Рішення № 36275916, 20.12.2013, Господарський суд Херсонської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

тел. /0552/ 49-31-78

Веб сторінка : ks.arbitr.gov.ua/sud5024/

____________________________

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 грудня 2013 р. Справа № 923/1445/13

Господарський суд Херсонської області у складі судді Соловйова К.В. при секретарі Степановій Н.Д., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Державного підприємства "Український центр механізації колійних робіт", м.Київ

до Публічного акціонерного товариства "Херсонський завод карданних валів", м.Херсон

про розірвання договору та стягнення 52 019,23 грн.

за участю представників сторін:

від позивача - не прибув;

від відповідача - не прибув.

Обставини справи: провадження у справі порушено за позовом Державного підприємства "Український центр механізації колійних робіт" (позивач) про розірвання договору поставки № УЦМКР/ГМв-13041 від 18.02.2013р. та стягнення з Публічного акціонерного товариства "Херсонський завод карданних валів" (відповідач) 52 019,23грн., з яких 50640,00 грн. попередньої оплати за непоставлений відповідачем позивачеві товар, 729,22 грн. пені за порушення строку поставки товару, 50,64 грн. втрат від інфляції та 599,37 грн. річних (3 %) за користування коштами. Позовні вимоги обґрунтовано положеннями ст.ст. 525, 526, 530, 625, 629, 651, 852 Цивільного кодексу України та ст.ст.193, 320, 224, 225, 232 Господарського кодексу України, а також, твердженнями про неналежне виконання відповідачем своїх зобов’язань перед позивачем за укладеним між ними 18.02.2013р. договором поставки № УЦМКР/ГМв-13041.

Через канцелярію суду 17.12.2013р. позивач надіслав до суду факсимільним зв'язком доповнення до позовної заяви від 17.12.2013р. Вказані позивачем у цих доповненнях розмір та складові позовних вимог не зазнали змін порівняно з первинною позовною заявою. На додаткове обґрунтування позовних вимог у цих доповненнях наведено положення ст. 536 та ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України.

Сторони належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи.

Присутнього 12.12.2013р. у судовому засіданні представника позивача повідомлено судом про час і дату наступного судового засідання, а саме, 20.12.2013р. о 09-30 год., про що зазначено у протоколі судового засідання від 12.12.2013р.

Ухвалу суду від 12.12.2012р. про відкладення розгляду справи на 20.12.2013р. надіслано відповідачеві поштою, рекомендованим листом, за вказаною у позовній заяві адресою відповідача. Цього листа не повернуто до суду підприємством зв’язку без вручення відповідачу.

P >Проте, сторони не направили представників для участі в судовому засіданні 20.12.2013р. Відповідач, при цьому, всупереч вимог суду згідно з ухвалами по даній справі, не надав витребувані від нього судом документи.

Через канцелярію суду 20.12.2013р. відповідачем подано клопотання від 20.12.2013р. про здійснення розгляду даної справи без участі представника відповідача. У цьому клопотанні стверджується про неможливість явки представника відповідача в судові засідання та неможливість надання витребуваних від відповідача судом документів, у зв’язку з зупиненням виробничої діяльності відповідача через відсутність електропостачання. До клопотання додано копії 3-х Актів від 01.06.2013р. про опломбування та збереження пломб, які складено працівниками ПАТ "ЕК "Херсонобленерго", за участі головного енергетика відповідача.

У клопотанні від 20.12.2013р. відповідачем також вказано про те, що відповідач заперечує проти позову. Однак, фактичних та юридичних (правових) підстав для таких заперечень відповідачем не наведено.

Суд не визнавав обов’язковою явку представників сторін в судове засідання 20.12.2013р. Відповідно до ст.77 ГПК України неявка представника сторони у судове засідання є підставою для відкладення розгляду справи у разі, якщо за його відсутності неможливо розглянути певну справу. Неявка представників сторін не унеможливлює розгляд справи № 923/1445/13. Розгляд справи за відсутності представників сторін при тому, що сторони було належним чином повідомлено судом про місце та час розгляду справи, не є порушенням процесуальних прав сторін.

