення, права та обов'язки суб'єктів у сфері державної реєстрації прав, а також процедуру взяття на облік безхазяйного нерухомого майна визначається Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 22 червня 2011 року № 703 (далі - Порядок № 703).

У відповідності до пункту 12 Порядку № 703 під час розгляду заяви про державну реєстрацію і документів, що додаються до неї, державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно, їх обтяженнями, зокрема щодо: обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення (у встановлених законом випадках); повноважень заявника; відомостей про нерухоме майно, речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документах; наявності обтяжень прав на нерухоме майно, зареєстрованих відповідно до закону; наявності факту виконання умов правочину, з якими закон та/або договір (угода) пов'язує можливість проведення державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно або обтяження таких прав.

Згідно пункту 1 частини першої статті 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» державна реєстрація прав проводиться на підставі, зокрема, договорів, укладених у порядку, встановленому законом.

Відповідно до підпункту першого пункту 27 Порядку № 703 документами, що підтверджують виникнення, перехід та припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно, є укладений в установленому законом порядку договір, предметом якого є нерухоме майно, права щодо якого підлягають державній реєстрації, або речове право на нерухоме майно, чи його дублікат.

Згідно пункту 34 Порядку № 703 для проведення державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, заявник, крім документів, що зазначені у пунктах 27 і 28 цього Порядку, подає:

- завірену в установленому порядку копію письмової вимоги про усунення порушень, надіслану іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця, в якій зазначається стислий зміст порушеного зобов'язання, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менше ніж 30-денний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання такої вимоги;

- документ, що підтверджує сплив 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя, якщо більш тривалий строк не вказано у надісланій іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмовій вимозі;

- звіт про оцінку предмета іпотеки, складений після спливу строку, що зазначений у письмовій вимозі, надісланій іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця;

- витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку (у разі, коли предметом іпотеки є земельна ділянка та в документах, що зазначені у пункті 27 цього Порядку, відсутні відомості про її кадастровий номер);

- заставну (у разі, коли іпотечним договором передбачено її видачу).

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, ПАТ «ЕРДЕ БАНК» подано перелік всіх необхідних документів для проведення державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, передбачених Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 22 червня 2011 року № 703.

При цьому, матеріалами справи спростовуються твердження позивача про не одержання останнім письмової вимоги про усунення порушень, оскільки така письмова вимога № 31 від 03 січня 2013 року вручена ОСОБА_1 08 січня 2013 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, виплату поштового переказу.

Крім того, про реквізити, на які необхідно здійснювати платежі на погашення кредитної заборгованості та розмір такої заборгованості за кредитним договором позивача повідомлялось і листом ПАТ «Ерде Банк» від 06 лютого 2013 року, який останній отримав 15 лютого 2013 року, що також підтверджується матеріалами справи.

Згідно договору № 310713 від 23 липня 2013 року між ПП «Манускрипт» та АТ «ЕРДЕ БАНК» на проведення оцінки квартири, 23 липня 2013 року проведено незалежну оцінку майна, а саме квартири АДРЕСА_1, про що складено Звіт про незалежну оцінку майна, який у свою чергу, також поданий третьою особою разом з заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, що також підтверджується матеріалами справи.

При цьому, звіт складено 23 липня 2013 року, тобто після спливу місячного строку, що зазначений у письмовій вимозі, надісланій іпотекодержателем іпотекодавцеві та отриманий позивачем 08 січня 2013 року.

Крім того, суд звертає увагу позивача, що у даному випадку ні Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», ні Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 22 червня 2011 року № 703, не передбачено надсилання звіту про оцінку майна іпотеки іпотекодавцеві.

Так, пунктом 34 Порядку № 703 встановлено вимогу про складання звіту про оцінку предмета іпотеки після спливу строку, що зазначений у письмовій вимозі, надісланій іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця.

З огляду на наведене, суд вважає посилання позивача у позовній заяві на не одержання ним звіту про оцінку майна таким, що не ґрунтується на зазначених вище нормах права.

Також, під час розгляду справи судом встановлено, що рішення № 5932029 від 17 вересня 2013 року про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на підставі наказу Міністерства юстиції України від 02 квітня 2013 року № 607/5 «Про заходи щодо взаємодії органів державної реєстрації прав та їх посадових осіб» прийнято державним реєстратором прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Корюк Т.В., а не реєстраційною службою Головного управління юстиції у місті Києві.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що відповідач-2 при винесенні рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 5932029 від 17 вересня 2013 року діяв у відповідності до вимог Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 червня 2011 року № 703, з огляду на що позовна вимога про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 5932029 від 17 вересня 2013 року про проведення державної реєстрації права власності на двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 (реєстраційний запис майна 158726080000) на ім'я Публічного акціонерного товариства «ЕРДЕ БАНК» задоволенню не підлягає.

Оскільки судом встановлено відсутність підстав для скасування рішення № 5932029 від 17 вересня 2013 року, не підлягає задоволенню і позовна вимога про зобов'язання Реєстраційної служби Головного управління юстиції у місті Києві внести реєстраційний запис до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 5932029 від 17 вересня 2013 року про проведення державної реєстрації права власності на двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 (реєстраційний запис майна 158726080000) на ім'я Публічного акціонерного товариства «ЕРДЕ БАНК», оскільки остання є похідною позовною вимогою.

Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про необґрунтованість позовних вимог та відсутність підстав для їх задоволення.

Згідно частини другої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.

Оскільки відповідачами свідки не залучалися й судова експертиза не проводилася, судові витрати з позивача стягненню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 69-71, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили відповідно до частини першої статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.

Головуючий суддя В.П. Катющенко

Судді О.В. Дегтярьова

Н.А. Добрівська