Постанова № 36275394, 18.12.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/9573/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Шулежко В.П.

Суддя-доповідач: Чаку Є.В.

П О С Т А Н О В А

І м е н е м У к р а ї н и

18 грудня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Чаку Є.В.,

суддів: Файдюка В.В., Старової Н.Е.

за участю секретаря Муханькової Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтогазавтоматика» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 вересня 2013 року у справі за адміністративним товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтогазавтоматика» до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень, -

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Нафтогазавтоматика» (далі - позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 03 червня 2013 року № 0002912220.

Окружний адміністративний суд міста Києва своєю постановою від 19 вересня 2013 року в задоволенні адміністративного позову відмовив.

Не погоджуючись з судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 вересня 2013 року та постановити нову про задоволення адміністративного позову. На думку апелянта, зазначену постанову суду прийнято з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

В судове засідання сторони не з'явилися, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, у зв'язку із чим, колегія суддів, на підставі ч. 6 ст. 12, ч. 1 ст. 41, ч. 4 ст. 196 КАС України розглядає справу за їх відсутності без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Судом апеляційної інстанції замінено Державну податкову інспекцію у Святошинському районі міста Києва Державної податкової служби її правонаступником - Державною податковою інспекцією у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції скасуванню, з наступних підстав.

Відповідачем була проведена планова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства з 01.07.2010 року по 30.09.2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010 року по 30.09.2012 року.

За результатами перевірки відповідачем складено акт від 21.02.2013 року № 110-22-20-31456899, яким зафіксовані порушення норм податкового законодавства України, зокрема, пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» та п.198.6 ст.198, п.201.1 ст.201, п.201.4 ст.201, п. 201.6., п.201.11 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податкові зобов'язання з податку на додану вартість на суму 857 133,00 грн.

Не погоджуючись з такими висновками акту перевірки, позивачем, у порядку п.86.7. ст. 86 Податкового кодексу України, подавалися відповідачу заперечення до акту перевірки, за результатами розгляду яких, висновки акту перевірки залишені без змін, a заперечення - без задоволення.

У зв'язку з виявленими порушеннями, зафіксованими в акті перевірки від 21.02.2013 року № 110-22-20-31456899, відповідачем прийняте оскаржуване податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 03 червня 2013 року № 0002912220, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 857 133,00 грн. і застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 415 079,25 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, за перевіряємий період, позивач мав договірні взаємовідносин з рядом контрагентів - ТОВ «Базис», ТОВ «Каманбуд», ТОВ «Дормашавто», ТОВ «Бізнес ресурс 2011», ТОВ «Європейські ділові рішення», ПП «Київжитлоспецсервіс», ТОВ «Будасістентс».

Вході проведення перевірки до відповідача надійшла інформація інших податкових органів, зокрема, акт ДПІ у Дарницькому районі м. Києва ДПС № 781/2250/3774506 від 08.11.2012 року, акт ДПІ у Голосіївському районі м. Києва ДПС № 30/2304/36791493 від 13.03.2012 року, акт ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС № 5/2209/37567122 від 19.04.2012 року, акт ДПІ у Голосіївському районі м. Києва ДПС № 501/3-22-30-36557181 від 21.05.2012 року, акт ДПІ у Солом'янському районі м. Києва ДПС № 967/23-317/38077682 від 22.10.2012 року, якими зафіксовано, що неможливо підтвердити взаємовідносини між позивачем та ТОВ «Каманбуд», ТОВ «Дормашавто», ТОВ «Бізнес ресурс 2011», ПП «Київжитлоспецсервіс», ТОВ «Будасістентс».

Крім того, відповідно до даних електронної системи щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України встановлено розбіжності між сумами податкових зобов'язань контрагентів та сумою податкового кредиту позивача.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що між позивачем та контрагентами відсутнє реальне вчинення господарських операцій, а тому позивач не має право на податковий кредит.

З приводу даних правовідносин, колегія суддів апеляційної інстанції звертає увагу на наступне.

В акті перевірки позивача від 21.02.2013 року № 110-22-20-31456899 міститься інформація про ненадання позивачем документів, що підтверджують ведення фінансово-господарської діяльності та даних бухгалтерського і податкового обліку.

