Рішення № 36278316, 16.12.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/20236/13 16.12.13

За позовомПублічного акціонерного товариства «Банк Перший»доТовариства з обмеженою відповідальністю «Євротекстиль»прозобов'язання включити кредиторські вимоги до проміжного ліквідаційного балансу та ліквідаційного балансуСуддя Босий В.П.

Представники сторін:

від позивача:Посунько Д.В.від відповідача:не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство «Банк Перший» (надалі - «Банк») звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Євротекстиль» (надалі - «Товариство») про зобов'язання включити кредиторські вимоги до проміжного ліквідаційного балансу та ліквідаційного балансу.

Позовні вимоги обґрунтовані ухиленням відповідача від визнання грошових вимог позивача у розмірі 5 431 727,75 грн. та невключенням таких вимог до проміжного ліквідаційного балансу та ліквідаційного балансу у зв'язку із ліквідацією ТОВ «Євротекстиль».

Ухвалою господарського суду міста Києва від 22.10.2013 р. порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 27.11.2013 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 27.11.2013 р. розгляд справи відкладено до 16.12.2013 р. у зв'язку із неявкою відповідача та невиконанням ним вимог ухвали суду.

В судове засідання представник позивача з'явився, вимоги ухвали суду виконав, надав пояснення стосовно суті спору, позовні вимоги підтримав та просив задовольнити їх повністю.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, вимоги ухвали суду не виконав, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений, що підтверджується відмітками на звороті ухвали суду.

Місцезнаходження відповідача за адресою: 01004, м. Київ, вул. Горького, 19/21, підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців №17644148 від 26.11.2013 р., матеріалами справи та вказано в позові.

Згідно із абз. 3 п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином, а матеріали справи містять достатні докази для її розгляду по суті.

Оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

29.10.2010 р. між Відкритим акціонерним товариством «БГ Банк», правонаступником якого є Банк, та Бухкаловим Вадимом Борисовичем (позичальник) було укладено кредитний договір №02 (надалі - «Кредитний договір»).

Відповідно до п. 1.1 Кредитного договору банк на умовах, передбачених цим договором, надає позичальнику кредит в національній валюті України в сумі - 4 000 000,00 грн. для поточних потреб, зі сплатою 30% річних за користування кредитом.

12.11.2010 р. між Банком та Товариством (позичальник) було укладено договір №1 про внесення змін та доповнень до Кредитного договору, пунктом 1 якого передбачено, що у зв'язку з укладанням договору про переведення боргу від 12.11.2010 р. між банком, позичальником та Бухкаловим Вадимом Борисовичем, за всім текстом Кредитного договору, позичальником за ним замість В.Б. Бухкалова вважати Товариство, у зв'язку з чим реквізити позичальника, наведені у кредитному договорі та додатках до нього, замінити.

Вказаним договором про внесення змін сторони домовились викласти п. 1.1 Кредитного договору в наступній редакції: Банк на умовах, передбачених цим договором, надає позичальнику кредит в національній валюті України в сумі - 4 000 000,00 грн., на ведення статутної діяльності, зі сплатою 26% річних, за користування кредитом.

24.07.2012 р. з інформації, яка міститься на офіційному веб-сайті Державного підприємства «Інформаційно-ресурсний центр» за адресою http://irc.gov.ua/ua/Poshuk-v-YeDR.html, позивачу стало відомо про те, що Товариство перебуває в стані припинення. При цьому, строк заявлення вимог кредиторів був встановлений до 17.08.2013 р.

16.08.2013 р. позивачем було направлено на адресу відповідача заяву про визнання вимог кредитора на загальну суму 5 431 727,75 грн. (з яких заборгованість по основній сумі кредиту у розмірі 4 000 000,00 грн., заборгованість по нарахованим та несплаченим процентам у розмірі 922 417,03 грн., штраф у розмірі 200 000,00 грн., пеня у розмірі 165 553,25 грн. та 3% річних у розмірі 143 757,47 грн.), що підтверджується відбитком поштового штемпеля на конверті та описом вкладення у цінний лист.

Спір у справі виник у зв'язку із невключенням грошових вимог позивача у розмірі 5 431 727,75 грн. до проміжного ліквідаційного балансу та ліквідаційного балансу Товариства у зв'язку з його ліквідацією.

