Ухвала суду № 36277763, 05.12.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2а-17419/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Кузьменко В.А. Суддя-доповідач: Вівдиченко Т.Р.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 грудня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Вівдиченко Т.Р.

Судді: Бєлова Л.В.

Міщук М.С.

За участю секретаря: Свириди Н.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційними скаргами Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" та Окружної державної податкової служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 лютого 2013 року у справі за адміністративним позовом Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" до Окружної державної податкової служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби про визнання недійсними податкових повідомлень - рішень, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач - Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" звернувся до суду з позовом до Окружної державної податкової служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби про визнання недійсним податкового повідомлення - рішення від 01 грудня 2005 року № 0000741604/0.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 лютого 2013 року адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Спеціалізованої державної податкової у місті Києві по роботі з великими платниками податків від 01 грудня 2005 року № 0000741604/0 в частині визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 795 348,00 грн.

В іншій частині адміністративного позову відмовлено.

Не погодившись з постановою суду, позивач - Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" звернувся з апеляційною скаргою, просить скасувати постанову суду в частині відмови у задоволенні позову та ухвалити в цій частині нове рішення, яким адміністративний позов задовольнити повністю.

Також, відповідач - Окружна державна податкова служба - Центральний офіс з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби звернувся з апеляційною скаргою, просить скасувати постанову суду в частині задоволених позовних вимог та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити.

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги задоволенню не підлягають, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Окружною державною податковою службою - Центральним офісом з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби проведено комплексну планову документальну перевірку дотримання вимог податкового та валютного законодавства Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" за період з 01 січня 2002 року по 31 грудня 2004 року.

За результатами перевірки відповідачем складено зведений Акт від 17 листопада 2005 року №661/16-4/24584661.

Проведеною перевіркою встановлено порушення позивачем, зокрема, підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3, пунктів 4.1, 4.2, 4.5, 4.9 статті 4, підпункту 7.2.1 пункту 7.3.4, 7.3.6 пункту 7.3, підпунктів 7.4.4, 7.4.5 пункту 7.4, підпунктів 7.5.2, 7.5.3 пункту 7.5 статті 7, пункту 11.11 статті 11 Закону України "Про податок на додану вартість".

На підставі встановлених перевіркою порушень, 01 грудня 2005 року відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення №0000631604/0, яким ДП "НАЕК "Енергоатом" визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 2 174 337,00 грн., у тому числі основний платіж - 1 059 584,00 грн., штрафні (фінансові) санкції - 1 114 753,00 грн.

У висновку Акта перевірки встановлено, зокрема, порушення підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3, пунктів 4.1, 4.2, 4.5, 4.9 статті 4, підпункту 7.2.1 пункту 7.3.4, 7.3.6 пункту 7.3, підпунктів 7.4.4, 7.4.5 пункту 7.4, підпунктів 7.5.2, 7.5.3 пункту 7.5 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого занижено чисту суму зобов'язань з податку на додану вартість за 2002 рік на 229 227 730,00 грн. та завищено чисту суму податкових зобов'язань з податку на додану вартість за 2002 рік на суму 47 830,00 грн.; занижено чисту суму податкових зобов'язань з податку на додану вартість за 2003 рік на суму 48 006,00 грн.; занижено чисту суму податкових зобов'язань з податку на додану вартість за 2004 рік на суму 2 137 294,00 грн.

Не погоджуючись з вказаним податковим повідомленням-рішенням та вважаючи його протиправним, позивач звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 4.5 Закону України "Про податок на додану вартість" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що у разі коли після продажу товарів (робіт, послуг) здійснюється будь-яка зміна суми компенсації за продаж товарів (робіт, послуг), включаючи перерахунок у випадках повернення проданих товарів чи права власності на такі товари продавцю, а також у зв'язку з визнанням боргу покупця безнадійним у порядку, визначеному законодавством України, податок, нарахований у зв'язку з таким продажем, перераховується відповідно до змін бази оподаткування. При цьому продавець зменшує суму податкового зобов'язання на суму надмірно нарахованого податку, а покупець відповідно збільшує суму податкового зобов'язання на таку ж суму в період, протягом якого була зменшена сума компенсацій продавцю. У зворотному порядку відбувається перегляд сум податкових зобов'язань при збільшенні суми компенсації продавцю.

