Постанова № 36275262, 17.12.2013, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" грудня 2013 р. Справа № 920/1489/13

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Бондаренко В.П., суддя Ільїн О.В., суддя Тихий П.В.,

при секретарі Голозубовій О.І.,

за участю представників:

позивача - Овчарук О.О. - дов. № 11/10 від 10.06.2013р.,

відповідача - Юрченко І.М. - дов. № 30/49 від 29.04.2013р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. №3616С/1-9) на рішення господарського суду Сумської області від 24.10.2013 р. у справі № 920/1489/13,

за позовом Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", м. Київ,

до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Сумигаз", м. Суми

про стягнення 62172,67 грн., -

ВСТАНОВИЛА:

У серпні 2013 року позивач звернувся до господарського суду Сумської області з позовом про стягнення з відповідача боргу в сумі 36699,33 грн. за договором № 06/10-2115, пені в сумі 15526,86 грн., інфляційних втрат в сумі 4790,37 грн. та 3% річних в сумі 5156,11 грн. за неналежне виконання умов договору № 06/10-2115.

Рішенням господарського суду Сумської області від 24.10.2013 р. (суддя Миропольський С.О.) позов задоволено частково. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Сумигаз" на користь Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" борг в сумі 36699,33 грн. за поставлений природний газ за договором № 06/10-2115 від 20.12.2010р., 15526,86 грн. пені, 3 % річних в сумі 4888,52 грн., інфляційні збитки в сумі 3742,05 грн., а також 1684,08 грн. витрат по оплаті судового збору. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Відповідач, ПАТ по газопостачанню та газифікації "Сумигаз", з рішенням суду першої інстанції не погодився та подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Сумської області від 24.10.2013р. в частині стягнення пені в сумі 15526,86 грн. та припинити провадження у даній справі в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 36999,33 грн., посилаючись на порушення судом першої інстанції норм чинного законодавства.

Позивач, ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України", у відзиві на апеляційну скаргу просить апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, а рішення господарського суду Сумської області від 24.10.2013р. - без змін. Вважає, що доводи, викладені в апеляційній скарзі, є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, а рішення суду першої інстанції законним та таким, що прийняте у відповідності з нормами чинного законодавства.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі та у відзиві на неї доводи сторін, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу в порядку ст. 101 ГПК України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 20.12.2010р. між ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" та Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації "Сумигаз" був укладений договір про закупівлю природного газу за державні кошти № 06/10-2115.

Додатковою угодою № 3 від 12.04.2011р. до договору поставки природного газу № 06/10-2115 від 20.12.2010р. викладено умови договору № 06/10-2115 від 20.12.2010р. в новій редакції.

Згідно з цим договором, постачальник (позивач) зобов'язувався поставити покупцеві природний газ, а покупець (відповідач) прийняти та оплатити природний газ на умовах договору.

Позивач свої зобов'язання за договором виконав та передав відповідачу в січні 2011р. - вересні 2011р. природний газ на загальну суму 345003,47 грн., що підтверджується актами передачі-приймання природного газу, які підписані обома сторонами та скріплені печатками.

Пунктами 6.1., 6.2. договору № 06/10-2115 від 20.12.2010р., передбачено, що оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки. Оплата за газ здійснюється з поточного рахунка із спеціальним режимом використання покупця на поточний рахунок із спеціальним режимом використання продавця відповідно до вимог Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу" кожного банківського дня розрахункового місяця згідно з алгоритмом розподілом коштів, встановленим відповідною постановою НКРЕ, та зараховується як оплата за газ, поставлений продавцем покупцю в тому ж місяці, в якому надійшли кошти. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 10-го числа наступного за місяцем поставки газу з поточних рахунків покупця.

П. 6.1.1. договору № 06/10-2115 від 20.12.2010р. передбачено, що покупець зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати за поставлений газ.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідач оплатив поставлений природний газ з порушенням встановлених у договорі строків, і тому, сума основного боргу відповідача перед позивачем станом на момент звернення з позовом до суду склала 36699,33 грн.

Оскільки факт наявності заборгованості підтверджена матеріалами справи, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 36699,33 грн., є обґрунтованими та підлягають задоволенню, а вказана сума - стягненню з відповідача на користь позивача.