Відповідно до ч. 1, 7 ст. 59 Господарського кодексу України припинення діяльності суб'єкта господарювання здійснюється шляхом його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації - за рішенням власника (власників) чи уповноважених ним органів. Скасування державної реєстрації позбавляє суб'єкта господарювання статусу юридичної особи і є підставою для вилучення його з державного реєстру. Суб'єкт господарювання вважається ліквідованим з дня внесення до державного реєстру запису про припинення його діяльності. Такий запис вноситься лише після затвердження ліквідаційного балансу відповідно до вимог цього Кодексу та подання головою ліквідаційної комісії або уповноваженою ним особою документів для проведення державної реєстрації припинення юридичної особи або припинення діяльності фізичною особою - підприємцем у порядку, визначеному Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців».

Частинами 2 та 3 статті 60 Господарського кодексу України встановлено, що орган (особа), який прийняв рішення про ліквідацію суб'єкта господарювання, встановлює порядок та визначає строки проведення ліквідації, а також строк для заяви претензій кредиторами, що не може бути меншим, ніж два місяці з дня оголошення про ліквідацію. Ліквідаційна комісія або інший орган, який проводить ліквідацію суб'єкта господарювання, вміщує в друкованих органах відповідно до закону повідомлення про його ліквідацію та про порядок і строки заяви кредиторами претензій, а явних (відомих) кредиторів повідомляє персонально у письмовій формі у встановлені цим Кодексом чи спеціальним законом строки.

Згідно частиною 1 статті 110 Цивільного кодексу України юридична особа ліквідується, зокрема, за рішенням її учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, в тому числі у зв'язку із закінченням строку, на який було створено юридичну особу, досягненням мети, для якої її створено, а також в інших випадках, передбачених установчими документами.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 105 Цивільного кодексу України учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, зобов'язані протягом трьох робочих днів з дати прийняття рішення письмово повідомити орган, що здійснює державну реєстрацію. Після внесення запису про прийняття рішення засновників (учасників) юридичної особи, суду або уповноваженого ними органу про припинення юридичної особи до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців повідомлення про внесення запису до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців щодо прийняття рішення засновників (учасників) юридичної особи, суду або уповноваженого ними органу про припинення юридичної особи публікується у спеціалізованому друкованому засобі масової інформації.

З інформації, яка міститься на офіційному веб-сайті Державного підприємства «Інформаційно-ресурсний центр» за адресою http://irc.gov.ua/ua/Poshuk-v-YeDR.html, вбачається, що 06.06.2013 р. було внесено запис про ліквідацію Товариства.

Частиною 5 статті 105 Цивільного кодексу України встановлено, що строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється, не може становити менше двох і більше шести місяців з дня опублікування повідомлення про рішення щодо припинення юридичної особи.

Матеріалами справи підтверджується встановлення строку заявлення кредиторами своїх вимог до Товариства - до 17.08.2013 р.

16.08.2013 р. позивачем було направлено на адресу відповідача заяву про визнання вимог кредитора на загальну суму 5 431 727,75 грн. (з яких заборгованість по основній сумі кредиту у розмірі 4 000 000,00 грн., заборгованість по нарахованим та несплаченим процентам у розмірі 922 417,03 грн., штраф у розмірі 200 000,00 грн., пеня у розмірі 165 553,25 грн. та 3% річних у розмірі 143 757,47 грн.), що підтверджується відбитком поштового штемпеля на конверті та описом вкладення у цінний лист.

Стосовно розміру вимог, які заявлені Банком для включення до проміжного ліквідаційного балансу Товариства, суд відзначає наступне.

Кредитний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно із ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ч. 2 ст. 345 Господарського кодексу України кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.

Сторони в Кредитному договорі погодили розмір процентів за користування кредитом на підставі якого позивачем правомірно обраховано суму заборгованості по сплаті процентів.