Як вбачається з матеріалів справи, директор TOB «Нафтогазавтоматика» підписав вказаний акт із зауваженнями, зазначивши, що документи, а також комп'ютери, ноутбуки та сервери тощо, які містили запитувану ДПІ у Святошинському районі міста Києва ДПС інформацію та використовувалися TOB «Нафтогазавтоматика» в процесі здійснення господарської діяльності, були вилучені співробітниками ГВПМ ДПІ у Шевченківському районі міста Києва 04 вересня 2012 року під час проведення обшуку. Крім того, TOB «Нафтогазавтоматика» було надано копії протоколів обшуку головному державному податковому ревізору-інспектору Піхотіну О.М.

При прийнятті оскаржуваної постанови судом першої інстанції не було взято до уваги посилання позивача на той факт, що усі договори, первинні документи, податкові накладні, рахунки, регістри бухгалтерського обліку, фінансова звітність, інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством, за період з січня 2010 року по серпень 2012 року були вилучені в процесі проведення обшуку. Вказаний факт підтверджують протоколи обшуку та огляду від 04 вересня 2012 року, складені співробітниками ГВПМ ДПІ у Шевченківському районі міста Києва.

Суд першої інстанції також не взяв до уваги, що в Акті перевірки не враховано документи, які були надані позивачем посадовим особам ДПІ у Святошинському районі міста Києва ДПС та не проаналізував подану позивачем документацію (копії договорів, первинних документів, податкових накладних, банківських виписок, які були відновлені позивачем в процесі підготовки до судового розгляду даної справи), яка підтверджує належне здійснення господарських операцій між TOB «Нафтогазавтоматика» та TOB «Базис», TOB «Каманбуд», TOB «Дормашавто», TOB «Бізнес ресурс 2011», TOB «Європейські ділові рішення», TOB «Київжитлоспецсервіс», TOB «Будасістентс». Суд першої інстанції не надав значення документації, наданої позивачем, з метою підтвердження наступного використання товарів (робіт, послуг), придбаних у TOB «Базис», TOB «Каманбуд», TOB «Дормашавто», TOB «Бізнес ресурс 2011», TOB «Європейські ділові рішення», TOB «Київжитлоспецсервіс» та TOB «Будасістентс».

Відповідно до п. 85.9. ст. 85 Податкового кодексу України у разі, коли до початку або під час проведення перевірки оригінали первинних документів, облікових та інших регістрів, фінансової та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів, а також виконання вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, були вилучені правоохоронними та іншими органами, зазначені органи зобов'язані надати для проведення перевірки контролюючому органу копії зазначених документів або забезпечити доступ до перевірки таких документів.

У разі якщо документи, зазначені в абзаці першому цього пункту, було вилучено правоохоронними та іншими органами, терміни проведення такої перевірки, у тому числі розпочатої, переносяться до дати отримання вказаних копій документів або забезпечення доступу до них.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем всупереч зазначених вище норм податкового законодавства терміни перевірки позивача не перенесено до отримання вилучених правоохоронними органами документів, а перевірку проведено виключно на підставі актів перевірки контрагентів позивача.

Аналізуючи приписи ст. 85 Податкового кодексу України в кореспонденції з положеннями ст. ст. 44, 83 Податкового кодексу України, колегія суддів звертає увагу на те, що контролюючий орган не може проводити перевірку діяльності платника податків з питання правильності та достовірності справляння податкових зобов'язань без вивчення первинних документів, включених таким платником до податкового обліку.

Наявними в матеріалах доказами підтверджується те, що позивач довів до відома податкового органу факт вилучення правоохоронними органами первинних документів по взаємовідносинах з контрагентами.

Між тим, податковий орган після отримання інформації про вилучення первинних документів платника податків правоохоронними органами замість виконання, передбаченого п. 85.9 ст. 85 Податкового кодексу України, обов'язку звернення до відповідних правоохоронних органів з приводу отримання копій вилучених документів або отримання доступу до вилучених документів та перенесення строків проведення перевірки, виніс оскаржуване податкове повідомлення-рішення.

Окрім того, при винесенні спірного податкового повідомлення-рішення відповідач взяв до уваги висновки актів перевірки діяльності контрагентів, фактично надав висновкам згаданих актів преюдиціального значення і саме з цього мотиву прийшов до висновку про нереальність господарських операцій позивача з контрагентами.