Стосовно посилань апелянта на договір про припинення зобов'язань № 14/13-110 від 18.10.2013р., який, на думку відповідача, є підставою для припинення провадження у справі в частині стягнення основного боргу у сумі 36699,33 грн., судова колегія зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Враховуючи, що договір про припинення зобов'язань № 14/13-110 від 18.10.2013р. був укладений до винесення місцевим господарським судом рішення у справі, а відповідач не надав доказів неможливості подання такого договору в суд першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що підстави для прийняття вказаного договору як додаткового доказу та визначення його як підстави для припинення провадження у справі відсутні.

Що стосується посилань відповідача на неправомірне стягнення з нього пені в сумі 15526,86 грн., то судова колегія вважає, що суд першої інстанції правомірно задовольнив позовні вимоги в цій частині.

Так, згідно зі статтею 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошових зобов'язань, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В силу ст. 611 ЦК України та ст. 230 ГК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

У пункті 7.2 Додаткової Угоди № 3 від 12.04.2011р. до договору № 06/10-2115 від 20.12.2010р. сторони встановили, що у разі невиконання відповідачем умов п. 6.1 цього договору, він зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу. Неустойка нараховується постачальником за шість місяців, які передували моменту звернення із претензією або позовом.

За період з 11.02.2011р. по 30.09.2011 р. позивачем нарахована пеня в розмірі 15526,86 грн.

Частиною шостою статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Статтею 253 ЦК України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

За змістом п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України щодо вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) передбачено спеціальну позовну давність в один рік.

Статтею 259 ЦК України передбачено, що позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін.

Пунктом 9.3. договору № 06/10-2115 від 20.12.2010 року передбачено, що строк позовної давності за цим договором та до вимог про стягнення неустойки встановлюється тривалістю у три роки.

Поняття позовної давності міститься в статті 256 ЦК України - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Порядок обчислення позовної давності в силу вимог частини другої статті 260 ЦК України не може бути змінений за домовленістю сторін.

Відтак, частиною шостою статті 232 ГК України визначено строк та порядок нарахування штрафних санкцій, а строк, протягом якого особа може звернутись до суду за захистом свого порушеного права, встановлюється ЦК України.

Враховуючи викладене, положення пункту 7.2 договору щодо нарахування неустойки протягом шести місяців, що передують моменту звернення з вимогою, претензією, позовом, в якому сторони фактично змінили порядок обчислення позовної давності за вимогами про стягнення пені за прострочену суму, оскільки встановили, що строк позовної давності за вимогами про стягнення неустойки починає свій перебіг не з моменту прострочення платежу, а з дати, що визначається шляхом зворотнього відрахунку шести місяців від дати звернення виконавця з позовом, суперечать вимогам частини другої статті 260, статті 261 ЦК України та частини шостої статті 232 ГК України.

Таким чином, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про те, що позивачем правомірно нараховані та заявлені вимоги щодо стягнення пені з 11.02.2011р. по 30.09.2011р. в сумі 15526,86 грн.

Також, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що сума пені була нарахована до введення мораторію на задоволення вимог кредиторів (згідно ухвали господарського суду Сумської області від 17.01.2013р. у справі № 920/122/13), а тому, у відповідності до ст. 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" зазначена сума пені стягується на загальних підставах, оскільки положення ст. 12 зазначеного Закону не передбачають нарахування такої санкції в межах періоду дії мораторію.

Що стосується нарахованих позивачем інфляційних збитків в сумі 3742,05 грн. та 3% річних в сумі 4888,52 грн., то судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно перевірив надані розрахунки інфляційних витрат та 3% річних, тому, зробив правомірний висновок, що позовні вимоги про стягнення з відповідача інфляційних витрат в сумі 3742,05 грн. та 3% річних в сумі 4888,52 грн.

На підставі викладеного, доводи апеляційної скарги не знайшли підтвердження в матеріалах справи.

СКолегія суддів вважає, що оскаржуване рішення господарського суду першої інстанції прийняте при повному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, у відповідності до норм чинного матеріального та процесуального права, викладені в рішенні висновки відповідають обставинам справи, а тому рішення рішення господарського суду Сумської області від 24.10.2013р. по справі 920/1489/13 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 102, п. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

У задоволені апеляційної скарги відмовити.

Рішення господарського суду Сумської області від 24.10.2013р. у справі №920/1489/13 залишити без змін.

Повний текст постанови складено 17.12.2013р.

Головуючий суддя Бондаренко В.П.

Суддя Ільїн О.В.

Суддя Тихий П.В.