Відповідно до ст.T > 75 ГПК України у разі, якщо відзив на позовну заяву і витребувані судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами. Справа розглядається в порядку ст. 75 ГПК України.

Вивчивши матеріали справи, суд, -

в с т а н о в и в:

Державне підприємство "Український центр механізації колійних робіт" (надалі - позивач) та Публічне акціонерне товариство "Херсонський завод карданних валів" (надалі - відповідач) уклали 18.02.2013р. між собою договір поставки № УЦМКР/ГМв – 13041 (надалі – договір). Відповідно до п.1.1, п. 6.1, п. 9.1.1, п. 9.2.1. договору та додатку № 1 (Специфікації) до нього відповідач (постачальник за договором) зобов’язався виготовити та передати у власність позивачеві (покупцю за договором) товар, карданні вали 3-х видів у загальній кількості 10 одиниць та загальною вартістю 50640,00 грн. (з ПДВ), а позивач, в свою чергу, зобов’язався оплатити цей товар на умовах договору. Відповідно до п. 78.1 та п.8.2 договору позивач зобов’язався провести попередню оплату товару у розмірі 100 % протягом 15 (п’ятнадцяти) банківських днів з дня підписання договору його сторонами, у безготівковій формі. Згідно з п. 6.2, п.11.2 договору складовими вказаної у Специфікації до договору ціни товару є вартість товару, з вартістю упаковки (тари), всі податки, збори та оформлення, передбачені чинним законодавством України.

Відповідно до п.5.1 договору відповідач зобов’язався передати вказаний товар позивачу протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дня здійснення позивачем попередньої оплати товару на розрахунковий рахунок відповідача. Згідно з п. 5.2 договору місцем поставки товару є склад відповідача, який розташований за адресою м. Херсон, вул.Червонопрапорна,26, товар постачається з цього складу, за рахунок та транспортом позивача, на умовах EXW(Інкотермс, редакція 2000р.).

Відповідно до п.13.2 договору за порушення строку поставки відповідач сплачує позивачеві пеню у розмірі 0,01% вартості товару, з якого допущено прострочення виконання за кожний день прострочення.

Відповідно до п. 14.1 договору усі спори, які виникають між сторонами договору, у зв’язку із його виконанням, вирішуються шляхом переговорів, досудове врегулювання спору є обов’язковим.

На виконання умов договору позивач здійснив 25.02.2013р. попередню оплату повної вартості товару у сумі 50640,00 грн. (з ПДВ), згідно з платіжним дорученням від 25.02.2013р. № 452 (а.с.21).

Після цього, згідно п. 5.1 договору, протягом 30 календарних днів з 25.02.2013р., дня здійснення позивачем попередньої оплати товару, відповідач повинен був передати позивачеві товар згідно з додатком № 1 (Специфікацією) до договору.

Проте, у вказаний строк відповідач не здійснив поставку цього товару позивачеві.

Відповідно до п. 14.1. договору позивач надіслав поштою, рекомендованим листом з повідомленням, на адресу відповідача претензію № УЦМКР - 6/477 від 18.06.2013р. з вимогою до відповідача поставити у п'ятиденний термін з дня отримання цієї претензії товар та сплатити штрафні санкції. Факт отримання відповідачем 25.06.2013р. даної претензії підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с.20). Станом на час подання позивачем до суду позовної заяви, за якою порушено провадження у даній справі, відповідач не надав відповідь на цю претензію та товар позивачеві не поставив.

Відповідно до ст. 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Згідно з ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. При цьому, сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

За результатами проведеного судом аналізу положень договору, суд дійшов висновку про те, що за своєю правовою природою договір, фактично, є змішаним договором, в якому поєднано елементи (положення) договорів підряду та поставки.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України зобов’язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону та договору. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України. Згідно з ч. 2 ст.193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Згідно з ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України не допускається одностороння відмова від виконання умов договору.