Матеріалами справи підтверджується належне виконання позивачем своїх зобов'язань за Кредитним договором та надання кредиту на загальну суму 4 000 000,00 грн., існування заборгованості відповідача по поверненню кредиту у розмірі 4 000 000,00 грн. та прострочення по сплаті процентів за користування кредитними коштами у період дії Кредитного договору у розмірі 922 417,03 грн.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, враховуючи положення ст. 530 Цивільного кодексу України та приписи 2.3 Кредитного договору в редакції договору №5 від 24.02.2012 р. про внесення змін до Кредитного договору, строк виконання відповідачем грошового зобов'язання по поверненню кредиту та сплаті процентів за користування кредитним коштами на момент розгляду справи судом настав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов'язання по сплаті на користь позивача заборгованості по кредиту у розмірі 4 000 000,00 грн. та процентів у розмірі 922 417,03 грн. на підставі Кредитного договору. Відповідачем вказана заборгованість не спростована, доказів її погашення не надано.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Товариством обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання, не наведено.

За таких обставин, вимога Банку про стягнення з Товариства суми заборгованості за кредитом у розмірі 4 000 000,00 грн. та суми заборгованості по сплаті процентів у розмірі 922 417,03 грн. є правомірними.

Також, позивачем заявлено вимогу про включення до суми вимог штрафу у розмірі 200 000,00 грн., пені у розмірі 165 553,25 грн. та 3% річних у розмірі 143 757,47 грн., нарахованих за несвоєчасне повернення грошових коштів за Кредитним договором.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений Кредитним договором строк свого обов'язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

У відповідності до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

За змістом ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.

Частиною 2 ст. 549 Цивільного кодексу України встановлено, що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно із п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Викладене підтверджується постановами Верховного Суду України від 28.02.2011 р. у справі №23/225 та 27.04.2012 р. у справі №06/5026/1052/2011.

Пунктом 6.2 Кредитного договору в редакції додаткового договору про внесення змін №1 від 12.11.2010 р. визначено, що за порушення встановлених цим договором троків погашення (повернення) кредиту, банк має право стягувати з позичальника, а позичальник зобов'язаний сплатити банку на його першу письмову вимогу штраф, за кожен випадок порушення, у розмірі 5% від суми платежу, непогашеного (неповерненого) в строки погашення (повернення) кредиту, не пізніше трьох банківських днів з моменту отримання письмової вимоги банку.

Відповідно до п. 6.3 Кредитного договору в редакції додаткового договору про внесення змін №1 від 12.11.2010 р. за порушення встановлених цим договором строків сплати відсотків, інших строкових платежів, передбачених цим договором, банк має право нараховувати та стягувати, а позичальник зобов'язаний сплатити на вимогу банку, пеню на прострочену суму зазначених платежів в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, розраховану за кожен день прострочення платежу.

Таким чином, умовами Кредитного договору та Господарського кодексу України передбачено цивільно-правову (господарсько-правову) відповідальність за порушення умов Договору у вигляді сплати пені та штрафу.

Крім того, умовами п. 6.5 Кредитного договору сторони погодили, що згідно ст. 232 Господарського кодексу України штрафні санкції, передбачені п.п. 6.2, 6.3 та 6.4 цього договору, нараховуються банко протягом 3 років від дня, коли зобов'язання мало бути виконане позичальником. Та згідно ст. 259 Цивільного кодексу України застосовується позовна давність в 3 роки до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи, що судом встановлено факт прострочення виконання зобов'язання з повернення кредиту, то правомірним є стягнення з відповідача штрафу у розмірі 200 000,00 грн. (4 000 000,00 грн.*5%).

Суд перевірив наданий позивачем розрахунок та погоджується з правомірністю нарахування та пред'явлення до відповідача вимог про стягнення пені у розмірі 165 553,25 грн. та 3% річних у розмірі 143 757,47 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання.

За таких обставин, суд вважає правомірним заявлення позивачем грошових вимог до Товариства на загальну суму 5 431 727,75 грн., що включає в себе заборгованість за кредитом у розмірі 4 000 000,00 грн., заборгованість по сплаті процентів у розмірі 922 417,03 грн., штраф у розмірі 200 000,00 грн., пеню у розмірі 165 553,25 грн. та 3% річних у розмірі 143 757,47 грн.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач звернувся до ліквідаційної комісії відповідача з вимогами включити його до складу кредиторів 16.08.2013 р., що підтверджується відбитком поштового штемпеля на конверті та описом вкладення у цінний лист, тобто у строк, визначений приписами ст. 105 Цивільного кодексу України та відомостями, що містяться на офіційному веб-сайті Державного підприємства «Інформаційно-ресурсний центр».