Згідно п.п. 15.1.1 п. 15.1 ст. 15 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", за винятком випадків, визначених підпунктом 15.1.2 цього пункту, податковий орган має право самостійно визначити суму податкових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Законом, не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а у разі, коли така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку податковий орган не визначає суму податкових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого податкового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

В силу п.п. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 Закону України "Про податок на додану вартість", об'єктом оподаткування є операції платників податку з продажу товарів (робіт, послуг) на митній території України, в тому числі операції з оплати вартості послуг за договорами оперативної оренди (лізингу) та операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору) для погашення кредиторської заборгованості заставодавця.

Особливості оподаткування податком на додану вартість операцій з використанням векселів, установлені пунктом 4.8 статті 4 Закону України "Про податок на додану вартість".

Згідно пункту 4.8 статті 4 Закону України "Про податок на додану вартість", у разі коли платник податку здійснює операції з продажу товарів (робіт, послуг), які є об'єктом оподаткування згідно з пунктом 3.1 статті 3 цього Закону, під забезпечення боргових зобов'язань покупця, надане такому платнику податку у формі простого або переказного векселя або інших боргових інструментів (далі - вексель), випущених таким покупцем або третьою особою, базою оподаткування є договірна вартість таких товарів (робіт, послуг) без врахування дисконтів або інших знижок з номіналу такого векселя, а за процентними векселями - договірна вартість таких товарів (робіт, послуг), збільшена на суму процентів, нарахованих або таких, що мають бути нараховані на суму номіналу такого векселя.

У разі коли платник податку здійснює за згодою векселедержателя зустрічну поставку товарів (робіт, послуг) замість грошового погашення суми боргу, зазначеного у векселі, базою оподаткування є договірна вартість таких товарів (робіт, послуг) без врахування дисконтів або інших знижок з номіналу такого векселя, а за процентними векселями - договірна вартість таких товарів (робіт, послуг), збільшена на суму процентів, нарахованих або таких, що мають бути нараховані на суму номіналу такого векселя.

Векселі отримані, але не оплачені платником податку, або видані, але не оплачені платником податку, не змінюють сум податкових зобов'язань або податкового кредиту такого платника податку, незалежно від видів операцій, по яких такі векселі використовуються.

Наведені правові норми свідчать, що виникнення податкових зобов'язань у операціях з векселями пов'язується саме з фактом оплати векселя.

Відповідно до п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Згідно п.п.7.3.1 п. 7.3 ст. 7 вищевказаного Закону, датою виникнення податкових зобов'язань з продажу товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, а у разі продажу товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Відповідно до п.п. 7.3.6 п. 7.3 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", датою виникнення податкових зобов'язань при ввезенні (імпортуванні) товарів є дата оформлення ввізної митної декларації із зазначенням у ній суми податку, що підлягає сплаті. Датою виникнення податкових зобов'язань при імпортуванні робіт (послуг) є дата списання коштів з розрахункового рахунку платника податку в оплату робіт (послуг) або дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) нерезидентом залежно від того, яка з подій відбулася першою.

Як вбачається з наданого відповідачем розрахунку застосування штрафних (фінансових) санкцій до Акту перевірки від 17 листопада 2005 року № 661/16-4/24584661, сума податкового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 1 059 584,00 грн. визначена на підставі порушень за період січень-лютий 2002 року, березень-вересень 2003 року, січень-лютий 2004 року.