Відповідно до ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов’язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов’язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися, зокрема, на виготовлення речі або на виконання іншої роботи з переданням її результатів замовникові. Згідно з ч. 1 ст. 843 Цивільного кодексу України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Згідно з ч. 3 цієї ж статті ціна роботи у договорі підряду включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу. Згідно з ст. 846 Цивільного кодексу України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду. Якщо ж такі строки у договорі підряду не встановлені, то підрядник зобов’язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов’язання, характеру та обсягів роботи.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона – постачальник зобов’язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні – покупцеві товар (товари), а покупець зобов’язується прийняти вказаний товар (товари) та сплатити за нього певну грошову суму. Згідно з ч. 4 цієї ж статті сторони для визначення умов договорів поставки мають право використовувати відомі міжнародні звичаї, рекомендації, правила міжнародних органів та організацій, якщо це не заборонено Господарським кодексом чи іншими Законами України. Згідно з ч. 6 ст. 265 Господарського кодексу України, до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу. Згідно з ст.266 Господарського кодексу України предметом поставки є визначені родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у стандартах, технічних умовах, документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих довідниках. Предметом поставки можуть бути також продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками. Загальна кількість товарів, що підлягають поставці, їх часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура) за сортами, групами, типами, розмірами тощо визначаються специфікацією за згодою сторін, якщо інше не передбачено законом. Згідно з ч. 1 ст. 267 Господарського кодексу України строк дії договору поставки визначається за угодою сторін. Згідно з ч. 2 цієї ж статті строки поставки встановлюються сторонами в договорі. Згідно з ч.5 цієї ж статті у договорі поставки за згодою сторін може бути передбачений порядок відвантаження товарів будь-яким видом транспорту, а також, вибірка товарів покупцем.

Згідно з ст. 610 та ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання, Згідно з ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України передбачено можливість зміни або розірвання договору за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Відповідно до ч. 2 ст. 852 Цивільного кодексу України за наявності у роботі істотних відступів від умов договору підряду або інших істотних недоліків замовник має право вимагати розірвання договору та відшкодування збитків.

Відповідно до ч.2 ст. 193 Господарського кодексу України порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених Господарським кодексом України, іншими законами або договором. Відповідно до ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України у випадку, коли продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати. Згідно з ч. 3 ст. 693 Цивільного кодексу України передбачено, що на суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до ст. 536 цього ж Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати.

Відповідно до ст. 536 Цивільного кодексу України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також річні (3 %) від простроченої суми, якщо інший розмір річних не встановлено договором.

Відповідно ж до ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Згідно з ч. 3 цієї ж статті пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання. Згідно з ч. 4 ст. 231 цього ж Кодексу, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. Розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов’язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов’язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Згідно з ч. 6 ст. 231 цього ж Кодексу штрафні санкції за порушення грошових зобов’язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ст. 58 ГПК України в одній позовній заяві може бути об’єднано кілька вимог, зв’язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами. Відповідно до п.3.12. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", із змінами та доповненнями, підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Як немайнову, так і майнові позовні вимоги, заявлено позивачем у зв’язку з неналежним виконання відповідачем своїх зобов’язань за договором. Таким чином, ці вимоги об’єднані між собою однією підставою позову.

Доказом належного виконання позивачем своїх зобов’язань за договором є платіжне доручення № 452 від 25.02.2013р., згідно з яким позивачем здійснено попередню оплату 100% вартості товару, який вказано у додатку № 1 (Специфікації) до договору.

26.03.2013р. є тридцятим календарним днем з 25.02.2013р., дня здійснення позивачем попередньої оплати товару.

Виходячи з положень щодо строку поставки товару, які містить у собі п. 5.1 договору, суд дійшов висновку про наявність у відповідача обов’язку поставити товар в строк до 26.03.2013р., включно.

З вказаних підстав, зобов’язання з поставки вказаного товару є простроченим відповідачем з 27.03.2013р.

Станом на час розгляду даної справи відповідач не поставив позивачеві товар, який вказаний у додатку № 1 (Специфікації) до договору, та не повернув позивачеві 50 640,00грн. отриманої відповідачем від позивача попередньої оплати за цей товар.

Доказів іншого відповідачем суду не надано.