Колегія суддів звертає увагу на те, що належними та допустимими, в розумінні ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулися, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі, або рішення суду про визнання правочину недійсним.

Таким чином, з наведених положень норм права випливає, що сам лише акт проведеної податковим органом перевірки діяльності платника податків, де викладені певні висновки контролюючого органу, не є достатнім доказом нереальності господарських операцій, оскільки законодавець не надав акту перевірки преюдиціального значення.

Колегія суддів апеляційної інстанції, вважає за необхідне звернути увагу на необхідність індивідуалізації податкової відповідальності платників податків, виходячи зі ступеня їх добросовісності. Так, в листі Вищого адміністративного суду України від 20.07.2010 року № 1112/11/13-10 «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби», відмічено: «...У разі якщо дії платника податку свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції не викликають сумніву в їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту, для підтвердження права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування достатньо наявності належним чином оформлених документів, зокрема податкових накладних». Не є підставою для відмови у праві на податковий кредит та бюджетне відшкодування з податку на додану вартість порушення податкової дисципліни, вчинені контрагентом платника податку. Також, не є підставою для визнання неправомірними операцій платника податків подальше припинення чи анулювання статусу платника податку на додану вартість його контрагента. Усі операції, вчинені контрагентом платника податку до припинення такого контрагента, не можуть автоматично розглядатися як нікчемні правочини в силу самого собою припинення юридичної особи або анулювання її податкового статусу».

Неприпустимість притягнення до відповідальності одного суб'єкта господарювання у випадку неправомірності дій іншого підтверджується і практикою Європейського суду з прав людини.

Європейський суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення законодавства його контрагентом.

Відтак, з огляду на принцип персональної відповідальності платника податків, право на податковий кредит та формування витрат не може ставитися у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами. Тобто, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, а тому сама по собі несплата податку контрагентом платника податків (у тому числі, внаслідок ухилення від сплати) не може бути підставою для відмови у праві платника податку на податковий кредит та формування витрат за наявності факту здійснення господарської операції.

Слід також відмітити, що чинне законодавство не покладає на добросовісного платника податків обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками (виконавцем) правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентами податкових зобов'язань (аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 26.09.2012 року у справі № К/9991/5398/12).

На момент укладення та виконання договорів між TOB «Нафтогазавтоматика» та TOB «Базис», TOB «Каманбуд», TOB «Дормашавто», TOB «Бізнес ресурс 2011», TOB «Європейські ділові рішення», TOB «Київжитлоспецсервіс» та TOB «Будасістентс», вказані підприємства було включено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також зареєстровані платниками податку на додану вартість відповідно до чинного податкового законодавства, з урахуванням чого вказані юридичні особи були наділені податковою правосуб'єктністю, а відтак, мали право на складання первинних документів та податкових накладних. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого адміністративного суду України від 10.01.2012 року у справі № К 9991/81953/11.

З огляду на вищезазначене, ТОВ «Нафтогазавтоматика» є добросовісним учасником податкових правовідносин, а документи, які підтверджують реальне здійснення господарських операцій між ТОВ «Нафтогазавтоматика» та TOB «Базис», TOB «Каманбуд», TOB «Дормашавто», TOB «Бізнес ресурс 2011», TOB «Європейські ділові рішення», TOB «Київжитлоспецсервіс», ТOB «Будасістентс», складені належним чином відповідно до вимог чинного законодавства України. Позивач законно та обґрунтовано включив до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість, сплачену при оплаті вартості робіт (послуг), виконаних (наданих) TOB «Базис», TOB «Каманбуд», TOB «Дормашавто», TOB «Бізнес ресурс 2011», TOB «Європейські ділові рішення», TOB «Київжитлоспецсервіс» та TOB «Будасістентс».

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до помилкових висновків про відмову у задоволенні позовних вимог.

Через порушення судом першої інстанції норм матеріального права, постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про задоволення адміністративного позову.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 202, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтогазавтоматика» - задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 вересня 2013 року - скасувати та прийняти нову постанову, якою адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтогазавтоматика» задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві від 03 червня 2013 року № 0002912220.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Чаку Є.В.

Судді: Файдюк В.В.

Старова Н.Е.