Водночас, випадки недоплати податку на додану вартість мали місце у наступних періодах: січень 2002 року - на суму 136 236,00 грн.; лютий 2002 року - на суму 4 142,00 грн.; липень 2003 року - на суму 11 931,00 грн.; січень 2004 року - на суму 634 226,00 грн.; лютий 2004 року - на суму 18 806,00 грн.; травень 2004 року - на суму 84 742,00 грн.; червень 2004 року - на суму 398 421,00 грн.; серпень 2004 року - на суму 283 444,00 грн.; жовтень 2004 року - на суму 5 564,00 грн.; листопад 2004 року - на суму 77 865,00 грн. (всього 1 655 377,00 грн.).

Судом встановлено, що сума податкового зобов'язання визначалась за мінусом суми переплати з податку на додану вартість, що мали місце у березні, квітні, червні, серпні та вересні 2003 року, березні, квітні, липні, вересні та грудні 2004 року (всього 595 793,00 грн.).

Матеріали справи свідчать, що дирекція ДП "НАЕК "Енергоатом" проводила коригування сум податкових зобов'язань по операціям з продажу електроенергії, разом з тим, позивач не надав суду належних і допустимих доказів на підтвердження необхідності перерахунку податку на додану вартість та зміни суми компенсації за продаж електроенергії, зокрема випадків повернення електроенергії, визнання боргу покупців електроенергії безнадійним.

Проте, колегія суддів вказує, що за даним епізодом порушення сума податкового зобов'язання визначена після спливу строку давності, передбаченого підпунктом 15.1.1 пункту 15.1 статті 15 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

Також, судом встановлено, що порушення допущено позивачем за січень 2002 року, граничним строком подання податкової декларації з податку на додану вартість за січень 2002 року за правилами підпункту 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" є 20 лютого 2002 року; водночас, податкове зобов'язання визначено вже після спливу 1095 днів після 20 лютого 2002 року - лише 01 грудня 2005 року.

Так, в Акті перевірки податковий орган зазначив про необхідність оподаткування операцій передачі векселів у розрахунок за придбані товари (роботи, послуги) у відповідності до вимог підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3, пункту 4.1 статті 4 Закону України "Про податок на додану вартість".

Колегія суддів зазначає, що факт оплати векселів відповідачем не встановлено, а тому вважає, що у межах спірних правовідносин позивач не повинен був оподатковувати операції з розрахунками векселів, які не оплачені.

Також, вказане порушення, згідно Акта перевірки, допущене позивачем у січні 2002 року, а тому сума податкового зобов'язання є такою, що визначена з порушенням строків давності.

З огляду на наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що сума податкового зобов'язання за січень 2002 року у розмірі 136 236,00 грн. визначена позивачу протиправно.

Крім того, в Акті перевірки зафіксовано порушення позивачем підпункту 7.3.6 пункту 7.3 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", а саме не включено до складу податкових зобов'язань з податку на додану вартість суми послуг, отриманих від нерезидентів - НП ИСЦ "Русский дизель", ФГУДП "Атомтехенерго", ГП ОБК "Гидропресс" та інших (у тому числі за період лютий 2002 року, травень, червень, серпень, жовтень, листопад 2004 року).

Колегія суддів вказує, що в матеріалах справи відсутні докази, які б спростували вказані висновки Акта перевірки щодо даного епізоду порушення, у тому числі по взаємовідносинам з НП ИСЦ "Русский дизель", ФГУДП "Атомтехенерго", ГП ОБК "Гидропресс" (контрактів, актів виконаних робіт, вантажних митних декларацій, платіжних доручень або виписок банку).

З урахуванням наведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідачем правомірно визначено суму податкового зобов'язання за вказаним порушенням лише за період травень, червень, серпень, жовтень, листопад 2004 року, разом з тим визначення суми податкового зобов'язання за лютий 2002 року є неправомірним, оскільки відбулося поза межами строку давності, визначеного у підпункті 15.1.1 пункту 15.1 статті 15 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

Як вбачається з Акту перевірки, відокремленим підрозділом ДП "НАЕК "Енергоатом" - "Южно-Українська АЕС" включено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість на підставі податкової накладної оформленої на іншу юридичну особу та з невизначеним податковим номером, а саме: податкової накладної від 28 лютого 2003 року №356 КП ТВКХ, виписаної на СМСЧ-2, на суму 15 198, 43 грн., у тому числі податок на додану вартість - 2 533,07 грн.