За вказаних встановлених судом фактичних обставин та на підставі ч.1,2,7 ст. 193 та ст.265 Господарського кодексу України, ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України позовні вимоги про стягнення 50 640,00 грн. на повернення сплаченої позивачем попередньої оплати за товар, який не був поставлений відповідачем позивачеві, підлягають задоволенню у повному обсязі.

P >Щодо позовних вимог про стягнення 729,22 грн. пені за період часу з 26.03.2013р. по 16.08.2013р., включно, або за 144 дні, у зв’язку із порушенням відповідачем встановлених договором строків поставки товару суд зазначає наступне. P>

Позивачем необґрунтовано нарахована відповідачеві пеня за 26.03.2013р. (зобов’язання з поставки товару є простроченим відповідачем з 27.03.2013р.). Судом здійснений власний розрахунок пені за період часу з 27.03.2013р. по 16.08.2013р. (143 дні), згідно з яким розмір такої пені становить 724,15 грн.

724,15 грн. = (50640,00 грн. х 143 дні х 0,01 % ) / 100 %

Доказів сплати 724,15 грн. пені, повністю або частково, відповідач під час розгляду даної справи суду не надав.

За вказаних встановлених судом фактичних обставин та на підставі ст. 610 та ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, ч. 2 ст. 193, ст. 230, 231 Господарського кодексу України позовні вимоги про стягнення з відповідача 729,22 грн. пені підлягають частковому задоволенню, а саме, у розмірі 724,15 грн.

Щодо позовних вимог про стягнення 599,37 грн. річних (3 %) за період часу з 26.03.2013р. по 16.08.2013р., включно, або за 144 дні, у зв’язку із користуванням відповідачем протягом цього періоду часу 50640,00 грн., які було сплачено позивачем як попередню оплату товару за договором суд зазначає таке.

Позивачем необґрунтовано нараховані відповідачеві річні за 26.03.2013р. (зобов’язання з поставки товару є простроченим відповідачем з 27.03.2013р.). Судом здійснений власний розрахунок річних за період часу з 27.03.2013р. по 16.08.2013р. (143 дні), згідно з яким розмір цих річних становить 595,19 грн.

>

595,19 грн. = ((50640,00 грн. х 143 дні х 3 % ) / 100 % ) / 365 днів

Доказів сплати 595,19 грн. річних, повністю або частково, відповідач під час розгляду даної справи суду не надав.

За вказаних встановлених судом фактичних обставин та на підставі ст. 610, ч.1 ст.612, ст. 536, ст. 625, ч. 3 ст.693 Цивільного кодексу України, позовні вимоги про стягнення з відповідача 599,37 грн. річних (3%) підлягають частковому задоволенню, а саме, у розмірі 595,19 грн.

Щодо позовних вимог про стягнення 50,64 грн. в якості втрат від інфляції, у зв’язку із користуванням відповідачем протягом періоду часу з 26.03.2013р. по 16.08.2013р., включно, 50 640,00 грн., які було сплачено позивачем як попередню оплату товару за договором суд зазначає таке. P>

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. При цьому, період, за який здійснюється розрахунок втрат від інфляції, має відповідати періоду (кореспондуватися з періодом), за який здійснюється нарахування річних, у зв’язку із невиконанням грошового зобов’язання. Згідно з позовною заявою позивачем заявлено, зокрема, позовні вимоги про стягнення з відповідача річних за період з 26.03.2013р. по 16.08.2013р. При цьому, зобов’язання з поставки товару є простроченим відповідачем з 27.03.2013р.

Судом здійснений власний розрахунок середнього індексу інфляції за період з 27.03.2013р. по 16.08.2013р., за результатами якого встановлено, що середній індекс інфляції за вказаний період часу складає 0,993. Це значення середнього індексу інфляції розраховано судом шляхом множення відповідних щомісячних індексів інфляції за вказаний період часу (починаючи з квітня по серпень, включно, 2013р року) та без врахування індексу інфляції за березень 2013р., оскільки прострочення виконання грошового зобов’язання у березні 2013р. мало місце менш ніж 15 днів (підстава – лист Верховного суду України від 03.04.1997р № 62-97р "Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ"). Відповідні щомісячні індекси інфляції є наступними, 100,0 % - за квітень 2013р., 100,1% - за травень 2013р., 100,0 % - за червень 2013р., 99,9 % - за липень 2013р., 99,3 % - за серпень 2013р.