Відповідно до ч. 6 ст. 105 Цивільного кодексу України кожна окрема вимога кредитора, зокрема щодо сплати податків, зборів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, страхових коштів до Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування, розглядається, після чого приймається відповідне рішення, яке надсилається кредитору не пізніше тридцяти днів з дня отримання юридичною особою, що припиняється, відповідної вимоги кредитора.

Відтак, суд приходить до висновку, що рішення про включення Банку до реєстру вимог кредиторів повинно було бути прийняте ліквідаційною комісією Товариства та надіслане на адресу Банку не пізніше не пізніше тридцяти днів з дня отримання відповідної вимоги.

Із матеріалів справи вбачається, що 20.09.2013 р. поштове повідомлення із заявою про включення Банку до реєстру кредиторів було повернуте позивачу у зв'язку з закінченням терміну зберігання.

Таким чином, ліквідаційна комісія ухилилася від отримання такої вимоги, а відтак і від прийняття відповідного рішення про включення або відмову у включенні вимог позивача на загальну суму 5 431 727,75 грн.

Частиною третьою статті 112 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі відмови ліквідаційної комісії у задоволенні вимог кредитора або ухилення від їх розгляду кредитор має право протягом місяця з дати, коли він дізнався або мав дізнатися про таку відмову звернутися до суду із позовом до ліквідаційної комісії. За рішенням суду вимоги кредитора можуть бути задоволені за рахунок майна, що залишилося після ліквідації юридичної особи.

З урахування встановленої судом дати, з якої Банк дізнався про ухилення ліквідаційної комісії Товариства від розгляду його кредиторських вимог (20.09.2013 р.), позивач правомірно та у визначений ч. 3 ст. 112 Цивільного кодексу строк (18.10.2013 р.) звернувся до суду із даним позовом.

Згідно з ч. 8 ст. 111 Цивільного кодексу України ліквідаційна комісія (ліквідатор) після закінчення строку для пред'явлення вимог кредиторами складає проміжний ліквідаційний баланс, що включає відомості про склад майна юридичної особи, що ліквідується, перелік пред'явлених кредиторами вимог та результат їх розгляду. Проміжний ліквідаційний баланс затверджується учасниками юридичної особи, судом або органом, що прийняв рішення про ліквідацію юридичної особи.

Відповідно до ч. 11 ст. 111 Цивільного кодексу України після завершення розрахунків з кредиторами ліквідаційна комісія (ліквідатор) складає ліквідаційний баланс, забезпечує його затвердження учасниками юридичної особи, судом або органом, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, та забезпечує подання органам доходів і зборів.

За таких обставин, позовні вимоги про зобов'язання Товариства в особі ліквідаційної комісії включити грошові вимоги Банку в сумі 5 431 727,75 грн. до складу кредиторської заборгованості Товариства і відобразити їх в проміжному ліквідаційному балансі та ліквідаційному балансі є правомірними та обґрунтованими, а тому задовольняються судом у повному обсязі.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Публічного акціонерного товариства «Банк Перший» задовольнити повністю.

2. Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Євротекстиль» (01004, м. Київ, вул. Горького, 19/21; ідентифікаційний код 32659040) в особі ліквідаційної комісії включити грошові вимоги Публічного акціонерного товариства «Банк Перший» (04112, м. Київ, вул. Дегтярівська, 48; ідентифікаційний код 20717958) в сумі 5 431 727 (п'ять мільйонів чотириста тридцять одна тисяча сімсот двадцять сім) грн. 75 коп. до складу кредиторської заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю «Євротекстиль» і відобразити їх в проміжному ліквідаційному балансі та ліквідаційному балансі. Видати наказ.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Євротекстиль» (01004, м. Київ, вул. Горького, 19/21; ідентифікаційний код 32659040) на користь Публічного акціонерного товариства «Банк Перший» (04112, м. Київ, вул. Дегтярівська, 48; ідентифікаційний код 20717958) судовий збір у розмірі 1 147 (одна тисяча сто сорок сім) грн. 00 коп. Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 20.12.2013 р.

Суддя В.П. Босий