Разом з тим, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про те, що ДП "НАЕК "Енергоатом" не спростовано вказане порушення.

В Акті перевірки також зазначено про порушення позивачем пункту 4.1 статті 4, підпункту 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", а саме: відокремленим підрозділом ДП "НАЕК "Енергоатом" "Управління справами" не включено до складу податкових зобов'язань суму податку на додану вартість у розмірі 49,80 грн., нараховану на вартість наданих послуг з оренди приміщення ВАТ "Трест "Південзахідтрансбуд" (липень 2003 року, травень, червень, серпень, жовтень, листопад 2004 року) та не включено до складу податкового зобов'язання за липень 2003 року відокремленим підрозділом ДП "НАЕК "Енергоатом" - "Южно-Українська АЕС" суму 20 660,00 грн., нараховану на реалізацію худоби Шепетівському м'ясокомбінату.

Разом з тим, матеріали справи не підтверджують включення року відокремленим підрозділом ДП "НАЕК "Енергоатом" - "Южно-Українська АЕС" до складу податкових зобов'язань суми податку на додану вартість, нараховану на реалізацію худоби Шепетівському м'ясокомбінату на підставі податкових накладних від 01 липня 2003 року №№5195, 5196, 5197 та від 07 липня 2003 року №5393 та суми податку на додану вартість у розмірі 49,80 грн., нараховану на вартість наданих послуг з оренди приміщення ВАТ "Трест "Південзахідтрансбуд", тому колегія суддів вважає, що висновки акта перевірки по даному епізоду порушення вважаються правомірними.

З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про те, що оскільки ДП "НАЕК "Енергоатом" протиправно визначено суму податкових зобов'язань з податку на додану вартість за основним платежем за січень, лютий 2002 року, податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню в частині визначення податкового зобов'язання за основним платежем у розмірі 140 378,00 грн.

Так, матеріали справи свідчать, що штрафні (фінансові) санкції застосовані до позивача на підставі підпункту 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", з урахуванням положень якої, платник податків має сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що виходячи із заниженої суми податкового зобов'язання у розмірі 1 059 584,00 грн. за мінусом суми податкового зобов'язання у розмірі 140 378,00 грн., максимальна сума штрафу, яку повинен сплатити позивач, має становити не більше 459 603,00 грн. (1 059 584,00 грн. - 140 378,00 грн.) х 50%), однак відповідачем нараховані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 1 114 573,00 грн., що не узгоджується з приписами підпункту 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

Таким чином, колегія суддів вказує, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню в частині визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 654 970,00 грн. (1 114 573,00 грн. - 459 603,00 грн.).

З урахуванням суми податкового зобов'язання за основним платежем та штрафних санкцій, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про те, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 01 грудня 2005 року №0000631604/0 підлягає скасуванню в частині визначення суми податкового зобов'язання у розмірі 795 348,00 грн.

Аналізуючи обставини справи та норми чинного законодавства, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність часткового скасування податкового повідомлення-рішення від 01 грудня 2005 року №0000631604/0 в сумі 795 348,00 грн., в тому числі за основним платежем у розмірі 140 378,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 654 970,00 грн., оскільки відповідачем частково доведена правомірність та обґрунтованість прийняття спірного податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

При цьому, доводи апеляційних скарг не спростовують висновків суду першої інстанції та не знайшли свого належного підтвердження в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до ст. 159 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційні скарги Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" та Окружної державної податкової служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 лютого 2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: Вівдиченко Т.Р.

Судді: Бєлова Л.В.

Міщук М.С.

Повний текст ухвали виготовлено 14 грудня 2013 року.

.

Головуючий суддя Вівдиченко Т.Р.

Судді: Бєлова Л.В.

Міщук М.С.