0,993 = 1,00 х 1,001 х 1,00 х 0,999 х 0,993

Індекс інфляції за період часу з 26.03.2013р. по 16.08.2013р. є меншим за одиницю, тобто, втрати від інфляції за вказаний період часу відсутні.

За вказаних встановлених судом фактичних обставин та на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України позовні вимоги про стягнення з відповідача 50,64 грн. в якості втрат від інфляції не підлягають задоволенню. У задоволенні позовних вимог в цій частині має бути відмовлено.

Додатковою підставою для відмови у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача 50,64 грн. в якості втрат від інфляції є те, що приписами ст. 536 та ч. 3 ст. 693 Цивільного кодексу України не передбачено нарахування втрат від інфляції на суму попередньої оплати (передбачено лише нарахування процентів).

Крім того, позивачем заявлені позовні вимоги про розірвання договору, у зв’язку із неналежним виконанням відповідачем своїх зобов’язань за договором щодо виготовлення та поставки товару. Щодо позовних вимог в цій частині суд вважає за необхідне вказати, що наведені позивачем на їх обґрунтування положення ч. 2 ст. 320 Господарського кодексу України відхиляються судом, оскільки цими положеннями регулюються, виключно, правовідносини за договором підряду на капітальне будівництво.

Разом з тим, виходячи з положень ст. 610 та ч.1 ст. 612, ч. 2 ст. 651, ч. 2 ст. 852 Цивільного кодексу України, суд дійшов висновку про те, що відповідачем вчинено істотне порушення договору, через тривале, за оцінкою суду, а саме, понад 8 (вісім) місяців, прострочення зобов’язання з виготовлення на замовлення позивача товару, який вказаний у додатку № 1 (Специфікації) до договору. При цьому, суд зазначає, що хоч, безпосередньо за текстом договору строк виготовлення цього товару не вказаний, але, виходячи з положень п. 5.1 договору "відповідач зобов’язався передати вказаний товар позивачу протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дня здійснення позивачем попередньої оплати товару" та з урахуванням положень ч. 2 ст. 846 Цивільного кодексу України відповідач повинен був виготовити товар в строк до 27.03.2013р.

При належному виконанні відповідачем своїх зобов’язань за договором, в частині виготовлення на умовах договору товару на замовлення позивача, позивач після 27.03.2013р., мав би можливість використовувати цей товар. Фактично, станом на час розгляду даної справи позивач не має можливості використовувати товар, який вказаний у додатку № 1 (Специфікації) до договору, оскільки цей товар не виготовлений відповідачем. Доказів іншого під час розгляду даної справи відповідачем не надано.

За наявності вказаного істотного порушення договору з боку відповідача, в частині порушення строків виготовлення замовленого позивачем товару, з урахуванням положень ч.2 ст. 651, ч. 2 ст. 852 Цивільного кодексу України позовні вимоги про розірвання договору, у зв’язку із неналежним його виконанням відповідачем, підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 44 ГПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до п. 2.1 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру сплачується судовий збір за ставкою 2 %, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат. Відповідно до п. 2.2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру сплачується судовий збір за ставкою 1 розмір мінімальної заробітної плати. При цьому, ставки судового збору визначаються виходячи із встановленого законом розміру мінімальної заробітної плати, у місячному її розмірі, станом на 01 січня календарного року, в якому відповідна заява подається до суду. Розмір мінімальної заробітної плати станом на 01.01.2013р. становив 1147,00 грн.

Позивач у жовтні 2013 року подав до господарського суду позовну заяву з вимогами як немайнового, так і майнового характеру, а саме, про розірвання договору та про стягнення 52019,23 грн., відповідно, сплативши за подання цієї заяви 2868,20 грн. (2348,00 грн. + 520,20грн.) судового збору згідно з платіжними дорученнями № 4383 від 21.08.2013р. та № 4693 від 27.09.2013р.

Проте, згідно з п. 2.1 та п. 2.2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" за подання вказаної позовної заяви позивач повинен був сплатити судовий збір у сумі 2867,50 грн., з яких 1147,00 грн. за немайновою вимогою та 1720,50 грн. за майновою вимогою.

Різниця між фактично сплаченою позивачем сумою судового збору та сумою судового збору, яка підлягала сплаті позивачем за подання позовної заяви з вказаними вимогами у відповідності до п. 2.1 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", становить 0,7 грн. = (2868,20 грн. – 2867,50 грн.). Відповідно до п.1 ч.1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається в разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом. Зайве сплачена позивачем сума судового збору у розмірі 0,7 грн. підлягає поверненню позивачеві.

Згідно з ст. 49 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Виходячи з того, що за вимогою немайнового характеру позов задоволений в повному обсязі, сплачений позивачем за цією вимогою судовий збір покладається на відповідача у повному обсязі, що становить 1147,00 грн. В іншій частині (в частині майнових вимог) позов задовольняється частково, на 99,88 %.

99,88 % = (51959,34 грн. (розмір, в якому судом задоволено майнові позовні вимоги)/52019,23 грн. (розмір заявлених позовних майнових вимог згідно із позовною заявою)) х 100,00 %.

Відповідно, 99,88 % судового збору сплаченого позивачем за майновими вимогами, або 1718,44 грн., покладаються на відповідача, решта – на позивача.

Загальна сума судового збору, яка за результатами розгляду спору покладається на відповідача становить 2865,44 грн. = 1147,00 грн. + 1718,44 грн. за майнову вимогу).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, а також п.1 ч.1 ст.7 Закону України "Про судовий збір" суд, -

в и р і ш и в:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Херсонський завод карданних валів" (місцезнаходження - 73000, Херсонська обл., м.Херсон, вул.Червонопрапорна,26; ідентифікаційний код юридичної особи - 05743013; р/р2600660011001 в філії "Південне РУ" АТ "Фінанси та Кредит", МФО 326933) на користь Державного підприємства "Український центр механізації колійних робіт" (місцезнаходження - 03680, м. Київ, вул. Качалова,7; ідентифікаційний код юридичної особи – 31349738; р/р26008001036 у АБ "Експрес-Банк", МФО 322959) 50 640 (п'ятдесят тисяч шістсот сорок) грн. 00 коп. сплачених позивачем за товар, який не був поставлений відповідачем, 595 (п'ятсот дев'яносто п'ять) грн. 19 коп. в якості річних, 724 (сімсот двадцять чотири) грн. 15 коп. пені за порушення строку поставки товару та 2865 (дві тисячі вісімсот шістдесят п'ять) грн. 44 коп. компенсації по сплаті судового збору.

3. Розірвати укладений 18.02.2013р. між Державним підприємством "Український центр механізації колійних робіт" (місцезнаходження - 03680, м. Київ, вул. Качалова,7; ідентифікаційний код юридичної особи – 31349738) та Публічним акціонерним товариством "Херсонський завод карданних валів" (місцезнаходження - 73000, Херсонська обл., м.Херсон, вул.Червонопрапорна,26; ідентифікаційний код юридичної особи - 05743013) договір поставки № УЦМКР/ГМв-13041.

4. В іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовити.

5. Повернути Державному підприємству "Український центр механізації колійних робіт" (місцезнаходження - 03680, м. Київ, вул. Качалова,7; ідентифікаційний код юридичної особи – 31349738) зі спеціального рахунку державного бюджету (р/р31215206783002, МФО 852010, код ЄДРПОУ – 37959779, одержувач УДКСУ у місті Херсоні, Банк ГУДКСУ у Херсонській області) 0 (нуль) грн. 70 коп. сплаченого згідно з платіжними дорученнями №4383 від 21.08.2013р. та № 4693 від 27.09.2013р.

Оригінали платіжних доручень № 4383 від 21.08.2013р. та № 4693 від 27.09.2013р. знаходиться у матеріалах судової справи № 923/1445/13.

6. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя К.В. Соловйов